Форми і методи роздержавлення

Роздержавлення:

· в межах державної власності,

· поза межами державної власності,

· демонополізація,

· децентралізація,

· нові види державної власності (муніципальна, комунальна).

Під приватизацією розуміють створення нових недержавних форм власності зокрема перехід власності в індивідуальне і колективне володіння. Та не слід стверджувати, що державна власність ліквідується, зникає повністю. У світі немає жодної країни де б держава не була власником. В процесі приватизації значна частина державного майна буде вилучена з державної власності.

Форми приватизації:

· продаж (аукціон, конкурс тощо),

· безплатне передавання,

· пільгова приватизація,

· оренда з правом наступного викупу,

· створення спільних і змішаних підприємств,

· дерегуляція державних підприємств (розукрупнення, спрощення взаємовідносин з державою, менш жорсткий контроль з боку держави),

· розвиток кооперативної та колективної власності на основі державної власності,

· комерціалізація державних підприємств,

· акціонування за участю державних підприємств,

· оренда, договірні, контрактні відносини, франчайзинг,

· трастові компанії, довірча власність,

· концесія,

· корпоратизація державних підприємств,

· підвищення конкурентоспроможності, мобільності, гнучкості, ефективності та самостійності державних підприємств

· розвиток конкурентного середовища, поява недержавних форм власності та суб'єктів господарювання, підвищення ефективності всієї економічної системи.

21. Загальні форми організації суспільного виробництва – натуральне і товарне

Суспільство знає два основних типи організації економіки: натуральне господарство і товарне господарство.

Това́рне виробни́цтво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу.

Дві обов'язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва:

1. Наявність суспільного поділу праці.

2. Економічне відокремлення виробників.

Товарне виробництво буває двох видів:

1. Просте - існує поряд з натуральним.

2. Розширене - означає кінець натурального. товаром стає навіть праця.

І інших двох видів:

1. Зі стабільним набором товарів

2. З безперервно оновлюваним (більш сучасне)

Також є дві стадії обміну:

1. бартерний

2. грошовий

Основні загальні ознаки товарного виробництва:

§ суспільний поділ праці;

§ економічна відособленість виробників;

§ еквівалентність відносин;

§ ринковий зв'язок між виробниками і споживачами;

§ визнання суспільного характеру праці через ринок;

§ здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу;

§ виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду;

§ конкуренція.

Натуральне виробництво — це тип господарства, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. Для натуральних господарств характерною є економічна замкнутість. Це означає, що такі господарства повністю або майже повністю ізолювали себе від суспільного поділу праці. Натуральне господарство протилежне товарному, яке виробляє продукти для продажу.

22. Товарне виробництво: умови виникнення форми та суперечності

Това́рне виробни́цтво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу.

Дві обов'язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва:

1. Наявність суспільного поділу праці.

2. Економічне відокремлення виробників.

Товарне виробництво буває двох видів:

1. Просте - існує поряд з натуральним.

2. Розширене - означає кінець натурального. товаром стає навіть праця.

І інших двох видів:

1. Зі стабільним набором товарів

2. З безперервно оновлюваним (більш сучасне)

Пізніше до товарного виробництва додається також нетоварний сектор - наука, освіта, суспільна безпека.

Також є дві стадії обміну:

1. бартерний

2. грошовий

Основні загальні ознаки товарного виробництва:

§ суспільний поділ праці;

§ економічна відособленість виробників;

§ еквівалентність відносин;

§ ринковий зв'язок між виробниками і споживачами;

§ визнання суспільного характеру праці через ринок;

§ здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу;

§ виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду;

§ конкуренція.

23. Вартість, споживна вартість та цінність товару

Товар - економічне благо, що має суспільну споживну вартість й обмінюється на ринку. Бувають матеріальні (тривалого і нетривалого користування) і нематеріальні (послуги). Часто використовуються поняття економічного і вільного товару.

може бути при­своєним і є відносно дефіцитним. Отже, послуги вчителя або юриста цілком логічно розглядаються як економічний товар, як і книги, які вони використовують.

Вільний товар — все зовнішнє по відношенню до людини або таке, що має властивості корисності, пропозиція якого є достатньою, оскільки його так багато, що потреба в ньому задовольняється без трудових зусиль. Свіже повітря, клімат, сонячне світло є вільними товарами.

З визначення товару можна зробити висновок, що він має дві властивості:

§ здатність задовольняти певну потребу людини;

§ придатність для обміну на інші товари.

Тобто йому властиві споживна вартість і вартість:

Вартість - уречевлена в товарі суспільно-необхідна праця, що затрачена на виготовлення даного товару.

Споживна вартість - здатність речі задовольнити певну потребу людини.

Поняття цінність товару є більш обширним ніж вартість та споживна вартість. Існує багато теорій визначення цінності товару: - теорія граничної корисності

- Теорія попиту і пропозиції

З цих теорій випливає, що цінність товару - це ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу, а з теорії попиту і пропозиції бачимо, що представники цього напрямку в економічній науці вважають, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів (послуг). Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, де протистоять інтереси господарюючих суб'єктів — покупців і продавців. Способом розв'язання цієї суперечності є формування ринкових цін, що призводить до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а, отже, ідо відтворення стимулів економічних суб'єктів виробляти і купувати товари. Ця ситуація можлива і досягається при таких цінах і обсягах товарів, коли кількість тих, хто хоче купити, відповідає кількості тих, хто продає товари. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги. Вона являє собою ціну такого рівня, при якому пропозиція відповідає попиту

24. Закон вартості зміст, механізм дії та функції.

Закон вартості - об'єктивний і найважливіший економічний закон товарного виробництва. Суть його полягає в тому, що виробництво й обмін товарів здійснюються відповідно до їхньої суспільної вартості, суспільно необхідних витрат праці на їх виготовлення. Основою виникнення закону вартості є товарне виробництво. Він діє в будь-якій економічній системі, де відбуваються товарно-грошові відносини

Дія закону вартості виявляється в тому, що всі різноманітні за обсягом витрати індивідуального робочого часу зводяться до суспільно необхідних, індивідуальної вартості - до суспільної еквівалентності в економічних відносинах між суб'єктами господарської діяльності. Це зведення відбувається на ринку через механізм попиту та пропозиції. Суспільно необхідні витрати праці виступають в ролі мірила суспільної вартості. Якщо індивідуальні витрати праці нижчі, ніж суспільнонеобхідні, то товаровиробники збагачуються, одержують додатковий дохід, а коли витрати вищі, то економічне становище товаровиробників погіршується. В умовах розвиненого товарного виробництва закон вартостідіє як закон цін. Саме через механізм ринкових цін закон вартості виконує такі основні функції:

1) регулятора товарного виробництва, розподілус успільної праціміж галузями та сферами виробництва;

2) стимулятора зростання продуктивності суспільної праці, зниження витрат на виробництво продукції;

3)диференціації товаровиробників залежно від співвідношення їх індивідуальних витрат праці із суспільнонеобхідними.

25. Товар як фундаментальна категорія товарного виробництва.

Това́р — любая вещь, которая участвует в свободном обмене на другие вещи, продукт труда, способный удовлетворить человеческую потребность и специально произведённый для обмена. Предметы, произведённые для личного потребления, в экономическом смысле товарами не являются. См вопрос 22.

26. Походження сутність і функцію грошей.

Гроші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів.

Поява грошей була результатом еволюційного розвитку товарного обміну, проте існують різні концепції їх виникнення:

Раціоналістичної концепція (від Арістотеля до XVIII ст): гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. – не є вірним, бо гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин.

Еволюційна концепція: На найнижчих щаблях економічного розвитку при обміні товарами не завжди вдавалося це зробити, бо товари мали різну споживчу вартість. У міру розвитку товарного виробництва, ринок неухильно посилював вимоги до грошового товару - це привело до появи монет

Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей набули поступово настільки важливого значення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості як грошей — здатності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання вартості. Врешті–решт роль грошей взагалі перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має ніяких споживних якостей. Це сталося в середині XX ст. через демонетизацію золота.

Дата добавления: 2015-05-22