Розвиток психіки в філогенезі

У психології найбільшого визнання одержала гіпотеза щодо ево­люційного розвитку психіки, яка належить О.М. Леонтьєву. Вче­ний розрізняє в філогенезі три стадії розвитку психіки: 1) стадія елементарної сенсорної психіки; 2) стадія перцептивної психіки; 3) стадія інтелекту.

На стадії елементарної сенсорної психіки тварини здатні ві­дображувати лише окремі властивості зовнішніх впливів. До тва­рин із такою психікою належать найпростіші, черв'яки, равли­ки, деякі інші безхребетні. Типовим прикладом цього різновиду відображення, за О.М. Леонтьєвим, є поведінка павука. Щойно якась комаха потрапляє до павутини, павук відразу прямує до неї і вбиває. Для павука важлива лише одна ознака – вібрація, яку спричиняють крила комахи, що передається по павутині. Як тіль­ки вібрація крил припиняється, павук перестає рухатися до жерт­ви, оскільки не вбачає в ній поживи.

Стадія перцептивної психіки полягає у здатності тварин відо­бражувати комплекс подразників, предмет у цілому. На цій стадії знаходяться хребетні, починаючи з риб і закінчуючи ссавцями, членистоногі. Тварина починає орієнтуватися в сукупності ознак, реагуючи не тільки на біологічно значущі подразники, але й на нейтральні.

Складнішу будову діяльності у представників перцептивної психіки О.М. Леонтьєв пояснює за допомогою ідеї виокремлення операцій, що можливе тільки при відображенні цілісних предме­тів і ситуацій. Наприклад, собака здатний сприйняти як незалежні предмети їжу і перешкоду на шляху до неї, і якщо перешкода ви­явиться іншою, то тварина відразу зреагує. Цей спосіб (тобто операція) забезпечується відображенням окремо їжі і окремо пере­шкоди як цілісних предметів.

Стадія інтелекту полягає у відображенні складних відносин між окремими предметами. Наприклад, щоб поласувати терміта­ми, мавпа «виготовляє» знаряддя, відщипуючи смужку від ши­рокого листка шпажної трави, якою зондує отвір термітника, ви­тягуючи її вже з поживою.

Пізніше гіпотеза О.М. Леонтьєва була розроблена в працях радянського психолога К.Е. Фабрі. Вчений розрізняє дві стадії роз­витку психіки у філогенезі, у межах яких розрізняються певні рівні: 1) елементарна сенсорна психіка: нижчий рівень (одноклітинні та нижчі багатоклітинні, які живуть у водному середовищі) – наявна подразливість як здатність реагувати на значущі сигнали підвищенням рівня активності; чутливість відсутня; активність не має' цілеспрямованого характеру); вищий рівень (черви, молюски) – з'являються елементарні відчуття, чутливість (реакція на біологічно нейтральні подразники, безумовні рефлекси, слабка здатність до фо­рмування умовно-рефлекторних зв'язків; рухова актив­ність набуває характеру цілеспрямованого пошуку); 2) перцептивна психіка: нижчий рівень (членистоногі й головоногі молюски, ко­махи, риби та інші нижчі хребетні): виникає сприйнят­тя, оформляються інстинкти, посилюється цілеспрямо­ваний характер поведінки; вищий рівень (птахи і деякі ссавці) – високорозвинені інстинктивні форми поведінки, здатність до научіння, ви­являються елементарні форми мислення; найвищий рівень (собаки, дельфіни, мавпи) – сприйман­ня має образний характер, научіння відбувається через наслідування і перенесення, з'являється «мова» та еле­ментарний інтелект; у діяльності є орієнтовно-дослідни­цька фаза.

Отже, стадія інтелекту, за К.Е. Фабрі, розчиняється в стадії перцептивної психіки. У своїх дослідженнях учений дійшов висно­вку, що ті форми інтелекту, які вважалися притаманними люди­ноподібним мавпам, властиві не тільки всім приматам, але й більш низькоорганізованим тваринам. Тому важко розділити «інтелек­туальну» і «неінтелектуальну» форму поведінки вищих ссавців.

Подальший розвиток психіки відбувається на рівні людини, в основному завдяки пам'яті, мовленню, мисленню й свідомості, які розвиваються внаслідок ускладнення діяльності й вдосконален­ня знарядь праці, широкого використання знакових систем. Це спричинило такі зміни в психіці: сприймання набуло таких якостей, як предметність, констан­тність, осмисленість, структурність; увага стала довільною; пам'ять набула логічності; мислення стало вербальним і абстрактним; регулятором людських учинків стало слово як носій культу­ри, головний чинник виховання та навчання.

Дата добавления: 2015-05-22