Психіка і свідомість

Найвищим рівнем її розвитку є властива людині свідомість.

Психіка – це здатність високоорганізованої матерії нервової системи мозку відображати об’єктивну дійсність: предмети, явища, властивості, ознаки у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів.

Характерні риси психіки:

1. Єдність фізичного і психічного – у рефлекторній діяльності мозку психічне невіддільне від фізичного, але воно не виводиться прямо з фізіологічного і не зводиться до нього (психіка людини залежить від особливостей роботи мозку);

2. Єдність об'єктивного і суб'єктивного - психіка відбиває індивідуальні особливості суб'єкту, нічиєї психіки не існує;

3. Змістом, джерелом психічних явищ є об'єктивна реальність, що існує поза свідомістю людини, незалежно від неї і відображається у формі "Об’єктивних образів об'єктивного світу";

4. За своєю природою психіка носить рефлекторний характер, психічна діяльність здійснюється умовно-рефлекторними мозковими механізмами, які прижиттєво виробляються в ході взаємодії людини з зовнішнім світом;

5. Психіка назовні проявляється у вигляді рухів, дій, поведінки; внутрішнім відображенням її є інтереси, мотиви, ідеали, почуття, переживання, спонукання. Психіка характеризується різними видами прояву: несвідоме, свідомість, самосвідомість.

Особливості психіки: 1. Психічне відображення має активний характер, пов'язане з пошуком та добором способів дій, що відповідають умовам середовища. 2. Психічне відображення має випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності та поведінці. 3. Кожний психічний акт є результатом дії об'єктивного через суб'єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя. 4. У процесі активної діяльності психіка постійно вдосконалюється й розвивається.

Свідомість – це вища, зв'язана з мовленням, властива тільки людині функція мозку, яка полягає в узагальненому відображенні дійсності і регуляції цілеспрямованою діяльністю (Рубінштейн С.Л.). Свідомість – особлива форма психічної діяльності, орієнто­вана на активне відображення і перетворення дійсності.

Суть свідомості та її структурні елементи:

1. Свідомість властива тільки людині, є продуктом тривалої еволюції матерії, вона склалася як властивість високоорганізованої матерії – мозку;

2. Свідомість людини має суспільний характер, оскільки сама людина є суспільною істотою;

3. Свідомість людини є історично зумовленою категорією, вона змінюється під впливом трудової діяльності і практики пізнання;

4. Змістом свідомості є система знань; свідомість знаходить свій вияв у знаннях;

Знання про навколишню дійсність, природу, суспільство. Рівень свідомості безпосередньо залежить від рівня засвоєння знань і досвіду особистості. У процесі суспільно-історичного розвитку в людини розвину­лася потреба в знаннях, яка є найважливішою її спонукою, мотивом пізнавальної діяльності.

5. Свідомість – це такі знання, які можуть бути передані іншому;

6. Свідомість забезпечує цілепокладання в діяльності людини, її здатності формувати цілі, накреслити їх і передбачити наслідки; цілеспрямова-ність, планування власної діяльності та поведінки, передбачення її результатів. Цей бік свідомості виявляється в самоконтролі та коригуванні власних дій, їх перебудові, у змісті стратегії і тактики, якщо цього потребують обставини.

7. Свідомість включає відображення діяльності за допомогоювідчуттів і абстрактного мислення. Вища форма вияву свідомості – понятійне мислення. Структурними елементами свідомості є також емоції, воля, інтуїція;

8. Свідомість характеризується усвідомленням значень об'єктів, які передаються в мові;

9. Свідомість - це розрізнення суб'єкту і об'єкту, "Я" людини і його "не-Я". Самопізнання, свідома самооцінка, відокремлення "я" від "не-я" - є вищим рівнем свідомості – самосвідомістю.

Виокремлення людиною себе у предметному світі як суб'єкта пізнання, розрізнення суб'єкта "Я" та об'єкта "не Я", протиставлення себе як особистості іншому об'єктивному світові. Характерним щодо цього є самопізнання, що стало підґрунтям для самосвідомості, тобто усвідомлення власних фізичних і морально-психологічних якостей.

6. Самосвідомість людини

Самосвідомість – це усвідомлення себе самого (власного Я), свого ставлення до природи, до інших людей, своїх дій і вчинків, власних думок, переживань і різноманітних психічних якостей, що може бути виражено за допомогою мови.

Розвиток самосвідомості людини виявляється в:

1. Самоспостереженні; 2. Критичному ставлення до себе; 3. Оцінюванні своїх позитивних і негативних якостей; 4. Самовладанні; 5. Відповідальності за свої вчинки.

Дата добавления: 2015-05-22