Спостереження і спостережливість

Важливою формою довільного сприйняття є спостереження – ор­ганізоване, цілеспрямоване, планомірне сприйняття предметів або явищ дійсності. Існує “життєве”, звичне спостереження і спосте­реження, що пов'язане з розв'язанням конкретного завдання. Наприклад, уболівальники зацікавлено спостерігають за грою. Але це спостереження проводиться без заздалегідь складеного плану, не має певних завдань. Інакше організовується планомір­не спостереження. Насамперед ставиться завдання, відповідно до якого складається план, що дає можливість не пропустити голов­ного й уникнути випадковості у сприйманні. Наприклад, студент поставив завдання спостерігати за особливостями психічної дія­льності одного з учнів класу. Свій намір він реалізує планомірно й систематично: студент спостерігає за ставленням учня до різ­них навчальних предметів, за особливостями його самостійної діяльності, за вмінням контактувати з іншими учнями тощо.

Спостереження потребує спрямованості уваги. Наприклад, при вивченні фізичних вправ увага учнів організовується вчителем: вона може бути спрямована на сприймання як усієї вправи зага­лом, так і на сприймання окремих рухів вправи, яка вивчається.

У процесі спостереження виявляється усвідомлене ставлення до сприймання явищ. Тому спостереження завжди пов'язане з мислен­ням, цілеспрямованим відбором фактів, які спостерігаються. Робо­та думки загострює і поглиблює спостереження, допомагає виділи­ти головне і суттєве, встановити зв'язки в явищах, подіях.

Успіх спостереження насамперед залежить від попередніх знань про об'єкт, за яким спостерігають. Тому найкращими спостерігачами є, як правило, кваліфіковані спеціалісти в цій галузі.

Якщо людина систематично вправляється в спостереженні, удосконалює культуру спостереження, у неї розвивається така особистісна властивість, як спостережливість.

Спостережли­вість – здатність людини помічати в предметах і явищах малопо­мітні (але в той самий час суттєві для будь-якої мети) деталі, озна­ки і властивості. Спостережливість не зводиться лише до вміння вести спостереження. Вона передбачає допитливість, стійке праг­нення вести “полювання за фактами”. Тому спостережливою на­зивають ту людину, яка здатна помічати раптові факти, робити висновки й відкриття типу “Еврика!”. Здатність до спостережен­ня, спостережливість розвивається в процесі активної діяльності шляхом накопичення відповідних знань, спеціальних прийомів. Спостережливість – один з найважливіших компонентів інтелек­ту людини. Характерною особливістю спостережливості є те, що вона виявляється в результаті розумової активності, коли люди­на намагається пізнати, вивчити об'єкт з власної ініціативи.

Взаємозв'язок спостереження і спостережливості відображає взаємозв'язок між психічними процесами і властивостями особис­тості. Розвиток спостереження як самостійної психічної діяльності і як методу пізнання дійсності є базою для розвитку спостережли­вості як властивості особистості. Спостережливість учителя сприяє розвитку його педагогічного такту. Працюючи з дітьми, учитель помічає ледь помітні відхилення від звичного ритму роботи класу або окремих учнів, які іншими присутніми взагалі не помічаються.

Люди не народжуються спостережливими. Щоб бути спосте­режливим, потрібно вправлятися в спостереженні. Тому одним із важливих завдань учителя є формування спостережливості в ді­тей як риси особистості. Лише за цієї умови можна розвинути пі­знавальні здібності дітей.

Дата добавления: 2015-05-22