Праця як продуктивний вид діяльності

Навчальна діяльність як розвивальний вид діяльності

На зміну грі приходить навчальна діяльність, що є активним процесом засвоєння дитиною суспільного до­свіду людства.

Навчальна діяльність – специфічний вид людської діяльності з метою засвоєння знань, умінь і навичок, розвитку психіки та особистості.

Вона передбачає: засвоєння інформації про власти­вості предметів і явищ, необхідних для різних видів діяльності (знання); оволодіння прийомами та опера­ціями, з яких складаються види діяльності (навички); опанування способів використання набутої інформації (вміння), свідоме формування в дітей мотивів засвоєння знань, умінь і навичок.

Навчальна діяльність має суспільну значущість за змістом (спрямована на засвоєння надбань культури та науки) і за формою (відповідає суспільно виробленим нормам навчання і здійснюється у спеціальних суспіль­них установах: школах, гімназіях, коледжах, універси­тетах, академіях), їй притаманні суб'єктність і суб'єк­тивність, активність, предметність, цілеспрямованість, усвідомленість, певна структура і зміст.

Навчальна діяльність має специфічні спрямова­ність, предмет, психологічну структуру, організацію та результати. Предметом її є очікуваний результат (матеріальний, ідеальний), метою і результатом – змі­ни суб'єкта (розвиток особистості, її інтелекту, здібно­стей, нахилів, засвоєння знань, вироблення умінь і на­вичок, знання, на якому ґрунтується вміння розв'язу­вати завдання у різних сферах науки і практики), а не зміна предметів, на які спрямовані дії. Загальну мету задають суспільство, учитель. Задана зовні мета на­вчальної діяльності і мета її суб'єкта не тотожні. За­гальна мета є об'єктивно-логічною, особиста – психо­логічною.

Основною діяльністю, необхідною умовою існування та розвитку людини є праця. Вона має суспільний характер. Людство не існувало б, якби не працювало.

Праця – свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних благ.

Вона реалізується в зовнішніх і внутрішніх діях, спонукається мотивами, має конкретний зміст, спрямо­вується на досягнення цілей. Завдяки праці образ, що регулює її, отримує своє об'єктивне існування у формі продукту. Це збагачує життя людини та розвиває її. Мотивами праці є зміст діяльності, розмір заробітку, можливість підвищення: кваліфікації, стосунки з коле­гами, суспільне значення продукту.

Мета праці людини визначається потребами суспіль­ства. Жодна людина не виготовляє тільки те, що їй по­трібно. Сукупні її потреби задовольняються суспіль­ством як винагорода за її працю. Працюючи, люди взає­модіють, їх поведінка підпорядковується певній меті. Це вимагає функціонування вищих процесів пізнання і перероблення інформації.

Праця вимагає відповідної підготовки. Знання, вміння та навички працювати набуваються завдяки навчанню та попередній праці. Складніші різновиди праці потребують тривалого навчання.

У праці людина виявляє уважність, спостережли­вість, уяву та мислення. Особливо важливі вони за необхідності розв'язувати нові завдання, знаходити для цього нові способи. Праця потребує напруження фізич­них і розумових сил та інших вольових якостей.

Ставлення до праці визначається інтересом до неї як процесу та результату, усвідомленням її важливості, відповідальності, можливістю самовираження, самореалізації, самоутвердження.

Отже, виникнення та розвиток різних видів діяльно­сті є складним і тривалим процесом. Кожен вид харак­терний для певного вікового періоду і готує підґрунтя для наступного.

Тема: ПСИХОЛОГІЯ ОсобистОстІ.

Дата добавления: 2015-05-22