Спрямованість особистості

Способи психологічного захисту

Заперечення. Коли реальна дійсність для людини дуже неприємна, вона «закриває на неї очі», приходить до заперечення її існування або старається знизити серйозність погрози, яка ви­никла для її «Над - Я».

Затамовування. Затамовування відноситься до блокування зі сторони «Я» внутрішніх імпульсів і погроз, які йдуть від «Над - Я». Частіше всього затамовуються ті думки і бажання, які су­перечать моральним цінностям і нормам, якими керується сама ж людина.

Раціоналізація. Це спосіб розумного виправдовування будь-яких вчинків і дій, які суперечать моральним нормам і які викликають тривогу. Звернення до раціоналізації характерне тим, що виправдовування вчинку здійснюється вже після того, як він здійснився. Прийоми раціоналізації: а) виправдовуван­ня своєї нездатності що-небудь зробити, небажанням це робити; б) виправдовування зовсім небажаної дії «об'єк­тивними» обставинами, які склалися.

Формування реакції. Інколи люди можуть приховувати від самих себе мотив особистої поведінки за рахунок його затамовування через особливо виражений і свідомо підтриманий мотив проти­лежного типу. Наприклад, підсвідома неприязнь до дитини може виражатися в підкресленій увазі до неї.

Проекція. Механізм проекції проявляє свою дію в тому, що особисті негативні якості людина підсвідомо приписує іншій особі, причому, як правило, в збільшеному вигляді.

Інтелектуалі­зація. Це своєрідна спроба вийти із емоційно загрожуючої ситу­ації шляхом її наче відстороненого засудження в абстракт­них, інтелектуалізованих термінах.

Заміщення. Воно виражається в частковому, посередньому задоволен­ні неприйнятого мотиву певним морально допущеним способом.

Якщо ці та інші захисні механізми не спрацьовують, то незадоволені імпульси дають про себе знати в закодованій, символічній формі, на­приклад, в сновидіннях, описках, обмовах, жартах, дивній поведінці лю­дини, аж до проявів патологічних відхилень.

Найважливішою цільовою програмою особистості, що визначає смислову єдність її ініціативної поведінки є спрямованість. Спрямованість особистості – це усталена система найважливіших цільових програм особистості, що визначає смислову єдність її ініціативної поведінки, яка протистоїть випадковостям життя. Спрямованість особистості – це система домінуючих цілей і мотивів її діяльності та поведінки, які визначаються по­требами, інтересами, переконаннями, світоглядом, ідеалами.

Спрямованість особистості включає ієрархічно пов’язані між собою форми: потяг – найпростіша біологічна форма спрямованості; бажання – це недостатньо сильний мотив, усвідомлена потреба до чогось певного; хотіння – це активний мотив, що спонукує до дії; прагнення –це бажання при включені вольового компонента, виявлення потреб особи­стості в умовах спеціально організованої її діяльності; інтерес – це стійке, вибірково забарвлене прагнення особистості до життєво значущих об'єктів, пізнавальна форма спрямованості; схильність –це інтерес при включені вольового компонента, спрямованість не тільки на предмет, але й на саму діяльність; ідеал – це образ реальної людини або створеного особистістю взірця, яким вона керується в житті протягом певного часу і який визначає програму її самовдосконалення на майбутнє; світогляд – це упорядкована й внутрішньо організована система поглядів; переконання – це система мотивів особистості, що спонукає її діяти відповідно до власних поглядів і принципів.

Дата добавления: 2015-05-22