Варіант 20

1. В теорії пізнання Ф.Бекон дотримувався концепції подвійної істини. Так

2. У середньовічному суспільстві філософія та теологія були тотожні. Ні

3. Основною функцією філософії є світоглядна функція. Так

4. Вихідною засадою світу у філософії Гегеля постає Абсолютна ідея. Так

5. Одним із принципів даосизму є принцип недіяння. Так

6. Як називається вчення, що вважає джерелом і критерієм знання розум: б) раціоналізм;

7. До напряму, який утверджував у XIX ст. в Європі некласичну філософію слід віднести в)позитивізм.

8. Найпершими об'єктами дослідження у період високої класики античної філософії були: а) людина, а через неї і всі сфери суспільного життя;

9. Поняття екзистенції у сучасній філософії позначає: а)найсуттєвіші особливості буття людини;

10. Кому належить теза «Я мислю, отже я існую»: в) Р.Декарт.

ТЕСТИ В. 1. Сутність ірраціоналізму як філософської позиції окреслюється так: А) він позначає течію у філософії, яка обмежує або відкидає можливості розуму в процесі пізнання і робить основою світорозуміння дещо не доступне розумові, утвер- і джуючи нелогічний характер самого буття, оскільки природа та причини якого перебувають за межами пізнавальних можли- 1 востей людського розуму.

2. До вихідних ознак філософського світогляду слід віднести те, що він:? В) форма світогляду, що ділить світ на надприродний та земний, претендує на роль життєвого наставництва, включає в себе соціальні інститути і певний спосіб життя; відповідно, щоби філософувати, треба включа­тись в діяльність певних громадських об'єднань.

Г) Завдання з опрацювання філософських текстів:

«...Людське існування передує людській сутності. Людина - це

А) Проект у філософії екзистенціалізму з точки зору Сартра постає як спосіб реалізації людиною своєї свободи: постійне і неминуче здійснення вибору, що, врешті, постає не лише вибором дій, а вибором життєвої долі.Та це не означає, що людина є проект, просто людина стане такою, яким є її проект буття…

Б) Якщо існування передує сутності, то посиланням на вічну людську природу не можна виправдовуватися. Отже, немає детермінізму, людина вільна, людина - це свобода. За неіснування Бога ми не маємо перед собою жодних моральних цінностей або вказівок. Ми самотні. Людина приречена бути вільною - приречена тому, що не сама себе створила, і все-таки вільна, тому, що, один раз бувши кинута у світ, відповідає за все, що робить. Екзистенціаліст не вірить у всесильність пристрасті. Людина відповідальна за свої пристрасті. Людина не може отримати допомогу на Землі у вигляді якогось знаку, даного їй як орієнтир. Людина розшифровує всі знаки, як їй заманеться. Отже, не маючи жодної підтримки ззовні, людина мусить щоразу наново винаходити людину. "

В) Для екзистенціаліста людина тому не піддається визначенню, що першопочатково нічим не є. Людиною вона стає лише згодом, причому такою людиною, якою вона зробить себе сама. Таким чином, немає жодної природи людини, як немає і бога, який її задумав би. Людина просто існує, і вона не тільки така, якою себе уявляє, але така, якою вона хоче стати. І оскільки вона уявляє себе вже після того, як починає існувати, і після цього поривання до існування, то вона є лише те, що сама із себе робить. Отже коли людина щойно появляється на світ вона ще ніхто, бо не знає для чого вона тут, яка її ціль і місія існування. Та згодом коли в неї появляється досвід, практика, бажання і потреби, вона вибирає для себе проект за яким буде жити. І згідно до нього думає, робить і отримує суть, сенс свого життя.

Г) В своєму уривку Сартр зазначає, що людина не тільки за свою індивідуальність, але й за всіх людей. Я погоджуюсь з думкою філософа, адже своїми діями, вчинками людина не може нашкодити або допомогти лише собі одній, адже її завжди оточує хтось, на кого так чи інакше вплине наше те чи інше рішення. Людина повинна відповідати за свої діяння не лише перед собою, але і перед іншими. Вона повинна розуміти, що відповідальна своїх оточуючих, за політичні, соціальні та інші події завдяки своїм свобідним діям, свобідному оцінюванню і свобідному вибору. Сартр цілковито правий, коли розглядає відповідальність як одну з основних етичних категорій, але підкреслюючи важливість цього поняття, він обходить мовчанням його соціальну значущість. В дійсності ж відповідальність не може обмежуватись тільки сферою особистої свободи людини, її індивідуальної свідомості, її вибору. Людина відчуває свою відповідальність не тільки тому, що вона свобідна і є єдиною причиною, єдиною мірою оцінки того чи іншого вчинку, дії, події. Але і тому, що відповідальність є відчуття повинності виконати свідомо взятий на себе обов’язок, за який я відповідаю не тільки перед собою, своєю честю, але і перед іншими людьми, своїм народом, своєю батьківщиною, нарешті перед людством в цілому.

Дата добавления: 2015-05-22