Варіант 21

1. Історичними типами світогляду є філософський, релігійний та науковий. Ні

2. Теза «Вірю, тому що абсурдно» належить латинському апологеїу Тертуліану. Так

3. Платон ввів у філософію поняття «Логосу» як закону Всесвіту. Ні

4. Чотири види помилкових суджень, від яких треба звільнишся в процесі пізнання - це «примари» розуму, виділені Й.Фіхте Ні

5. Ф.Ніцше протиставляє стихійну силу життя культурним нормам і цінностям. Так

6. Джерелом виникнення філософії є: б)подив;

7. Екзистенціалісти вважали, що: б) існування людини передує її сутності;

8. Філософом давнього Сходу, який розробляв концепцію благородної людини, був: б)Конфуцій;

9. Згідно твердженням шкіл елліністичної філософії людина має прагнути: в) досягнення внутрішньої свободи та незалежності від світу.

10. Позиція Дж.Локка у поглядах на основи пізнання є: б)сенсуалізм; \

ТЕСТИ В 1. До основоположних ідей античного стоїцизму слід віднести: А) над життям панує рок і фатум, а божественним провидінням нам усім окреслена участь; слід коритися долі, яка веде покірного, а непокірного - штовхає; якщо позбутися афектів, тоді настає стан апатії - безпристрасності Духа.

2. Поняття несвідомого у концепції З.Фройда означає: Б) безособову анонімну силу, найпотужніший та вирішальний чинник людської психіки, зміст якого формувався мільярди років і в структуру якого входять два найпотужніші інстинкти життя: сексуальний та інстинкт смерті та руйнування, які суперечать культурі.

Г) Завдання з опрацювання філософських текстів: «...Світло відкрилося тому, хто вперше довів теорему про

А) В даному уривку вищенаведеними тезами висвітлена ідея так званого «коперниканського перевороту» у філософії. До І.Канта вважали, що пізнання є результатом дії на людину зовнішніх чинників. При цьому людина сприймає (тобто перебуває пасивною), а світ діє на неї. Кант «перевернув» це співвідношення: він проголосив, що пізнання і знання постають результатом людської (насамперед — розумової) активності.

Б) Людина пізнає лише тією мірою, якою сама випробовує природу, ставить їй запитання, вибудовує розумові гіпотези та конструкції: "Природознавці зрозуміли, що розум бачить лише те, що сам створює за власним планом, що він із принципами своїх суджень повинен йти попереду... і змушувати природу відповідати на його запитання. Розум повинен підходити до природи, з одного боку, зі своїми принципами,з іншого — з експериментами, щоб черпати із природи знання, але не як школяр, якому вчитель підказує усе, а як суддя, що змушує свідка відповідати на запропоновані запитання ".

В) Аналогія з наслідками відкриття М.Коперника тут досить очевидна: Коперник ніби зрушив Землю (яку до того розглядали нерухомим центром Всесвіту), а Кант зрушив людину, поклавши край її пасивності. По-перше, Кант дав більш виправдану картину пізнання: пізнання не є дублюванням реальності, не є перенесенням речей у людський інтелект, а є діяльністю створення інтелектуальних засобів людської взаємодії зі світом. По-друге, людський розум може визнати надійним лише таке знання, яке він сам вибудував на зрозумілих йому принципових засадах і обґрунтував з необхідністю.По-третє, у концепції І.Канта людина постає творчою і діяльною; при тому чим вона активніша, тим розгалуженішими будуть її зв 'язки з дійсністю і, відповідно, — ширшими знання. "Коперниканський переворот" І.Канта був першим варіантом обґрунтування у німецькій класиці принципу активності.

Г) І. Кант вважав, що найпершими джерелами знання постають чуття, через які реальність нам надається та які постачають матеріал для знання і пізнання, та розсудок, за допомогою якого відбувається мислення. Розсудок мислить, а це, за І. Кантом, значить, що він продукує форми інтелектуальної діяльності та вміє ними оперувати. Чуття, за Кантом, дають нам матеріал, сам по собі неоформлений і невпорядкований, але не в тому сенсі, що чуття не дають нічого визначеного, а в тому, що самого факту бачення, відчуття, дотику, запаху недостатньо задля того, щоб через це вже отримати знання. Отже, у відношенні до знання матеріал чуття має майже нульовий зміст. Розсудок, володіючи формами думки, упорядковує та оформлює матеріал чуття накладанням на нього своїх форм. Названі форми - категорії, за Кантом, притаманні розсудкові за самою його природою і тому постають як "апріорні" — переддосвідні, позадосвідні, тобто розсудок їх в собі віднаходить. Тому вони і здатні оформлювати чуттєві дані й бути відкритими та зрозумілими розсудкові. Унаслідок того вони продукують знання необхідні (для дій та споглядання розсудку), а не випадкові.

Дата добавления: 2015-05-22