Проаналізуйте філософські погляди Сократа, Платона та Арістотеля

Праця "Апологія Сократа" Представляє собою запис промови Сократа під час суду над ним. Спочатку він критикує своїх звинувачувачів, їх два роди: перші, ті яких не видно, так би мовити "громадська думка" звинувачують його що він вважає себе занадто мудрим і порушує закон. Сократ заперечує, що мудрими не є а ні громадські діячі, а ні поети, а ні ремісники, і він також; помилка людей в тому, що вони вважають себе мудрими, а мудрий лише Бог. Друга група звинувачувачів(Мелет) - це конкретно ті, хто привів його до суду та висунув конкретні звинувачення(розбещення молоді та атеїзм). Сократ каже, що він один не може нести шкоду молоді, він і сам не хоче знаходитися з розбещеними людьми; він визнає не богів, а знамення. Людей гублять наговори та недоброзичливість, а не звинувачувачі. Далі він каже про самого себе, що соромно піклуватися про гроші і не соромно про розум, істину, свою душу. Зло не в тому, що мене осудять, а в тому, що осудять несправедливо Людину. Я захищаю себе не для себе, а для людей. Від розмови з людьми отримую задоволення. Після визнання його винним Сократ каже, що його це не дивує, і будь який вирок він прийме (штраф або вигнання або смерть). Але він вважає, що найкраще для нього був би обід в Претанее, благо людини - кожний день розмовляти про доброчесність. Після винесення вироку - отруєння цикутою - він каже, що скоро афіняни будуть жалкувати про це. Смерті він не боїться, оскільки це або стати нічим (смерть - це сон, тобто гарне придбання), або зміна для душі (тобто перенесення в кращій світ, де знаходяться Гомер, Орфей, та можливість розмови з ними.

Характеристика праці Аристотеля "Політика"

384-322рр.до н.е. Арістотель зробив звід всіх відомих вчень про буття, фізику, етику, політику, є засновником логіки. В філософії (він її називає теологією) Арістотель розрізняє теоретичну частину (вчення про буття, його причини, основні частини та початки), практичну частину - про людську діяльність, поетичну частину - вчення про творчість.

Арістотель чітко розрізняє філософію та сфери науки, фізику та метафізику. Предметом науки є загальне, що осягається розумом. Умова пізнання - індуктивне узагальнення на основі чуттєвого сприйняття. Остання ціль науки - визначення предмету, а умова - поєднання дедукції з індукцією. Вважає, що немає такого поняття, яке могло би бути предикатом всіх інших понять, тобто різні поняття не можуть бути об об'єднані в одному, тому об єднав поняття в вищі роди понять - категорії(сутність, якість, кількість, відношення, місце, час, причина, стан, дійсність)

Центральна проблема фізики - це рух - вплив одного предмету на інший. Рух здійснюється в обмеженому просторі і передбачає спрямованість тіл до свого місця. Аристотель визнає 4 причини:

Матерію (або пасивну можливість становлення);

Форму (суть буття сутність, дійсність того, що в матерії закладено як можливість). Предмет таким чином є сукупність речі та форми.;

Початок руху (те що дає поштовх, залишаючись нерухомим)

4. Ціль

Арістотель критикує Платонівські ідеї, вважає що матерія і форма єдині. Природа - це постійний перехід від матерії до форми і навпаки. Матерія - це пасивний початок, форма - активний, кінцеве джерело руху - Бог. Логіка Арістотеля зв'язана з вченням про буття, оскільки логічні форми є формами буття.

В етиці - В основі моральної діяльності лежить об'єктивна доцільність, ціль, до якої прямують люди - вище благо, життя, що прямує до нього має бути діяльним, добрі якості, що не визначені в дії, не дають задоволення. Досягнути цілі можна маючи доброчесність, яка є вмінням вірно орієнтуватися - обирати середину. Доброчесності є етичні (характер) та інтелектуальні, їх можна вони виховати. Досягнути моральної досконалості важко, оскільки, якщо дії - у владі людини, то властивості душі отримуються поступово і людина сама не помічає, як утворюється її характер. Вища форма діяльності - споглядальна(оскільки вона має значимість та цінність заради себе самої), моральний ідеал - споглядання істини, передумова філософської діяльності - відпочинок, вищий зразок філософа - це Бог, мислення, що мислить самого себе, вищий теоретик, розум.

Значення для європейської філософії: аналіз розвитку античної філософії; розвиток логіко-спекулятивного, абстрактного мислення, спроби аналізу методології наукового дослідження; категоріальний аналіз існуючого, тобто закладення основ діалектики; філософія Арістотеля стала основою розвитку середньовічної філософії (етика, політика); аналіз економічних факторів, що впливають на розвиток суспільства (Політика, Етика); створення геоцентричної системи;

Праця "Політика" задача - теоретична побудова ідеальної держави. Визначає поняття держави, людина - істота політична. Раб та вільна людина. Ціль держави - жити щасливо, загальна корисність. Роль економіки (власність та розподіл праці) в створення держави, обгрунтовує необхідність рабства. Питання влада та її вплив на людину. Аналізує та критикує теоретичні джерела присвячені проблемі державотворення, та класифікує існуючі типи устроїв. Найкращим з них є аристократія. Розподіл влади (судова, виконавча, законодавча), якості правителя. Практичні рекомендації побудови держави.

Дата добавления: 2015-05-22