Сутність прямого та оперантного обумовлювання у детермінації поведінки особистості

Респондентна і оперантна поведінка. При розгляді скіннеровського підходу до особистості слід розрізняти два різновиди поведінки: респондентну і оперантну. Щоб краще зрозуміти принципи скінеровсього оперантного навчання, ми спочатку обговоримо респондентну поведінку. Респондентна поведінка має на увазі характерну реакцію, що викликається відомим стимулом, останній завжди передує першої у часі. Добре знайомі приклади - це звуження або розширення зіниці у відповідь на світлову стимуляцію, сіпання коліна при ударі молоточком по колінному сухожилию і тремтіння при холоді. У кожному з цих прикладів взаємовідношення між стимулом (зменшення світлової стимуляції) і реакцією (розширення зіниці) мимовільну і спонтанну, це відбувається завжди. Також респондентна поведінка зазвичай тягне за собою рефлекси, що включають автономну нервову систему. Однак респондентній поведінці можна й навчити. Респондентна поведінка - це скіннерівська версія павловського, або класичного обумовлення. Він також називав його обумовлюванням типу С, щоб підкреслити важливість стимулу, який з'являється до реакції і виявляє її. Однак Скіннер вважав, що в цілому поведінку тварин і людини не можна пояснювати в термінах класичного обумовлення. Навпаки, він робив акцент на поведінці, не пов'язаній з якими-небудь відомими стимулами. Оперантна поведінка (викликане оперантним навчанням) визначається подіями, які слідують за реакцією. Тобто за поведінкою йде наслідок, і природа цього наслідка змінює тенденцію організму повторювати дану поведінку в майбутньому. Наприклад, катання на роликовій дошці, гра на фортепіано, метання дротиків і написання власного імені - це зразки оперантної реакції, або операнти, контрольовані результатами, наступними за відповідною поведінкою. Це довільні придбані реакції, для яких не існує стимулу, який надається до розпізнавання. Скіннер розумів, що немає сенсу розмірковувати про походження оперантної поведінки, так як нам невідомі стимул чи внутрішня причина, відповідальна за його появу. Воно відбувається спонтанно. Якщо наслідки сприятливі для організму, тоді ймовірність повторення операнта в майбутньому посилюється. Коли це відбувається, говорять, що наслідки підкріплюються, і оперантні реакції, отримані в результаті підкріплення (в сенсі високу ймовірність його появи) визначилися. Сила позитивного підкріплювального стимулу таким чином визначається відповідно до його впливом на подальшу частоту реакцій, які безпосередньо передували йому. І навпаки, якщо наслідки реакції не сприятливі і не підкріплені, тоді ймовірність отримати оперант зменшується. Наприклад, ви скоро перестанете посміхатися людині, яка у відповідь на вашу посмішку завжди кидає на вас сердитий погляд чи взагалі ніколи не посміхається. Скіннер вважав, що, отже, оперантна поведінка контролюється негативними наслідками. За визначенням, негативні, або аверсивні наслідки послаблюють поведінку, яка породжує їх, і посилюють поведінка, яка усуває їх. Якщо людина постійно похмура, ви, ймовірно, спробуєте зовсім уникати її. Подібним же чином, якщо ви паркуєте свою машину в тому місці, де є напис «Тільки для президента» і в результаті на вітровому склі машини знаходите штрафний талон, ви, безсумнівно, скоро припините паркуватися там.

31 Психотехніка роботи у поведінковій терапії та її застосування в організації допомоги клієнтам соціальних служб. Техніки в психологічному консультуванні, психотерапії і новітні течії. Техніка психологічної роботи в біхевіоральному напрямку будується на детерміністичній посилці; певна поведінка є наслідком певного впливу. Це означає, що дезададаптивна (невротична) поведінка є результатом невірного научіння. Тому в основу психотерапії покладена сукупність прийомів формування нової поведінки (перенаучіння), що базується на експериментальних дослідженнях і теоретичних припущеннях біхевіоризму. Розглянемо спочатку методи впливу, засновані на позитивному підкріпленні. Гіпноз. Один з традиційних методів психологічного впливу, гіпнотичне навіювання, пряме і непряме, включає в себе безліч технік, фізіологічна сутність яких досить виразно описується стрункою теорією І. П. Павлова. Згідно І. П. Павлову, гіпнотичний стан - це часткове гальмування кори великих півкуль мозку, тобто парціальний сон, при якому збережені процеси сприйняття, але усувається контроль над руховими центрами. Серед різних гіпнотичних фаз в контексті психотехнічної допомоги найважливішою є фаза, при якій виникає раппорт, особливий зв'язок гіпнотизера з тим, на кого діє гіпноз, що дозволяє останньому сприймати навіювання, не піддаючи його контролю свідомості - контрсугестії. Серед сучасних сугестивних технік особливо популярні недирективні техніки, які отримали такі назви: нейро -лінгвістичне програмування (reframing), Еріксонівський гіпноз (непряме навіювання, побудоване на розгортанні семантики метафор) і так зване «керуюче уяву», базисні принципи яких дуже близькі. Сугестивні техніки роботи, в тій чи іншій мірі використовують гіпноз, найбільш ефективні при роботі з особами, що відрізняються демонстративними рисами характеру і інфантилізмом, що, в свою чергу, звужує їх діапазон прийняття можливої ​​психологічної допомоги. Систематична десенсибілізація. Одна з найбільш ефективних традиційних психотехнік в біхевіоральній терапії, заснована на класичному обумовлюванні, при якому травмуючий вплив поєднується з реакцією гальмування. Як правило, даний прийом застосовується в поєднанні з релаксацією і використанням керованої уяви (візуалізації). Важливим моментом у застосуванні даного прийому є визначення ієрархії стимулів, які турбують і навчання прийомам релаксації. Тренінг релаксації. Тренінг релаксації, розроблений різними авторами в 1930 -і роки і застосовується як засіб подолання стресу, вимагає від чотирьох до восьми годин занять. Клієнту пропонується прийняти розслаблену позу, глибоко і ритмічно дихати, водночас зосереджуючи увагу на певній темі (образі, переживанні тощо). Оволодіння умінням розслаблятися виступає важливою передумовою в програмах саморегуляції. Емоційний тренінг поведінки. Дана техніка відома також під назвою «тренінг адекватного самовираження», його призначення полягає у навчанні клієнта адекватної поведінки і станом впевненості в собі в різних ситуаціях спілкування: з чоловіком, з керівником, з підлеглими, з представниками влади тощо Увагу психолога -консультанта приваблюють, як правило, ті ситуації спілкування або ті міжособистісні відносини, в яких клієнт відчуває себе скривдженим, винуватим, в стані дратівливості, агресії або, навпаки, поводиться з гіпертрофованою ввічливістю і т.п. Техніка реалізується за допомогою рольової гри, в якій детально аналізуються фрагменти поведінки і на основі докладного орієнтування в діях і почуттях, які вони викликають, а також відчуття з приводу викликаних почуттів, здійснюється вироблення нової, ідеальної форми поведінки. Широко відомим прийомом з даної техніки є навчання рольовим конструкціям типу «Я відчуваю... «або навичкам відкритого висловлювання бажаного замість постановки питань і т.д. Занурення. Ця техніка нагадує «систематичну десенсибілізацію», але без контр- обумовлення. Сутність її в тому, що клієнт, що випробував переживання страху і тривоги, пов'язані з певною ситуацією, за допомогою уяви занурюється в ситуацію небезпеки, в той час як психотерапевт прагне підтримувати за допомогою деталізованого зворотного зв'язку відповідні переживання. Зазвичай захисне гальмування включається приблизно через 20-40 хв, хоча весь сеанс може тривати до двох годин. Важливе докладне опрацювання всіх деталей ситуації. Можливе використання техніки НЛП. Серед технік, заснованих на негативному підкріпленні, можна виділити наступні: Аверсивна терапія. Цей, один з найбільш суперечливих за своїм характером впливу, набір психотехнік бере початок ще у діяльності В. М. Бехтерева, виробляється відраза (від англ. «Aversion» - відраза) до алкоголю у хворих на алкоголізм за допомогою гіпнозу або шляхом введення спеціальних лікарських засобів. В якості сучасних засобів негативного підкріплення використовуються, поряд з хімічними, електрошок, санкції, пов'язані з депривацією, система штрафів та ін.. В останні роки в Росії і Україні стало популярним так зване кодування - варіант аверсивної терапії А. В. Довженко. Символічна економія. Психотехніка, запропонована Б. Скіннером для «модифікації поведінки» ув'язнених, полягає в тому, що право на отримання різних пільг реалізується шляхом пред'явлення жетонів, які вилучаються при всякому порушенні режиму (число жетонів, які вилучаються пропорційно тяжкості порушення). Побудована на принципах оперантного обумовлення, дана техніка, вельми жорстка і маніпулятивна, застосовується лише коли не спрацьовують більш прийнятні засоби корекції. Разом з тим, деякі сучасні американські психологи вважають прийнятним використання «символічною економії» у школі.

32 Погляд на особистість та психологічну допомогу їй у когнітивній парадигмі. Когнітивна парадигма в консультуванні та психотерапії - чисто американський напрям в практичній психології. Пов'язана з розвитком когнітивної психології як реакції на біхевіоризм і гештальт- психологію з їх акцентом на поведінці і на емоціях, когнітивна психотерапія основну увагу приділяє пізнавальним структурам психіки і робить упор на особистість, особистісні конструкти і, в цілому, на логічні здібності. У останні роки когнітивний напрямок об'єднало в собі три підходи: раціонально - емотивну терапію (РЕТ) А. Елліса і когнітивну терапію А. Бека, реальнісну терапію У. Глассера і трансактний аналіз Е. Берна. Розглянемо зазначені школи докладніше.

33 Депресивні розлади з позицій когнітивного підходу А.Бека: прояви, причини виникнення, психологічна допомога. Питання 34 + Деякі люди дивляться на світ через так звані рожеві окуляри. Когнітивний підхід Бека до депресії передбачає, що «окуляри» людини, що страждає від депресії, мають тоновані стекла. Бек вважає, що симптоми як депресії, так і тривожності є результатом уявлень клієнта про світ. Зокрема, мислення людини, яка страждає депресією, характеризується когнітивної тріадою:
- Негативним поглядом на себе (низька самооцінка);
- На своє особисте майбутнє;
- На свої переживання.
Люди, що перебувають у стані депресії, також допускають грубі помилки при обробці інформації - вони зазвичай перебільшують негативне і применшують позитивне.
Пацієнти, що страждають депресією також схильні до зайвого узагальнення («Ніхто мене не любить»). Ще однією помилкою таких пацієнтів є виборча абстракція, при якій одна деталь виривається із ситуації, а потім узагальнюється. На думку Бека, схильність до депресивних станів набувається в ранньому дитинстві. Він вважає, що діти мислять глобальними, абсолютними категоріями - та / або, а у депресантів ці примітивні способи мислення зберігаються і в зрілому віці. Зокрема вони дотримуються якихось примітивних, спрощених схем, засвоєних у ранньому віці. Когнітивна терапія є систематичним конструрірованним, вирішальним проблеми підходом. Зазвичай вона обмежена в часі і рідко перевищує 30 сеансів. Кожен терапевтичний сеанс має програму, в якій на відміну від вільної форми психоаналізу чи клієнт-терапії. Бек вважає, що терапевт повинен бути доброзичливим, емпатічним і щирим. Однак при цьому не вважає, що цього достатньо для проведення терапії. Швидше терапевтичні відносини важливі, оскільки є джерелом вивчення. Сам терапевт є моделлю того, чого він хоче навчити. Якщо терапевт надто грунтовний і може читати моралі, це просто підкріпить первісну розсудливість клієнта. Кінцева мета когнітивної терапії - виявити дисфункціональні судження, побачити, як вони «спускають курок» і викликають депресивні почуття і поведінку, а потім спробувати їх змінити. Важливо відзначити, що Бек зацікавлений не стільки в тому, про що клієнт думає, скільки в тому, як він думає.. Він навіть допускає, що іноді депресивні пізнання можуть бути правильними (наприклад, хтось може ігнорувати вас, тому що ви йому не подобаєтеся). Бека не цікавить процес навчання «позитивного мислення». Він вважає її такою ж руйнівною, як і негативне мислення. Питання не в тому, чи любить себе клієнт чи ні, а в тому, мислить він категоріями «Я хороший» чи «Я поганий» залежно від того, що відбувається.
Аналогічним чином життя для Бека - це не пошуки щастя. Щастя, на його думку, є побічним продуктом діяльності. Бек хоче, щоб його клієнти навчилися перевіряти гіпотези. Навіть якщо депресивні думки іноді можуть бути правильними, депресія виникає при наявності депресивної тріади і дисфункціональних помилок людей при обробці інформації. Бек намагається навчити клієнтів до розгляду ці ідей в якості гіпотези, а не фактів, а потім перевіряти їх за допомогою доказів. Розвиток такої установки перевірки гіпотез призведе до створення набагато більш гнучкою, ненав'язливої когнітивної системи, здатної впоратися з виникаючими іноді негативними думками, які підкріплюються доказами. Під час перших сеансів Бек вивчає труднощі клієнта і складає план дій. Зв'язок між думками і почуттями демонструється клієнтові на прикладах. Потім використовується дві основні лінії атаки для боротьби з дисфункціональними думками.Це біхевіоральні і когнітивні техніки. Біхевіоральні техніки використовуються в першу чергу з клієнтами, що знаходяться в глибокій депресії.Такі клієнти можуть відчувати труднощі при обробці інформації.Отже, когнітивні втручання для них часто є неефективними. Біхевіоральні втручання допомагають зняти депресію клієнта. Змусити клієнта діяти -значить навчити його чинити опір думкам типу В«Я нічого не можу зробити В»абоВ«Я кретин В». До того ж терапевт може змусити клієнта приступити до перевірки дисфункціональних думок під час реальних актів його поведінки.Після того, як вдасться зняти депресію, клієнт стає відкритим для когнітивного втручання. Бек не вірить, що вилікувати депресію можна одними тільки біхевіоральними методами. Потрібно також боротися з основними негативними думками, які викликали депресію, інакше вони повернеться знову. Бек використовує кілька біхевіоральних втручань. Наприклад, перелік щоденних дій є погодинним записом клієнтом своїх вчинків, якими б тривіальними вони не були. Це допомагає боротися з такими дисфункціональними думками, як В«Я ніколи нічого не роблю В». При роботі з клієнтами,страждаючими депресією, Бек використовує також інше біхевіоральне втручання - серію поетапних завдань. Клієнт, для якого підйом з ліжка є досягненням, може отримати завдання почистити зуби і поголитися. Після того, як він впорається з цим йому може бути доручено приготувати собі сніданок і відправитися на прогулянку. На наступному тижні його завдання може включати в себе читання газети і перегляд оголошень про робочі вакансії. Стратегія полягає в доборі завдань, які поступово повертають клієнта, який страждає депресією до повного функціонування. Однак при цьому, важливо підбирати такі завдання, які під силу клієнтам. Бек підкреслює, що метою вчинку є його вчинення, а не доведення докінця. Ще однією технікою є когнітивна репетиція. Клієнти, які страждають глибокою депресією,часто не можуть впоратися зі складним завданням, оскільки відчувають труднощі з концентрацією і мисленням. У результаті вони можуть нашкодити самі собі. Щоб передбачити труднощі, які можуть зустрітися при виконанні завдання,терапевт змушує клієнта відрепетирувати його, тобто пройти крок за кроком. В цьому випадку труднощі виявляються заздалегідь і клієнтові вдається прийняти заходи по їх подоланню. До того ж терапевт може дати клієнту відповідні рекомендації. Крім щоденних записів дисфункціональних думок і почуттів клієнта просять відзначити альтернативні, менш дисфункціональні шляхи сприйняття ситуації. У результаті клієнт розуміє, що обмежує себе одним способом сприйняття ситуації, в той час, коли їх існує безліч. Основною когнітивною технікою є опитування. Питання ставляться так,щоб допомогти клієнту вивчити і перевірити дисфункціональні думки. При цьому важливо відзначити, що Бек воліє ставити питання, а не переконувати клієнта в його дисфункціональних думках. Техніка опитування Бека мобілізує депресивних клієнтів ставити під сумнів власні думки.

34 Погляд на психологічні проблеми особистості та шляхи надання допомоги у когнітивній терапії А.Бека. Когнітивна психотерапія Аарона Бека. Близькою до РЕТ є когнітивна психотерапія А. Бека, основна увага в якій приділяється емоційним порушенням, зокрема, депресії. Хоча А. Бек розвивав свою концепцію незалежно від А. Елліса, обидві течії збігаються в цілях, прийомах роботи і вихідних передумовах, серед яких у центрі - допомога клієнту у відмові від самонищівних когнітивних структур. Оскільки погляди А. Бека не суперечать позиціям А. Елліса, ми викладемо лише найбільш істотний бік його концепції. Психологічна допомога при емоційних розладах. Емоційні розлади трактуються А. Беком насамперед як розлади когнітивні. Зокрема, таке когнітивне порушення, як депресія, має три компоненти: 1) сприйняття себе; 2) сприйняття переживань; 3) сприйняття майбутнього. Глибина депресії вимірюється спеціально сконструйованим опитувальником, що включає вимір смутку, песимізму, відчуття поразки, незадоволення, провини і т.п. Процедура психотерапії полягає в спеціальній організації спілкування з психологом, коли задаються питання: «Що ти втрачаєш, якщо... «або «Ти знаєш, що безглуздо спробувати... «і т.п. Потім складається поступово ускладнююча програма дій, на основі якої встановлюється кооперація з психологом. Робляться зусилля щодо зниження рівня самокритики і самозвинувачення, з вироблення альтернативних рішень і способів дій. В якості психологічного захисту використовуються питання типу: «А якби це не вийшло у мене, ти б мене теж зневажав, як себе зараз?». Гумор, іронія, за допомогою яких досягається когнітивне зрушення в сприйнятті ситуації, також мають велике значення. Оскільки при емоційних порушеннях по типу зниження емоційності і депресивних станах клієнти часто пред'являють скарги до надмірності зовнішніх вимог до них, корисним виявляється ранжування зробленого і обговорення можливих шляхів досягнення запланованого. А. Бек запропонував деякі специфічні техніки роботи: виявлення та реєстрація автоматично виникаючих думок, зокрема, за допомогою навідних питань; щоденний запис «заважаючих» думок; встановлення особистісного сенсу події; узагальнення автоматичних думок; операціоналізування негативних конструктів, аналіз значущості некоректних уявлень і т. п

35 Погляд на психологічні проблеми особистості та шляхи надання допомоги у раціонально-емотивній терапії А.Елліса. Раціонально - емотивна терапія (РЕТ) Альберта Елліса. Засновник РЕТ А. Елліс (р. в 1913 р.) починав як ортодоксальний психоаналітик, потім навчався під керівництвом К. Хорні. У п'ятдесяті роки двадцятого століття А. Елліс сформулював ряд положень, які лягли в основу нового напрямку в практичній психології. Одним з таких положень, часто цитованим А. Еллісом, є висловлення стоїка Епіктета: «Людям заважають не речі, а те, якими вони їх бачать». Вже в цьому положенні легко простежується одна з основних ідей всього когнітивізму, починаючи з Дж. Келлі і до новітніх досліджень з психосемантики, а саме: людина відображає і переживає дійсність залежно від структури її індивідуальної свідомості. Звідси - основний предмет спрямованості його зусиль в раціонально -емотивної терапії: способи міркування і дій. А. Елліс - мабуть, під впливом А. Адлера - значну увагу у своїй концепції приділяє переструктуруванню Я - висловлювань та аналізу безумовно прийнятих норм особистості. Грунтуючись на підкреслено наукових підходах до структури індивідуальної свідомості, РЕТ прагне звільнити клієнта від полону стереотипів і кліше, забезпечити більш вільний і неупереджений погляд на світ. У концепції А. Елліса людина трактується як самооццінююча, самопідтримуюча і саморозмовляюча. До того ж людина народжується з певним потенціалом, який має дві сторони: раціональну та ірраціональну; конструктивну і деструктивну, що прагне до любові і зростання, і прагне до руйнування і самозвинувачення і т.д. Згідно А. Еллісу, психологічні проблеми проявляються тоді, коли людина намагається слідувати простим перевагам (бажанням любові, схвалення і т.п.) і помилково вважає, що ці прості переваги суть абсолютне мірило її життєвого успіху. Людина - істота, надзвичайно схильна різним впливам, починаючи з біологічного рівня і до соціального. Тому зводити всю мінливу складність людської природи до чогось одного - чи йде мова про психоаналітичної редукції або сприятливий психологічний клімат терапії, центрованої на клієнті, - А. Елліс не схильний.Концепція А. Елліса припускає, що джерело психологічних порушень при всьому своєму різноманітті - це система індивідуальних ірраціональних уявлень про світ, яка засвоюється, як правило, в дитинстві від значущих дорослих. Невроз, зокрема, трактується А. Еллісом як «ірраціональне мислення і поведінка». Серцевиною ж емоційних порушень виявляється, як правило, самозвинувачення. Важливим поняттям в РЕТ є поняття «пастка» - всі ті когнітивні освіти, які усвідомлюють необгрунтовану (невротичну) тривогу, дратівливість і т.п. У концепції А. Елліса стверджується, що хоча бути коханим в атмосфері прийняття і приємно, людина повинна також відчувати себе досить уразливо і поза такої атмосфери. Тому в напрямку розроблений своєрідний «кодекс невротика» - помилкові судження, прагнення виконати які веде до психологічних проблем. Серед них: «Я повинен всім довести, що я - процвітаючий, умілий і удачливий чоловік; коли мене відкидають - це жахливо», «Я повинен подобатися всім значущим для мене людям»; «Найкраще - нічого не робити, нехай життя вирішує саме». Опис консультативного і психотерапевтичного процесу. Цілі психологічної допомоги. Головна мета - допомога у перегляді системи переконань, норм і уявлень. Приватна мета - звільнення від ідеї самозвинувачення. А. Елліс, крім того, сформулював ряд бажаних якостей, досягнення яких може виступити конкретною метою консультативної або психотерапевтичної роботи: соціальний інтерес, інтерес до себе, самоврядування, терпимість, гнучкість, прийняття невизначеності, наукове мислення, залученість, самоприйняття, здатність до ризику, реалізм (Не впадіння в утопію). Позиція психолога. Позиція психолога -консультанта або психотерапевта, що працюють в руслі даної концепції, безумовно, директивна. Він роз'яснює, переконує, він - авторитет, який спростовує помилкові судження, вказуючи на їх неточність, довільність і т.п. Апелює до науки, до здатності мислити і, за висловом А. Елліса, не займається «відпущенням гріхів», після якого клієнту, може бути, відчувається і легше, але невідомо, чи легше живеться.Позиція клієнта. Клієнту відводиться роль учня і, відповідно, його успіх трактується в залежності від мотивації та ідентифікації з роллю учня. Передбачається, що клієнт проходить три рівні інсайту: поверхневий (усвідомлення проблеми), поглиблений (розпізнавання власних інтерпретацій) і глибинний (на рівні мотивації до зміни). Психотехніка в раціонально -емотивної терапії. РЕТ характеризується широким набором психотехнік, в тому числі запозичених з інших напрямків і поєднуваних яскраво вираженим прагматизмом. Обговорення і спростування ірраціональних поглядів: психолог- консультант активно дискутує з клієнтом, спростовує його ірраціональні погляди, вимагає доказів, уточнює логічні підстави і т.д.Велика увага приділяється пом'якшенню категоричності: замість «ти повинен» - «мені б хотілося»; замість «буде жахливо, якщо... «- «напевно, не зовсім зручно буде, якщо....». Використовуються також:Раціонально - емотивна уява: клієнта просять яскраво уявити важку для нього ситуацію і почуття в неї, потім пропонується змінити самовідчуття в ситуації і подивитися, які зміни в поведінці це викличе.Рольова гра - зазвичай програються ситуації, які турбують, опрацьовуються неадекватні інтерпретації, особливо що несуть у собі самозвинувачення і самоприниження.Атака на страх - техніка полягає в домашньому завданні, сенс якого полягає в тому, щоб виконати дію, зазвичай викликає страх або психологічні утруднення у клієнта.

Дата добавления: 2015-05-22