Люблінська унія 1569 року та її наслідки для України

З моменту розколу християнства у 1054 року на православну та католицьку гілки ідея об’єднання (унії) завжди знаходила своїх прихильників. У 1274 році у м. Ліон (Франція) була підписана міжцерковна унія проти монголо-татарської загрози. У 1439 році у Флоренція була відновлена унія – тоді Візантія шукала підтримки Заходу у боротьбі з турками. Ця унія проіснувала до падіння у 1453 році Константинополя. З цього часу авторитет православної церкви почав знижуватися, а католицької – навпаки.

Після Люблінської унії, коли значна частина української шляхти та духовенства почали втрачати свою впливовість на території України, знову виникла ідея церковної унії. Певним прискорювачем розвитку ідеї об’єднання церков стала «календарна реформа», проведена папою Григорієм ХІІІ 1582 р. (григоріанський календар), яка суттєво розвела у часі релігійні свята католиків і православних.

Ініціаторами церковної унії стали православні на чолі з львівським єпископом Гедеоном Балабаном. У 1595 році папа Климент VІІІ офіційно визнав унію, а у 1596 у м. Брест відбулося юридичне оформлення греко-католицької церкви. Уніатська церква зберігала слов’янську мову та православні обряди, але визнавала догмати католицької церкви і зверхність Папи римського. Існування православної церкви у Речі Посполитій було заборонено.

Утворення греко0католицької церкви розкололо українське суспільство на її прихильників та противників. Та й поляки ніколи до кінця не визнавали цієї унії.

Брестська унія збурила українське суспільство, особливо серед міщанства та духовенства, менше серед селян і шляхти. Поти унії виступила частина аристократії на чолі з князем Василем Костянтиновичем Острозьким (1527-1608 рр.), яких підтримали об’єднання міщан – братства. Це змусило в 1632 році Польщу знову дозволити легальне існування православної церкви. Значну роль тут відігравали козацькі повстання.

§3 Соціально-економічні процеси в XIV – першій половині XVIІ ст.

За литовко-польської доби в економічні сфері відбулися помітні зрушення. Якщо ще у XIV ст. переважала примітивна експлуатація великих природних багатств українських земель, то починаючи з XV ст. перевага надавалася інтенсивному рільництву та скотарству (рогата худоба, у першу чергу воли). Причина: падіння Константинополя, головного експортера зерна для Європи та виникнення нового перевального пункту у м. Гданську (Балтійське море, Річ Посполита).

Зростаючі масштаби експорту зерно-бобових культур та волів поставили питання про земельну власність, робочі руки та форми організації праці.

Процес зростання великого феодального землеволодіння (магнати, пани) з початку XVІ ст. став набирати динамічності, особливо посилився від Люблінської унії. Поряд з цим почався наступ феодалів на територію та права селянських общин: їх привласнення і закріпачення селян. Вже у другій половині XVІ ст. вільних общинних земель в Україні практично не залишилося.

Якісні зміни відбулися і в організації праці:

· У сільській місцевості основу господарства складали фільварки (ферми) з примусовою працею;

· У містах посилилася спеціалізація ремісництва (на початку XVІІ ст. 270 видів (60 - Київська Русь)), виникнення ремісничих об’єднань – цехів і ремісничих мануфактур (поєднання ручної праці з механічною). Значна кількість міст мала права на самоуправління у формі Магдебурзького права або локальних грамот (в Україні перші міста: Львів, Кременець, Київ).

У соціальній ієрархії вершину займала шляхта (дворянство), що несла службу у князів (в Україні нараховувалося до 30 родів литовсько-руської спадщини). Наступною ланкою були пани – найбільші землевласники-магнати, які у бойові дії виступали із власними озброєними загонами (хоругвами). Нижчий щабель займала дрібна шляхта (зем’яни), вихідці із селян та міщан. Юридичне оформлення прав, привілеїв та обов’язків шляхти було закріплене литовськими статутами: Старий (1529 р., відокремлення шляхти від селянства); Волинський ((1566 р., закріплення прав за шляхтою). У середині XVІ ст. шляхта в Польщі становила 8-10 % населення проти 1-2 % у Західній Європі; в українських землях -5% (за іншими даними 2,5%)); Новий (1588 р., основу їх склала «Руська правда»).

Другим станом у Речі посполитій було духовенство. «Церковні люди» не підлягали світському суду; вони поділялися на «біле духовенство» (монахи, що не давали обітниці) і «чорне» (високі духовні ієрархи, що давали обітницю безшлюбності).

Третім станом було міщанство, яке боролося за право на самоврядування. Проте Магдебурзьке право в Україні відзначилося значним втручанням у міські справи великокнязівських намісників та воєвод.

Найнижчим прошарком соціальної піраміду було селянство, яке поділялося на три групи: чиншові (данники) – вільні общинники, які з розвитком фільварків майже зникли; тяглі – вели господарювання на землях феодалів; службові (челядь, дворові).

ІІІ Повторення вивченого

1. Люблінська унія: дата, причини та наслідки утворення для населення українських земель.
2. Назвіть передумови та наслідки Брестської церковної унії.
3. Охарактеризуйте процеси, що відбулися в економічній сфері на українських землях у XV – першій половині XVІІ ст.
4. Якою була соціальна ієрархія на українських землях?

IV.Література:

• Світлична В.В. – ст. 63-64.
• Бойко О.Д. – ст. 103-105,107-121.
• Історія України. Частина ІІ. YouTube. Відео. Серії 71-73.

Тема 5. Українські землі під владою Литви та Польщі (XIV – перша половина XVІI ст.)

План заняття №11

1. Стан української культури, основні чинники розвитку.
2. Розвиток освіти і науки
3. Розвиток літератури і мистецтва

І Повторення вивченого. Експрес-тест:

1) Назвіть (підкресліть) основний прояв (ознаку) «оксамитового» проникнення Литви на українські землі:

a) Ослаблення Русі нападами монголо-татар;

b) Ослаблення і занепад руських князівств;

c) Добровільна угода населення українських земель і литовських князів.

2) Початок польської експансії на українські землі поклало:

a) Занепад Галицько-Волинського князівства;

b) Кревська унія 1385 року;

c) Ліквідація Київського князівства 1471 року.

3) Найбільшого розквіту литовсько-руська держава зазнала у правління:

a) Литовського князя Ольгерда;

b) Литовського князя Ягайла;

c) Литовського князя Вітовта.

4) Ліквідація удільних князівств почалася від:

a) Смерті князя Вітовта у 1430 році;

b) Розгрому польсько-литовськими католиками війська литовсько-руського на чолі з Свидригайлом під Вількомиром у 1435 році;

c) Перетворення Київського князівства на воєводство.

5) Підкресліть основі наслідки Люблінської унії 1569 року:

a) Утворення держави Річ Посполита на чолі із польським королем;

b) Прискорення полонізації українських земель;

c) Приниження прав і свобод українського люду та духовенства.

6) Підкресліть назви документів, що регулювали правові відносини у XІV – першій половині XVІІ століть:

a) Руська правда;

b) Старий статут 1529 року;

c) Волинський статут 1566 року;

d) Новий статут 1588 року.

7) Назвіть (підкресліть) назви основних станів суспільства, що проживали на українських землях у XІV – першій половині XVІІ століть:

a) Шляхта;

b) Духовенство;

c) Міщанство;

d) Селянство.

8) Назвіть (підкресліть) основні наслідки Брестської церковної унії 1596 року:

a) Об’єднання суспільства;

b) Розкол суспільства;

c) Поклала початок тривалим збройним протистоянням у суспільстві.

9) Які правові документи закріплювали за містами та селищами право на самоврядування (підкреслити)?

a) Литовські статути;

b) Магдебурзьке право;

c) Волоське право.

10) У якому році українська громадськість повернула право існування у Речі Посполитій православної церкви (підкреслити)?

a) 1596 р.;

b) 1620 р.;

c) 1632 р.

ІІ §1 Стан української культури, основні чинники розвитку у XIV – перша половина XVІI ст.

Розвиток української культури після занепаду Галицько-Волинської держави розвивався у складних умовах: роз’єднання українських земель, спустошливіші напади татар, польська експансія, падіння авторитету православної церкви, денаціоналізація української шляхти. Проте, з кінця XIV – початку XVІI ст. у культурі українців почали відбуватися якісні зміни, викликані насамперед такими чинниками:

· Проникнення ідей гуманізму на наслідки Реформації сприяли розвитку освіти, науки, поширенню гуманістичних ідей, формування основ громадянського суспільства та української мови;

· Діяльність братств, тобто об’єднань міщан, які легально захищали українську мову, культуру, духовні цінності українського народу; розвивали цінності громадянського суспільства. Перша братська школа відкрита у Львові у 1585 р., а у 1615 р. на кошти Гальшки Гулевичівни – у Києві. Об’єднань міщан та братських шкіл на початку XVІI ст. нараховувалося більше десятка;

· Виникнення і розвиток закладів Вищої освіти: Острозька вища школа (академія), заснована князем Острозьким біля 1580 року – 1608 рік та Києво-Могилянський колегіум, заснований архімандритом православної церкви Петром Могилою на основі злиття лаврської та братської шкіл у 1631 році;

· Зростання ролі і значення козацтва, яке з початку XVІI ст. стає головним оборонцем української землі та української культури.

Дата добавления: 2015-05-22