Створення та діяльність ЦР

Українська державність 1917-1921 рр.

Події в Петрограді привели до виникнення Української Центральної Ради (4 березня 1917 р.) в результаті угоди між ТУП і Братством самостійників на чолі з М.Міхновським. Завданням ЦР було проголошення об'єднання всіх українських сил. Головою Ради був обраний професор М.С.Грушевський.ЦР складалася з представників різних партій: Української партії соціалістів-революціоне-рів (УПСР), Укр. соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), ТУП. Авторитет ЦР серед населення в цей період зростав, так як українські партії різних політичних напрямків об'єд-нувалися навколо національної ідеї - побудови Української держави.15 червня 1917 р. ЦР утворила Генеральний Секретаріат, який повинен виконувати функції виконавчого органу. У першому складі ГС переважали члени УСДРП, а в ЦР найбільше було членів УПСР.

Протягом своєї діяльності ЦР прийняла 4 Універсали:

- І Універсал прийнятий 10 червня 1917р. і проголошував автономію України у складі Росії.

- ІІ Універсал прийнято 3 липня 1917р. в наслідок переговорів ЦР і Т.У. Тим. уряд зро-бив деякі поступки щодо автономії України, але склад Ген. Секретаріату мав затверд-жуватися Т.У. За інструкцією Т.У. територія впливу ГС обмежувалася 5 губерніями: Київською, Подільською, Волинською, Полтавською і частково Чернігівською. Ген.Сек. перетворювався на орган місцевого управління, а Рада позбавлялася законодавчих повноважень.

- ІІІ Універсал, прийнятий 7 листопада 1917р. В ньому проголошувалося про створе-ння Української Народної Республіки на території, яка була заселена в основному украї-нцями. Скасовувалося різне поміщицьке землеволодіння, установлювався 8-годинний роб. день, запроваджувався держконтроль над виробництвом; вимагали розпочати мирні переговори для припинення війни, скасовувалася смертна кара. Проголошувалася сво-бода слова, преси, віросповідання, зборів, союзів, страйків; недоторканість особи і житла. Проголошувалося право застосування нац. мов, різним народностям надавалася націо-нально-персональна автономія. Це були конституційні основи держави, хоча країна залишалася у федеративному зв'язку з Росією. Пізніше в роз'ясненні оголошувалося, що це тільки наміри, які не здійснюватимуться найближчим часом.

- ІУ Універсал датований 9 січня, насправді прийнятий 11 січня 1918р. не Централь-ною Радою, а її Комітетом – Малою Радою. ЦР проголошувала УНР самостійною, вільною, суверенною державою українського народу, що хоче жити в мирі і злагоді з усіма сусідами.

Універсал завершив процес розвитку українського національно-визвольного руху, відкинувши ідеї автономії і федералізму. Він містив засади державного будівництва. Період з грудня 1917 р. і до січня 1919 р. був складним. Сама Центральна Рада не мала єдності і точилася боротьба між різними точками зору, напрямами, різними прихильниками. В цей період почалася боротьба між більшовиками і ЦР. В результаті в грудні 1917 р. прого-лошено радянську владу у Харкові, сформовано більшовицький уряд на чолі з Артемом (Сергєєвим). Створений уряд також називався УНР. Боротьба ЦР з більшовиками та їх при-хильниками привела до розстрілу 300 червоногвардійців на “Арсеналі”. А в бою під с.Кру-тами навпаки, захищаючи ЦР, загинула молодь – студенти і гімназисти старших класів у кількості 300 чол., а в Києві протягом 5 днів артилерійського вогню по житловим кварталам і проведенням розстрілів загинуло 3 тис. чол.

В умовах війни влада більшовиків утрималася недовго. Їй на зміну прийшла окупаційна влада австро-німецького командування. Між Ц.Р. та новою владою також існували конфлік-ти. 29 квітня 1918 р. Центральною Радою була прийнята Конституція УНР. Президентом УНР був обраний М.С.Грушевський. Державною мовою стала українська. Державним гер-бом – тризубець блакитного кольору на синьому тлі. Розроблені норми самоврядування і судочинства. В цей же день УЦР була розпущена австро-німецьким окупаційним команду-ванням.

30 квітня 1918 р. було здійснено переворот і створена Українська держава П.Скоропад-ського. Була встановлена республіка з авторитарною формою правління гетьмана П.Скоро-падського. Було здійснено ряд реформ: упорядковане місцеве самоуправління, відновлена приватна власність на землю, відновлювалася власність на заводи, фабрики, відновилася свобода торгівлі; реформована фінансова система; відкривалися державні навчальні заклади і т.д.; підписувалися договори з різними державами. Але влада П.Скоропадського проіснувала до 14 грудня 1918 р. (Скоропадський зрікся вла-ди). В листопаді 1918р. була створена Директорія – верховний орган УНР, яку передбачалося відновити шляхом анти гетьманського повстання. Метою Директорії було ліквідувати геть-манський режим. Головою Директорії був обраний В.Винниченко, отаманом військ УНР С.Петлюра Ф.Швець, П.Андріївський і А.Макаренко. В грудні 1918 р. відновлено УНР з республіканською формою державного устрою. Але Директорії не вдалося в умовах війни організувати місцеві органи влади, так як діяли ради робітничих і селянських депутатів, що підтримували більшовиків. Серед керівництва Дирек-торії не було єдності. Військова реформа не була здійснена. Тому у другій половині 1919 р. було запроваджене авторитарне правління С.Петлюри. Під час очолювання Директорії Пет-люрою на місцях панували отамани (отаманщина). Вони запроваджували стан облоги, ус-тановлювали цензуру, забороняли збори, здійснювали єврейські погроми. Найвідомішою по-дією цього часу було підписання Акту Злуки із ЗУНР 3січня (22 січня за новим стилем) 1919 р.

Радянська Україна. Боротьба, яка тривала протягом 1918-1919 рр. закінчилася перемогою більшовиків. 1919 р. увійшов у історію України встановленням радянської форми державно-сті. Першим кроком на цьому шляху стала відмова більшовиків від попередньої назви дер-жави - УНР. Згідно з декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду вона дістала назву «Українська Соціалістична Радянська Республіка» (УСРР), а сам уряд з пе­реїздом до Харко-ва зазнав значних змін (на чолі уряду, за рекомендацією В.Леніна, став Х.Раковський; український уряд, за російським шаблоном, став називатися Радою народних комісарів (РНК), а його підрозділи – народними комісаріатами; Тимчасовий уряд перетворився на пос-тійний). Ради існували переважно в губернських містах, а на місцевому рівні діяли військо-во-революційні комітети (ревкоми), які були опорними пункта­ми більшовизму і захищали диктаторський режим в Україні. Цю ж фун­кцію виконували і комітети незаможних селян (комнезами), які активно створювалися радянською державою на селі. Вони були покликані внести розкол у найчисленнішу верству суспільства - селянство, ізолювати замо­жних селян і цим сприяти реалізації більшовицьких планів. Юридичне оформлення радянської державності на теренах України відбулося 10 березня 1919 р., коли III Всеукраїнський з'їзд рад (Харків) прийняв першу Конституцію УСРР. Цей документ закріпив радянський лад в Україні, перемогу «диктатури пролетаріату». Центральним завданням ці­єї диктатури Основний Закон УСРР визначив здійснення переходу від бур­жуазного ладу до соціалізму, після чого диктатура, а слідом за нею держа­ва мали зійти з історичної арени, поступитися місцем вільним формам співжиття. Проголошувалося скасування приватної власності, влада робіт­ничого класу (диктатура пролетаріату), свобода слова, зібрань і союзів тільки для трудового народу. Влада трудя-щих мала здійснюватися через систему рад робітничих, се­лянських та червоноармійських депутатів. Центральними органами визна­чено Всеукраїнський з'їзд Рад, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) та РНК, до компетенції яких входили всі загальнодержавні питання.

Політика більшовицької влади після повернення в Україну за­лишилася без принципових змін, проте в методах її запровадження Москва вдається до іншої тактики: в резолюції ЦК РКП(б) «Про Радянську владу на Україні» від 29 листопада 1919 р. зазначалося, що «РКП стоїть на точці зо­ру визнання самостійності УСРР». Але на практиці, звісно, робилося все для того, щоб Україна не мала дійсної незалежності. За російським шаблоном була скроєна не тільки перша Конституція УСРР, а й вся модель соціально-економічно'ї політики РНК України. Запроваджува-ний економічний курс одер-жав назву «воєнного комунізму». Його складовими були: • націоналізація всіх підприємств; • заборона свободної торгівлі, запровадження карткової системи роз­поділу продуктів; • мілітаризація народного господарства, встановлення державного контролю за виробницт-вом, запровадження загальної трудової повинності; • введення продовольчої розкладки (здійснювали продзагони і комітети бідноти. При цьому норма особистого споживання визначалася державою).

Війна з радянською Росією продовжувалася. 16 січня 1919 р. Директорія УНР оголосила стан війни. Під натиском Червоної армії Директорія змушена була залишити Київ, перебра-вшись до Вінниці, а потім – до Проскурова (Хмельницький) і Рівного. Армія Директорії не могла протидіяти наступу більшовиків і зазнавала поразок. Влітку 1919р. відповідно до договору між урядами УНР і ЗУНР, УГА влилися в армію УНР, але між Директорією та урядом Є.Петрушевича не було узгодженості в питанні ведення війни. Фактично армії були роз'єднані, наступаючи у різних напрямках: УГА – на Київ, а армія УНР – на південь. 5 листопада 1919 р. УГА припинили опір і перейшли на бік Денікіна. А війська УНР під командуванням Петлюри продовжували боротьбу, але не маючи підтримки від населення, залишилися без ресурсів і перейшли до партизанської тактики. Така тактика дала можливість здійснити “зимовий похід” по тилах денікінської і Червоної армії, що продовжувався понад 5 місяців. Навесні 1920 р. перейшли в райони, зайняті поляками і були роззброєні. Український народ після держави Скоропадського пережив режим Денікіна. Антинародна політика білого режиму викликала опір населення. В тилу Добровольчої армії виникали чис-ленні повстання (Н.Махно, Зелений). Це полегшило наступ радянській армії, у складі якої були частини Латиської стрілецької дивізії і бригада Червоного козацтва під командуванням В.Примакова. Наприкінці березня 1920 р. Україна була очищена від денікінців радянськими військами. Тільки Крим залишався під контролем білогвардійців.

Культура і духовне життя в Україні в 1917-1921 рр. Національно-демократична революція 1917-1920 рр. активізувала визвольний рух україн-ців. В результаті цих подій виникла вільна преса, розвивалися різноманітні напрямки в мистецтві і громадському житті. Але в період гетьманського правління в Україні була відтворена цензура, яка обмежувала вільну пресу. Більшовики також обмежували свободу преси, закривалися реакційні видання, введена цензура в театрах і т.д.

Культурно-освітня діяльність. Під впливом Лютневої революції 1917 р. пожвавилася діяльність громадських організацій. Виникло близько 50 приватних і кооперативних видавництв («Друкар», «Колодязь», «Час»), нових газет, творчих об'єднань, літературних журналів («Шлях», «Книгар», «Літературно-науковий вісник»), які друкували твори і статті українських учених, письменників, критиків. Зусиллями української інтелігенції почалося поширення діяльності культосвітніх організацій – «Просвіт», які поширювали українські книги, газети, журнали.

Школа. З 1917 по 1920 рр. відбувалася ломка старої системи народної освіти, відбувався пошук нових форм та методів навчання, які б відповідали змінам в суспільстві. Зусиллям Української Центральної Ради в короткий термін на приватні і суспільні кошти були засновані 53 українські гімназії, складені нові навчальні програми для шкіл, розроблено план українізації школи. В період гетьманату українізація системи освіти продовжувала-ся. В російських школах вводилася для обов'язкового вивчення українська мова, історія та географія України. В Україні в цей період функціонувало 150 українських гімназій. В період Директорії УНР українізація відбувалася ще швидше. Але зі швидкою зміною політичних подій та ситуацій закріпити досягнуті результати не вдалося. У 1919 р. українізація освіти була перервана.

Академія наук та національні університети у період Української держави. У 1918 р. була відкрита Українська Академія наук (УАН). Її президентом було обрано академіка Петроградської академії наук В.Вернадського. Під його головуванням були розроблені головні документи академії: про створення УАН, про Статут УАН, про штати УАН і про кошти УАН. В листопаді 1918 р. гетьманським урядом були підписані ряд законів, пов'язаних зі створенням УАН, затверджені гетьманом П.Скоропадським Статут, штати УАН і первинний склад академіків. УАН вважалася найвищою державною науковою установою в Українській державі. Академія мала три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний, соціальний. До складу Академії увійшли не чисельні за штатами інститути – Інститут прикладної механіки (17 чол.), Фізичний інститут (21 чол.), Геодезичний інститут (15 чол.), Ботанічний сад (24чол.), Акліматизаційний сад (39 чол.).

Перший склад Академії призначив сам гетьман. До Академії увійшли 12 чол.: Д.Багалій, А.Кримський, Н.Петров, С.Смаль-Стоцький, В.Вернадський, С.Тимошенко, Н.Кащенко, П.Тутковський, М.Туган-Барановський, Ф.Тарановський, В.Косинський і В.Левицький.

Перед УАН ставилася задача об'єднання наукових сил України і розвитку української науки. Приорітетними проблемами повинні були стати вивчення історії України, історії національного мистецтва, мови, літератури, природних багатств України, народного побуту, статистики, географії, етнографії і т.д. Академіки одержували ранг товариша (заступника) міністра. Заробітна плата сплачувалася у розмірі 1500 крб.

Для бідних учнів та студентів Гетьман П.Скоропадський увів стипендії в гімназіях та інститутах. У Києві, Кам'янець-Подільському були засновані університети, а в діючих університетах відкриті кафедри української мови та літератури, історії. Відкрилися Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний театр, Український історичний музей.

Політика більшовиків щодо культури та освіти. Побудова нового суспільства вимагала ліквідацію неграмотності і малограмотності, що передбачало обов'язкове навчання, форму- вання нових кадрів та фахівців для народного господарства і управлінського апарату, роз- витку науки. Радянська влада прагнула побудувати нову школу, де історію, літературу та інші гуманітарні предмети пропонували викладати на основі ідей соціалізму; освіта стала світською; скасовувалося викладання Закону Божого. Була створена єдина трудова школа двох ступенів, навчання в яких поєднувалося з трудовим (професійним) вихованням.

У 1920 р. була створена республіканська комісія по боротьбі з неписемністю, яку очолив Г.Петровський. Видавалися підручники, розроблялися навчальні програми, створювалися школи і пункти ліквідації неписемності (лікнепи). Це дало свої результати: наприкінці 1920 р. грамотних було близько 52 %.

Були змінені правила прийому до вищих навчальних закладах: робітники та селяни отримували переваги при прийомі до вузів, держава забезпечувала їх гуртожитком та стипендією. Також були створені робітничі факультети (робітфаки), які готували робітників та селян до вступу у вузи. Число університетів та інститутів в країні збільшилося у 2 рази (діяло 38 вузів, в яких навчалося 57 тис. студентів).

Велика увага приділялася політичній освіті. Друкувалися радянські газети та журнали, в яких пропагувалися ідеї марксизму-ленінізму. Видавалися твори К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна. У 1920 р. був створений Інститут К.Маркса і Ф.Енгельса, який займався вивченням і виданням творів засновників наукового комунізму.

Література і мистецтво. Протягом даного періоду в літературі і мистецтві існували різні школи і методи художньої літератури: революційно-романтичний (П.Тичина, В.Сосюра, М.Бажан та ін.); об'єднання «неокласиків» (М.Рильський), символісти тощо. У 1920 р. була створена Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), яка намагалася захистити літературу від адміністративного втручання.

В грудні 1917 р. була відкрита Академія мистецтв, членами якої стали художники М.Бойчук, А.Мурашко, Г.Нарбут.

В 1917-1921 рр. змінилося і театральне мистецтво. В часи гетьманату був заснований Український театр драми і опери; театр «Березіль»; виникли різні творчі колективи. У 1920 р. Лесь Курбас поставив свій знаменитий спектакль «Гайдамаки».

Церковне життя. В період з 1917-1921 рр. українське духовенство прагнуло створити Українську автокефальну православну церкву, але Російська православна церква не хотіла втрачати контроль над єпархіями в Україні. Більшовики також боролися з впливом релігії і церкви на маси, тому проголосили відокремлення церкви від держави. Освіта стала світською. Більшовики не дозволили створювати автокефальної церкви, тому боротьба за її створення стала частиною українського національно-визвольного руху.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу:

1. Коли почалася Перша світова війна і які очновні блоки приймали в ній участь?

2. Яка роль відводилася Україні в геополітичних планах різних воюючих сторін?

3. Прослідкуйте на карті військові події і вкажіть яка територія України спочатку

опинилася в колі військових подій Першої світової війни?

4. Назвіть основні битви в Україні протягом 1914-1917 рр. Вкажіть їх на карті.

7. Які наслідки отримала Україна після Першої світової війни?

8. Коли і з якою метою була створена Центральна Рада? Хто її очолював?

9. Про що свідчать прийняті документи – Універсали? В чому їх відмінність?

10. Чому ні Тимчасовий уряд, ні уряд більшовиків не погоджувалися з прийняттям цих

документів? До чого це привело?

11. Чому уряд ЦР зазнав поразки?

12. Дайте характеристику Українській державі П.Скоропадського.

13. Що таке Директорія? Хто її очолив? Яку політику проводила Директорія?

15. Чому в літературі та мистецтві з'явилося багато напрямків? Перелічте основні.

16. За часів правління якої влади найбільше приділялася увага розвитку культури?

17. Чому радянська влада вела боротьбу з церквою та релігією?

V. Підсумок заняття:

Таким чином, протягом 1914-1917 рр. територія України та населення опинилися у вирі Першої світової війни, що вкрай негативно вплинуло на економічний, соціальний рівень життя населення. В той же час війна привела до революційних подій і тому Україна отримала змогу відстоювати свої політичні, економічні та соціальні права; заявити про себе як державну одиницю. Протягом 1917-1921 рр. український народ боровся за свою незалежність та право на самос-тійне існування власної держави, але різні чинники не дозволили здійснити те, що стало можливе в даних історичних умовах. Будь-яка влада швидко змінювалася і мала недостатньо часу для здійснення своїх намірів. Тому уже в 1921 р. на більшій території України влада перейшла до рук більшовиків, а в західноукраїнських землях встановлювалася влада різних європейських країн – Польщі, Румунії і Чехословаччини. 1917-1921 рр. стали роками розвитку української культури, відбулося становлення та формування радянської культури. Відбувалося утвердження нової ідеології в різних напрямках суспільного життя. Особливістю було те, що церква була відокремлена від держави, а значить і від усіх її установ.

VІ. Домашнє завдання: опрацюйте сторінки підручника: 1, 308-312; 2, с. 177-183; 1, с. 316-368; 1, с.368-380; 4, 142-152.

Дата добавления: 2015-05-22