У. Підсумок заняття

ІУ. Закріплення вивченого матеріалу

1. Чому в СРСР після смерті Сталіна відбувалася боротьба за владу? Між якими колами це відбувалося?

2. Які реформи були здійснені за М.Хрущова?

3. Що таке «десталінізація»?

4. Як ви розумієте «культ особи»?

Після ХХ з'їзду партії (1956 р.) в країні почався процес лібералізації соціалістичної системи, який передбачав зміни в політичному, економічному та соціальному житті. Цей процес позитивно вплинув на розвиток країни. В СРСР вперше за багато років люди отримали можливість висловлювати свою думку, почався процес реабілітації засуджених, припинено кампанію проти націоналізму; до України було приєднано територію Криму і т.д.

УІ. Домашнє завдання. Опрацюйте сторінки підручника: 1, с. 512-526.

Тема заняття 19: Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 60-х – початок 80-х років ХХ ст.)

1.Усунення від влади М.Хрущова. Ставши одноосібним лідером, Хрущов не зумів утримати під контролем усю систему влади. Партійний апарат не міг пробачити йому критики, в результаті якої знижувався авторитет партії. Чиновники в центрі згадали йому обмеження влади, коли створювалися раднаргоспи. Каральні органи не забули викриття вчинених ними злочинів. Селяни, пам'ятаючи про те, що він повернув їм паспорти, висловлювали крайнє невдоволення заходами по обмеженню і забороні присадибних ділянок. Робітники обурювалися з приводу підвищення цін на продукти харчування в 1962 p., продовольчої кризи 1963 р. (багато в чому штучно інспірованої супротивниками Хрущова). Найбільш активну роль у підготовці усунення відіграли Л.Брежнєв, якого Хрущов вважав найбільш ймовірним своїм спадкоємцем, М. Суслов, Г. Шелепін, О. Косигін, В. Семичастний та ін.

У жовтні 1964 р. Хрущова, який перебував на короткочасному відпочинку в Піцунді, настійно попросили прибути в Москву для вирішення невідкладних питань по сільському господарству. А на 14 жовтня в Кремлі вже збиралися члени ЦК КПРС на терміново скликаний пленум. На засіданні президії ЦК КПРС Хрущову довелося вислухати пред'яв-лені йому обвинувачення. У провину йому ставили розвал сільського господарства, полі-тичну неграмотність, ослаблення оборонної сили країни, часту змінюваність кадрів, роздування культу своєї особи тощо. На цьому засіданні слово взяв Хрущов. Він сказав: «Мені вже 70 років, я старий і втомився... Головне я зробив... Зник страх і розмова йде на рівних. У цьому моя заслуга. Я піду, і боротися не буду... Прошу написати заяву про мою відставку, я підпишу...».

Першим секретарем ЦК КПРС на пленумі був обраний Л.Брежнєв. Трохи пізніше

головою Ради Міністрів СРСР затвердили О.Косигіна.

2. «Косигінська» реформа та її результати.

У 1965 р. нове радянське керівництво почало спробу здійснення економічних реформ. Пріоритет у розроблення та проведенні їх належав голові Ради Міністрів СРСР О.Косигіну. Сутність економічної реформи полягала у:

- скороченні планових показників, що їх доводили до підприємства;

- створенні на підприємствах фондів матеріального стимулювання;

- ліквідації раднаргоспів, повернення до галузевої системи управління;

- заходах по розвитку соціальної інфраструктури села;

- у перерозподілі частки національного прибутку на користь аграрного сектора;

- фінансуванні промислового будівництва шляхом кредитування, а не через дотації. Перші кроки реформи принесли позитивні результати, основні показники 8-ї п'ятирічки (1966-1970 рр.) були виконані, але вже на початку 70-х рр. темпи розвитку почали падати. Головною причиною цього було те, що реформа не була спрямована на докорінну зміну старого господарського механізму управління економікою. Вона лише дещо видозмінювала розподіл функцій між центральними та низовими ланками при незмінності тієї ж командно-адміністративної системи.

Особливістю економічного розвитку України цього періоду було те, що вона мала низький промисловий потенціал від середніх показників СРСР. Це пояснюється диспропорцією між високо індустріальними обл. і не дуже розвинутими західними регіонами. За роки 8 п'ятирічки з виробництва було знято 1115 найменувань застарілої техніки. Загальний обсяг виробництва і основні виробничі фонди зросли в 1,5 раза, а національний дохід – на 30%. Але виробництво предметів споживання відставало від потреб населення. Досягнення відбувалися за рахунок екстенсивного зростання (нарощування капіталовкладень і залучення додаткової робочої сили). Це негативно вплинуло на подальший розвиток економіки республіки, так як знос основних фондів досяг 50-60%. Тільки 29% промисловості працювало на споживчий ринок.

Протягом 17 років керівництво республікою очолював В.Щербицький, про якого більшість сучасників відкликаються негативно. Але за часів його керівництва у 1989 р. Україна виробляла: вугілля – 180 млн т; залізної руди – 100 млн т; сталі – 50 млн т; прокату – майже 38 млн т; цементу 23 млн т; електроенергії – 200 млрд кВт год. На підприємствах України виготовлялося майже все сучасне обладнання – від могутніх пресів і найбільших лайнерів до стратегічних ракет і мікроелектроніки. Тільки 159 заводів давали понад 500 млн дол. США прибутку.

3. Суспільно-політичне життя. Характерною рисою політичного життя було пишне святкування численних ювілеїв, покликане приховати поглиблення кризового стану суспільства, зростання суперечностей у різних сферах. Поглиблення суперечностей між номенклатурою та іншими верствами населення. Розрив між словами й справами у середовищі партійної номенклатури, катастрофічне падіння її інтелектуального та морального рівня.

В ідеологічній сфері відбулася реабілітація сталінщини: не згадувалися факти репресій, виправдовувалися методи колективізації, спотворювалися причини невдач у роки Великої Вітчизняної війни.

Прийняття нової Конституції СРСР. Апофеозом епохи «застою», як іноді називають період 1964-1985 рр., стало прийняття в 1977 р. нової Конституції СРСР. У її статтях були відбиті «докорінні переваги «розвинутого соціалізму» над капіталізмом».

Концепція «розвинутого соціалізму» базувалася на визнанні однорідності радянського суспільства, повного й остаточного вирішення національного питання; відсутності національних протиріч; неухильного розвитку економіки при подальшому зростанні добробуту радянських громадян. Ця «нова теорія» стала ідеологічною основою періоду «застою». Створено «одну» націю- «радянський народ». На практиці це означало придушення розвитку національних культур, ігнорування національних особливостей різних народів величезної країни і новий етап русифікації. Основний Закон країни, що проголошував прихильність СРСР до турботи держави про всіх громадян країни, рівності націй і народностей, демократії й основних прав людини, у дійсності грубо порушувався.

Прагнучи не допустити відкритих проявів масового незадоволення, партійна еліта посилювала тотальний контроль КДБ за населенням.

Дата добавления: 2015-05-22