Київське князівство Аскольда. Інші осередки державності на Русі

І

оловними ознаками існування державності в ранньосередньовічному суспільстві сучасні істо- рики вважають наявність влад и, відчуженої в ід на роду, розміщення населен ня за терито іальним

Князь (X ст.). Реконструкція за матеріалами кургану Чорна Могила. Рис. ПЛ.Корнієнка

-А.

£а не пл емінним) принципом і стягання данини лля утримання-влади. Можна додати до цього як обов’яз- ^ь кову ознаку угпилкуияннд дддди минем. В умовах Київської РусіХ ст. конкретними формами держав­ності були: окняження земель (підкорення владі державного центру територій племінних княжінь) і по­ширення на ті землі систем збирання данини, управління (адміністрації) й судочинства.

У ~літописах свідчення про це з’являються, почи­наючи з сеоедини^ бО-^рр., ІХст.. тобто з часів князя Аскольда. Першими київськими князями, існування яких зафіксоване літописцями, були Аскольд і Дір. За відомостями арабських джерел, Дір княжив пе­ред Аскольдом, ймовірно, в 30—50-х рр. IX ст, хоча літописці, зміщуючи хронологічну й історичну перспективу, завжди називають їх разом. Одне з найдавніших літописних повідомлень Новгородсь­кого літопису сповіщає, що Аскольд і Дір „княжили в Києві і володіли полянами й були ратними (воюва­ли) з древлянами й уличами“. Йдеться про спроби підкорити землі племінних княжінь уличів і древлян, які продовжилися наступниками Аскольда на київському престолі — Олегом, Ігорем та Ольгою. З Никонівського літопису відомо, що Аскольд і Дір прагнули приєднати до Києва ще й княжіння поло­чан. На користь існування першої східнослов’янської (але ще не Давньоруської) держави на Наддніпрян­щині свідчать також грандіозні масштаби походу Русі на Константинополь 860 р., з якого ми почали нашу розповідь. Територія Київського князівства Аскольда була невеликою — воно охоплювало землі навколо Києва, головним чином колишнього племінного княжіння полян. Це князівство стало етнокультурним, політичним і соціальним осердям, довкола якого наприкінці IX ст. почала зростати Давньоруська держава.

Останнім часом в історичній науці пожвавилися дискусії навколо давньої проблеми: звідкіля, з Півночі чи Півдня, „пошла Руская земля“ (держава). Оче­видно, вони можуть бути вирішені лише на користь Півдня. Південноруські землі у VIII—IX ст. на сто- двісті років випереджали в соціально-економічному та культурному розвитку північні. Однак і на півночі Східної Європи, в землі ільменських словен, у другій половині IX ст. простежується за джерелами існу­вання протодержавного осередку, одним з центрів якого було Городище поблизу Новгорода (останній ви­ник лише в X ст.).

Вирішальний крок на шляху становлення східно­слов’янської державності було зроблено наприкінці IX ст. Близько 882 р. Олег, прозваний сучасника-

.

V

Дата добавления: 2015-05-22