Відновлення воєнних дій. Битва під Берестечком. Укладення Білоцерківського договору

Ї

ольський уряд вирішив не допустити зміцнен­ня Української держави і 19 лютого 1651 р. 12—14-тисячна польська армія на чолі з польним гетьманом М.Калиновським перейшла у наступ. Наступного дня вона атакувала м Красне, де з основними силами брацлавського полку перебував полковник Д.Нечай. У запеклому бою майже всі ко­заки полягли (в т.ч. і Д.Нечай), хоча й ворог втратив до І тис жовнірів. Продовжуючи наступ, поляки за­хопили Мурафу, Шаргород, Чернівці, Ямпіль. Завдяки добре організованій нальчицьким полковни­ком І.Богуном обороні вінницького монастиря (11—20 березня) наступ М.Калиновського загаль­мувався. З підходом сюди 20 березня українських полків, польська армія відступила спочатку до Бара, а потім Кам’янця-Подільського. За місяць боїв во­на втратила близько 6 тис. вояків.

Український гетьман переходить у наступ. Однак вичікувальна тактика володаря Криму та його про­тидія проведенню українцями наступальних операцій позбавили Б.Хмельницького ініціативи й прирекли на пасивність (близько місяця 100—110-тисячна армія тупцювала на місці у районі Тернополя-Збаража). Це дозволило Яну Казиміру завершити мобілізацію ве­личезної армії (десь 200 тис. жовнірів, шляхти й озброєних слуг) і привести її 19 червня під Бере­стечко. В цей час Казі-Гірей вступає в переговори з правлячими колами Польщі щодо можливості зами­рення з ханом.

Після зустрічі приблизно 20—21 червня з 30— 40-тисячною ордою Б.Хмельницький подався до Берестечка, де 28 червня розпочалися бої. їх перший день скінчився невдачею для кримсько-української кінноти (до речі, українців було небагато), яка зму­шена була відступити. 29 червня вона атакувала противника вже значно більшими силами. Тепер по­ловину кінноти складали українці В жорстокому

бою польська кіннота зазнала серйозної поразки (ли­ше шляхтичів загинуло близько 200) й відійшла до табору. Проте хан хотів домовитися про мир і, за свідченням окремих джерел, вступив у переговори з королем. Чим завершилися вони, нам не відомо, але є підстави гадати, що Іслам-Гірей вирішив не брати участі у майбутній битві. Джерела зафіксували па­сивність дій орди 30 червня, котра лише опівдні зайняла позиції на схилах пагорба, звідки хан пригля­дався, за визнанням одного з шляхтичів, “готуючись до втечі” І чи не тому основні сили орди знову були відведені на пагорб? Сам він з кількома сотнями вершників спостерігав за розвитком битви, що роз­почалася приблизно о 16-й годині атакою польських полків лівого флангу під проводом І.Вишневецького українських позиції. Разом з окремими підрозділа­ми татар їм вдалося затримати просування ворога.

Бездіяльність хана дозволила королю перехопи­ти ініціативу й розпочати наступ силами центру й правого флангу. Від гарматного пострілу по його ставці Іслам-Гірей стрімко кинувся за пагорб, і, на­че за сигналом, вся орда почала швидко відступати у напрямі м. Лешнева Українська армія одразу ж по­трапила у катострафічне становище. Крім цього, хан затримав при собі гетьмана (котрий прибув до ньо­го, щоб переконати у необхідності повернутися назад) до кінця першої декади липня, що вкрай негативно по­значилося на боєздатності українського війська. Проте 10 липня воно все ж зуміло, хоча й з велики­ми втратами, вирватися з оточення. Отже, можна сказати, що трагедіє під Берестечком стала зако­номірним результатом зовнішньополітичного курсу Криму

Герб війська Запорозького

Польська і литовська армії до початку вересня окупували північні, центральні й західні раиони ко­зацької України. Впав Київ. Народні маси розгорнули партизанську боротьбу що набрала особливо вели­кого розмаху у Поділлі й Чернігівщині. Завдяки організаторській діяльності Б.Хмельницького вдало ся відновити боєздатність армії, зупинити під Білою Церквою просування противника й змусити М.По- тоцького погодитися на переговори. Все ж укладений

57- вересня Білоцерківський договір зводив нанівець автономію держави. її територія обмежувалася Київським воєводством, кількість козаків зменшува \ася до 20 тис., пани одержали право повертатися до маєтків, гетьман підпорядковувався владі коронно­го гетьмана тощо.

Дата добавления: 2015-05-22