Соціальні суперечності

Швидкий розвиток капіталізму в промисловості та сільському господарстві, істотні зміни, що відбулися під його впливом у структурі суспільства, наявність чис­ленних пережитків кріпосництва — все це поглиблю-

вало соціальні суперечності, було причинами незгаса-ючої боротьби в місті й на селі.

Внаслідок реформи 1861 р., проведеної в інтересах поміщиків, економічне становище основної маси селян­ства значно погіршилося. Протягом 60 —90-х років се­редній селянський наділ в Україні зменшився з 4,5 до 1,9 десятин, а багато селянських дворів володіло ділян­ками від 0,5 до 1,5 десятин. На Полтавщині й Черні­гівщині було чимало сіл, де селянський наділ не пере­вищував 0,15 — 0,25 десятин.

Гострого характеру набрала боротьба селянства протя­гом 70-х років, яка, особливо в губерніях Правобережної України, була спрямована проти розверстування угідь, на відстоювання селянами своїх прав на сервітути.

Антипоміщицький селянський рух ще більше поси­лився в 90-х роках XIX ст. За неповними даними, лише протягом 1890—1900 рр. в Україні відбулося понад 150 заворушень селян.

Надзвичайно важкими були умови життя та праці робітників, особливо виснажливою і небезпечною — робота в кам'яновугільних шахтах. Вона тривала у дві зміни, кожна — по 12 год. На деяких підприємствах робочий день перевищував 15 год. На фабриках і заво­дах все ширше застосовували жіночу і дитячу працю. Заробітна плата залишилася на низькому рівні. Шах­тарі Донбасу здебільшого жили в землянках, робітни­ки цукрових заводів — у тісних, вогких і брудних ка­зармах, які кишіли паразитами. На підприємствах не було служб охорони праці, дуже часто траплялися не­щасні випадки. За далеко не повними даними, протягом 1864—1899 рр. на промислових підприємствах України загинуло 3300 і скалічено понад 16 тис. робітників.

Важкі економічні та політичні умови життя спонука­ли робітників до боротьби проти фабрикантів і завод­чиків. Спочатку, особливо в 60 —70-ті роки, виступи на­бирали форми заворушень. Другою, вищою формою бо­ротьби були страйки. Тільки протягом 1880—1894 рр. в Україні відбулося 97 страйків і 13 заворушень. За­гальне число учасників страйків становило 29 тис. чол. Робітничий рух в Україні у пореформений час роз­вивався, набував нового досвіду, набирав організовані-

шого та цілеспрямованішого характеру. "Будучи направ­леним проти соціального гноблення трударів, він, од­нак, залишив поза увагою розв'язання національного питання.

4. Український національний рух у 1860—1890-ті роки

Важке економічне становище, політичне безправ'я, національне гноблення викликали посилення національ­но-визвольного руху в Україні. До нього прилучилася переважно інтелігенція, національні почуття якої зав­дяки освіченості, природно, посилювалися. Багато науко­вих та культурно-освітніх діячів надавали важливого значення формуванню національної свідомості спів­вітчизників, пробудженню у народу почуття самоповаги.

Дата добавления: 2015-05-22