Труднощі післявоєнної реконструкції та політична боротьба 1953-1956 рр

ПЛАН

1. Визволення Угорщини радянськими військами та встановлення комуністичного режиму. Події 1956 року.

2. Режим Я. Кадара та соціально – економічна криза 70 – 80-х років. Революційний процес к.80-поч.90-х років. Сучасне становище країни.

3. Повоєнне становище Румунії та встановлення курсу на будівництво соціалізму.

4. Ліквідація диктатури Чаушеску 1989 року та відновлення демократії.

5.1 По мірі очищення Угорщини від фашизму на визволених територіях розгорталася діяльність політичних організацій. Найважливіша роль в здійсненні антифашистських перетворень належала угорському національному фронту незалежності (УНФН). Окрім компартії в нього ввійшли представники соціал-демократичної та національно-селянської партій, партії дрібних сільських господарів та ряду інших організацій.

Були проведені наступні перетворення:

- знищення фашизму та покарання осіб, що співробітничали з гітлерівцями,

- гарантування політичних свобод,

- здійснення антифеодальної аграрної реформи,

- ліквідацію монополій та встановлення контролю над виробництвом,

- обмеження експлуатації.

В другій половині грудня 1944 р. у м. Дебрецен було сформовано коаліційний тимчасовий національний уряд. В уряд, що складався в основному з буржуазних політичних діячів, увійшли також три комуністи.

20 січня 1945 р. угода про перемир'я між СРСР, Англією та США, з однієї сторони, та Угорщиною - з іншої, була підписана. Контроль за виконанням умов перемир'я повинна була здійснювати союзна контрольна комісія з представників трьох держав.

З 1945 р. в Угорщині почалося проведення глибоких демократичних перетворень. її змістом було викоренення фашизму, створення органів народної влади, ліквідація монархії (пост регента королівства довгий час займав фашистський диктатор Хорті).

Одним з нагальних завдань було відновлення економіки країни, зруйнованої війною. Велику допомогу у відновленні народного господарства Угорщини надав Радянський Союз.

17 березня 1945 р. тимчасовий уряд провів закон про аграрну реформу. Аграрна реформа знищила великі поміщицькі господарства в Угорщині. В результаті реформи більше 1,6 млн. га конфіскованих земель було розподілено між малоземельними селянами, наймитами, сільськогосподарськими робітниками. Більше 1,3 млн. га цих земель залишилося в руках держави. На них створювалися державні господарства.

Аграрна реформа та інші соціально-економічні перетворення проводилися в умовах гострої політичної боротьби. На парламентських виборах в листопаді 1945 р 57% голосів завоювала Партія дрібних сільських господарів, тоді як комуністам та соціал-демократам вдалося отримати тільки біля третини голосів виборців.

Позиції лівих сил зміцнились на початку 1946 р. після скасування монархії. 1 лютого 1946 р. Угорщина була проголошена республікою.

У вересні 1946 р. лівий блок пред'явив главі уряду меморандум з вимогою проведення радикальних економічних заходів, до числа яких відносилися встановлення контролю над банками, націоналізація хімічної промисловості, зниження цін на промислові товари. Ці заходи нав’язувалися все більше радянським керівництвом. Однак представники Партії дрібних сільських господарів на чолі з прем'єром, що очолювали уряд, виступили проти вимог лівого блоку.

В гострій політичній боротьбі, яка розвинулася в країні, лідери Партії дрібних сільських господарів зазнали поразки. Вони були звинувачені в "заколоті проти республіки", виключені з партії та усунені з уряду. В результаті склалися умови для проведення комуністами та їх союзниками подальших перетворень, затвердження та реалізації трирічного плану відновлення господарства Угорщини. Зміцнилося зовнішньополітичне становище країни в зв'язку з підписанням 10 лютого 1947 р. мирного договору Угорщини із країнами антигітлерівської коаліції.

В цих умовах відбулися парламентські вибори 1947 р.

Блок чотирьох партій на чолі з комуністами отримав більшість голосів. Партія дрібних сільських господарів різко скоротила своє представництво в парламенті. Хоча і після виборів 1947 р. її представники очолювали уряд, найбільш впливовою силою в країні стали комуністи, активно підтримувані радянським керівництвом. Це зумовило характер подальших соціально-економічних перетворень, які супроводжувалися поширенням командно-адміністративних методів управління економікою та всім життям суспільства і запроваджувалися під безпосереднім впливом сталінського керівництва СРСР.

В ході виконання трирічного плану по відновленню економіки країни, продовжувалися соціально-економічні перетворення. В кінці 1947 та впродовж першої половини 1948 р. була проведена націоналізація великих банків та встановлений державний контроль над всіма іншими банками. Були націоналізовані підприємства, на яких працювало більше 100 робітників. В 1948 р. на націоналізованих підприємствах працювало вже більше 80% всіх робітників Угорщини. В промисловості переважав державний сектор, що визначав розвиток економіки країни.

В серпні 1947 р. компартія запропонувала об'єднатися з соціал-демократичною партією та створити єдину робітничу партію. В березні 1948 р. на надзвичайному з'їзді Соціал-демократичної партії була прийнята пропозиція комуністів про об'єднання обох партій. В червні того ж року відбувся об'єднаний з'їзд. Він проголосив утворення Угорської партії трудящих (УПТ). Генеральним секретарем став М.Ракоши.

Однією з важливих політичних подій кінця 40-х років було проголошення 15 серпня 1949 р. Угорської Народної Республіки. 18 серпня була прийнята конституція УНР.

Зміцнення політичної структури республіки дозволило розпочати реалізацію першого п'ятирічного народногосподарського плану, прийнятого Державним зібранням Угорщини в грудні 1949 р. Планом передбачалося будівництво нових великих промислових підприємств - металургійного та алюмінієвого комбінатів, машинобудівних заводів, електростанцій.

Індустріалізація країни забезпечила створення важкої промисловості та сприяла перетворенню Угорщини в індустріально-аграрну країну. Але це було досягнуто занадто дорогою ціною. В народному господарстві з'явилися глибокі диспропорції. При швидкому зростанні продукції машинобудування та інших галузей важкої промисловості все більше давалося взнаки відставання інших галузей економіки, особливо легкої та харчової промисловості. Це неминуче відбивалося на розвитку соціальної сфери.

Великі труднощі з'явилися і в сільському господарстві Угорщини. Вже в 1948 р. почалася перебудова сільського господарства, була створена мережа машинно-тракторних станцій, прискореними темпами йшла колективізація. Все це несприятливо позначилося на загальному економічному становищі, матеріальному забезпеченні трудящих. Відбувалося зниження життєвого рівня населення, понизилася реальна заробітна плата робітників та службовців.

Серйозні порушення були допущені і в політичному житті країни. Генеральний секретар УПТ М.Ракоши, який зайняв в 1952 р. також пост прем'єр-міністра Угорщини, став на шлях грубого порушення законності. Проповідувані ним та його прибічниками в керівництві партією та державою догматичні теорії призвели до необгрунтованих репресій багатьох активних діячів партії. Всього за період всевладдя Ракоши від різноманітного роду судово-адміністративного переслідування постраждало понад 1 млн. чоловік.

Червневий 1953 р. пленум ЦК УПТ залишив керівником партії М.Ракоши, але головою Ради Міністрів призначили його опонента Імре Надя.

Новий глава угорського уряду "словом та справою" критикував внутрішньополітичну лінію М.Ракоши та почав процес "деракошизації": звільнювались політв'язні, ліквідувалися концтабори, дозволений вихід селян з колгоспів та т. п. Досвідчений інтриган М.Ракоши зумів ізолювати І.Надя від партійних мас, в квітні 1955 р. звільнити його з посту прем'єра, а в листопаді 1955 р. виключити з рядів УПТ.

Припинений в Угорщині демонтаж тоталітарного режиму спровокував народно-демократичну революцію восени 1956 р.

23 жовтня в атмосфері суспільного вибуху, що назрів та під впливом польських подій, де до влади прийшов В.Гомулка, в Будапешті відбулася велика студентська демонстрація, до якої поступово приєдналися представники майже всіх верств населення. Число демонстрантів досягло 200 тис. Демонстранти, озброївшись, захопили радіо, ряд військових та промислових комплексів.

Тієї ж ночі пленум ЦК вирішив утворити новий уряд на чолі з Імре Надем. Однак Е. Гере (голова МВС) поспішив в промові по радіо кваліфікувати події, як контрреволюцію. Було проголошене надзвичайне становище. Ще удень Гере по телефону звернувся до Москви з проханням ввести в Будапешт радянські війська, розташовані в Угорщини за Варшавським Договором. Отримавши наказ начальника Генштабу маршала Соколовського, частини особливого корпусу в 22.00. 23 жовтня були підняті по тривозі і рушили на Будапешт. Розрахунок був на демонстрацію сили, однак поява радянських військ викликала опір.

В Москві, в кінці жовтня було вирішено відновити в Угорщині порядок, не припустити її відходу на Захід: це порушило б післявоєнний статус-кво, посилило б позиції НАТО.

3 листопада був утворений Тимчасовий революційний робітничо-селянський уряд на чолі з Яношем Кадаром.

На світанку 4 листопада радянські війська за наказом маршала Конєва розпочали виконання поставленого завдання "допомогти зламати опір заколотників в Будапешті, відновити законну владу та порядок в країні".

Всього в листопаді на території Угорщини було залучено приблизно 60 тис. радянських солдат та офіцерів. Але бої з повстанцями (15 тис. чол.) відрізнялися запеклістю. Загинуло до 4 тис. угорських громадян. За сім - дев'ять днів опір повстанців був зломлений. Ціна перемоги для радянських військ була немалою - в боях загинуло 669 радянських солдат та офіцерів, 1450 поранених.

Почалися арешти. На 15 листопада було арештовано 1372 чоловіка та пізніше передано угорському МВС. Захоплено велика кількість озброєння.

Кадар та його уряд перебралися до Будапешту. Почався тяжкий процес відновлення нормального життя, завоювання підтримки населення.

5.2 Новому керівництву країни на чолі з Я.Кадаром довелося вирішувати багато проблем державного будівництва.

Вже за 1957 р. в країні були проведені важливі політичні та економічні заходи. Був відроджений Угорський народний фронт, що об'єднав всі політичні та суспільні організації, що підтримують зусилля народної влади. З допомогою інших соціалістичних країн відновлювалася економіка Угорщини, було направлене паливо, сировина для промисловості, будівельні матеріали, продовольство та інші товари. їй були надані кредити та безвідплатна допомога.

Перед країною стояло дуже складне завдання перебудови структури народного господарства. Тому в ході виконання трирічного (1958 - 1960). а після цього п'ятирічного (1961 - 1965) планів нове керівництво країни, продовжуючи політику індустріалізації, спрямовувало основні зусилля на пріоритетний розвиток приладобудування, точної механіки, оптики, електроніки, тобто таких галузей промисловості, що були розраховані на використання передової технології та висококваліфікованої робочої сили і не вимагали великої кількості сировини. Відбулися зміни в легкій промисловості, де в значно більших розмірах дозволявся розвиток ремісничого виробництва.

Здійснення п'ятирічного плану 1961 - 1965 рр. просунуло вперед індустріальний розвиток Угорщини. Були створені нові промислові райони, особливо в східній частині країни, що була раніше її аграрною окраїною. До середини 60-х років частка промисловості в національному прибутку зросла до 60%.

Були переглянуті шляхи перетворення села. Держава стала надавати більш значну допомогу селянським господарствам, що мало істотний вплив на подальше кооперування сільського господарства. Засоби переконання, а головне, економічна зацікавленість зіграли вирішальну роль в розпочатому з 1959 р. масовому припливі селян в кооперативи. Вступаючи до кооперативу селяни одержували ренту за землю, що здається (в середньому 7 - 8% загального прибутку кожного працюючого), була встановлена також система допомоги та пенсій членам кооперативу. Впродовж трьох - чотирьох років практично все угорське село було охоплене кооперативами.

До початку 60-х років покращилася політична обстановка в країні. Йшла демократизація суспільного життя, були вжиті заходи по відновленню законності. В 1962 р. були реабілітовані політичні діячі, які зазнали репресій в період культу особи М.Ракоши. Сам Ракоши, а також Е.Гере, що займав посаду міністра внутрішніх справ в 50-і роки, були виключені з партії.

Але незважаючи на зміну керівництва, залишилася фактично недоторканою система централізованого, командно-адміністративного управління економікою та суспільним життям. Як і досі канонізувався досвід СРСР.

З 1968 р. в Угорщині почалося здійснення другого етапу економічної реформи. Перші підсумки здійснення економічної реформи в Угорщині були в цілому позитивними. До кінця 60-х років прискорилися темпи промислового розвитку, що створило умови для підвищення життєвого рівня населення. Значно зросли пенсії, допомоги, стипендії студентів, покращилося медичне обслуговування населення. Підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію покращило матеріальне становище селян.

Економічна реформа в Угорщині супроводжувалася демократизацією деяких сторін суспільно-політичного життя. Активізувалася діяльність виборних органів. Були внесені деякі зміни в виборчу систему: вибори стали альтернативними.

На рубежі 60 - 70-х років здійснення економічної реформи в Угорщині стало уповільнюватися, а після цього було згорнуте.

До середини 80-х років в Угорщині вже були вичерпані ресурси екстенсивного розвитку. Це призвело до уповільнення загальних темпів зростання, швидко росла зовнішня заборгованість: в 1986 р. вона складала 8 млрд. дол., а в 1989 р. зросла до 20 млрд. Вжиті заходи (девальвація форінту, стримування зростання заробітної плати та ін.) не давали позитивних результатів. Зросли ціни на паливо, бензин. Підвищилася квартирна плата, вартість проїзду на транспорті. Реальна заробітна плата скорочувалася рік за роком.

Деяку надію на поновлення викликали проведені в травні 1988 р. зміни в керівництві країною. Я.Кадар поступився постом генерального секретаря партії К.Гросу.

Дата добавления: 2015-05-23