Провідні країни світу в галузі інновацій

ПИТОМА ВАГА ЗАЙНЯТИХ У СФЕРІ ПОСЛУГУ КРАЇНАХ-ЛІДЕРАХ

ІНДЕКС ТЕХНОЛОГІЧНИХ ДОСЯГНЕНЬ У КРАЇНАХ ЛІДЕРАХ

Назва країни	ІТД (2000 р.)	Експорт секторів високих та середніх технологій (% від зага­льного обсягу експорту товарів), 1999 р.	Кількість років навчання у школі 2000 р.
1. Фінляндія	0,744	50,7	10,0
2.США	0,733	66,2	12,0
З.Швеція	0,703	59,7	11,4
4. Японія	0,698	80,8	9,5
5. Республіка Корея	0,666	66,7	10,8
6. Нідерланди	0,630	50,9	9,4
7. Великобританія	0,606	61,9	9,4
8. Канада	0,589	48,7	11,6
9. Австралія	0,587	16,2	10,9
10. Сінгапур	0,585	74,9	7,1
И.ФРН	0,583	64,2	10,2
12. Норвегія	0,579	19,0	11,9
13. Ірландія	0,566	53,6	9,4
14. Бельгія	0,553	47,6	9,3
15.Нова Зеландія	0,548	15,4	П,7
16. Австрія	0,544	50,3	8,4
17. Франція		58,9	7,9
18. Ізраїль	0,514	45,0	9,6
19. Іспанія*	0,481	53,0	7,3
20. Італія*	0,471	51,0	7,2

* Належать до країн — потенційних технологічних лідерів.

Джерело: Доклад о розвитии человека: 2001. — М, 2002. — С. 48—49.

3. Висока питома вага у структурі економіки припадає на сферу послуг, у якій зайнято понад 50 % сукупної робочої сили (як правило, 60—70 %). До сервісного сектору відносять транс­порт, зв'язок, торгівлю та обслуговування, фінансову систему, освіту, науку, культуру, охорону здоров'я, спорт, туризм. Саме ця галузь зумовила нову назву країн цієї групи — постіндустріальні, тобто такі, де у структурах ВВП та трудових ресурсів домі­нують сервісні галузі (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Назва країни	Рік	Питома вага зайнятих у сервісних галузях у структурі сукупної робочої сили
США
Великобританія
Італія
Франція
ФРН
Японія
Канада

Джерело: Страны мира: Информационно-аналитический справочник ЦРУ. — Екатеринбург: У-Фактория, 2001,

4. Високий рівень конкурентоспроможності національних економік. Міжнародний інститут розвитку менеджменту (International Institute of Management Development, IMD), що роз­ташований у Лозані (Швейцарія), щорічно робить оцінку конку­рентоспроможності країн за 287 критеріями, які погруповані у 8 основних чинників. Станом на 13 квітня 1999 р. рейтинг провід­них країн світу був таким:

1. США —100 балів;
2. Сінгапур — 86,04;
3. Фінляндія — 82,89;
4. Люксембург — 81,20;
5. Нідерланди — 81,60;
6. Швейцарія — 80,11.

Серед постсоціалістичних країн найвищий ранг мала Угорщи­на — 63,46 (26 місце).

5. Країни-лідери мають провідні позиції в галузі інновацій. До Всесвітнього економічного форуму в Давосі (Швейцарія) у січ­ні 1999 р. наукова група авторитетних дослідників під керівниц­твом Майкла Портера підготувала рейтинг країн щодо їх інноваційних позицій, до якого увійшли: величина витрат на НДДКР (питома вага витрат у структурі ВВП), кількість науково-техніч­ного персоналу, кількість заявлених міжнародних патентів, сту­пінь захисту прав на інтелектуальну власність, розвинутість сфе­ри освіти та інші критерії. Ранжування країн наведено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Рейтинг	Назва країни
1.	США	Японія
2.	Швейцарія	Швейцарія
3.	Японія	США
4.	Швеція	Швеція
5.	Німеччина	Німеччина
6.	Фінляндія	Фінляндія
7.	Данія	Данія
8.	Франція	Франція
9.	Канада	Норвегія
10.	Норвегія	Канада
11.	Нідерланди	Австралія
12.	Австралія	Нідерланди
13.	Австрія	Австрія
14.	Велика Британія	Велика Британія
15.	Нова Зеландія	Нова Зеландія

Джерело: БИКИ. — 1999. — № 19.

6. Стрімке нарощування впливу транснаціональних корпо­рацій на всі сфери діяльності. Понад 90 % усіх ТНК мають свої штаб-квартири у розвинутих країнах, близько 8 % — у країнах, що розвиваються, і менш ніж 2 % — у постсоціалістичних державах. Наприкінці 1990-х рр. їх налічувалося близько 53 тис. з більш як 450 тис. зарубіжних філій. Деякі з ТНК майже повністю переключили свою діяльність на світові ринки. Так, у 1996 р. 86 % продажів бри­тансько-голландського лідера в галузі харчової промисловості ком­панії «Юнілевер» здійснювалося за кордоном, майже стільки ж — 84 % реалізації продукції німецької ТНК «Байер АГ» (хімічна про­мисловість, фармацевтика) та 87 % американської «Ексон» (нафто­переробка) проходило поза межами розташування їх штаб-квартир. Проте абсолютними лідерами закордонної торгівлі наприкінці 90-х виявилися «Філіпс Електроніко) (Нідерланди) — 95 %, «АББ Асеа Браун Бовері» (Швейцарія/Швеція — електроніка та електротехні­ка) — 97 % та «Нестле» (Швейцарія, харчова промисловість) — 98 %. Вплив ТНК на країнові моделі стає дедалі потужнішим. Так, упродовж 1980—2000 рр. обсяг прямих іноземних інвестицій зріс у 22,3 раза (табл. 2.4), активи зарубіжних філій ТНК у 2000 р. в 11,2 раза перевищили показник 1980 р., а питома вага зарубіжних ТНК у світовому експорті дорівнювала вже 54,8 %.

Таблиця 2,4

ПОКАЗНИКИ ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЩЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ, млрд дол.

Індикатори	Роки
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ)
Накопичені ПІІ
Міжнародні злиття та поглинання	…
Кількість батьківських ТНК, оди­ниць	…	36 600	44 508	63 312*
Кількість зарубіжних філій ТНК, одиниць	…	174 900	276 659	821 818*
Активи зарубіжних філій ТНК				21 102
Обсяг продажів зарубіжних філій				15 680
Обсяг експорту зарубіжних філій
Кількість зайнятих у зарубіжних філіях, млн осіб	17,5	23,7	30,8**	45,6
Питома вага зарубіжних ТНК у світовому експорті, %	31,8	34,0	37,0	54,8
Питома вага зарубіжних ТНК у світовому виробництві, %	5,2	6,3	4,9	10,3

* Дані за 1999 р.

** Дані за 1996р.

Джерело: Губайдулина Ф. Пряме иностранные инвестиции, деятельность ТНК и глобализация // МЭ и МО. – 2003. – “2. – С.43.

Наведені вище цифри дозволяють говорити про нарощування рівнів експансії ТНК та ТНБ на економіку держав світу.

7. Перехід до інформаційного суспільства. В останні двадцять років інформація стала важливим ресурсом та чинником суспільно­го розвитку. А тому в наш час у країнах-лідерах завершується фор­мування єдиного світового інформаційного простору— принципо­во нової реальності, що відкриває значні перспективи для людства. Однак переважна більшість баз даних, систем швидкого здійснення складних розрахунків, систем моделювання ефективних та швидко­ діючих мереж управління сконцентрована в країнах-лідерах (для порівняння: тільки в США знаходяться понад 75 % баз даних).

8. Високі соціальні стандарти. Вони передбачають: а) досить високу заробітну плату, яка, наприклад, у промисловості п'ятнадцяти держав Європейського Союзу становила в середині 1990-х рр., за даними В. Іноземцева (Росія) — 22,3 євро/год., у США — 17,5 євро/год.; б) зниження рівня бідності (в ЄС протягом 1990-х рр. цей показник знизився у 6—11 разів, у США — на 44 %); в) підвищення якості соціальних послуг: допомога безробітним (в ЄС — 8,5 місяця, в США — 4), тривалість відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною (у Швеції — 72 тижні, в США — 12) тощо.

У цілому країнові моделі держав-лідері в щодо соціальних стандартів суттєво різняться між собою, а тому порівняння до­ступності освіти (університетської), безкоштовного медичного обслуговування та інших послуг часто ототожнюються з політи­кою того чи іншого уряду, а також відповідною системою пере­розподілу ВВП.

2.2. Генезис сучасного економічного зростання постіндустріальних країн

Швидка трансформація (а головне — адаптація до но­вих умов господарювання) економіки країн Заходу та Японії у наш час визначається не тільки масштабами витіснення поперед­ніх форм виробництва, а й досягненням органічного синтезу сучасних, найбільш вагомих чинників зростання, роль котрих поля­гає у становленні індустріальної цивілізації. Якщо на першому етапі розвитку провідних держав світу збільшення їхнього ВВП за В. М. Кудровим (Росія), на 5/6 залежало від особливостей внут­рішнього ринку, то на другому і третьому етапах саме стан зов­нішнього (глобального) ринку визначав характер розвитку виробництва. З XIX по XX ст. середня фондоозброєність праці у шести провідних (за винятком Канади) країнах світу зросла в 6,3— 6,7 раза, а за продуктивністю — у 3,5—4 рази.

Поряд зі збільшенням основного капіталу суттєво нарощував­ся людський капітал. Середня тривалість навчання дорослої лю­дини (мається на увазі проходження курсів підвищення кваліфі­кації, перекваліфікації тощо) збільшилася з 1,5—2 до 6—8 років (приблизно у 4 рази).

Таким чином, можна стверджувати, що економічне зростання в період промислового перевороту мало екстенсивний характер, а пи­тома вага інтенсивних чинників становила лише 35—40 %. Найбіль­ших успіхів на цьому етапі досягли США, Німеччина та Японія.

Сучасний період розвитку країн-лідерів вимагає принципово но­вого осмислення сутності й напрямів глобалізації світового госпо­дарства та місця в ньому тієї чи іншої країнової моделі. Серед чин­ників, які безпосередньо впливають на цей процес, слід назвати такі:

Ø фінансові, економічні та політичні потрясіння, які охоплю­ють кілька країн чи навіть економічних блоків внаслідок неконтрольованого ніким руху капіталу;

Ø парадоксальний характер демографічної ситуації (регульо­ване зростання кількості населення в країнах «третього світу» та «старіння нації» в постіндустріальних державах); стихійний про­цес «відпливу розуму»;

Ø високі темпи формування інтеграційних економічних об'єднань постіндустріальних держав та їх посилений вплив на країнові моделі учасників угруповань;

Ø значні арсенали ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї, які у декілька разів перевищують максимально допустимі норми захисту;

Ø різні види міжнародного тероризму, у тому числі захоплення заручників, військових і стратегічних об'єктів, ядерний шантаж.

Таким чином, подальший розвиток країн-лідерів відбувати­меться через обов'язкове розв'язання перелічених вище проблем, безпосередньо пов'язаних з соціально-економічною ситуацією в окремих країнах І з подальшою трансформацією глобального конкурентного середовища в цілому.

Більшість міжнародних аналітиків відмічають, що основною проблемою розвинутих країн найближчим часом стане демогра­фічна проблема. її парадоксальність полягає у тому, що поруч зі значним збільшенням населення планети в країнах Північної Америки, Європи та Японії спостерігається активне «старіння нації», пов'язане з переважанням людей похилого віку в їх демо­графічній структурі. Якщо до промислової революції минулого століття люди похилого віку (65 років і більше) становили 2—3 % населення, то в наш час питома вага їх у постіндустріальних країнах дорівнює 14 %, а до 2030 р. зросте до 25 % (а в де­яких країнах — до 30 %). Подібне явище здобуло назву флоридизація нації. Справа у тому, що в штаті Флорида (США) вже зараз мешкає 19% населення у віці понад 65 років, тобто цей регіон являє собою демографічну модель майбутнього. Екстраполяція сучасної структури населення наочно демонструє, що показників Флориди Італія досягнула вже у 2003 р., а ось Японія матиме та­кий показник — у 2005 р., Німеччина — у 2006 р., Франція та Велика Британія — у 2016 р. США у цілому буде мати рівень Флориди у 2021 р., Канада — у 2023 р. Виходячи з цього, відо­мий науковець Пітер Друкер вважає, що домінуючим чинником розвитку бізнесу в найближчі 20 років стане саме демографічна ситуація, а тому урядам країн-лідерів прийдеться враховувати означену проблему в макроекономічних стратегіях національного розвитку. Разом з тим, зростання різниці в оплаті праці та соці­альних пільгах між постіндустріальними державами та країнами, що розвиваються, сприятиме значній динаміці потужних мігра­ційних потоків. (У середні 1990-х рр. некваліфіковані робітники-іммігранти, як легальні, так і нелегальні, становили близько 30 % усіх американських працівників, що не мають атестату про серед­ню освіту. В Італії, країні, яка має одну з найнижчих пропорцій іноземців, що становлять менш ніж 30 % населення, 75 % імміг­рантів зайняті низькокваліфікованою працею).

Нарощування експорту робочої сили до розвинутих країн ілю­струє табл. 2.5.

У цілому залучення іноземних працівників для роботи у госпо­дарському комплексі тієї чи Іншої країни збільшується. Так, у Захід­ній Європі їх питома вага коливається від 18,3 % у Швейцарії до 1,2 % в Іспанії (2000). Проте абсолютним рекордсменом є Люксембург, де вже зараз 57,3 % сукупної робочої сили становлять інозем­ці. Варто також ураховувати значні обсяги нелегальної робочої си­ли, методика розрахунку якої поки що є далекою від ідеальної.

Тісно пов'язана з демографічною проблема падіння споживчого попиту. Очевидно, що найближчим часом повинна відбутися зміна стратегій маркетингу в провідних компаніях. Орієнтація на поко­ління тінейджерів повинна змінитися домінуванням смаків людей зрілого віку, а відтак стратегії компаній щодо сегментації ринку за­знають значних змін. Планується, що тільки галузь охорони здо­ров'я матиме зростання споживачів, а решту чекають деформації, які також пояснюються складною демографічною ситуацією.

Таблиця 2.5

Дата добавления: 2015-05-23