Провідні італійські корпорації

Ранг	Назва	Галузь	Торговий оборот	Прибуток	Кількість працюючих
	Ріаі	Автомобілебудуван­ня	58 006	-445	198 764
	Епі	Переробка нафти та корисних копалин	48 925		70 948
	Теіесот Ііаііа	Телекомунікації	30 819		109 956
	Епеї	Енергетика та сиро­вина	29 796		77 184
	Мопіссіікоп (Нсііхоп)	Енергетика	15 790	-315	29 856

Джерело: Journal of European Economy. – 2003. - № 2(4)ю – Р. 427.

Італійське машинобудування має різні напрями виробництва, проте найбільш диверсифікованими на початку ХХІ ст. Виявився випуск автомобілів (хоча ця галузь зараз переживає суттєву кри­зу), обладнання для дорожнього будівництва, залізничний рухомий склад (друге місце у світі), сільськогосподарське машинобу­дування, виробництво текстильного обладнання тощо.

Галуззю міжнародної спеціалізації країни с. випуск електроні­ки та електротехніки, з якої майже 40 % іде на експорт.

Чорна металургія Італії, яка повністю працює на імпортній сировині та посідає шосте місце у світі за прокатом чорних мета­лів (40 % виробництва в Європейському Союзі), поступово втра­чає свої позиції. Так, у 2000 р. питома вага імпорту в структурі зовнішньої торгівлі перевищувала аналогічну частку експорту.

Традиційними галузями для Італії є хімічна промисловість (передусім фармацевтика), легка (текстиль, модельне взуття, го­товий одяг), а також виробництво будівельних матеріалів.

Формування нових інноваційно-інвестиційних моделей — кластерів привело до швидкого прогресу окремих галузей італій­ської промисловості. Прикладом може бути керамічна промисло­вість, яка впродовж останніх двадцяти років не тільки повністю задовольнила внутрішній попит, а й вийшла на авангардні позиції у світі (близько 30 % світового виробництва та 60 % світового експорту облицювальної плитки). Відомі світові експерти щодо оцінки конкурентоспроможності виробництва М. Портер та М. Бест вважають, що це є прикладом швидкого прогресу кластерної моделі розвитку малого і середнього бізнесу, яке стало можливим лише за умов не тільки ефективного поєднання під­приємств, інвестицій та науки на локальній території, а й за ра­хунок констеляції, тобто поглиблення кооперації невеликої кіль­кості підприємств (до 10), кожне з яких спеціалізується на проміжних чи кінцевих стадіях виробництва і в основу яких по­кладено формальні (контракти) та неформальні відносини.

Сільське господарство представлене вирощуванням фруктів (передусім цитрусових), овочів, винограду, картоплі, зернових культур, маслин, а також розведенням великої рогатої худоби. Як і на початку XX ст. рівень концентрації аграрного капіталу, а відтак і механізації та інтенсифікації основі ют виробництва є досить різ­ним на півдні і півночі країни. До 1998 р. країна вважалася світо­вим лідером з виробництва вин, проте вже в 1999 р. поступилася Франції. В цілому виробництво цього традиційного для країни продукту суттєво зменшувалося останнім часом з більш ніж 110 л на одного жителя у 1966 р. до 56,6 л у 1999 р. Італійські фермери та товаровиробники харчових продуктів (питома вага їх виробниц­тва в структурі валової додаткової вартості країни становив у 1999 р, 12 %) завжди боляче реагували на зміни в пріоритетах Єв­ропейського Союзу, передусім в САП (Спільній аграрній політи­ці). Якщо до 2006 р. напрями розвитку цього сектору були чітко визначені у «Порядку денному — 2000», то вже в наступний пері­од країні прийдеться рішуче відстоювати свої національні інтереси щодо недопущення скорочення аграрних квот і субсидій.

Сфера послуг, як зазначалося вище, є основною в Італії. Най­більш значущими при цьому с три галузі — туризм, транспорт та банківська діяльність.

У 1999 р. країну відвідали 36 млн. іноземних туристів, які при­несли в економіку країни 28,4 млрд. дол. доходу, а враховуючи обсяги внутрішнього туризму цей показник перевищує 45 млн. У цьому плані Італія є унікальною країною, в якій сконцентровані природнокліматичні та історико-культурні рекреаційні ресурси, інтерес до яких у всьому світі є домінуючим. Цікаво, що тільки за два роки (1999—2000) кількість осіб, що побувала у музеях, зрос­ла на 3 млн., досягнувши у 2000 р. 30 млн. відвідувачів.

Італія є батьківщиною банків і цей сектор був розвинутий у краї­ні завжди досить добре. Проте загальносвітові тенденції концентра­ції та централізації капіталу не обминули її. Якщо у 1990 р. їх налі­чувалося в країні 1176. то вже у 2000-му залишилося лише 862. Особливістю банківської системи цієї держави є наявність коопера­тивних банків. Так, серед 921 банків, які існували у 1998 р. — 562 були саме такими. На початку 2001 р. на перше місце в країні ви­йшов Banka Intesa, активи якого становили 643 000 млрд. лір, далі йдуть Banka Coomeciale Italiana, San Paolo-IMI, UniCredito Italiano.

В Італії розвинуті всі види транспорту, які виконують не тіль­ки функції обслуговування внутрішніх потреб, а й виступають південними воротами Європейського Союзу. У першу чергу це стосується морських портів та трубопроводів, які йдуть від них до споживачів по всій країні.

Дата добавления: 2015-05-23