Країни ЦСЄ та Європейський Союз

Економіка нових країн—учасниць ЄС

До країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) відно­сять Албанію, Болгарію, Боснію та Герцеговину, Македонію, Польщу, Румунію, Словаччину, Словенію, Угорщину, Хорва­тію, Чехію, Югославію. Нерідко сюди ж включають також три балтійські держави — Естонію, Латвію, Литву. 1 травня 2004 р. вісім з них, а також середземноморські країни — Мальта та Кіпр стали новими членами Європейського Союзу. Очікується, що у 2007 р. ЄС розшириться щонайменше ще на дві країни — Румунію та Болгарію. Також до потенційних вступників відно­сять і решту держав Балканського півострова. На цей час краї­ни — апліканти на вступ та нові члени в різних обсягах імплементували основні вимоги цього інтеграційного союзу, які зводяться до трьох блоків: політичні (відомі під назвою копен­гагенських), економічні (маастрихтські) та спільного доробку — acquis communitaire, який передбачає введення у законодавство нових членів тих положень, що були напрацьовані різними ін­ституціями Європейського Союзу упродовж попередніх років його існування і є обов'язковими для визнання новими членами ЄС (на кінець 2000 р. спільний доробок перевищував 80 000 сторінок машинописного тексту).

Переговори про набуття членства в ЄС здійснювалися згідно з тридцяти одним пакетом acquis communitaire.

1. Вільне переміщення товарів.

2. Вільне переміщення робочої сили.

3. Свобода у наданні послуг.

4. Вільне переміщення капіталів.

5. Законодавство про підприємства.

6. Конкурентна політика.

7. Сільське господарство.

8. Рибне господарство.

9. Транспортна політика.

10. Податкова система.

11. Економічний та Монетарний Союз.

12. Статистика.

13. Соціальна політика та зайнятість.

14. Енергетика.

15. Промислова політика.

16. Малі та середні підприємства.

17. Наука та дослідницька діяльність.

18. Освіта та навчання.

19. Телекомунікації.

20. Культура та аудіовізуальний сектор.

21. Регіональна політика.

22. Екологія.

23. Захист прав споживача та охорона здоров'я.

24. Юстиція та внутрішні справи.

25. Митний союз.

26. Зовнішні відносини.

27. СЗБП.

28. Зовнішня торгівля.

29. Бюджет та фінансовий контроль.

30. Інтелектуальна власність.

31. Стандарти промислової політики.

Лише за умов успішного завершення переговорів по всіх цих пакетах, відповідних ухвал євроструктур, референдумів усередині ЄС та за його межами (тобто в країні-апліканті) та чи інша держава може розраховувати на входження до Євро­пейського Союзу, найбільшого у світі інтеграційного угрупо­вання.

Слід зазначити, що вступ восьми нових членів ЦСЄ до Єв­ропейського Союзу (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словач­чина, Угорщина, Словенія, Чехія) був непростим для країн цьо- го регіону і таким, що ніс значні ризики для старих членів Єв­ропейського Союзу в плані так званих чотирьох європейських свобод (див. пункти 1—4 «спільного доробку»), адже в разі швидкого руху додаткових чинників виробництва ч країн ЦСЄ до національних господарств ЕС — 15 могло виникнути знецінення оплати праці робітників, наявне та приховане демпінгування виробництва, швидка деформація цінової моделі Євро­пейського Союзу тощо. Західна Європа очікувала припливу дешевої, але кваліфікованої робочої сили (у дозованих розмі­рах), розширення ринків збуту, збільшення сировинних ресур­сів та зменшення трансакційних витрат у зв'язку зі зміщенням своїх кордонів на Схід.

До негативних наслідків розширення ЄС відносять також зниження у 2004 р. відносних макроекономічних показників. Так, ВВП на душу населення за валютним курсом знизився з 21,5 тис. дол. на кінець 2003 р. до 19,8 з 1 травня 2004 р. Зріс рівень безробіття насамперед за рахунок високих підносних показників Польщі (20,5 %) та Словаччини (17 %), а реалізація принципу вільного руху робочої сили відкладалася для цих країн щонайменше на 4—5 років. Є значні проблеми з введен­ням у цих державах євро (за прогнозними оцінками це може статися у найпідготовленіших до цього країнах лише у 2007— 2008 рр.).

Серед украй полярних оцінок розширення Європейського Со­юзу та його наслідків для «старих» і «нових» учасників, пов'язаних з переходом на нові стандарти виробництва та спожи­вання, а також імплементації «чотирьох європейських свобод», зустрічається різне сприйняття тих переваг, які це широкомасш­табне розширення принесло для постсоціалістичних країн ЦСЄ, так само як і розчарування через зростання цін та рівня безробіт­тя, жорсткі правила регулювання тощо.

Проте не можна не сказати і про певні успіхи. Досить показо­вою при цьому є Словенія, в якій показник ВВІ І па душу насе­лення майже дорівнює грецькому, середня заробітна плата є ви­щою за 1000 дол. на місяць, а рівень безробіття нижчим за середній по ЄС. Країна має позитивне сальдо платіжного балан­су, а її зовнішній борг є мінімальним і розрахунку на душу насе­лення, уряд країни досить стримано ставиться до залучення ПІІ, а доходи від приватизації спрямовує па оновлення виробництва, а не на споживання (як цс робиться в багатьох пострадянських державах). Стан (існуючий і прогнозований) найбільших держав ЦСЄ адекватно відображає табл. 5.11.

Таблиця 5.11

Дата добавления: 2015-05-23