Галузева структура економіки. Роки Індикатор ВВП, зростання до попереднього року

ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ КИТАЮ

Роки Індикатор
ВВП, зростання до попереднього року, %	8,8	7,8	7,1	8,0	7,5	8,0	9,1	9,8, І—ІІІ місяці
Промислове виробни­цтво, зростання до по­переднього року, %	11,3	8,9	8,5	9,8	8,7	10,0	17,0	18,2, І—IV місяці
Фіксовані інвестиції, зрост. до попередньо­го року, %	8,8	13,9	5Д	10,3	13,0	16,9	29,4	43,0, І—III місяці
Експорт, млрд. юаней								1347, І—IV місяці
Імпорт, лрд юаней								1437, І—IV місяці
Інфляція за рік, %	2,8	-0,8	-1,4	0,4	0,7	-0,8	1,2	3,8, І—IV місяці
Резерви Центрального банку на кінець року, млрд. дол.	139,9	145,0	154,7	165,6	212,2	286,4	403,0	440,0, І—III місяці
Обмінний курс юань/ євро на кінець періоду	9,2	9,7	8,3	7,7	7,2	8,7	10,5	9,9, І—IV місяці

Джерело: BOFIT. China Review. – 2004. - №1 –2. – Р. 1-3

Разом з тим, багато сучасних економістів звертають увагу на негативні наслідки швидкого економічного зростання та ті загро­зи, що несе в собі глобалізація світового господарства. За В. Міхєєвим, відомим російським дослідником економіки Китаю (2004), основними чинниками, що будуть зумовлювати становище КНР у XXI ст., виступатимуть:

• «перегрів» економіки країни через високі темни зростання інвестицій у будівництво;
• зростання товарних запасів та загроза дефляції;
• зростання дефіциту електроенергії;
• подальша лібералізація фондового і валютного ринків;
• реструктуризація державних підприємств, що може призвес­ти до значного зростання безробіття;
• приватизація банківської сфери, що може врешті-решт спро­вокувати виникнення численних конфліктів між цими фінансо­вими установами і кредиторами;
• прискорена індустріалізація та породжена нею урбанізація, що поглибить суперечності між містом та селом та посилить су­часну регіонально-галузеву диференціацію між регіонами;
• посилення соціальної нерівності між населенням країни та зростання значної диспропорційності» оплаті пращ;
• загострення екологічних проблем, у тому числі проблема перенаселення країни, яке найбільш рельєфно виявляється у ки­тайських мегаполісах.

У сучасній структурі КІІР на промисловість припадає 52% створеного ВВП, на сільське господарство - 15 % та на по­слуги 33 % (2001 р.), що дозволяє відносити країну до індустріаль­них держав світу з високою питомою вагою базових галузей вироб­ництва (чорна та кольорова металургія, енергетика, хімічна промис­ловість). Разом з тим, структурні зміни в економіці цієї азіатської держави, що розпочалися наприкінці 1970-х продовжуються і зараз. Найбільш динамічними галузями промисловості у XXI ст. виявили­ся електронна та електротехнічна, які вивели Китай у число світо­вих лідерів. Наприклад, у 2003 р. на цю країну припадало вже 28 /о світового випуску побутового електронного обладнання, а вже в 2004-му — 30 %. За даними західних аналітиків, до 2008 р. питома вага КНР може досягти 36 %, проте навіть і зараз близько світо­вого продажу DVD-програвачів, 1/3 телевізорів, мобільних телефо­нів та персональних комп’ютерів припадає на Китай.

Разом з тим, «технологічний прорив» на ринку побутової техніки поки що слабо корелюється зі створенням нової складної продукції в галузі машинобудування. Зокрема, у світовому виробництві про­фесійної електроніки питома вага КНР не перевищує 3 %, аерокосмічної та військової — 6 %, обладнання для зв'язку — 16 %'. Проте дедалі виразнішою стає тенденція до збільшення виробництва та до експорту продукції високих технологій. Передбачається, що най­ближчим часом вивіз високотехнологічного обладнання попри тех­нологічний дефіцит у країні буде зростати і досягне обсягів не мен­ше 5 млрд. дол. на рік. Найбільшими продуцентами нової продукції виступатимуть китайські компанії Haier Group (побутова техніка) та Hauwei Technologies (виробництво засобів зв'язку).

Таким чином, сучасна промислова структура КНР уособлює в собі річні елементи індустріальної моделі розвитку господарст­ва та постіндустріальної світової кон'юнктури на продукцію «но­вої економіки». За вартістю продукції, що випускається, можна виділити такі галузі: виробництво чавуну та сталі, видобування кам'яного вугілля, машинобудування (яке поки що є недостатньо диверсифікованим), виробництво озброєння, легка промисловість (текстиль, одяг, взуття, іграшки), цементна промисловість, вироб­ництво хімічних добрив, харчова індустрія. При цьому слід мати на увазі, що значна частина продукції споживається на внутріш­ньому ринку, який є найбільшим у світі, проте суттєво обмеже­ний низькою купівельною спроможністю населення.

Аграрний сектор є досить важливим для економіки Китаю і таким, що в умовах подальшої індустріалізації сільського госпо­дарства та розвитку відповідних відносин на селі може стимулю­вати значний міграційний рух населення. З 750 млн. осіб населен­ня, що є в КНР робочою силою, майже 50 % зайняті в аграрному виробництві. Проте і тут тривають значні трансформаційні пере­творення, які можна звести до таких основних тенденцій:

• швидкими темпами змінюється галузева структура сільського господарства (впродовж 1978-2004 рр. питома вага рослин­ництва за вартістю продукції, що випускається, скоротилася з 80 % до 50%, а у зв'язку з нарощуванням темпів м'ясної революції країна вже у найближчі десять років може вийти на анало­гічне до високо розвинутих країн співвідношення: рослинниц­тво— тваринництво (1/3 + 2/3);
• змінилася географічна спеціалізація сільського господарст­ва, а розвиток сімейного підряду скоротив непродуктивні трудові витрати на основне виробництво;

¹ БИКИ. - 2005.- №4. —С. 10.

² М'ясною революцією називають швидкий розвиток тваринництва, що ґрунтується на застосуванні сушених технологій і в умовах низьких трудових витрат в окремих країнах може приводити до акселерованого нарощування виробництва. За прогнозами Продоволь­чої комісії ООН у 2025 р. світовими лідерами у цій галузі мають стати Китай та Індія.

• швидко розвивається вертикальна та горизонтальна дивер­сифікація виробництва, якщо перша з них максимально розвинула технологічність основного виробництва, то друга стимулювала розвиток міжгалузевих зв'язків та кращу допродажпу підготовку харчових товарів;
• має місце нарощування обсягів експорту продовольства на висококонкурентні європейські та азіатські ринки.

Разом з тим, основними проблемами аграрного сектору Ки­таю, які можуть найближчим часом загальмувати його подаль­ший розвиток є: падіння прибутковості зернового господарства, яке попри все залишається основним у структурі сільськогоспо­дарського виробництва; стримулювальним чинником може слу­жити багатоукладність економіки та екстенсивний характер сі­мейних господарств; посилюються тенденції відпливу капіталу з сільської місцевості у міста тощо.

У сфері послуг країни домінуючою галуззю виступає торгівля, товарооборот якої за період економічних реформ зріс у 12 разів, передусім за рахунок ринкової торгівлі. У цій галузі національної економіки зайнято близько 26 % сукупної робочої сили, що робить її надзвичайно значущою у перспективній моделі КНР XXI ст.

Особливий інтерес з боку потенційних інвесторів має також фінансова, у тому числі банківська, система Китаю. Лібераліза­цію валютного ринку в КНР було розпочато у 1996 р. відповідно до Угоди з МВФ, коли було відмінено обмеження на обмін валю­ти в межах здійснення платежів з поточних операцій, а національ­на валюта юань стала вільноконвертованою, тоді ж було дозво­лено діяльність іноземних банків на території КНР, щоправда, здійснення ними будь-яких валютних операцій слід було узго­джувати з Народним банком Китаю. Саме з цього періоду можна говорити про диверсифікацію банківської сфери. Особливостями ж сучасної галузевої структури банківської діяльності КНР є:

• наявність універсальних (Bank Of China) та спеціалізованих банків, які по суті також є універсальними в певних галузях промисловості, сільського господарства, будівництва (Agricultural Bank of China, Bank of Communications and Agricultural Development, China Construction Bank, Industrial and Commercial Bank of China);
• значний обсяг залучених ПІІ, який щорічно проходить через банківську систему КНР (як правило, він перебуває в межах 40—50 млрд. дол.);
• пасивна поведінка вкладників, яка була пов'язана з низьким споживчим попитом, населення відкладало задоволення своїх по­треб на «потім», унаслідок чого у 2003 р. заощадження зросли ще на 2 % і наблизились до 90 % ВВП. Ситуацію з «обмеженням попиту» врятував автомобільний та будівельний бум серед споживачів, що розпочався у 2003-му р. і триває зараз, а відтак значно зросли опе­рації кредитування і вдалося уникнути кризи «перевиробництва»;
• наявність фактично автономної фінансової системи Китаю з одного боку, а з другого — Гонконгу та Макао. При цьому саме Гонконг (Сянгай) є одним із світових фінансових центрів.

Важливим напрямком розвитку сфери послуг країни є прийом іноземних туристів. Сучасний Китай — один зі світових туристич­них лідерів. У 1999 р. країну відвідало 27 млн. туристів, що дозво­лило цій держані вийти на 4 місце у світі (дохід від туризму в цьо­му ж році становив 14,1 млрд. дол.), а за прогнозами Світової туристичної організації вже в 2020 р. КНР стане світовим лідером.

Дата добавления: 2015-05-23