Лекція № 17. Психологія підлітка. Розвиток пізнавальних процесів дитини середнього шкільного віку план

І

ПЛАН

СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

1. Анатомо-фізіологічна перебудова організму дитини середнього шкільного віку.

2. Особливості афективно-емоційної сфери дитини у підлітковому віці. Соціальні емоції підлітка, їх характеристика.

3. Розвиток особистості підлітка:

3.1. характеристика мотиваційної сфери в підлітковому віці; поняття про автономію;

3.2. розвиток "Я концепції"" та самооцінки підлітка.

164

165

Література:

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. - М., 1998.

2. Аверин В.А. Психология детей и подростков. - СПб., 1998.

3. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. - М., 1986.

4. Ільїна Ю.Ю., Дметерко Н.В. Морфологічні основи психічної діяльності. - Слов'янськ, 2003.

5. Кон И.С. Психология ранней юности. - М., 1989.

6. Крайг Г. Психология развития. - СПб., 2000.

7. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. - М., 1976.

8. Матюхина М.В., Михальчик Т.С., Ларина К.П. Психология младшего школьника. - М, 1976.

9. Психология человека от рождения до смерти/Под общ. Ред. А.А. Реана - СПб., 2002.

Основні поняття: пубертатний вік, статеве дозрівання, "підлітковий комплекс емоційності", автономія, афективно-емоційна сфера, афіліативна потреба, самооцінка, Я-концепція.

1. Підлітковий вік - це період розвитку дитини від 10-11 до 13-14 років, (що відповідає приблизно середньому шкільному вікові), який відрізняється могутнім підйомом життєдіяльності і глибокою перебудовою її організму. У цей час відбувається не тільки фізичне дозрівання дитини, але й інтенсивне формування її особистості, енергійний ріст моральних і інтелектуальних сил. Підлітковий вік являється пубертатним періодом життя людини, тобто це період статевого дозрівання, що характеризується бурхливим, нерівномірним ростом і розвитком організму.

Статеве дозрівання - центральний психофізіологічний процес підліткового віку, який суттєво впливає на формування особистості підлітка. Важливо зазначити, що підліток стає зрілим у статевому відношенні, але його фізичний і духовний розвиток ще далекий до завершення, фізична і духовна зрілість настає приблизно на 3-4 роки пізніше.

Отже розглянемо більш детально фізіологічні зміни, що відбуваються в організмі підлітка.

Середнє збільшення росту за рік відбувається: у хлопчиків - від 4,3 до 6,7 см, а в період найбільш інтенсивного зростання доходить до 8-Ю см; у дівчаток - від 2,9 до 5,8 см. Найбільший приріст відзначається в дівчат у 13 років і в хлопчиків у 15 років, коли за 2 роки їх ріст може збільшиться на 20 см. Ріст підлітка значною мірою відбувається за рахунок росту кінцівок, груди і таз відстають у розвитку, від чого фігура стає трохи витягнутою і часом дуже незграбною, грудна клітка - впалої і підлітки виглядають вузькогрудими.

Невідповідність між швидким ростом трубчастих кісток і відносно повільним розвитком м'язів у підлітка збільшує враження його незручності і незграбності. Ці особливості фізичного розвитку накладають свій

166

відбиток на зовнішню поведінку і характер руху підлітка: він часто виявляє незручність, різкість у рухах, не вміє розміряти, координувати їх, що приносить багато занепокоєння і йому і навколишнім, причому це відбувається випадково, зненацька для нього самого.

Поряд зі збільшенням росту підлітка відзначається збільшення його ваги. Приріст ваги йде нерівномірно, у різні роки він коливається від 2,4 до 5,3 кг (за рік) у хлопчиків, від 2,5 до 5,2 кг у дівчаток. Відбувається приріст і нарощування м'язової сили. Дослідження показали, що в молодшому шкільному віці дитина ще не здатна довгостроково підтримувати м'язові зусилля, що виявляється в частій зміні характеру рухів, але в підлітковому віці сила і витривалість м'язів збільшується. З 12 років відзначається посилення росту м'язів підлітка, що продовжується і в наступні роки.

Мускулатура підлітків, особливо хлопців, міцніє. Будова м'язів при цьому мало змінюється, у підлітковому віці відбувається тільки посилений ріст в діаметрі волокон м'язів. Однак м'язи підлітка ще не досягають розвитку, властивого м'язам дорослої людини. М'язові _ волокна диференціюються лише до 17 років.

Ріст мускулатури, удосконалення мускульного апарата сприяє усвідомленню підлітком своєї сили, він явно цим пишається і часто переоцінює свої сили і можливості. Ріст сили і витривалості створює умови для включення підлітка до трудової діяльності, хоча ці можливості, в крайньому разі у молодшого підлітка, ще обмежені. Його незміцнілий і швидко розвинений організм необхідно берегти. Підліток швидко стомлюється, і непосильна робота може надірвати його сили.

Кісткова система розвивається у зв'язку з ростом і розвитком всього організму підлітка. Вона стає більш міцною, ніж у дитини молодшого шкільного віку, але ще не закінчується окостеніння хребта, грудної клітки, тазу і кінцівок, що може призвести до різного роду викривлень, якщо для цього не створюються сприятливі умови у навчальній і трудовій діяльності. Найчастіше такого роду дефекти виникають від неправильного положення тіла при ходьбі (неправильна постава), сидінні (неправильна поза) під час навчальних занять або від надмірного перевантаження, а також при навантаженні видом гімнастичних вправ.

У підлітка відзначається невідповідність між швидким ростом серця і ростом маси тіла. Мускулатура серця, його обсяг збільшуються за період підліткового віку в 2 рази, а маса тіла тільки в 1,5 рази. Ріст діаметра артерій відстає від росту серця, просвіт кровоносних судин відносно до обсягу серця зменшується, а це в сполученні з посиленою діяльністю щитовидної залози призводить до підвищення кров'яного тиску і напруги серцевої діяльності у підлітка.

У зв'язку з зазначеними судинними змінами головний мозок може іноді відчувати недолік припливу крові, що веде до зниження працездатності підлітка, а звідси до швидкої стомлюваності.

Легеневий апарат у підлітковому віці розвивається недостатньо швидко, хоча життєвий вміст легенів зростає. Подих до деякої міри прискорений (від 18 до 22 вдихів - видихів у хвилину). Подих підлітка ще

167

неглибокий, і легенева вентиляція відбувається за рахунок прискорення подиху (а не за рахунок поглиблення, як це відбувається в натренованих людей). Тому на виховання у підлітка уміння регулювати і керувати своїм дихальним апаратом дорослим варто звернути увагу.

Це важливо і тому, що у зв'язку з посиленим ростом, інтенсивним обміном речовин, організм підлітка має потребу у великій кількості кисню (потреба його в кисні більша від потреби дорослого).

Мозок підлітка за вагою і обсягом мало чим відрізняється від мозку дорослої людини, значного приросту розміру і ваги мозку в підлітковому віці не помічається, але у зв'язку з ускладненням умов життя відбуваються його помітні якісні зміни.

У підлітковому віці продовжується структурне формування кори великих півкуль головного мозку. Поступово змінюючись, кора набуває структури, властивої корі дорослої людини, зростає контроль кори головного мозку над інстинктами й емоціями.

У підлітковому віці спостерігається деяка мінливість характеру вироблення гальмівних реакцій. З одного боку, процеси збудження іноді переважають, так що підліток буває неспроможний загальмувати небажану дію, стримати себе. Процеси збудження протікають бурхливо, різко, але і швидко проходять. З іншого боку, підліток може іноді і при сильному збудженні володіти собою і своєю поведінкою, особливо коли це має відповідну суспільну мотивацію.

Отже, нервова система підлітка ще знаходиться в стадії формування і є відносно недосконалою; вона не завжди здатна витримувати тривалі і сильні подразники і під їх впливом іноді порівняно швидко переходить у стан гальмування або, навпаки, у стан сильного збудження, що вказує на відому слабкість його нервової системи.

Значним фактором фізичного розвитку підлітка є статеве дозрівання, яке означає початок функціонування статевих залоз, що впливає на роботу внутрішніх органів, діяльність мозку, серця, а також викликає і зовнішні зміни у вигляді вторинних статевих ознак. У дівчаток початок статевого дозрівання настає і закінчується на 1-1,5 року раніше, ніж у хлопців.

Однією з найважливіших ознак статевого дозрівання, що мають психологічне значення для підлітка, є нові тілесні відчуття, викликані бурхливим протіканням фізичного розвитку. Чим інтенсивніше протікає пубертат, тим сильніше протиріччя між звичним образом тіла, що втрачається, та знаходженням підлітком нового фізичного "Я".

Таким чином, енергійно зростаючий і суперечливо розвинений організм підлітка вимагає підвищеної турботи з боку дорослих, охорони від різкої перевтоми, регулювання навантаження на його незміцнілу нервову систему. Крім того, фізіологічні зміни організму підлітка визначають суттєвий вплив і на його психічний розвиток в цілому.

2. Підлітковий вік є одним із ключових етапів у процесі становлення емоційно-вольової регуляції дитини.

Переживання підлітка стають глибшими, з'являються більш стійкі почуття, емоційне ставлення до ряду явищ життя довшає і стійкішає, значно більш широке коло явищ соціальної діяльності стає небайдужим підліткові і породжує в нього різні емоції.

Для підлітків характерна легка збудливість, різка зміна настроїв і переживань. Підліток краще, ніж молодший школяр, може керувати вираженням своїх почуттів. У певних ситуаціях шкільного життя (погана оцінка, догана за погану поведінку) він може ховати під маскою байдужності тривогу, хвилювання, засмучення. Але за деяких обставин (конфлікт із батьками, учителями, товаришами) підліток може виявляти велику імпульсивність у поведінці. Від важко пережитої образи він здатний на такі вчинки, як утеча з дому, навіть спроба самогубства (Якобсон П.М.).

Величезне значення в цьому віці набуває спілкування з однолітками, яке стає гострою потребою підлітка і пов'язане з його численними переживаннями. Спілкування з товаришами для підлітка - джерело не тільки появи нових інтересів, а і становлення норм поведінки. Це пов'язане з тим, що серед підлітків виникають певні вимоги до дружніх відносин -до чуйності, уміння зберігати таємницю, розуміти і співчувати.

Отроцтво - це період, коли підліток починає цінувати свої відносини з однолітками. Дружба і служіння їй стає однією зі значимих цінностей дітей у цьому віці. Саме через дружбу в ході взаємодії підліток засвоює такі відносини між людей як співробітництво, взаємодопомога, взаємовиручка, ризик заради іншого і т.п.

При цьому саме в отроцтві людина починає осягати, як глибоко (а іноді і непоправно для дружби) ранить зрада, що виражається в розголошенні довірчої відвертості або у використанні щирості проти самого друга в ситуації запальних суперечок, з'ясування відносин, сварок.

Підлітку властиві палкі почуття, часом ніщо не може зупинити його в прагненні до обраної мети.

Різко виражені емоційні особливості дитини підліткового віку одержали назву "підліткового комплексу емоційності". Сутність його лолягає в перепадах настрою - від нестримних веселощів до журби і навпаки, а також ряд інших полярних якостей, що чергуються. Причому достатньо значимих причин для подібної зміни настрою підлітка може і не бути.

Так, найчастіше чутливість підлітків до оцінки сторонніми своєї зовнішності, здібностей, умінь сполучається в них із зайвою самовпевненістю і безапеляційними судженнями відносно до оточуючих.

Часто у підлітків сентиментальність може співіснувати з разючою нервозністю; хвороблива сором'язливість - з розв'язністю; бажання бути визнаним й оціненим з показною незалежністю; боротьба з авторитетами, загальноприйнятими правилами і пристрасть до кумирів, а почуттєве фантазування - із сухим мудруванням.

Підлітки винятково егоїстичні, вважають себе центром всесвіту і єдиним предметом, гідним інтересу, і, в той же час, ні в один з наступних

168

169

періодів життя вони не здатні на таку відданість і самопожертву, як у цьому віці. Вони можуть жагуче любити й обірвати ці відносини так само раптово, як і почали. З одного боку, вони з ентузіазмом включаються до життя суспільства, а з іншого боку - охоплені пристрастю до самітності.

Іноді їх поведінка стосовно інших людей груба і безцеремонна, хоча самі вони неймовірно вразливі.

Загальне зростання особистості підлітка, розширення кола його інтересів, розвиток самосвідомості, новий досвід спілкування з однолітками, як правило, ведуть до інтенсивного зростання у нього соціально ціннісних спонукань і переживань.

Підліток гостріше відчуває співчуття, побачивши горе інших людей; йому властиве прагнення безкорисливо відмовитися від того, що для нього є цінним, заради блага іншої людини.

Отже, в підлітковому віці починається бурхливий розвиток емоцій підлітка. Для дітей цього віку характерна різка зміна настроїв та переживань, підвищена збудливість, імпульсивність, дуже великий діапазон полярних почуттів.

3.1. Підлітковий вік традиційно вважається одним з найбільш критичних моментів у психічному розвитку особистості. В першу чергу це відображається у змінах, що відбуваються в мотиваційно-потребнісній сфері підлітків. При цьому у них не лише з'являються нові інтереси, а й зникають старі.

За своєю будовою мотиваційна сфера підлітків починає характеризуватись ієрархічною структурою, наявністю певної системи супідрядності різних мотиваційних тенденцій на основі провідних суспільно значущих та особистісно цінних мотивів. За механізмом дії мотиви стають не безпосередньо діючими, а виникають на основі свідомо поставленої мети та свідомо прийнятого наміру (за Л.І. Божович).

Отже, розглянемо більш детальніше види мотивацій в підлітковому віці.

У мотиваційній сфері процесу спілкування у підлітків відбуваються кардинальні зміни: втрачають свою актуальність відносини з батьками та вчителями, значущості набувають відносини з однолітками.

У підлітковому віці найбільш наявна афіліативна потреба. За висловом І.С. Кона, вона перетворюється у підлітків на "стадне почуття": вони не можуть не тільки дня, але і години знаходитись поза своєї компанії. На початку підліткового віку спілкування зберігає гомосоціальний характер, тобто діти віддають перевагу одноліткам своєї статі. Пізніше, разом з процесом статевого дозрівання, зв'язки все більше набувають гетеро соціального ухилу, при якому виникає потреба в спілкуванні з представниками обох статей.

Однією з особливостей процесу спілкування в підлітковому віці є те, що підлітки віддають перевагу спілкуванню з однолітками більше, ніж з дорослими та батьками. Однак, потреба в неформальному,

нерегламентованому спілкуванні з батьками в підлітків виявляється не менше, ніж у спілкуванні з однолітками.

Неготовність, небажання батьків зрозуміти прагнення дітей до самостійності можливо і є причиною невдоволення підлітків спілкуванням з дорослими. З цим, перш за все, і пов'язане прагнення підлітків до спілкування з однолітками, що здебільшого відповідає запитам і потребам молодих людей.

У підлітковому віці відбуваються і суттєві перетворення характеру мотивації навчально-пізнавальної діяльності підлітка.

Провідним мотивом у цьому віці дослідники називають прагнення підлітка завоювати певний стан у класі, досягти визнання однолітків. У цілому відмічається достатньо низький рівень пізнавальних інтересів. В середньому лише у п'ятої частини школярів є стійкий інтерес до навчальних предметів. У більшості підлітків сформованого активного інтересу до навчання немає, а для значної частини учнів характерна перевага не на отримання знань, а на оцінку.

З віком у підлітків відбувається більш глибока диференціація навчальних інтересів, яка в старших класах може диктуватись і пізнавальними інтересами, і прагматичною метою - необхідністю знання певних предметів для вступу до вищого навчального закладу.

Уже на початку підліткового віку починає інтенсивно виявлятися потреба дитини в автономії, незалежності від дорослих, батьків і потреба у визнанні цієї самостійності. При цьому виділяють два аспекти автономії — поведінкову й емоційну. Поведінкова автономія припускає досягнення незалежності і волі тією мірою, щоб діяти самостійно, без зайвого керівництва. Емоційна автономія має на увазі звільнення підлітка від емоційних зв'язків з батьками.

Дослідження показали, що досягнення підліткового віку нарощує прагнення молодих людей до поведінкової автономії і зумовлює перехід до емоційної автономії (не настільки драматичний, як до поведінкової).

Така потреба підлітка в автономії спочатку найчастіше знаходить своє вираження в прагненні емансипуватися від контролю дорослих. Це прагнення, перш за все, до просторової автономії - недоторканності свого особистісного простору, до вільного вибору стилю одягу, кола спілкування і т. і. Пізніше зростає значимість такого мотиву як "прагнення бути матеріально незалежним", і практично кожен четвертий школяр у віці 15-16 років хоче працювати у вільний час, щоб мати власні гроші.

Таким чином, протягом підліткового віку відбуваються суттєві зміни в мотиваційній сфері: вона набуває ієрархічного характеру, мотиви стають безпосередньо діючими. Означені зміни відбуваються на всіх рівнях мотивації: спілкування з однолітками та дорослими, навчальної діяльності дитини підліткового віку.

3.2. Найбільш важливою відмінною ознакою підліткового періоду є фундаментальні зміни в сфері його самосвідомості, що мають

170

171

кардинальне значення для всього подальшого розвитку ь становлення підлітка як особистості.

У підлітковому віці у молодих людей активно формується самосвідомість, виробляється власна незалежна система еталонів самооцінки / самовідношення, все більш розвивається здатність проникнення у свій власний світ.

У цьому віці підліток починає усвідомлювати свою особливість і неповторність, у його свідомості відбувається поступова переорієнтація з зовнішніх оцінок (переважно батьківських) на внутрішні. Таким чином, поступово в підлітка формується своя Я- концепція, що сприяє подальшій, усвідомленій побудові поведінки молодої людини.

Самооцінка як компонент самосвідомості зазнає суттєвих змін протягом підліткового віку: якщо у молодших підлітків самооцінка є ситуативною, нестійкою, схильною до зовнішніх впливів, то у старших підлітків вона характеризується стійкістю, різнобічним охопленням різних сфер життєдіяльності.

У процесі розвитку самосвідомості центр уваги підлітків переноситься від зовнішньої сторони особистості до внутрішньої, від більш або менш випадкових рис — до характеру в цілому. З цим пов'язане усвідомлення підлітком своєї своєрідності і перехід до духовних, ідеологічних масштабів самооцінки.

Самооцінка є центральним утворенням особистості, значною мірою визначає соціальну адаптацію особистості, є регулятором її поведінки і діяльності. Формування самооцінки відбувається в процесі діяльності і міжособистісної взаємодії підлітка з однолітками та дорослими.

Протягом підліткового віку відбувається збільшення адекватності самооцінки молодої людини.

Найбільш суттєві зміни в змістовній стороні самооцінки підлітків. Це пояснюється тим, що саме в цей період спостерігається перехід від фрагментарного та недостатньо чіткого бачення себе до відносно повної Я-концепції. Старшокласники при оцінці себе здатні охопити майже всі сторони своєї особистості - їх самооцінка стає все більш узагальненою. Крім того вдосконалюються і судження відносно своїх недоліків.

У змісті самооцінки переважають основні моральні риси - доброта, чесність, справедливість. Достатньо високий рівень самокритичності підлітків дозволяє їм визнавати в собі багато негативних якостей і усвідомлювати необхідність їх позбавлення.

Однією з основних особливостей, що характеризують самооцінку підлітка, є зростаюча емансипація їх самооцінки, тобто прагнення підлітків формувати свою самооцінку незалежно від оцінок інших людей.

Характер самооцінки підлітків визначає формування тих або інших якостей їх особистості. Підлітки з адекватною самооцінкою мають велике коло інтересів, їх активність спрямована на різні види діяльності, а також на міжособистісні контакти, спрямовані на пізнання інших і себе у процесі спілкування. Підлітки з низькою самооцінкою піддаються депресивним тенденціям. Підлітки з тенденцією до сильного завищення самооцінки

виявляють достатню обмеженість у видах діяльності і велику спрямованість на спілкування, причому малозмістовне.

Отже, в підлітковому віці' відбувається подальше формування самооцінки як основного регулятора поведінки та діяльності підлітка. Це безпосередньо впливає на процес подальшого самопізнання, самовиховання і розвитку особистості в цілому.

Таким чином, розвиток особистості в підлітковому віці визначається, з одного боку, процесом статевого дозрівання, що суттєво впливає на певні особистісні риси підлітка, а з другого - розширенням кола його інтересів та новим досвідом спілкування з однолітками. Все це призводить до інтенсивного росту соціально цінних спонукань та переживань молодої людини, перетворень, які відбуваються в характері її мотиваційної сфери, формуванню Я-концепції та самооцінки.

Контрольні запитання:

1. Розкрийте роль статевого дозрівання підлітка в формуванні його особистості.

2. В чому психологічна сутність "підліткового комплексу емоціональності"?

3. Охарактеризуйте зміни, які відбуваються в пізнавальній мотивації навчальної діяльності підлітка порівняно з молодшим шкільним віком. ч

Питання для самоперевірки:

1. Які зміни відбуваються в характері самооцінки підлітка?

2. Що таке автономія? Які види автономій з'являються в підлітковому віці? Охарактеризуйте їх.

3. Який характер носить спілкування з однолітками в підлітковому віці?

1. Особливості навчальної діяльності в підлітковому віці. Зміна організації процесу заучування матеріалу.

2. Пізнавальний розвиток дитини в підлітковому віці.

2.1. Вдосконалення форм мислення і розумових операцій підлітка;

2.2. Особливості пам'яті підлітка;

2.3. Характеристика сприйняття підлітка;

2.4. Самовдосконалення уваги в середньому шкільному віці.

2.5. Розвиток уяви та мови в підлітковому віці.

3. Інтимно-особистісне спілкування як провідна діяльність в
середньому шкільному віці.

172

173

Література:

1. Аверин В.А. Психология детей и подростков. - СПб., 1998.

2. Коломинский ЯЛ. Психология взаимоотношений в малых группах. - Минск, 1976.

3. Кон И.С. Психология ранней юности. - М., 1989.

4. Крайг Г. Психология развития. - СПб., 2000.

5. Крутецкий В.А., Лукин Н.С. Психология подростка. - М, 1959.

6. Психология человека от рождения до смерти/Под общ. ред. А.А. Реана. - СПб., 2002.

Основні поняття: навчальна діяльність, гіпотетичне мислення, абстрактне мислення, теоретичне мислення, довільна пам'ять, процеси пам'яті, інтимно-особистісне спілкування.

1. Навчальна діяльність для підлітка, як і для молодшого школяра, є
важливим видом діяльності. Від того, як він вчиться, залежить подальший
психічній і розумовий розвиток, становлення його як особистості.

У підлітковому віці відбуваються суттєві зміни у розумовому розвитку учнів середнього шкільного віку. У процесі навчання вони приступають до вивчення і засвоєння основ наук. Матеріал, що підлягає засвоєнню, з одного боку, потребує більш високого, ніж раніше, рівня навчально-пізнавальної і розумової діяльності підлітка, а з іншого -спрямований на їх подальший розвиток. Підліток повинен оволодіти системою наукових понять, особливою системою знаків, яка існує в математиці, фізиці, хімії, навчитись міркувати в теоретичному плані.

У навчальній діяльності підлітка є свої труднощі і протиріччя, але є і свої переваги, якими повинен користуватися і керуватися педагог. Збагачення і розширення зв'язків підлітка з оточуючим світом і людьми збільшують глибину знань при навчанні у школі. Підліток досить чутливий до оцінних суджень вчителів. Цікавість його до навчання слабшає, якщо вчителі проявляють нетактовність, несправедливо оцінюють знання учнів. Тому вчителі повинні аргументувати оцінки, прагнучи об'єктивно оцінювати успіхи учнів, і таким чином підвищувати мотиваційне значення оцінки. У підлітків спостерігаються значні індивідуальні відмінності у мотивації учення. Важливим мотивом навчальної діяльності підлітка є усвідомлення ним життєвої значущості знань. Все частіше школяр замислюються над тим, чи потрібен той чи інший предмет для оволодіння професією, яка йому подобається. Це визначає вибіркове ставлення підлітка до навчальних предметів.

У середніх класах школи зміст навчання значно ускладнюється. Це викликає зміни не тільки в мотиваційній, але й в оперативній стороні навчальної діяльності школяра.

2. Розвиток пізнавальних процесів і особливо інтелекту в
підлітковому віці має дві сторони - кількісну та якісну. Кількісні зміни
проявляються в тому, що підліток вирішує інтелектуальні задачі значно

легше, швидше та ефективніше, ніж дитина молодшого шкільного віку. Якісні зміни, перш за все, характеризують зсуви в структурі розумових процесів: важливо не те, які задачі вирішує людина, а як вона це робить. Тому найбільш суттєві зміни в структурі пізнавальних процесів підлітка обумовлюють зміни в його інтелектуальній сфері. В чому полягають ці зміни, розглянемо більш детальніше.

2.1. Основною особливістю розумової діяльності підлітка є його здатність до абстрактного мислення, значення якого зростає з кожним роком, а.також зміна в співвідношенні між конкретно-образним і абстрактним мисленням на користь абстрактного мислення, тобто мислення, яке оперує поняттями, не віддаляється від дійсності, а навпаки, проникає до неї глибше: до внутрішньої сутності явищ, їх закономірностей і зв'язків.

Поступово у підлітка під впливом шкільного навчання розвивається аналітико-синтетична діяльність. У підлітка розвивається теоретичне мислення, характерне для юнацького віку, яке починає укладатися вже з 11-12 років. У підлітка з'являється здатність міркувати гіпотетично, тобто на основі загальних посилань він може будувати гіпотези, перевіряти або спростовувати їх, що свідчить про пріоритетний розвиток у нього логічного мислення. Таке міркування з самого початку і до кінця відбувається в словесному плані, а його змістом є висловлювання (твердження і припущення). Нове у розвитку інтелекту підлітка полягає в тому, що змінюється підхід до розумових завдань. Він усвідомлює їх як такі, які потребують насамперед їх попереднього розумового вирішення. Наштовхуючись на необхідність вирішити нове завдання, підліток прагне використовувати різноманітні підходи до його вирішення, намагаючись знайти найбільш ефективний серед них. Дані здібності виникають не спонтанно, а формуються і розвиваються в процесі шкільного навчання, при оволодінні знаковими системами, прийнятими в сучасних науках.

Вміння оперувати гіпотезами у вирішенні інтелектуальних завдань - найважливіше надбання підлітка.

Нове у розвитку мислення підлітка полягає також у тому, що предметом його уваги, аналізу і оцінки стають власні розумові операції, розвивається здатність керувати ними. Тобто мислення підлітка стає рефлексивним, спрямованим на себе. Здатність підлітка усвідомлювати і контролювати власні розумові операції і міркування розвивається у процесі оволодіння ним теоретичними знаннями, а також під час диспутів, суперечок.

З розвитком абстрактного мислення підлітка конкретно-образні компоненти мислення не зникають, а зберігаються і розвиваються, продовжуючи відігравати суттєву роль в загальній структурі мислення. Роль наочного матеріалу в навчанні залишається досить вагомою.

Наступною особливістю розвитку мислення підлітків є їх здатність аналізувати абстрактні ідеї, шукати помилки та протиріччя в абстрактних судженнях. Завдяки цьому, у дітей підліткового віку виникає інтерес до

174

175

абстрактних філософських проблем, в тому числі і до релігійних, політичних, етичних та інших. Підлітки починають розмірковувати про ідеали, майбутнє, набувають більш глибокого та узагальненого погляду на світ, тобто відбувається становлення їх світогляду безпосередньо пов'язане з інтелектуальним розвитком.

Для підлітка характерний досить помітний, навіть бурхливий розвиток самостійності, критичності мислення. Під впливом шкільного навчання та загального розумового розвитку у підлітка розвивається вміння і потреба самостійно мислити. Він прагне мати власну думку, свої погляди і судження з цілого ряду питань, не покладається в усьому на авторитет батьків, учителів, критично ставитись до них.

2.2. Крім того, що підліток оволодіває дорослої логікою мислення, відмічається подальший розвиток пам'яті. Ускладнення та значне збільшення обсягу вивчаємого матеріалу призводить до якісної перебудови мнемічних процесів.

Характерною особливістю розвитку пам'яті в підлітковому віці є ріст довільної пам'яті, для якої властива самостійна постановка підлітком спеціальної мети запам'ятовування: зберегти, пригадати, відтворити.

В підлітковому віці активно розвивається логічна пам'ять і швидко досягає того рівня, при якому дитина переходить до переважного використання цього виду пам'яті.

Разом з тим, при переважному використанні логічної пам'яті у підлітка уповільнюється і розвиток механічної пам'яті, що може призвести до виникнення ряду негативних явищ. Так, внаслідок появи в школі великої кількості навчальних предметів значно збільшується кількість інформації, яку повинен запам'ятати підліток, в тому числі і механічно. Однак у зв'язку з вищевикладеними тенденціями розвитку у підлітків можуть виникати проблеми з запам'ятовуванням, і вони скаржаться на погану пам'ять. Подібні скарги від них можуть зустрічатись навіть частіше, ніж від молодших школярів.

У підлітковому віці покращується продуктивність пам'яті і помітно змінюються прийоми запам'ятовування. Підліток починає свідомо використовувати деякі прийоми запам'ятовування та пригадування матеріалу, збільшується кількість сприйнятого матеріалу, швидкість запам'ятовування і відтворення.

Процеси пам'яті - запам'ятовування, відтворення та зберігання у підлітків мають деякі особливості, які змінюються в умовах їхнього життя і діяльності.

У запам'ятовуванні матеріалу більшого значення набуває опосередковане запам'ятовування через слово. Підвищується роль другої сигнальної системи, про що свідчить відносне збільшення кількості абстрактного матеріалу, що запам'ятовується, порівняно з конкретним.

Довільне запам'ятовування в цьому віці носить вибірковий характер. Молодший підліток ще не має потрібного досвіду і відчуває утруднення у вибірковому запам'ятовуванні матеріалу. Вчитель повинен допомагати в

цьому учню. Довільне запам'ятовування завжди пов'язане з усвідомленням мети запам'ятати. Запам'ятати матеріал на короткий строк або запам'ятати його надовго - це одні з установок при запам'ятовуванні. Якщо вчитель дає чіткі установки на запам'ятовування і контролює виконання, то запам'ятовування більш ефективне.

Для процесу запам'ятовування підлітка велике значення має осмислювання матеріалу. В підлітковому віці учень часто звертається до механічного запам'ятовування, коли стикається з необхідністю запам'ятати незрозумілий матеріал.

Вміння«логічно обробляти матеріал часто розвивається стихійно. Підлітки самі поступово нащупують засоби, які допомагають краще зрозуміти його і запам'ятати. Розвиток у дітей цього вміння повинен стати спеціальним завданням дорослих.

Оволодіння підлітками прийомами запам'ятовування відображається і на характері відтворення: вноситься більша плавність і послідовність при відтворенні, з'являються елементи міркування і доказу, що вказує на ускладнення розумового процесу підлітка при відтворенні.

2.3. Сприйняття підлітка порівняно зі сприйняттям молодшого школяра характеризується деякими якісними особливостями. Підліток здатний до більш складного аналізу і сигітезу предметів і явищ дійсності, не обмежуючись сприйманням тільки того, що лежить на поверхні явищ.

Сприйняття і спостереження підлітка в одних випадках може відрізнятись тонкістю, глибиною і різнобічністю, а в інших - може вражати своєю поверховістю і випадковістю, що є результатом різного ставлення учня до сприйманого.

В процесі сприймання підліток часто обмежується сприйманням тільки одного боку предмета або явища. Це трапляється через те, що при сприйманні учень не робить відповідного аналізу, а сприймає те, що є найбільш прийнятним. У підлітка проявляється і інші крайнощі: нерідко він обмежується найбільш загальним сприйманням предмета, без відповідного аналізу і синтезу та отримує тільки загальне уявлення про нього.

У сприйманні наочного матеріалу підлітком значне місце займає розумовий процес, підліток вже здатний встановлювати, що бувають випадки, коли наочно предмети або їх ознаки схожі, а логічно, на основі суджень, вони різні або мають відмінності.

Сприйняття наочного образу підлітком повніше і різноманітніше, якщо воно супроводжується і закріплюється словом. У підлітка часто відсутні чіткість і ясність у сприйманні. Слово допомагає краще сприймати ціле, створити цілісний образ.

Спостереження як цілеспрямоване, організоване сприймання починає займати провідне місце у навчальній діяльності підлітка з ускладненням навчального матеріалу.

Успішність спостереження значною мірою визначається ставленням підлітка до нього. Якщо підліток усвідомлює значення спостереження і

/76

177

прагне отримати навички правильного спостереження, то він здатний і до довготривалого спостереження з використанням прийомів, що поліпшують його процес. Суттєвим недоліком спостережень підлітків є невміння пов'язати життєвий матеріал з матеріалом підручника.

Спостереження значно покращуються, коли вони носять активний характер, коли спостерігаючи, учень думає, порівнює, узагальнює, класифікує. Отже, підліток здатен до цілеспрямованих і організованих спостережень, але ще потребує керівництва вчителя.

2.4. Однією з необхідних умов успішної діяльності підлітка є
нормальна організація сприймання навчального матеріалу. Для цього
учень повинен відволікатися від другорядних подразників і зосередити
увагу тільки на даному об'єкті, зберігаючи стійкість своєї уваги і не
відволікаючись від навчальної діяльності.

Від великої рухливості і імпульсивності, порівняно легкої збудливості і великого прагнення до незвичайного, цікавого у підлітка може проявлятися неуважність у навчальній діяльності за рахунок переключання уваги на інші об'єкти.

Ряд досліджень показали, що в умовах класної навчальної роботи процес переключання і зосередженості уваги підлітка на навчальній роботі відбувається не одразу.

Після того, як підліток зосередився на навчальній роботі, він повинен підтримувати стійкість уваги до кінця уроку. Увага підлітків може зберігатися стійкою до 40 хв., якщо вони самі підтримують її, застосовуючи деякі вольові зусилля. Але, звичайно, стійкість уваги зберігається на менш довгий строк.

Найкращий засіб організації уваги учня пов'язаний з умінням так організувати навчальну діяльність, щоб у нього була відсутність і часу, і бажання, і можливості відволікатися на довгий час. Увага школяра у навчальній роботі значною мірою визначається діяльністю самого вчителя. Якщо вчитель добре організує контроль за роботою учня, то це значно стимулює увагу учнів.

Неувага породжується, коли учню дають непосильну або занадто широку роботу.

2.5. Паралельно з розвитком мислення, сприймання та пам'яті у
підлітка розвивається уява. Це, перш за все, виявляється в тому, що дитина
все частіш починає звертатись до творчості. Деякі підлітки починають
писати вірші, серйозно займатись малюванням та іншими видами
творчості.

Уява підлітка менш продуктивна, ніж уява дорослої людини. Однак уява підлітка не лише сутнісне багатша за фантазію дитини молодшого шкільного віку, а і є невід'ємною частиною його психічного життя. Це дозволило Л.С. Виготському висловити припущення про те, що фантазія підлітка - це гра дитини, яка переросла у фантазію.

Разом з тим, фантазія дитини виконує регуляторну функцію. Незадоволення потреб та бажань підлітка в реальному житті легко втілюється в світі його фантазій. Тому уява та фантазія в ряді випадків приносять заспокоєння, знімаючи напругу та усуваючи внутрішній конфлікт.

У підлітковому віці відбувається активний розвиток навичок читання, а також розвиток монологічної та письмової мови.

Основна особливість розвитку читання у підлітків виражається в переході від вміння швидко, виразно та правильно читати до здібності декламувати напам'ять.

Суттєві зміни відбуваються і в монологічній мові. Вони полягають в переході від вміння переказувати невеликий твір або уривок твору до здібності самостійно готувати усний виступ, розмірковувати, висловлювати думки та аргументувати їх.

В свою чергу письмова мова поліпшується в напрямку від здібності письмового викладу до самостійного складання твору на задану або вільну тему.

Зміни, які відбуваються в розвитку мови підлітка, визначаються особливостями розвитку мислення в цьому віці. Тому особливого значення в мовленнєвому розвитку дитини набуває поєднання і взаємопроникнення мислення та мови. В підлітковому віці це проявляється у вмінні дитини складати план усного або письмового тексту.

Таким чином, у підлітковому віці відбувається подальший розвиток його пізнавальних процесів. Змінюються інтереси, які стають більш диференційованими та стійкими. Навчальні інтереси вже не мають первинного значення для підлітка. Розвиток пізнавальних інтересів та інтелекту в цьому віці має дві сторони - кількісну та якісну. Тому найбільш суттєві зміни в структурі пізнавальних процесів підлітків спостерігаються саме в підлітковому віці. Пізнавальні процеси підлітка поступово вдосконалюються та стають гнучкими, при цьому розвиток засобів пізнання дуже часто випереджає його особистісний розвиток.

3. Специфіка підліткового віку, порівняно з дитинством, полягає в суттєвому розширенні сфер соціальної активності та зміні їх значущості для молодої людини. У зв'язку з особливостями перехідного віку змінюються стосунки підлітків з батьками, з однолітками, з вчителями, з протилежною статтю.

Зрушення у розвитку особистості на початку підліткового віку визначають принципову схожість нових потреб тінейджерів, їх прагнень, інтересів, вимог до відносин з дорослими і товаришами. Це сприяє тому, що спілкування з однолітками поглиблюється. У підлітка складаються цінності більш зрозумілі і близькі однолітку, ніж дорослому. Особисті стосунки підлітків часто укладаються незалежно від стосунків з дорослими, а нерідко навіть всупереч їх бажанню.

Потреба підлітка у спілкуванні з однолітками не задовольняється повністю тільки короткими стосунками. Йому потрібні близькі товариші,

178

179

друзі. Підліток прагне зблизитись з тими однокласниками, які користуються повагою, авторитетом. Дуже наближують один до одного дітей розмови. У спілкуванні близьких товаришів вони^аймають велике місце. Трапляється, що саме розмови заповнюють увесв час, якій підлітки проводять разом, і ніщо інше їх більш так не пов'язує. Така дружба у розмовах виникає вперше у підлітковому віці.

Спілкування з однолітками необхідне підлітку для розвитку комунікативних навичок і самосвідомості. Досвід спілкування, набутий в підлітковому віці, відіграє важливу роль при входженні до самостійного життя.

Крім названої основної функції спілкування в цьому віці виконує, як відмічає І.С. Кон, ряд специфічних функцій:

воно є каналом тієї інформації, яку не повідомляють дорослі (наприклад, з питань статі);

спілкування з однолітками сприяє виробленню навичок соціальної взаємодії;

спілкування надає підлітку можливості пережити емоційний контакт з групою, почуття групової належності, взаємної підтримки. А це призводить до переживань підлітком не лише почуття автономії від дорослих, але і почуття стійкості та емоційного комфорту.

Крім того спілкування з рівними за віком, але різними за особистісними якостями людьми сприяє подальшому розвитку самосвідомості підлітка за допомогою соціального порівняння. Отже, інтимно-особистісне спілкування виступає провідною діяльністю дитини середнього шкільного віку.

Прагнення молодих людей до об'єднання в групи в підлітковому віці настільки велике та типове, що воно розглядається в якості ще однієї характерної для цього віку реакції, яка отримала назву реакції групування.

В утворенні підліткових груп спостерігається певна вікова динаміка: в молодшому шкільному віці це майже виключно одностатеві групи; в період, що співпадає в часі з першими побаченнями, до одностатевої групи цілком приєднується група протилежної статі, після чого відбувається процес подальшої диференціації та групування, і групи стають змішаними.

В стилі та змісті взаємодії молодих людей наявні певні статеві відмінності. В цілому спілкування хлопців більш предметне та інструментальне: вони вступають в контакт один з одним заради ігрової або ділової взаємодії, в ході якої з'являється емоційна та духовна близькість.

У спілкуванні дівчат значне місце, ніж у хлопців, займають розмови про стосунки взагалі, з хлопцями, а також розмови, пов'язані з турботою про власну зовнішність. Партнерів дівчата обирають на основі симпатії, зміст сумісної діяльності для їх спілкування має другорядне значення.

Спілкування хлопців в середньому більш екстенсивне, дівчат - більш інтимне, інтенсивне.

Для тих і для інших велику роль відіграє дружба як засіб самопізнання і формування світогляду, задоволення потреби в розумінні і становленні більш глибокої емоційної та духовної близькості.

Для зближення дітей важлива спільність інтересів і улюблених занять. Підліток легко заражається інтересами однолітка, тим, що йому подобається. Підлітки дуже цінують бажання і вміння іншого бути справжнім товаришем у будь-якій справі, цінують вміння добре працювати разом.

Протягом підліткового віку відбуваються суттєві зміни у стосунках між хлопцями та дівчатами. З'являється інтерес одних до інших, бажання подобатись. Інтерес до іншої статі у дівчат може виникати раніше, ніж у однолітків-хлопців.

Молодші підлітки-хлопці свій інтерес до дівчат проявляють своєрідно - вони чіпляються до них, смикають за коси і т. і. Пізніше все змінюється: безпосередність у стосунках підлітків втрачається, на зміну приходять скутість, сором'язливість, боязкість. У одних підлітків це виявляється прямо, у інших - приховане під напускною байдужістю.

Дружба між хлопцем та дівчиною виникає частіше у VII-VIII класах і взаємна прихильність може бути досить емоційною та займати велике місце у їх житті. Джерелом сильних хвилювань підлітків нерідко буває безсловесна симпатія. Інтерес до однолітків протилежної статі важливий для розвитку особистості підлітка. Романтична симпатія мобілізує можливості особистості, викликає бажання і прагнення бути кращим.

Багато підлітків ведуть особистісний щоденник, в який записують найважливіше, що хвилює їх більш за все. Нерідко щоденник стає найінтимнішим співрозмовником підлітка. Якщо щоденник хтось знайшов і прочитав, це переживається як безцеремонне втручання в особисте життя, виникає образа.

У спілкуванні з друзями підліток оволодіває нормами особливих стосунків дорослих - особистісних та близьких і це відноситься до числа найважливіших надбань підліткового віку.

Таким чином, поведінка дитини в підлітковому віці визначається декількома факторами: статевим дозріванням підлітка та відповідними анатомо-фізіологічними змінами в організмі, які супроводжують цей процес; невизначеністю соціального стану підлітка, а також індивідуальними особливостями цього віку. У підлітковому віці відбувається подальший розвиток пізнавальних процесів та формування особистості. В цей період формуються навички логічного, а потім і теоретичного мислення. Пізнавальні процеси підлітка стають більш досконалими та гнучкими, причому розвиток засобів пізнання підлітка часто випереджає його особистісний розвиток. У цьому віці велику роль в житті підлітка починають відігравати однолітки, спілкування з якими необхідне для розвитку його комунікативних навичок і самосвідомості.

Контрольні запитання:

1. В чому проявляється довільність пам'яті підлітка?

180

181

2. 3.

З чим пов'язаний розвиток гіпотетичного мислення підлітка? Які функції виконує спілкування в підлітковому віці?

Питання для самоперевірки:

1. Які зміни відбуваються в процесах запам'ятовування в підлітковому віці?

2. Назвіть основні досягнення в розвитку мислення в підлітковому віці.

3. Охарактеризуйте значення дружби з однолітками в житті підлітка.

Дата добавления: 2015-05-23