Вырезано

Вырезано

Віддруковано друкарнею

Запорізької державної інженерної академії

з комп’ютерного оригінал-макету

69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 226

РВВ ЗДІА, тел. [phone]

Розглядаючи дослідження у сфері вертикальної інтеграції, слід звернути увагу на певну обмеженість технологічного підходу. Вона пов’язана з уявленням про те, що необхідні фактори виробництва надаватимуться в повному обсязі за мірою їх використання. Більше того, в межах даного підходу не враховуються витрати на моніторинг та процедури забезпечення виконання контрактів [462, с. 408]. Також сумнівною є відмова від врахування в поданих схемах трансакційних витрат, а отже, й моделювання поведінки агентів ідеалізованими змінними у спрощених умовах. Разом з тим є й протилежні думки. Так, критична важливість технології М. Уорнером та М. Вітцелем пояснюється тим, що лише вона робить можливим саме існування ІСБ [448, с. 33]. Проте при цьому дані автори стверджують, що обрані класи технології повинні узгоджуватися зі стратегічними, організаційними та культурними потребами компанії [448, с. 74] та сприяти трансферту знань і створенню певної зацікавленості персоналу в реалізації інтеграційних процесів. Це положення свідчить про неможливість пояснення феномена інтеграції лише технологічними факторами та зумовлює потребу його співвідношення з рештою концепцій фірми.

Крім того, в межах технологічної концепція мотиви до інтеграції формуються, виходячи лише із внутрішніх характеристик підприємств, а об’єкт для інтеграції визначається заздалегідь, саме через технологічну обумовленість. Відповідно складним є й аналіз факторів впливу, оскільки ефект технологічної переваги може перекриватися негативною дією ряду інших ефектів від інтеграції, що свідчить про відсутність комплексності означеного підходу. Певною спробою вирішення означених недоліків є обґрунтована у [45, с. 91] концепція технологічних факторів, яка також пояснює інтеграційні тенденції через технологічні імперативи, але орієнтується на взаємодію шляхом укладання двосторонніх контрактів та "економію від швидкості" завдяки кращій управлінській координації більш високо організованої структури. Головною перевагою у цьому випадку стає орієнтація на конкурентні переваги отримані за рахунок часу впровадження інновацій (часу виробництва чи переробки сировини та економії часу в ході створення нових видів продукції).

Далі можна звернути увагу на іншу, відмінну від Г. Антонова [10], типологію провадження актів інтеграції. Так, відповідно до розробок В.С. Белозубенко, А.С. Усова [25] та А. Філіпенко [455] можливе виділення ринково-ортодоксальної (вважає ринок найкращим регулятором економіки, який не можна замінити ніякими штучними механізмами [455, с. 4], а під інтеграцією розуміє процес знищення перешкод для вільного руху товарів і факторів виробництва [25, с. 80]), ринково-інституційної (наголошує на недостатності обґрунтування проблем інтеграції лише ринковими методами [455] та вважає за необхідне врахування дії суб’єктивних факторів [25, с. 81]) і структурної чи структуралістської (співвідносить інтеграцію з глибинними процесами структурних перетворень, орієнтованими на появу нової якості й більш досконалого організму [455, с. 6]) шкіл. Саме орієнтація на останні дві школи, думається, дозволить подолати недоліки технологічного підходу до обґрунтування потреби в інтеграції.

Дійсно, ринкова школа й технологічна концепція розглядають ІСБ у вигляді "чорної скрині" з витратами на вході й виторгом на виході, що не дозволяє врахувати складність внутрішньої організації. Орієнтація на критерії економії від масштабу й різноманітності також має певні обмеження. Розширення виробництва з певного моменту призводить не до скорочення, а до зростання середніх витрат (пояснюється U-образною формою кривої середніх витрат тривалого періоду [479, с. 306]). Відповідно й ІСБ у процесі свого розвитку може пройти межі оптимального розміру, за якими відбуватиметься не зростання ефективності, а її зниження. Отже, оскільки раціональному рівню інтеграції відповідає мінімум сумарних витрат, прийнято вважати, що вертикальна інтеграція стає неефективною, коли витрати на управління й контроль перевищують економію на витратах, пов'язаних з укладенням зовнішніх контрактів. З такої точки зору дієвим буде врахування положень контрактної концепції фірми та теорії трансакційних витрат, в яких на думку М.В. Білоусенко [26, с. 50] головна увага звертається не на виробничу функцію, й не на реакцію підприємця на зміну цін, а на сукупність відносин між суб’єктами економічної організації.

Дата добавления: 2015-05-23