Вырезано. 4. Вибір партнерів для проведення процесу реконфігурації ІСБ може відбуватися в рамках реалізації субконтрактних відносин в межах використання набутків

4. Вибір партнерів для проведення процесу реконфігурації ІСБ може відбуватися в рамках реалізації субконтрактних відносин в межах використання набутків концепції маркетингу партнерських відносин. Управління такими відносинами запропоновано здійснювати на підґрунті вироблення вирішальних правил взаємодії, заснованих на концепції нечіткої логіки. Відповідно було запропоновано підхід до формування лінгвістичних змінних (у вигляді Т-чисел) адаптованих до синергетичної парадигми розвитку. В межах вироблення даних правил означено механізм підтримки інноваційності взаємин.

5. Основні положення дисертаційної роботи, розглянуті в даному розділі, опубліковані у наукових виданнях [281; 315; 322; 324; 334; 336; 337; 368] за списком літератури.

ВИСНОВКИ

Одержані науково обґрунтовані результати в сукупності вирішують важливу наукову проблему розбудови методологічного та організаційного забезпечення формування й розвитку інтегрованих суб’єктів господарювання та зводяться до наступного:

1. Проведений аналіз діяльності національних промислових підприємств, виявив розширення інтеграційної співпраці та "бізнес-бізнес" взаємодії, зростання угод М&A та кількості м'яких форм інтеграційної контрактації, збільшення законодавчо регламентованих кластерних утворень та стратегічних альянсів. Розвиток інтеграційних тен­ден­цій підтверджується і значним рівнем концентрації підприємств машинобудування, про що свідчать результати дослідження часток продукції крупніших компаній та ринку. Також доведено інформаційно-комунікаційне підґрунтя у розширенні кіль­кості прикладів інтеграції, що пов'язано з більш високими темпами зростання промислового сектору інформаційних технологій порівняно з іншими галузями, висо­кими індексом телекомунікаційної підготовленості й кадровим потенціалом країни.

2. Трансформація умов господарювання обумовила потребу зміни парадигми інтеграційної взаємодії акторів, яка в роботі реалізована через теоретичне обґрунтування концепції організації управління інтеграційним розвитком. Дану концепцію орієнтовано на доведення необхідності організації взаємодії локально оптимізованих економічних систем. Таку взаємодію запропоновано здійснювати через накладення системи інтеграційних обмежень і виділення стимулів до інтеграції диференційованих за фізичними, владними та інформаційними границями ІСБ. Безпосередньо ж інтеграційну взаємодію підпорядковано пульсарному чергуванню інтеграційно-дезінтеграційних процесів при рекурсивному проходженні витків спіралі розвитку. Різноманіття варіантів утворення ІСБ обумовило виділення трьох контекстів розгляду інтеграційних процесів (з точки зору окремого актора, групи підприємств та кластерно-мережних структур), співвіднесених з континуумом інтеграційних форм. Для практичного провадження запропонованої концепції та зв’язання її положень розроблено референту модель управління інтеграційним розвитком, засновану на методології структурного аналізу і проектування.

3. Аналіз наявних теоретичних набутків виявив брак розробок щодо організації управління квазіінтегрованими об’єднаннями підприємств та розвитку ІСБ. Саме це обумовило розбудову теоретико-методологічного базису управління інтеграційним розвитком і розробку багаторівневої схеми його формалізації. Доведеність даного результату підтверджено проведенням семантичного аналізу наявних тлумачень, виділенням головних істотних ознак елементів категоріального базису дослідження, розширенням класифікацій властивостей, закономірностей і принципів організації управління інтеграційною діяльністю, розробкою мережних моделей предметних областей дослідження, відповідних контексту розгляду інтегрованої цілісності, та онтологічної моделі інтеграційного розвитку, формалізованої у термінах стандарту IDEF5.

4. Розгляд у якості підґрунтя для ініціалізації процедур інтеграційного розвитку потоку обставин призвів до виділення певних об’єктів спрямування уваги в межах простору інтеграційної взаємодії. Орієнтація на такий підхід обумовила впровадження РІВ -простору та УПВ -мережі, які рекурентно підпорядковано контурам організації управління інтеграційним розвитком. На базі такого підпорядкування запропоновано проведення інституціонального регламентування взаємодії агентів, яке відбувається через створення матриць базових і компліментарних інститутів. Розроблено схему процесу інституціонального проектування та співвіднесено розробку концепцій контролю з контуром дотримання обраних правил та рутин. Відповідно, інтеграційний розвиток зведено до перегляду параметрів балансу можливостей, потреб, обмежень, компетенцій й винагород акторів через зміну правил взаємодії.

5. Сутність організації управління в роботі розкривається через виділення та змістовне наповнення таких складових як правила формування суб’єкту й об’єкту, формалізація зв’язків у формі оргструктур, порядок формування циклів зворотних зв’язків й розподілу функцій між учасниками ІСБ, регламентація управлінського впливу. Узагальнення ж цих складових дозволяє утворити відповідний механізм управління інтеграційним розвитком, в рамках якого буде співвіднесено методи впливу на плин інтеграційної діяльності та умови їх ініціалізації при наявності потрібного забезпечення. У якості важелів управлінського впливу запропоновано використання параметрів інтеграційних обмежень, що дозволить управляти реконфігурацією ІСБ та додержуватися крапки динамічної інституціональної рівноваги. Враховуючи ж доведену в роботі поширеність квазієрархічних інтеграційних утворень структуру механізму підпорядковано використанню мультиагентського підходу та онтологічного моделювання. Відповідно і дія механізму управління інтеграційним розвитком полягатиме в забезпеченні емерджентної й еквіфінальної взаємодії акторів, підпорядкованої крапці на спіралі інтеграційного розвитку.

6. Орієнтація на ресурсний підхід при створенні УПВ -мережі обумовила використання у якості критерію ефективності інтеграційного розвитку зростання потенціалу ІСБ. З точки зору організації управління інтеграційним розвитком при цьому передбачено виділення адаптивної, конкурентної, інноваційної, інтеграційної і трансформаційної складових потенціалу. Дані складові розподілено між елементами архітектури ІСБ та базовим і компліментарним складом акторів. Відповідно відбуватиметься сполучення у системі координат "архітектурна проекція-рівень деталізації" знань про можливості використання ресурсів інших акторів, а за рахунок цього і виникатиме ефект синергії при використанні ресурсів. Орієнтація на максимізацію потенціалу дозволяє розглядати інтеграційний розвиток як узгодження параметрів консолідованого використання ресурсів (детермініський етап) через реконфігурування у разі необхідності складу ІСБ (біфуркаційний етап). Отже і організацію управління інтеграційним розвитком зведено до забезпечення динамічного звуження зони компромісів між автономією відокремлених акторів, настановами РІВ -простору та структуризацією УПВ -мережі.

7. Співвіднесення інтеграційного розвитку з певного роду стратегічними діями обумовило представлення у якості елементу концепції удосконалення інтеграційної стратегії. Тут запропоновано стратегію трансформувати у процес узгодження бізнес-моделей окремих акторів з бізнес-моделлю інтегрованого утворення, задля чого розвинуто поняття і запропоновано структуру бізнес-моделі. Дане узгодження підпорядковано опціонному підходу до відбору потенційних, з точки зору включення до базового складу, акторів. Процедуру узгодження підлеглих до РІВ -простору стратегій локально оптимізованих систем учасників ІСБ реалізовано через формування цільових орієнтирів для них або формалізації ролей й стратегічних ініціатив за допомогою концепції збалансованої системи показників, розширеною моделлю життєздатних систем. Обґрунтований архітектурний підхід дозволяє формувати стандартні шаблони стратегічної поведінки акторів в межах РІВ -простору, а отже й максимізувати адаптивний результат взаємодії. Запропоновано зведення стратегії, разом з додержанням еволюційної залежності РІВ -простору від вироблених рутин, до проектування виникнення нових аттракторів функціонування через залучення нових акторів з сильними владними позиціями.

8. Конкурентну поведінку з точки зору інтеграційного розвитку запрпоновано розглядати як боротьбу різних ІСБ за окремих суб’єктів господарювання, які перебувають у непов'язаному становищі та володіють потрібним ресурсним потенціалом (за умови знання суб’єктів управління даних ІСБ про наявність такого потенціалу). Така боротьба може реалізовуватися у підсиленні дії інтеграційних обмежень на акторів, що входять до різних ІСБ при м’якій формі інтеграції. Метою конкурентної боротьби у даному випадку постає випереджальне створення бажаної композиції компетенцій. Відповідно і РІВ -простір запропоновано розглядати як основу для динамічного розподілу ресурсів, що призвело до зсуву уваги зі статичної оцінки наявності ресурсів до відбиття їх потоків в межах УПВ -мережі. Використання запропонованої моделі конфігурації потоків ресурсів забезпечує складність їх відтворення конкурентами. Організація управління тут зведена до встановлення самоорганізаційного підґрунтя (в межах граничного архітектурного рівня) ведення конкурентної боротьби.

9. Реконфігурування складу ІСБ передбачає здійснення трансферту компетенцій. Організація управління таким трансфертом може базуватися на розробленому методичному забезпеченні, до складу якого віднесено такі розробки як: профіль інноваційної політики ІСБ, модель інтеграційного процесу інституціоналізації інноваційного проекту, методика впровадження аналітичних систем заснованих на додаванні ознак ситуаційних баз знань до рахунків стратегічного обліку, технологія формування бізнес-правил взаємодії акторів, регламенти систем підтримки життєвого циклу виробів, алгоритми забезпечення взаємного підсилення й синергії знань. Організацію управління інтеграційним розвитком, в свою чергу, зведено до управління комбінацією знань про наявні ресурси (компетенції) різних агентів в межах УПВ -мережі та оптимізації їх взаємодії за критеріями виникнення синергії й максимізації потенціалу узгодженого використання ресурсів. Іншим аспектом організації обрано виділення циклу власного навчання інтегрованого утворення. Його реалізація здійснена регламентацією контексту залучення інтелектуальних ресурсів окремих акторів до безперервного навчання в межах РІВ -простору.

10. Плин інтеграційного розвитку передбачає проведення різного типу еволюційних і революційних змін, орієнтованих на трансформацію архітектури ІСБ й переведення її на новий якісний рівень функціонування. Відповідно одним з завдань ОУІР обрано створення контуру проведення змін. Наявність даного контуру дозволяє співвіднести трансформаційний потенціал і спроможність до провадження змін окремих суб’єктів господарювання та ІСБ, і на цьому підґрунті приймати рішення про вибір траєкторії інтеграційного розвитку чи входження у біфуркаційний перехід. Управління змінами при ІР також співвіднесено з моделями інституціональної динаміки. Задля цього розроблено рекомендації щодо еволюційного удосконалення або повного перегляду матриць базових і компліментарних інститутів при додержанні спадкоємності (в часовому й архітектурному розрізах) організаційних рутин. Організація управління у цьому аспекті передбачає створення само організаційного контуру додержання заданої динаміки показників змін.

11. Визначено особливості реалізації інтеграційного розвитку у кластерно-мережних утвореннях. Основу організації управління при цьому складає розроблений набір варіантів атомарного відображення феномену мережної інтеграції та запропонована модель кластерної взаємодії, яка відбиває ефективність мережі в залежності від параметрів композицій акторів та ступеню прояву фрактальних властивостей утвореної інтегрованої цілісності. Основу контуру управління складає взаємопідтримка окремих функціональних систем, що виділяються як сукупність акторів в межах архітектурного представлення інтегрованої цілісності, та розробка мережі економіко-владних відносин (у вигляді МБКОВР -балансу).

12. Впровадження механізму управління інтеграційним розвитком обумовило необхідність удосконалення окремих його елементів, що реалізовано через об’єднання потокового та агентського підходів. В рамках такого удосконалення запропоновано методику розподілу й формалізації ролей учасників інтегрованої цілісності, процедуру визначення раціонального варіанту контрактації акторів при управлінні ресурсним забезпеченням розвитку, підхід до формалізації взаємин через використання машини нечіткого логічного висновку.

13. Орієнтація механізму управління на мультиагентський підхід призвела до представлення у роботі окремих удосконалень в частині відбиття протоколів взаємодії агентів. Задля цього використано процедуру нечіткого узгодження параметрів взаємодії, підпорядковану динамічному регламентуванню ролей акторів. Окрім того розроблено типологію агентів та визначено їх співвіднесення з переліком важелів впливу на параметри інтеграційного розвитку, що регламентуються агентськими моделями. Також здійснено підпорядкування УПВ -мережі онтологічному базису, розширеному введенням предикатних співвідношень та додаванням часового виміру і тривалості операцій. Організацію управління у цьому елементі зведено до забезпечення додержання динамічної рівноваги параметрів УПВ -мережі, зміна яких моделюється введенням цих параметрів до протоколів матчингу агентів через формовану надструктуру дуальних взаємин.

ДОДАТКИ

Дата добавления: 2015-05-23