Роздуми з приводу. Деякі суспільствознавці, аналізуючи розвиток сучасних цивілізацій, виділяють «країни-цивілізації», зокрема Китайську та Японську

Деякі суспільствознавці, аналізуючи розвиток сучасних цивілізацій, виділяють «країни-цивілізації», зокрема Китайську та Японську. Надсучасна техніка, найефективніші технології, що дуже вдало були запозичені японцями у розвинутого Західного світу та отримали подальший розвиток, співіснують з елементами патріархальних, общинних традицій у провідних японських корпораціях, сучасних виробничих відносинах. Це стосується й відданості японців їхній «великій сім’ї» — фірмі, на якій вони працюють, і природного прагнення до високоякісної праці; і скромності у запитах повсякденного життя; і в повазі до старших, намаганні дотримуватися певного «кодексу честі», остраху «втратити своє обличчя тощо.

Свідчать факти

Великий капітал відігравав провідну роль у промисловості. Електротехнічна компанія «Сібаура», яка перебувала під контролем «Міцуї», була провідним монополістичним підприємством галузі. Концерн «Сумітомо» володів найбільшим у країні мідеплавильним заводом. На початку XX ст. було засновано картельні об’єднання в цементній, годинниковій, нафтовій промисловості. Створений у 1904 р. на основі двох нафтових компаній синдикат протистояв натискові американської компанії «Стандарт ойл». Кілька великих монополістичних об’єднань зайняли провідне місце в залізничному транспорті й морському судноплавстві.

На початку XX ст. Японія вже користувалась плодами революції Мейдзі та подальших перетворень. Швидко розвивалось виробництво. Японські товари виходили на зовнішні ринки.

Економічний розвиток Японії у 1900-1914 рр.

Монополізація промисловості. До початку XX ст. монополістичні об’єднання (картелі) з’явилися в легкій промисловості: у текстильній, тютюновій, млинарській та в інших галузях. Провідне місце у важкій промисловості посіли великі приватні компанії «Міцуї», «Міцубісі», «Сумітомо», «Фудзіта», а також державні підприємства. Великі монополісти — «Міцуї» і «Міцубісі» — зайняли панівне становище у вугільній галузі. Цьому передувала запекла конкурентна боротьба, яка була особливо жорсткою в роки російсько-японської війни.

Пізніший вступ Японії на шлях капіталістичного розвитку дав змогу розвивати виробництво на основі передової зарубіжної техніки та нових організаційних форм. В умовах існування великої кількості дрібних підприємств нові підприємства одразу ж опинялися з монопольному становищі в тих галузях, у яких вони працювали. Зміцнюючи свої позиції та об’єднуючись, вони сприяли виникненню картелів і синдикатів у таких галузях, як цукрова, цементна, вугільна, виробництво залізничного обладнання. Старі монополії «Міцуї» та «Міцубісі» перетворилися на концерни на чолі з холдинг-компаніями.

Розвиток банківської системи.

Після криз початку XX ст. розпочалася активна централізація банківської системи. Японський уряд з урахуванням досвіду законодавства інших країн ухвалив закони, які сприяли укрупненню банків.

На початку XX ст. провідні позиції в економіці зайняли п’ять найбільших банків — «Міцуї», «Міцубісі», «Сумітомо», «Ясуда», «Даїті». Під час війни з Росією та після її завершення провідним банком країни став Банк Японії. Перевага в інвестиціях надавалась стратегічним галузям.

Особливістю фінансово-банківської системи Японії було те, що до неї входили громадські фінансові установи, наприклад, Бюро вкладів і Цінова заощаджувальна система.

Розвиток сільського господарства. Попри бурхливий промисловий розвиток на початку XX ст., Японія залишилася сільськогосподарською країною. Частка промислового виробництва сягала лише 40%. Подолати сировинну спеціалізацію своєї економіки Японія зуміла завдяки послідовній реалізації національної стратегії розвитку, ефективним інституціональним реформам, форсованому спрямуванню інвестицій у найпередовіші галузі виробництва і комунікації, а також в освіту, науку та культуру.

Мілітаризація економіки та зовнішня експансія

Японці у Порт-Артурі

Посилення мілітаризації країни відбувалося під час російсько-японської війни 1904-1905 рр. Розповсюджували внутрішні позики, зокрема й примусові. Із 3 до 17 % зріс земельний податок. І до того мізерна реальна заробітна плата знизилася ще на 20 %. Згортання цивільних галузей призвело до безробіття. Скоротилися посівні площі. Зросла зовнішня заборгованість, за рахунок якої покривали 60 % воєнних витрат.

Японія, перемігши в російсько-японській війні, захопила Південну Маньчжурію та Південний Сахалін. Японські монополії намагалися монополізувати внутрішній ринок цих територій. Частка японських товарів в імпорті Кореї та Маньчжурії становила відповідно 74 і 60 %. У 1908 р. було створено концерн, який розпочав будівництво Південно-Маньчжурської залізниці. Японські інвестиції у ці країни з 1900 по 1914 рр. збільшилися з 1 млн до 220 млн дол.

Розширення ринку збуту за рахунок економічної експансії зумовило зростання промислового виробництва Японії. Концентрація капіталу по-чала випереджати концентрацію виробництва. На початку Першої світової війни 0,4 % всіх компаній володіли 38 % сукупного капіталу країни.

Держава, спираючись на зростання економічної могутності, створила сильні армію та флот і посилила свою експансію в Азії.

Дата добавления: 2015-05-23