Мовою цифр. Наприкінці XIX — на початку XX ст

АРГЕНТИНА У 1900-1914 рр.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. за рахунок еміграції з Європи неухильно збільшувалася частка білого населення Аргентини.

У 1900-1914 рр. до країни прибуло майже 4 мільйони чоловік, або понад половина населення (на 1914 р його чисельність дорівнювала 7 млн 800 тис.), з яких 4/5 складали італійці та іспанці. Національний склад іммігрантів включав також французів, німців, англійців і представників слов’янських народів (більша частина з яких були поляками; чимало було й українців).

З новими іммігрантами з’явився іноземний капітал — британський, німецький і північноамериканський, який інвестувався в експортні галузі господарства. Становище нечисленного індіанського населення було важким. Влада, зокрема під час правління X. Рока (1898-1904), здійснювала каральні експедиції проти корінного населення, у результаті яких чисельність останнього постійно зменшувалося. Індіанці або витіснялися в андські провінції, або розсіювались серед нових поселенців. Захоплення індіанських земель дозволяло уряду використовувати ці території для розвитку землеробства і скотарства, що сприяло економічному зростанню країни.

Ринок у аргентинському місті Кордоба, 1900 р.

У перші роки XX ст. Аргентина пере творилася на одного з найбільших виробників м’яса і зерна у світі. Великі прибутки від експорту продукції (перш за все сільськогосподарської) нарешті дозволили владі провести помірні реформи у соціальній сфері. Збільшення заробітної платні введення соціального страхування та інші заходи послабили напругу у суспільстві. Помітно виріс рівень життя.

На початку XX ст. з Аргентині існував режим так званої «елітарної демократії», коли у виборах президента брали участь лише кілька десятків тисяч осіб. При владі знаходилися консерватори, які спиралися на підтримку латифундистів. У той же час національна буржуазія посилювала боротьбу проти привілейованих умов для великих землевласників.

Буржуазні радикали відмежувалися від крайніх лівих організацій і відстоювали свої права виключно мирними методами. У 1912 р. їм вдалося добитися запровадження таємного голосування на виборах. У 1916 р., коли цей закон вперше був застосований на президентських виборах, радикали отримали перемогу. Їхній кандидат І. Ірігойєн був президентом країни у 1916-1922 та 1928-1930 рр. За цей час радикали провели ряд реформ, що сприяли зміцненню національної промисловості та зростанню ролі буржуазії у суспільно-політичному житті країни.

Дата добавления: 2015-05-23