Мовою цифр. Довжина залізниць в Індії з 1860 по 1910 рр

Довжина залізниць в Індії з 1860 по 1910 рр. зросла з 1 тис. км до 52 тис. км. Чисельність робітників у країні до 1900 р. складала близько 800 тис. чоловік. У 1900-1914 рр. кількість акціонерних компаній збільшилася з 1360 до 2552, а їх спільний капітал зріс з 362 млн до 721 млн рупій.

Суспільно-політичні зміни та національний рух в Індії

Серед верхівки індійського суспільства, зокрема інтелігентів, які отримали англійську освіту, європейські ідеї, досвід сприймалися як зразок для наслідування. Інші люди прагнули відродження Індії, спираючись передусім на національні та духовні цінності її народів.

На початку XX ст. широку підтримку отримали суспільні течії, спрямовані на досягнення незалежності країни — свадеші (ратували за вітчизняне виробництво, зокрема — виготовлення індійських тканин та відмову від імпортних англійських тканин) і сварадж (власне правління).

Ще наприкінці грудня 1885 р. у Бомбеї відкрився установчий з’їзд, що започаткував першу в країні політичну партію — Індійський національний конгрес (IHK), який надалі відіграв особливо важливу роль у становленні організованої політичної боротьби народів Індостану. Головним гаслом Конгресу стала мирна опозиція колоніальному режиму.

Проте і в самому IHK були різкі течії — від ліберальної до радикальної, яку очолював юрист Балгангадхар Тілак (1856-1920).

Навесні 1907 р. в індійській провінції Східна Бенгалія розпочалися селянські заворушення, що поширились і на інші райони. Англійці придушили повстання, лідер радикалів Б. Тілак опинився в тюрмі. Проте це викликало нову хвилю демонстрацій і страйків у країні, на подолання яких англійці використовували поліцію та війська. У відповідь на це в Індії почали створюватися терористичні організації, що здійснювали замахи на життя найненависніших британських та місцевих чиновників. У серпні 1914 р. Б. Тілак звернувся з покаянним листом до англійського монарха з обіцянками припинити боротьбу проти британських колонізаторів. У результаті цього кроку авторитет Тілака в IHK і в суспільстві значно впав.

На той час серед лідерів IHK висунувся Мохандас (Махатма) Ганді (1869-1948), який надалі став визнаним вождем визвольної боротьби індійського народу. Ганді був послідовним противником будь-якого насильства, вважаючи найкращими засобами політичної діяльності ненасильницькі громадські акції. Саме з іменем Ганді був пов’язана у майбутньому активізація діяльності IHK, який очолив переможну боротьбу за звільнення країни від колоніального гніту.

Махатма Ганді Ганді Мохандас Карамчанд (1869-1948) — видатний діяч національно-визвольного руху Індії. Народився в гуджаратському князівстві Порбандар. Його батько обіймав міністерські посади в ряді князівств. Ганді зростав у родині, де суворо дотримувалися релігійних звичаїв, що дуже вплинуло на його світогляд. Здобувши в 1891 р. юридичну освіту в Англії, Ганді до 1893 р. займався адвокатською практикою, служив юрисконсультом у торговій фірмі в Південній Африці. Він очолив боротьбу проти расової дискримінації індійців, що тут жили, організовуючи мирні маніфестації, подаючи петиції на ім’я уряду. Після повернення до Індії (січень 1915) зближується з IHK, (до якого вступив у 1919). З 1917-1918 рр. Ганді стає одним з лідерів національно-визвольного руху. Національний конгрес під його керівництвом перетворився на масову політичну організацію, а сам Ганді своєю діяльністю здобув незаперечний авторитет і широку популярність у народі, що прозвав Ганді Махатмою («Велика душа»).

Дата добавления: 2015-05-23