Наказ М. Тухачевського

Бійці робітничої революції!.. На заході вирішуються долі світової революції. Через труп білої Польщі лежить шлях до світової пожежі. На багнетах понесемо щастя і мир трудящому людству. На Захід! До рішучих боїв, до гучних перемог!.. Настав час наступу. На Вільно, Мінськ, Варшаву — марш!

Війна проти Польщі. Навесні 1920 р. воєнні дії проти Радянської Росії розпочала Польща. Польський уряд, вважаючи частину території Литви і Білорусії «безперечно польською», мав намір захистити недоторканність територій, заселених поляками. Польське керівництво уклало договір з УНР про спільні дії проти більшовиків в Україні.

Влітку 1920 р. Червона армія почала контрнаступ. Війська Південно-Західного фронту вели наступ на Львів, а Західного — на Варшаву. На випадок успіху військ М. Тухачевського на території Польщі більшовицьке керівництво сподівалося підштовхнути Європу до соціалістичної революції. Однак «червоні» зазнали поразки і змушені були відійти.

18 березня 1921 р. у Ризі був підписаний мирний договір між РСФРР УСРР і БРСР з одного боку і Польщею — з іншого. До Польщі відійшли Західна Білорусія і Західна Україна. Радянська сторона зобов’язалася сплатити Польщі 30 млн. карбованців золотом, а також повернути воєнні трофеї, всі наукові і культурні цінності, вивезені з території Польщі з 1772 р. (після першого поділу Польщі).

Війна проти військ Врангеля. У Криму у квітні 1920 р. Денікін передав владу генералу Врангелю. За короткий термін він реорганізував армію і налагодив дисципліну. У травні 1920 р. білі, подолавши опір радянських військ, зайняли Мелітополь, Каховку, частину Північної Таврії та інші регіони України. Війська Врангеля намагалися прорватися на Дон і Кубань.

Після укладення перемир’я з Польщею радянське керівництво перекинуло значні сили на південь, де був сформований Південний фронт під командуванням М. Фрунзе. Врангелівські війська були відтіснені у Крим, їх лінія оборони проходила по Турецькому валу. На сході вал упирався в Сиваську затоку, а з заходу прикривався корабельною артилерією.

У ніч на 8 листопада 1920 р. частини Червоної армії убрід по мілководній Сиваській затоці обійшли укріплення. Загони Махна, тодішнього союзника червоних, штурмували Перекоп у лоб. Ці бої були найкривавішою сторінкою громадянської війни. Війська Південного фронту ввірвалися до Криму. Залишки армії Врангеля були евакуйовані в Константинополь.

3.6. Терор у роки громадянської війни

Цікаві подробиці

Термін «вороги народу», як і саму практику «класового терору», більшовики запозичили в якобінців («Ворогами народу варто управляти за допомогою терору», — сказав у Конвенті М. Робесп’єр).

Боротьба з «ворогами народу». Всіх, хто не поділяв погляди більшовиків на майбутнє країни, вони оголосили «ворогами народу». У листопаді 1917 р. декретом Раднаркому кадети оголошувалися партією «ворогів народу». З літа 1918 р. радянська влада оголосила «ворогами народу» селян, які «приховували надлишки хліба», не вивозили їх на приймальні пункти.

Члени колегії ВЧК: Я. Петерс, І. Уншлихт, А. Беленький (стоїть), Ф. Дзержинський, В. Менжинський, 1921 р.

Органи терору. Постановою Раднаркому від 7 грудня 1917 р. була створена Всеросійська Надзвичайна Комісія (ВЧК — за російською абревіатурою) для боротьби з контрреволюцією, саботажем і дитячою безпритульністю (остання її функція була не головною). ВЧК стала найважливішим інструментом більшовиків для виявлення і ліквідації противників. З весни 1918 р. вона стала вживати надзвичайних заходів (аж до розстрілу на місці) стосовно «ворогів революції». Розстрілювали як противників режиму, так і тих, хто ще вчора був опорою революції — робітників, солдатів, матросів.

Розправа з родиною імператора. У липні 1918 р. більшовики розстріляли останнього російського імператора Миколу II, його дружину Олександру Федорівну, чотирьох дочок і сина. Це вбивство, санкціоноване Леніним і Свердловим, мотивувалося «революційною доцільністю».

«Червоний терор». Після замаху на життя Леніна 30 серпня 1918 р. і вбивства керівника Петроградського ЧК М. Урицького Раднарком 5 вересня 1918 р. ввів постанову «Про червоний терор». Форми «червоного терору» були різними: розстріли за класовою ознакою, захоплення заруч ників, створення концтаборів для ворожих елементів (Соловки) та інші.

Дата добавления: 2015-05-23