Роздуми з приводу. Історія більшовизму повчальна

Історія більшовизму повчальна. Маленька купка людей на чолі з Леніним, фанатично переконаним у своїй «історичній правоті», менш ніж через півтора десятиліття стала партією, яка захопила владу в найбільшій країні світу. Так, спонсором більшовиків була Німеччина, яка хотіла розвалити Росію зсередини. Так, у тодішній Росії склалася унікальна ситуація, коли авантюра узурпаторів влади могла виявитися вдалою. Так, більшовики геніально використовували популістські гасла та політичну демагогію. Але ж ідеї більшовиків «оволоділи масами», їм повірили мільйони людей, і це стало доленосним не тільки для Росії, а й для усього світу в XX столітті..

Більшовизм живий і понині. Цю назву активно використовують різні групи прибічників Сталіна і Троцького. Навіть у сучасній Росії є радикальне угруповання «націонал-більшовиків». Можливо, ці назви наводять на певні думки та асоціації.. І знов примушує замислитись над уроками історії.

2.1. Політична обстановка в країні восени 1917 р.

1 вересня 1917 р. Росія була проголошена республікою. 14 вересня 1917 р. у Петрограді за рішенням ЦВК була скликана Всеросійська Демократична нарада «для створення сильної революційної влади». В її роботі взяли участь представники всіх політичних сил країни. 20 вересня Демократична нарада передавала свої функції до скликання Установчих зборів Тимчасовому уряду — Передпарламенту.

25 вересня 1917 р. був сформований третій коаліційний уряд на чолі з О. Керенським, до складу якого увійшли і меншовики.

2.2. Підготовка більшовицького повстання

Для підготовки до збройного перевороту більшовиками було створено два органи: легальний — Військово-революційний комітет (ВРК) при Петроградській Раді і нелегальний — Військово-революційний центр (ВРЦ) при ЦК РСДРП(б).

10 жовтня і 16 жовтня відбулися засідання ЦК РСДРП(б), на яких була прийнята ленінська резолюція про негайне збройне повстання.

Комісари ВРК були послані у військові частини, на склади зброї, промислові підприємства й установи. ВРК закликав Петроградський гарнізон не виконувати накази без його санкцій. Діяльність Тимчасового уряду і командування Петроградського гарнізону була паралізована.

22 жовтня, у день святкування Дня Петроградської Ради, пройшли масові маніфестації і мітинги, які більшовики використовували для агітації серед народу. На бік ВРК перейшов гарнізон стратегічно важливої Петропавлівської фортеці та Кронверкський арсенал зі зброєю і боєприпасами.

2.3. Здійснення більшовицького перевороту

У ніч проти 24 жовтня Тимчасовий уряд прийняв рішення про закриття більшовицьких газет, притягнення до суду членів ВРК за відправлення у військові частини телефонограм про непокору штабу округу.

Проте на ранок 25 жовтня влада в столиці перейшла в руки Петроградського ВРК. Війська, вірні Тимчасовому уряду, були блоковані в Зимовому палаці. Навколо палацу ВРК зосередив солдат, до бойової готовності був приведений гарнізон Петропавлівської фортеці. Холостий постріл із крейсера «Аврора» був сигналом до початку штурму Зимового палацу. Невдовзі Зимовий було захоплено. Міністри Тимчасового уряду були заарештовані і відправлені в Петропавлівську фортецю.

О. Керенський спробував організувати опір більшовицькому перевороту. Він зумів вибратися з блокованого Зимового палацу в штаб Північного фронту (м. Псков) і 26 жовтня віддав наказ про наступ військ на Петроград. Війська 3-го кінного корпусу під командуванням генерала П. Краснова рушили на столицю. 28 жовтня війська підступили до Петрограда.

У ніч на 29 жовтня в Петрограді був піднятий заколот юнкерів, але упродовж дня він був придушений. 30 жовтня війська Краснова почали наступ, але після багатогодинного бою були розгромлені в районі Путилівських висот. Керенський втік. Краснов і його штаб були заарештовані.

Причини перемоги більшовицького перевороту

Наростання в країні соціально-економічних проблем, що не вирішувались.

Зволікання зі скликанням Установчих зборів.

Падіння авторитету Тимчасового уряду після корніловського заколоту.

Посилення позицій більшовиків після поразки корніловського заколоту.

Протиріччя між лібералами й правими соціалістами (меншовиками і есерами).

Радикалізація лівого крила поміркованих соціалістів.

Успіх популістських обіцянок більшовиків вирішити проблеми суспільства.

2.4. Встановлення влади більшовиків

Крейсер «Аврора» — символ Жовтневої революції

II Всеросійський з’їзд Рад. 25 жовтня 1917 р., у той час, коли йшла підготовка до штурму Зимового палацу, у Смольному почав роботу II Всеросійський з’їзд Рад. Серед його делегатів переважали більшовики. Лідери меншовиків і есерів на знак протесту проти «військової змови і захоплення влади» залишили з’їзд. З двох основних питань порядку денного за до повіддю Леніна були прийняті Декрет про мир і Декрет про землю.

Декрет про мир. У документі містилася пропозиція більшовиків до урядів і народів воюючих країн негайно почати переговори про «справедливий і демократичний мир» — «негайний мир без анексій і контрибуцій». 9 листопада Ленін звернувся по радіо до солдатів і матросів із закликом вибрати уповноважених і почати переговори з ворожими солдатами, результатом чого стало би укладання «солдатського миру» на фронті. Після відхилення пропозицій урядами Антанти радянський уряд пішов на сепаратні переговори з країнами Центрального блоку.

Декрет про землю

Декрет про землю скасовував поміщицьку власність на землю без викупу і передавав поміщицькі, удільні, церковні землі з усім інвентарем і будівлями в розпорядження волосних земельних комітетів і повітових Рад селянських депутатів.

Право приватної власності на землю скасовувалось, земля націоналізовувалась.

Закріплювалося право користуватися своєю працею, але без найманої праці. Декрет встановлював, що землі «рядових селян і козаків не конфіскуються», тобто сприяв розподілу земель заможних селян між найбіднішими верствами села і тим самим розпалював громадянську війну.

Після насильницького захоплення влади перед більшовиками постало завдання утримати її в суперництві з есерами та меншовиками і створити нову державну систему управління замість зруйнованої старої.

Перші перетворення радянської влади

Ліквідовувалися Сенат, Синод, Державна Рада; міські думи, земські управи підпорядкувалися місцевим Радам, а до літа 1918 р. — ліквідовувалися.

Ліквідовувалися стани; зрівнювалися в громадянських правах чоловіки і жінки; церква відокремлювалася від держави, а школа від церкви.

Створювалися репресивні органи — Робітничо-селянська міліція, Всеросійська Надзвичайна Комісія (ВЧК — російською), революційні трибунали.

15 листопада 1917 р. — наказ про демобілізацію царської армії. У лютому 1918 р. була створена Робітничо-селянська Червона армія.

29 жовтня встановлено 8-годинний робочий день Почалася націоналізація заводів і фабрик, експропріація майна. Запроваджувався робітничий контроль.

Прийнята 2 листопада 1917 р. Декларація прав народів Росії проголошувала знищення національного гніту, надавала рівноправ’я і самовизначення націям, скасовувала всі національні й релігійні привілеї і обмеження.

Таким чином, у результаті більшовицького перевороту до влади прийшли ліворадикальні сили, які мали на меті встановлення диктатури пролетаріату в Росії і здійснення соціалістичної революції у світовому масштабі. Події 1917 р. радикально змінили історичну долю народів Росії, вплинули на весь хід світової історії в XX столітті.

2.5. Розігнання Установчих зборів

Гасло скликання Установчих зборів, що повинні були вирішити, яким буде державний устрій Росії після Лютневої революції 1917 р., було прийняте всіма політичними партіями.

Установчі збори — представницька установа, яка, як правило, обирається демократичним шляхом для встановлення форми правління і розробки конституції в країні.

Вибори до Установчих зборів. Більшовики сподівалися отримати більшість в Установчих зборах і надати законність своїй, силою захопленій владі. Однак за результатами виборів до Установчих зборів (12 листопада 1917 р.) з 715 мандатів в Установчих зборах 412 одержали есери, а більшовики — лише 183 мандати, і розстановка сил була не на їх користь.

Відкриття Установчих зборів відбулося 5 січня 1918 р. у Петрограді. Більшовики в ультимативній формі вимагали визнати декрети радянської влади, включені в Декларацію прав трудящого й експлуатованого народу. Правоесерівська більшість зборів та інші партії відмовились від затвердження більшовицьких документів. Тоді більшовики і ліві есери залишили зал засідань. Отже, Установчі збори не визнали радянську владу.

Свідчать документи

З промови Леніна на III з’їзді Рад

Розігнання Установчих зборів радянською владою є повна і відкрита ліквідація формальної демократії в ім’я революційної диктатури.

Розігнання Установчих зборів. 6 січня матроси і червоногвардійці, діючи за прямою вказівкою Леніна і Свердлова (Голови ВЦВК) силою розігнали Установчі збори, що наступного дня декретом «узаконив» ВЦВК.

III Всеросійський З’їзд Рад, скликаний після розгону Установчих зборів, об’єднав робітничі та солдатські Ради з селянськими. З’їзд прийняв Декларацію прав трудящого й експлуатованого народу, яка проголосила Росію Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою (РРФСР), що утворювалася «на основі вільного союзу вільних націй як федерація».

§ 14. Революції 1917 р. Громадянська війна в Росії
(частина II)

3. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В РОСІЇ
(травень 1918 — листопад 1920 р.)

3.1. Основні причини громадянської війни в Роси

Насильницьке захоплення влади більшовиками.

Націоналізація власності, експропріація майна, введення продовольчої диктатури, грабіжницькі дії продзагонів, введення політики «воєнного комунізму».

Політичний тероризм і авантюризм більшовиків, які розігнали Установчі збори й уклали в березні 1918 р. сепаратний мирний договір з Німеччиною.

Насильницьке переселення бідноти з центру Росії на козацькі землі.

Прагнення монархістів покінчити з революційними й ліберальними рухами; прагнення буржуазії і поміщиків повернути втрачені багатства та політичний вплив.

Російські традиції «пугачовщини», низький рівень політичної культури, відсутність демократичних традицій.

3.2. Основні нротиборчі воєнно-політичні сили в громадянській війні

Червоні	Білі
Представляли: ліворадикальні політичні сили і насамперед більшо-виків. Виступали під червоними знаменами — символом пролетарської революції.	Представляли: підприємців, банкірів, поміщиків, більшість офіцерів царської армії, студентство, частину інтелігенції. Виступали під білими знаменами — символом монархії.
Основні цілі: здійснення соціалістичної революції в Росії й світі, встановлення диктатури пролетаріату у формі влади Рад, фізичне знищення опозиційно налаштованих до нової влади осіб, здійснення на практиці ідей К. Маркса, Ф. Енгельса і В. Леніна.	Основні цілі: звільнення Росії від влади більшовиків, скликання Установчих зборів або Земського собору, відновлення старих порядків і «єдиної неподільної» Росії. Захист підприємництва, громадянських свобод, вирішення аграрного й національного питань.
Червоних підтримували: робітники, найбідніше селянство, частина інтелігенції, солдати і частина офіцерів колишньої царської армії, матроси.	Білий рух підтримували: монархісти, ліберали, кадети, октябристи.

3.3. Події громадянської війни в травні 1918 — лютому 1919 р.

Громадянська війна — організована або стихійна збройна боротьба за державну владу між різними соціальними групами і політичними угрупованнями всередині країни..

Початок інтервенції. У січні 1918 р. Румунія захопила Бессарабію, війська Німеччини — Курську, Воронезьку, Орловську губернії.

Навесні 1918 р. англійські, французькі, американські війська висадилися в Мурманську й Архангельську; японські, англійські й американські — у Владивостоці, у Середній Азії і Закавказзі. На Закавказзя вдерлись турецькі війська. За умовами Брестського договору західні території країни окупували німецькі й австро-угорські війська.

Бійці Чехословацького корпусу, добре озброєні кулеметами та іншою зброєю, у залізничних вагонах

Заколот Чехословацького корпусу. Наприкінці травня 1918 р. спалахнув заколот серед Чехословацького корпусу, який складався з 45 тис. військовополонених австро-угорської армії і прямував залізницею до Владивостока. Його подальший шлях мав пролягати через океани у Францію, де йому потрібно було вступити у війну на боці Антанти.

Радянський уряд вирішив роззброїти Чехословацький корпус. У відповідь на це корпус зчинив заколот. Скрізь, де знаходилися його ешелони (Поволжя, Урал, Сибір, Далекий Схід), радянська влада була скинута.

Створення Добровольчої армії. Становище РРФСР ускладнювалося формуванням на Дону і Кубані Добровольчої армії, яку після загибелі в квітні 1918 р. генерала Л. Корнілова очолив А. Денікін, і діями П. Краснова, що відрізав хлібні райони Північного Кавказу від центру країни.

Створення Червоної армії. Наступ на Східному фронті. У лютому 1918 р. була створена регулярна Червона армія. У травні 1918 р. у РРФСР була запроваджена загальна військова повинність. Формувалися нові з’єднання. Створювалися курси для підготовки командних кадрів. Вживалися заходи для залучення офіцерів і генералів колишньої царської армії до Червоної армії. Для підтримки дисципліни і боротьби проти «чужих елементів» був створений інститут червоних комісарів, завдання яких полягало у контролі за виконанням наказів більшовицького керівництва.

У вересні 1918 р. на Східному фронті війська Червоної армії перейшли в наступ, захопивши Казань, Симбірськ, Самару. Під Царициним були зупинені війська П. Краснова.

Заколот лівих есерів. Активізувалася опозиція більшовикам всередині країни. У липні 1918 р. заколот підняли найбільш близькі до більшовиків ліві есери, що вимагали скасування продовольчої диктатури, розпуску комітетів бідноти; вони рішуче виступали проти Брестського миру. Заколот був жорстоко придушений владою. Лідери лівих есерів були заарештовані, їхніх представників вивели з ВЦВК і Раднаркому. У той же час у Ярославлі, Володимирі, Муромі, у містах Поволжя, Уралу і Сибіру прокотилася хвиля змов, у ході яких есери, меншовики, представники місцевих національних рухів засновували різні місцеві уряди й інші органи влади.

Воєнні дії 1918 — лютого 1919 рр. У листопаді 1918 р. відбулася революція в Німеччині, яка на цей час була вимушена визнати свою поразку у світовій війні. Уряд РРФСР анулював Брестський мирний договір. Закінчення Першої світової війни дозволило країнам Антанти посилити свою присутність у Росії. Пізньої осені 1918 р. англійські війська висадилися в Батумі і Новоросійську, а французькі — в Одесі і Севастополі. Зросла чисельність військ інтервентів на Далекому Сході, у Сибіру, на Півночі.

У цей час в окремих регіонах країни до влади прийшли білогвардійські диктатури, очолювані: О. Колчаком — у Сибіру, Е. Міллером — на півночі країни, М. Юденичем — на північному заході й А. Денікіним — на півдні.

3.4. Воєнні дії в березні 1919 — навесні 1920 р.

Східний фронт. Навесні 1919 р. Східний фронт знову став головним. У березні 1919 р. з території Сибіру почався наступ 400-тисячної армії О. Колчака, який оголосив себе «Верховним правителем Росії». Метою своєї діяльності Колчак проголосив «нещадну і невблаганну боротьбу з більшовиками». Колчаківські війська взяли Перм, але просунутися далі їм не вдалося. Захоплення Уфи стало їхнім останнім успіхом.

28 квітня 1919 р. частини Червоної Армії перейшли у контрнаступ, і до червня захопили Урал і відкинули противника в Сибір. На січень 1920 р. армія Колчака була повністю знищена, а сам він відмовився від влади.

Бої на півдні. Влітку 1919 р. війська Денікіна захопили Донбас, Харків, Царицин і почали просування до Москви. Однак на початок осені наступ припинився. Добровольча армія змушена була підтримувати порядок на захоплених територіях, а в розпал наступу довелося вести важку боротьбу в тилу із загонами батьки Махна, який діяв на території України.

Червона армія перекинула на Південний фронт великі кавалерійські з’єднання (Першу і Другу кінні армії), які успішно билися з регулярною кіннотою «білих». Наприкінці жовтня війська Червоної армії перейшли в контрнаступ, фронт покотився на південь. У січні 1920 р. Червона армія вступила в Ростов-на-Дону, у лютому — в Одесу. Залишки Добровольчої армії евакуювалися в Крим і перейшли під керування генерала П. Врангеля.

Бої на півночі країни. Армія генерала М. Юденича, наступаючи з Естонії, тричі намагалася захопити Петроград, але була розгромлена.

Завдавши поразки військам Колчака, Денікіна і Юденича, Червона армія перехопила стратегічну ініціативу в громадянській війні.

3.5. Війна Радянської Росії проти Польщі і розгром військ Врангеля

Свідчать документи

Дата добавления: 2015-05-23