Липнева криза

Червневий наступ на фронті викликав нову урядову кризу. 2 липня 1917 р. декілька міністрів Тимчасового уряду на чолі з міністром-головою князем Г. Львовим подали у відставку. З липня у Петрограді почалися масові демонстрації, очолювані більшовиками. Вони проходили під гаслами «Геть Тимчасовий уряд!», «Вся влада Радам!». 4 липня натовп робітників, солдатів і матросів підійшов до Таврійського палацу, де засідав Центральний Виконавчий комітет, і вимагав передачі влади в руки Рад.

ЦВК оголосив липневі події «військовою змовою більшовиків з метою захоплення влади». У Петрограді вводився воєнний стан, деякі революційно налаштовані військові частини були роззброєні. 6 липня виступ було придушено. Були опубліковані документи, у яких В. Ленін, Г. Зинов’єв та інші лідери більшовиків звинувачувались в одержанні грошей від німецького генерального штабу і шпигунстві на користь Німеччини. 8 липня був сформований другий коаліційний уряд на чолі з О. Керенським, якому ЦВК Рад надав «необмежені повноваження і необмежену владу».

Олександр Керенський Керенський Олександр Федорович (1881-1970) — російський політичний і державний діяч. Адвокат. Лідер фракції трудовиків у IV Державній думі (1912-1917), з березня 1917 — есер. У Тимчасовому уряді 1917 р.: міністр юстиції (березень-травень), військовий і морський міністр (травень-вересень), з 8 липня 1917 р. — міністр-голова (глава уряду). З 30 серпня — верховний головнокомандувач. Після захоплення влади більшовиками разом з генералом П. Красновим почав похід на Петроград, що закінчився провалом. З 1918 р. — в еміграції у Франції, з 1940 р. — у США. Видавав газету «Дні» (1922-1932). У 1950-60-ті рр. працював у Гуверовському інституті війни, революції і миру (США). Автор мемуарів, історичних досліджень, упорядник і редактор документальних публікацій з історії російської революції: «Справа Корнілова» (1918), «Гатчина» (1922), «Здалеку» (1922) та ін.

Була відновлена смертна кара на фронті, запроваджена цензура. За оцінкою В. Леніна, липневі події означали кінець двовладдя. Більшовики після цих подій взяли курс на підготовку збройного повстання.

1.6. Змова Корнілова

Після провалу червневого наступу і липневих подій головнокомандувачем російської армії став генерал Л. Корнілов, який змінив на цій посаді О. Брусилова. Єдино можливий вихід з того важкого становища, у якому перебувала країна влітку 1917 р., він бачив у встановленні диктатури.

25 серпня 1917 р. Л. Корнілов направив на Петроград 3-й кінний корпус. Однак майже відразу ж Керенський запідозрив Корнілова в прагненні встановити свою особисту диктатуру, змістив Корнілова з посади, оголосив його заколотником і звернувся по допомогу до Рад, у яких на цей час посилився вплив більшовиків. Були вжиті заходи для припинення руху корніловських військ на Петроград, заарештовані генерали Корнілов, Лукомський, Денікін, Марков та інші. Змову генералів було ліквідовано 30 серпня.

При ліквідації змови Корнілова інтереси урядових кіл і лівих сил збіглися, тому що повернення до монархічних порядків відкидали і ті, й інші. Однак після цих подій робітники і солдати почали схилятися до більшовиків, що особливо виявилося в «більшовизації Рад», коли більшовики на початку вересня вже становили більшість у Петроградській, Московській та інших Радах.

2. ПРИХІД ДО ВЛАДИ БІЛЬШОВИКІВ

Дата добавления: 2015-05-23