Єфремов Сергій Олександрович

Сергі́й Олекса́ндрович Єфре́мов (6.10.1876 с. Пальчик — † після 1939; за н. даними —1937) — український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української Академії Наук, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові. Справжнє прізвище — Охріменко.

Народився в с. Пальчик Звенигородського повіту на Київщині (тепер Катеринопільський район Черкаської області) у родині священика. У 1891—1896 навчався в Київській духовній семінарії, згодом закінчив юридичний факультет Київського університету св. Володимира. Політичну діяльність розпочав із студентських років. Один із засновників Української демократичної партії – УДП (1904 р.). Належав до ліберального крила українського руху, стояв на національно-культурницьких позиціях, виступав за поступовість та поміркованість політичної боротьби, з 1908 р. – член керівництва ТУПу. Один з ініціаторів і безпосередніх учасників створення УЦР, заступник її голови, генеральний секретар міжнаціональний справ у Генеральному Секретаріаті. Негативно поставився до Жовтневої революції, вбачав у ній небезпеку для українського руху, виступав за створення єдиного національного фронту. Засудив гетьманський переворот, відмовився від співробітництва з гетьманським урядом. У часи Директорії УНР відійшов від активної політичної діяльності. 1919 – працював в Українській академії наук. У 1922 – 1928 – віце-президент ВУАН. У 20-ті рр. опублікував низку ґрунтовних наукових досліджень з історії літератури та літературознавства. Не приховував свого негативного ставлення до ідеології комуністичної партії, радянського ладу. 1929 р. – заарештований, у квітні 1930 р. – засуджений у справі СВУ як один з її керівників. Помер у тюрмі. Реабілітований у 1989 р.

Дата добавления: 2015-05-23