Скоропадський Павло Петрович

Павло́ Петро́вич Скоропа́дський (* 3(15) травня 1873, Вісбаден — † 26 квітня 1945) — український громадський і політичний діяч, воєначальник, гетьман України

Народився 3(15) травня 1873 року у Вісбадені. Дитячі роки провів на Чернігівщині. Навчався у привілейованому Петербурзькому пажеському корпусі. Служив у царській армії. Брав участь у російсько-японській війні 1904 – 1906 рр.,

За виявлений героїзм нагороджений золотою Георгіївською зброєю. Дослужився до звання генерал-лейтенанта, згодом був призначений флігель-ад’ютантом російського імператора Миколи II. 16-17 жовтня 1917 року Скоропадського на з'їзді Вільного козацтва у Чигирині делегати від п'яти українських губерній і Кубані обирають отаманом Вільного козацтва.

Після краху російської монархії П. Скоропадський не сприймав поглядів керівників ЦР стосовно розбудови Української держави. Наприкінці 1917 р. на цьому ґрунті подав у відставку з посади командувача Українським корпусом і залишив службу. Був головою Української Держави. 14 грудня зрікся влади і емігрував до Німеччини. 1926 р. за його сприяння у Берліні був створений Український інститут. 1937 р. скасований союз гетьманців-державників на чолі з Скоропадським. Під час Другої світової війни сприяв визволенню українських військовополонених та українських політичних лідерів з німецьких концтаборів. 16 квітня 1945 р. під час бомбардування тяжко поранений. Помер у лікарні. Похований у Оберсдорфі.

Дата добавления: 2015-05-23