Петлюра Симон Васильович

Петрушевич Євген

Євге́н Петруше́вич(*3 червня 1863, Буськ — †29 серпня 1940, Берлін) — український громадсько-політичний діяч, президент Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Народився 3 червня 1863 р. у м. Буськ, нині Львівської області, в сім'ї греко-католицького священика. Навчався в Академічній гімназії у Львові. Закінчив юридичний факультет Львівського університету, доктор права.

Із утворенням у 1899 р. Української національно-демократичної партії став її активним членом.

У 1907 р. обраний послом до австрійського парламенту і залишався ним аж до розпаду імперії. Прихильник рішучої боротьби за права українського народу. Під час першої світової війни очолював українське парламентське представництво, яке виступало проти передачі західноукраїнських земель під польську владу.

У 1918 р. був обраний президентом Західноукраїнської народної республіки. Після злуки УНР і ЗУНР став членом Директорії, але мав серйозні розходження у поглядах з Петлюрою. По завершенні визвольних змагань та окупації західноукраїнських земель Польщею, залишив Україну і став політичним емігрантом. Помер 29 серпня 1940 р.

Похований на берлінському цвинтарі

Си́мон Васи́льович Петлю́ра (*10(22) травня 1879, Полтава — †25 травня 1926, Париж) — державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил.

Народився у передмісті Полтави. Походив із давніх козацьких і священицьких родин. Після закінчення бурси у 1895—1901 рр. навчався у Полтавській духовній семінарії. Був виключений за революційні погляди. З 1900 р. — член Революційної Української Партії. Брав активну участь у революційному русі. З 1912 р. — редактор російськомовного журналу «Украинская Жизнь» У роки Першої св. в. 1914—1918 рр. — працівник Союзу земств і міст, голова Українського Військового Комітету ЗХ фронту у Мінську. Був одним із провідних діячів української національно-демократичної революції: з березня 1917 р. — член Української Центральної Ради, з травня — голова Українського Військового Генерального Комітету, з червня — генеральний секретар військових справ. У грудні 1917 р., не погоджуючись із курсом на замирення з пішов у відставку. У січні-лютому 1918 р. сформував Гайдамацький Кіш Слобідської України і взяв активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. В період Гетьманату очолював Київське губерніальне земство і Всеукраїнський союз земств. Брав участь у створенні опозиції гетьману, за що був заарештований. Під час повстання проти гетьманського режиму у листопаді 1918 р. звільнений із в'язниці і обраний до складу Директорії УНР. З листопада 1918 р. — Головний Отаман Армії Української Народної Республіки. У лютому 1919 р. вийшов із УСДРП і став головою Директорії УНР, отримавши практично диктаторські повноваження. За його ініціативою український і польський уряди підписали у квітні 1920 р.Варшавський договір. З листопада 1920 р. керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі. У жовтні 1924 р. оселився в Парижі, де організував видання тижневика. Симон Петлюра був убитий 25 травня 1926 р. анархістом С.-Ш. Шварцбардом, вважають, що він був агентом НКВС, а помста є лише приводом.

Дата добавления: 2015-05-23