Багато уваги приділив Маршалл питанням ціноутворення

Альфред Маршалл представник Кембріджської школи.

Розмірковуючи над сутністю категорії "капітал", вчений виокремив дві її найважливіші складові: "здатність виробляти і здатність нагромаджувати".

У цьому контексті на особливу увагу заслуговує думка А. Маршалла про те, що здібності людини як засоби виробництва так само важливі, як і будь-який інший вид капіталу. Вчений прийшов до висновку, що мотиви, які "змушують людину акумулювати капітал у голові свого сина в процесі навчання" аналогічні мотивам, які "керують нею при нагромадженні матеріального капіталу для сина".

Розуміння ролі та значення "людського капіталу" дало змогу А. Маршаллу відмовитись від рікардівського трактування динаміки економічного зростання, яке базувалось на неухильному падінні граничної продуктивності капіталу.

Він також звертав увагу на те, що "у переважній більшості галузей технічні знання і навички стають з кожним днем усе менш суттєвими порівняно з такими якостями, як здатність правильно приймати рішення, оперативність, винахідливість, обережність і наполегливість у досягненні мети".

Рушійною силою розвитку суспільства вчений вважав економічну свободу та конкуренцію. Він звертав увагу на те, що "...самостійність і звичка кожного самому обирати свій власний шлях, віра у власні сили; обачливість і разом з тим швидкість у виборі рішень та суджень; звичка передбачити майбутнє і визначити курс дій з урахуванням далеких цілей" є факторами, які спонукають людей як до конкуренції, так і до співробітництва.

Розроблені А. Маршаллом математичні і графічні методи аналізу в економічній теорії відрізнялись такою переконливістю, виразністю і науковою точністю і вийшли так далеко за межі "чистих ідей" його попередників, що ми цілком виправдано можемо вважати його засновником сучасної графічної економічної науки.

А. Маршалл:

1) розмежував індивідуальний та ринковий попит, зазначивши, що останній "є сумою попитів усіх окремих осіб" за кожного із можливих рівнів цін;

2) сформулював закон попиту, згідно з яким "...кількість товару, на який формується попит, зростає за зниження ціни і скорочується за підвищення;

3) дав графічну інтерпретацію закону попиту, довівши, що "крива попиту характеризується одним загальним правилом, яке проголошує, що по всій своїй довжині вона має від'ємний нахил".

Ціна, є обмінною пропорцією, за якою товари і гроші взаємно обмінюються.

Існують декілька різновидів цін, серед них:

- ціна покупця - визначена корисністю товару, це торішня межа ціни;

- ціна продавця - визначена витратами на виробництво товару, це долішня межа ціни;

- ринкова ціна - знаходиться поміж значеннями цін покупця й продавця, визначена пропозицією й попитом.

Так, за Маршаллом, заробітна плата є винагородою робітникові за те, що він жертвує своєю працею. Прибуток капіталіста складається з двох частин:

1) підприємницький доход, - винагорода капіталістові за нагляд за виробництвом;

2) процент - винагорода капіталістові за очікування результатів (або за ризик).

Американська школа неоклассики

Вагомий внесок у формування неокласичного напряму економічної думки здійснив видатний вчений, засновник американської школи маржиналізму Джон Бейте Кларк(1847 – 1933), автор праць "Філософія багатства" (1886),: "Розподіл багатства" (1899), "Проблеми монополії" (1901), "Сутність економічної теорії"(1907) та ін.

Політекономія, за Кларком, складається з двох частин:

1) економічна статика - це наука рівноваги в економіці, тобто коли змін в господарстві немає. Саме в цьому стані можливе вивчення економічних законів. Але це уявна модель.

2) економічна динаміка - це наука про відхилення економіки від стану, рівноваги, а також про перехід від одного стану до іншого. Предметом вивчення є міжгалузеві диспропорції, невідповідність пропозиції й попиту.

Заглиблення у маржиналістські ідеї та неординарність аналізу дали змогу американському досліднику сформулювати ряді нових ідей, які лягли в основу неокласичної економічної теорії:

- Застосовуючи маржинальной аналіз не до приросту благ, а до приросту її окремих корисних якостей, Дж.Б. Кларк обґрунтував ідею, згідно з якою ціна товару вимірюється сумою граничних корисностей усіх його властивостей, кожна з яких стосується окремого класу споживачів (закон Кларка).

- Дж.Б. Кларк одним із перших розмежував капітал і капітальні блага. Стверджуючи, що у виробництві завжди задіяні чотири фактори, кожен з яких має специфічну продуктивність і робить свій внесок у цінність продукту, вчений був переконаний, що власнику відповідного фактора має належати його специфічний внесок: капіталу — процент, капітальним благам — рента, підприємницькій діяльності — прибуток, а праці — заробітна плата.

Закон спадної продуктивності.

Спираючись на концепцію спадної граничної корисності, ідеї Т. Мальтуса щодо спадної родючості ґрунтів та здійснене И. фон Тюненом дослідження спадної продуктивності праці та капіталу, Дж.Б. Кларк обґрунтував закон граничної продуктивності факторів виробництва.

Згідно з цим законом за умов вільної конкуренції та мобільності суб'єктів господарювання послідовне збільшення будь-якого виробничого фактора при незмінній величині інших призводить до зменшення приросту продукції.

Іншими словами, гранична продуктивність змінного фактора постійно скорочується.

Згідно із законом спадної продуктивності Кларк пояснює також порядок створення доходів:

Ø праця одержує зарплату, яка визначена «граничною продуктивністю», а якщо кількість робітників зростає, продуктивність праці знижується, як наслідок, зарплата зменшується; Ø капітал отримує прибуток, також визначений його «граничною продуктивністю», а якщо кількість капіталу зростає, робітники не встигають увесь капітал застосувати, віддача на одиницю капіталу знижується, прибуток зменшується; Ø земля отримує ренту, що визначена її «граничною продуктивністю», тобто якщо кількість оброблюваної землі зростає, робітники не в змозі її усю обробити, віддача на одиницю площі земельної ділянки знижується, рента зменшується; Ø отже, усе цілком природно, ніякої експлуатації немає.

Вбачаючи своє завдання у тому, щоб "показати, що розподіл суспільного доходу управляється природним законом, і що цей закон, якщо він діє без перешкод, дає кожному фактору виробництва ту суму багатства, яку цей фактор створює", вчений стверджував, що:

1) процеси виробництва і розподілу мають єдину основу — граничну продуктивність факторів;

2) участь кожного виробничого фактора у створенні цінності продукту визначається його граничною продуктивністю;

3) граничний продукт як критерій оцінки внеску кожного фактора у створення цінності продукту є приростом продукції, одержаним у результаті збільшення певного виду фактора на одиницю при незмінній величині інших;

4) граничний продукт визначає справедливий рівень цін факторів виробництва і справедливий рівень доходів їх власників.

г) Шведська (стокгольмська) школа.Її засновником був Кнут Вікссель (1852-1926), праці якого заклали основи багатьох нових напрямів у західній економічний думці, зокрема вчення про «недосконалу конкуренцію», теорії кредитно-грошового регулювання циклу, теорії ціни та ін.

Дата добавления: 2015-05-23