Особливості господарського розвитку та економічної думки епохи Середньовіччя

Середньовіччя – це період в історії людства, який зазвичай обмежують тисячоліттям між падінням Римської імперії напри­кінці V ст. до Великих географічних відкриттів, які розпочи­наються наприкінці XV ст. Вивчення питання слід розпочати з характеристики суспільств, що сформувались у період середньо­віччя, виходячи з того, що їм була притаманною стала і малору­хома система цінностей і уяв­лень, заснована на релігійних запо­відях і вченнях.

Важливо з’ясувати сутність економічної системи, що скла­лась у Західній Європі в цей період і отримала назву феодальної. Однією з найважливіших ознак цієї системи був принцип ото­тожнення особистої свободи і прав власності, успадкований ще з античних часів, на якому ґрунтувалась ієрархічна структура цьо­го суспіль­ства (структура васалітету). Для більш досконалого вивчення цієї проблеми потрібно ознайо­митись із «Салічною правдою» – пам’яткою правової та еконо­мічної думки того часу. Цей же документ дає нам уявлення про процеси формування ін­дивідуального землеволодіння (алоду). Питання формування ве­ликої земельної власності та її форм (бе­нефіцію, феоду), ролі в цьому процесі католицької церкви (найбіль­шого в Європі зем­левласника) – надзвичайно важливі для розу­міння тих процесів, що характеризують формування феодальної системи господарства.

Особливо слід звернути увагу на розподіл земель між феода­лами та безпосередніми виробниками (селянами), на харак­тер взаємин між ними, розглянути природу селянських повинностей відносно феодала (феодальна рента), різні їхні форми (натураль­на, відробіткова, грошова). На окремий аналіз заслуговують трансформація ренти, відома як процес комутації, а також при­чи­ни цих процесів. Важливим джерелом для з’ясування цих питань є «Капітулярій про вілли», з яким слід ґрунтовно ознайо­митися в процесі ви­вчення даного питання.

Потрібно розкрити особливості нових етапів у господарсько­му розвитку суспільств цієї доби, пояснити причини поступово­го посилення елементів товарності, що почали з’являтися з XI ст. Аналізу потребують також істотні зміни, які відбулись у сільсь­кому господарстві, – розширення посівних площ, перехід до трипільної системи землеробства, застосування природних доб­рив і більш продуктивних сортів культурних рослин, спеціа­лі­зація окремих регіонів на виробництві певних сільськогоспо­дар­ських продуктів.

Необхідно розглянути статус міста у феодальній системі гос­подарства, зв’язок його з розвитком товарних відносин, підви­щення ролі в економічному житті су­спільств, підпорядкованість села місту. Через висвітлення процесу комунальних революцій необхідно показати зростання особистої незалежності індивідів, формування міського самоврядування та соціально-економічної самостійності городян, які стали голов­ною ознакою середньо­вічної західної соціокультурної традиції.

Особливу увагу слід приділити висвітленню певних корпора­тивних організацій – ремісничих цехів і купецьких гільдій, які відігравали важливу роль у функціонуванні міського господар­ства. При цьому потрібно проаналізувати формування середови­ща з відповідними правовими, релігійними та владними інститу­тами (виборне управління, власне судочинство, релігійна та військова організація, право власності на нерухомість тощо). Необхідно та­кож з’ясувати причини, що зумовили появу таких корпоратив­них професійних об’єднань і господарських форм у середньовіч­них містах Західної Європи.

У контексті висвітлення особливостей організації міського життя варто також проаналізувати такі пам’ятки економічної думки, як цехові статути та регламенти, в яких закріплювалися правила організації виробництва, зокрема, технологія вироб­ництва, якість продукції, час роботи, кількість учнів і підмайст­рів тощо. Слід пам’ятати, що від ремісників вимагали суворого додержання цехових регламентів, порушення яких жорстко ка­ралося.

Культурне життя, освіту, а також економічну думку цього пе­ріоду слід розглядати у тісному зв’язку з особливою роллю ка­то­лицької церкви, яка не тільки володіла колосальним світським багатством, але й займала привілейоване становище у сфері нау­ки й освіти; саме з неї вийшли всі найвидатніші філософи серед­ньовіччя, найвідомішими з-поміж яких був Фома Аквінський (1225–1274).

З’ясовуючи погляди Фоми Аквінського, слід звернути увагу на трактування ним таких категорій, як ціна, купівля-продаж, процент, приватна власність, що їх він розглядає з позицій «Бо­жественного порядку» та християнської моралі.

Дата добавления: 2015-05-23