Особливості розвитку економічної думки в до- і після­реформений період

Основні напрями ринкового розвитку українських зе­мель у другій половині ХІХ ст.

Вивчення даного питання слід розпочати з усвідомлення то­го, що в пореформеній аграрній еволюції, хоч і повільно, від­бу­вався перехід від замкнутого феодального госпо­дарства до капі­талістичних методів ведення останнього. Тут не­обхідно розкри­ти сутність американського і прусського шляхів розвитку під­приємницьких відносин у сільському господарстві, дослідити територіальне їх розмежування на українських землях, причини та наслідки цього процесу.

Аналізуючи промисловий розвиток України у другій полови­ні XIX ст., слід зосередити увагу на причинах високих темпів роз­витку промисловості, особливо видобувних галузей, маши­нобудування та залізничного транспорту. Важливо розкрити місце останнього у формуванні внутрішнього ринку, становлен­ні рин­кової інфраструктури, охарактеризувати його як суттєвий чинник піднесення національної промисловості.

Необхідно також пояснити причини, сутність і наслідки по­туж­них процесів концентрації та монополізації промислового виробни­цтва в останній третині XIX ст., місце в системі еконо­мічних відно­син Російської імперії великих монополістичних утворень, що були сформовані на українських теренах («Прод­вугілля», «Продвагон», «Синдикат цукрозаводчиків»), вплив іноземних інвестицій на роз­виток національної промисловості. Для того, щоб скласти цілісне уявлення про новостворювану ринкову економічну систему, потрі­бно визначити економічну природу нових господарських форм: ак­ціонерних товариств; мо­нополістичних об’єднань (синдикатів, трес­тів); різних форм кооперативів, а також розкрити сутність нової фінансово-грошо­вої системи, що мала забезпечити потреби ринко­вої економіки (реформування Державного банку, створення мережі комерцій­них банків, кредитних установ); показати потужну роль держави в регулюванні економічних процесів (казенні замовлення; мит­на, цінова, податкова політика; законодавча діяльність тощо).

Проаналізувавши зазначені фактори господарського розвитку українських земель у пореформений період, необхідно зрозу­мі­ти особливості моделі ринкової модернізації України у складі Російської імперії та її напівколоніальний характер, який вия­вився, зокрема, у структурній і територіальній диспропор­цій­ності, побудові більшості галузей української промисловості за принципом незавершеного циклу виробництва, відсталості сіль­ського господарства.

Розглядаючи економічні проблеми в період підготовки та здійснення аграрних реформ, слід звернути увагу на «Кирило-Мефодіївське товариство», представники якого проголосили про необхідність знищення кріпацтва та царизму й об’єднання сло­в’янських народів на демократичній основі. Проте щодо шляхів досягнення цього кириломефодіївці не були одностайни­ми. Крім того, з’ясуйте основний зміст поглядів В. Каразіна, А. Скаль­ковського, Д. Журавського.

Ліквідація феодально-кріпосницької системи та зародження капіталістичних відносин сприяли активізації ліберально-бур­жуазної та революційно-демократичної економічної думки.

Ліберальна суспільно-економічна думка в Україні представ­лена громадівським рухом. У ході вивчення поглядів громадів­ців особливу увагу необхідно звернути на основні ідеї М. Дра­гоманова (1841–1895), який посідав визначне місце в громадсь­ко-політичному та науковому житті України. Крім того, лібе­ральна економічна думка в 70–90-х рр. була представлена лібе­ральним народництвом, до якого належали П. Червінський, О. Шлікевич, В. Варзар, О. Русов, М. Левитський, Т. Осадчий. Критикуючи капіталізм, ліберальні народники протиставляли йому дрібне виробництво селян і ремісників. Визначте, які шля­хи передбачали економісти для зміцнення дрібнотоварного ви­робництва.

Носієм революційно-демократичної суспільно-економічної дум­ки було революційне народництво, яке представлене течіями і гуртками лавристського та бакуністського спрямування. Особ­ливе місце посідають погляди С. Подолинського (1850–1891). Знайомлячись із його творчістю, необхідно звернути увагу на статтю «Труд человека и его отношение к распределению энер­гии», в якій Подолинський дав природничо-наукове пояснення процесу праці.

Зміни, що відбулися в економічному та суспільному житті країни після реформи 1861 р., позначилися й на розвитку полі­тичної економії. Розглядаючи це питання, доцільно пригадати ідеї класичної школи, маржиналістів, марксизму, оскільки ук­раїнські вчені значну увагу приділяли переосмисленню їх погля­дів. Тут необхідно згадати таких професорів, як Т. Степа­нова, І. Вернадського, М. Вольського, Д. Піхна, А. Антоновича, М. Ко­ссовського, М. Зібера, які розглядали проблеми формування вільного ринку та приватної земе­льної власності, проблеми ве­ликого і дрібного капіталу, поділу праці та ролі держави в еко­номіці.

Далі треба показати важливу роль у вивченні процесів ста­нов­лення ринкових відносин представниками Київської психоло­гічної школи, засновником якої був професор Київського універ­си­тету М. X. Бунге. Слід пам’ятати, що М. Бунге, як людина ви­соко­освічена, прихильник економічних ідей Г. Шмоллера, Д. Рі­кардо і Дж. С. Мілля, виступав за розкріпачення селянства, брав участь у формулюванні фінансових аспектів реформи 1861 р.; з його іменем пов’язані податкові реформи, сутність яких поляга­ла у скасуванні подушної податі та встановленні прибуткового податку. Він був при­четний до заснування Селянського банку для допомоги селянам у придбанні землі, до перебудови заліз­ничного господарства, запро­вадження фабрично-заводського за­конодавства та розробки проекту переходу до золотої валюти у грошовому обігу.

Наступним етапом у вивченні основних ідей представників Київської психологічної школи щодо генезису підприємницьких відносин має стати аналіз економічних поглядів послідовників М. Бунге: Д. Піхна (дослідження причин виникнення, сутності та форм монополій, ринкових аспектів розвитку залізничного транс­порту тощо); О. Білимовича (теорія розподілу); Р. Ор­женцького (проблеми ціноутворення).

З’ясовуючи основні економічні ідеї названих учених, важли­во звернути увагу на особливості методології їхніх досліджень, що дасть змогу зрозуміти, чому ідеї київської школи різко кри­тикува­ла спочатку російська офіційна, а потім радянська наука. Серед поглядів, що зазнали особливо критичних зауважень наз­ва­них опонентів, слід зазначити такі: критика трудової теорії вартос­ті, неприйняття марксизму і соціалізму. Утім, попри це, М. Бунге і його прихильники підтримували ідею класичної шко­ли щодо мак­симального розвитку конкуренції та приватної іні­ціативи, з пози­цій німецької історичної школи виступали за необхідність держав­ного та суспільного регулювання економіч­них процесів, обстою­вали позитивну роль ринку. Слід зауважи­ти, що в їхніх працях на­голошувалося на необхідності залучення до економічного аналізу психологічних, моральних, соціальних чинників, що свідчило про зародження інституційних підходів в українській економічній думці.

Вивчення економічної думки в Україні в ХІХ – на початку ХХ ст. буде неповним, якщо не згадати про представників захід­ноукраїнської суспільної думки В. Навроцького (1847–1882), О. Терлецького (1850–1902), М. Павлика (1853–1915), І. Фран­ка (1856–1916). Для розуміння основних ідей цих вчених опра­цюй­те рекомендовану літературу.

Дата добавления: 2015-05-23