Індустріалізація в Україні

Наприкінці 1920-х років керівництво ВКП(б) взяло курс на побудову соціалізму в окремо взятій країні, стало на шлях якнайшвидшого перетворення СРСР на сучасне мілітаризоване індустріальне суспільство. ХV з’їзд ВКП(б) (грудень 1927 р.) ухвалив генеральну лінію на прискорення індустріалізації народного господарства. З 1929 р. партійне керівництво відмовилось від НЕПу і перейшло до політики комуністичного штурму, яку воно проводило в 1918-1921 рр.

Проголошений курс на індустріалізацію був спрямований на забезпечення економічної самостійності і незалежності СРСР; зміцнення обороноздатності країни; створення матеріально-технічної бази для модернізації як промисловості, так і сільського господарства; стимулювання неухильного зростання продуктивності праці і н цій основі підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих.

У здійсненні технічної реконструкції народного господарства важливе місце відводилося виконанню першого п’ятирічного плану (1928-1912 – 1932-1933 господарчі роки). У квітні 1929 р. XVІ конференція ВКП(б) схвалила оптимальний варіант цього плану. В листопаді цього ж року Сталін проголосив курс на форсування індустріалізації. У 1931 р. радянські закупки становили 30% світового експорту машин і обладнання. Джерелами фінансування цих закупок та індустріалізації були: перекачування коштів із легкої та харчової у важку промисловість; над податок з населення; збільшення експорту; режим економії.

Процес індустріалізації в Україні в основних рисах мав свої особливості:

1. Інвестування в промисловість республіки значної частини коштів.

2. Будівництво і реконструкція великих промислових об*єктів.

3. Нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки.

4. Поява нових галузей (у харчовій: молочно, масло переробна, маргаринова, комбікормова).

5. Модернізація легкої та харчової промисловості значно відставала від важкої індустрії.

Загалом, індустріалізація вивела Україну на якісно новий рівень промислового розвитку. Україна посіла в Європі друге місце за виплавкою чавуну, третє місце за виробництвом сталі, четверте місце в світі за видобутком вугілля.

Проте індустріалізація мала й негативні наслідки:

1. Підрив розвитку сільського господарства і галузей легкої та харчової промисловості.

2. Нераціональне й нерівномірне розміщення продуктивних сил.

3. Відрив сировинних баз від підприємств-споживачів.

4. Посилена централізація управління промисловістю.

5. Загальне одержавлення засобів виробництва.

6. Зниження життєвого рівня населення.

Дата добавления: 2015-05-23