ЇП. Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу

II. Мотивація. Оголошення теми, мети та очікуваних результатів.

Хід уроку. І.Організаційний момент.

1. Організація робочих місць та готовності класу до проведення уроку.

Даний урок проходить у формі захисту учнівських дослідницьких робіт, на розсуд однокласників будуть представлені презентації з відповідних тем. Завчасно серед учнів було сформовано групи по 2 особи, які отримали завдання підготувати презентації про розвиток культури в Україні за темами:

«Розвиток науки: здобутки та проблеми», «Українське поетичне кіно», «Література. Творчість Л. Костенко та І. Драча», «Українська естрадна музика», «Творчість українських митців: М. Глущенка, М. Дерегуса, А. Горської, М. Приймаченко»

Учні вели самостійну пошукову роботу, готували повідомлення, добирали джерела інформації, займалися оформленням проекту.

Однокласники та запрошені гості будуть працювати в ролі експертів, підводячи підсумки уроку ми визначимо, які роботи мали найбільше враження.

Назва презентації	Хто виконав	Оформлення	Виклад матеріалу та розкриття теми	Представлення презентації	Що Вас найбільш вразило в даній презентації	Яка презентація Вам найбільш сподобалась
Розвиток науки: проблеми та здобутки
Українське поетичне кіно
Українська естрадна музика
Тенденції в розвитку укр.. мистецтва
Творчість І. Драча та Л. Костенко

Учитель: Ми торкнемось вивчення питань культури. На її розвиток впливають суперечливості суспільного життя, прогресивні і реакційні тенденції. Культурні цінності зберігають вічне. Але кожне нове покоління сприймає їх по - новому, осмислюючи здобутки попередників та рухаючись вперед.

Вчитель акцентує увагу дітей, що в 2013р.:

• Борису Патону виповнилось 95 років;

• 100 років від дня народження Миколи Амосова;

в 2014 році українське суспільство буде відзначати декілька пам'ятних дат пов'язаних з темою, яку ми розглядаємо на уроці зокрема:

90 років від дня народження С. Й. Параджанова (1924-1990),
вірменського і українського кінорежисера;

• 105 років від дня народження М. О. Примаченко (Приймаченко,
1909-1997), українського майстра народного декоративного
розпису;

• 65 років від дня народження В. М. Івасюка (1949-1979),
українського поета та композитора

План.

1. Освіта. Розвиток науки: здобутки та проблеми.

2. Здобутки українського кінематографу. «Поетичне кіно».

3. Український живопис

4. Естрадна музика.

Учитель. Даний період радянської історії характеризується висловом «застій», щоб зрозуміти які чинники впливали на розвиток української культури, ми переглянемо І частину цифрового ресурсу під назвою «СРСР в період загострення кризи радянської системи (загальна характеристика)»

(цифровий ресурс створено вчителем історії Лишевським В.М.) 1. Представлення презентації «Стан науки: здобутки та проблеми.» Орієнтовний текст представлення презентації

В своїй презентації я розповім про діяльність декількох вчених, які прославили українську науку даного періоду, Насамперед потрібно пригадати Бориса Патона

Патон Борис Євгенійович - видатний радянський український учений в області металургії і технології металів, організатор науки, директор Інституту електрозварювання імені Е.О.Патона АН Українській РСР, доктор технічних наук, професор, академік АН СРСР, академік і президент АН Українською СРСР

Понад 50 років Б.Е.Патон є президентом Національної академії наук України, яка під його керівництвом перетворилася на один з найбільших наукових центрів Східної Європи, широко відомий у всьому світі.

У 1969 р. під керівництвом Бориса Євгеновича була здійснена перша

космічна зварювальна технологія — зварювання у навколоземному просторі.

На пілотованому кораблі "Союз-6" космонавт В.М. Кубасов провів

Експеримент з електронно-променевого, плазмово-дугового зварювання та

Зварювання плавким електродом. Були вивчені особливості формування зварних

швів в умовах невагомості, доведено, що під час роботи у космічному просторі можна

отримувати щільні й добре сформовані шви.

Під керівництвом Б.Є. Патона було розроблено технології для зварювання

трубопроводів, створені унікальн і оригінальні технології та обладнання для

контактного зварювання неповоротних стиків труб — комплекси "Север".

За допомогою контактного зварювання зварено понад 70 тисяч кілометрів

трубопроводів, зокрема близько 6 тисяч кілометрів газопроводів великого діаметра в

умовах Крайньої Півночі

МИХАЙЛО ЯНГЕЛЬ

В галузі космічної техніки видатних успіхів досягнув Михайло Янгель Під його керівництвом і за участю створено кілька класів і поколінь радянських стратегічних бойових ракет, зокрема одно- і двоступінчасті ракети на висококиплячих компонентах палива з автономною системою керування 1-го покоління, двоступінчасті ракети з дальністю польоту понад 11 тис. км і складними рішеннями бойових завдань

Базовою ракетою стала міжконтинентальна багатоцільова ракета важкого класу, Р-36 або (СС-9). На переговорах про скорочення стратегічних озброєнь США вимагали знищити передусім саме ці ракети — адже вони були практично невразливі для засобів протиракетної оборони США. Унікальну систему для дальнього виявлення міжконтинентальних балістичних ракет було зорієнтовано на північ, на висоту орбіти 1300 км. Орбітальну головну частину, що з'являлася з протилежного боку на низькій орбіті (120 км), виявити було практично неможливо. Наявність на озброєнні цієї ракети змусила США розпочати переговори про обмеження стратегічних озброєнь

М.К.Янгель рано пішов з життя — надлюдські перевантаження, стреси далися взнаки. Серце зупинилося в день 60-річчя вченого. Його задуми втілювали учні.

Гордістю колективу стала ракета-носій «Зеніт-35Ь», для якої характерна точність виведення на орбіту, що перевершує точність зарубіжних носіїв, висока надійність, рівень автоматизації робіт на стартовому комплексі, екологічна чистота. Вантажопідйомність

«Зеніту» становить 13740 кг. Не дивно, що до цього носія виявляють велику зацікавленість зарубіжні фірми

Великий вклад у розвиток сільського господарства вніс Василь Ремесло

Великою заслугою вченого є розробка та впровадження в селекційну практику методу отримання високоврожайних сортів озимої пшениці з підвищеною стійкістю до екстремальних умов. Роботи зі створення пластичних зимостійких сортів озимої пшениці значно розширили ареал вирощування цієї культури в нетрадиційних зонах. Сорти озимої пшениці, створені особисто і під його керівництвом, стали значущим фактором підвищення врожайності і валових зборів зерна в колишньому СРСР Шедевром світової селекції є сорт «Миронівська-808», а всього н им створено і районовано 20 сортів озимої пшениці. Автор понад 200 наукових праць, у тому числі 5 монографій. Ряд праць опубліковано за кордоном.

В моїй розповіді затронута діяльність тільки 3 вчених. Але якщо говорити про розвиток всієї науки то ми зазначимо, що відсутність інтелектуальної свободи гальмувала розвиток радянської науки. Згубний вплив на науку мала також штучна ізоляція вчених СРСР

2. Представлення презентації. «Українське поетичне кіно».

Орієнтовний текст представлення презентації

Саме кіно дозволяє нам, простим глядачам, поринути у новий незвіданий світ - світ фантазій, історій та мрій, у якому нам ніколи не побувати насправді, проте який щодня

забарвлює та прикрашає нашу буденну реальність. Сьогодні навіть важко уявити життя без кіно. А українське кіно - це особливі кінострічки. Вони зняті на Батьківщині, в них проглядається історія нашого народу, сяють українські кінозірки, творять українські режисери. Це наша гордість і наша надія

У 60-70-х роках на небосхилі українського, а також світового кінематографу яскраво засяяли імена, що прославили Україну на весь світ, — це режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко; актори Іван Миколайчук, Юрій Шумський, Гнат Юра, Костянтин Степанков, Микола Гринько, Богдан Ступка. У цей час з'являються стрічки, які розпочали унікальний феномен «українського поетичного кіно» - напрям, що мав справжнє «національне» забарвлення, був своєрідним втіленням «українськості» в кінематографі.

У 1964 році з'являється легендарна стрічка Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Фільм, в основі сюжету якого вічне кохання, над яким невладна навіть смерть. Режисер звернувся до скарбів народної творчості, але не як до музейних реліквій, а як до живих і потужних за своїм духовним потенціалом засобів художнього впливу. Кінофільм був високо оцінений кінематографічним світом, про що свідчать нагороди: приз на Всесоюзному кінофестивалі в Києві, призи на міжнародних кінофестивалях в Мар-дель-Плато, Римі, Салоніках, приз Британської кіноакадемії. Всього Сергій Параджанов був удостоєний 28 призів на міжнародних кінофестивалях у 21 країні, що зазначається у Книзі рекордів Гіннеса. Однак надалі на кінострічку чекало забуття... Лише у 1987 році фільм знову з'явився на екрані,

В 1966 році отримав золоту медаль на міжнародному кінофестивалі в Салоніках. А на думку відомого сербського режисера Єміра Кустуриці цей фільм є однією з кращих картин у світі.

Цікава доля самого режисера «Тіней...». У 1965-1968 роках Параджанов разом з іншими діячами української культури протестував проти масових політичних арештів українських інтелектуалів, а його підпис під «Листом проти незаконних політичних процесів» стояв першим. Крім того, Параджанов неодноразово боровся за дотримання свободи слова та друку на території України і за все це став об'єктом переслідування та репресій. За непохитну громадянську позицію його жартома називали «вірменином, який народився в Грузії, змушений був сидіти в російській в'язниці за український націоналізм». Після показу кінострічки «Тіні забутих предків» стала» засяяла «зірка» видатного актора Івана Миколайчука - легенди українського кінематографу.

Юрій Іллєнко

Народився 1936 року у напіввимерлих від Голоду Черкасах. Тікаючи від війни, 41-го, опинився з мамою і двома братами в самому серці Сибіру, селі Філіповці на Обі. Молодший брат помер там від виснаження. 46-го батько, демобілізований з фронту, завербувався на шкідливіше виробництво скловати, в Москву, щоб дати дітям пристойну освіту. Сім'я жила в бараці на території заводу, через що мама захворіла на туберкульоз. Закінчив школу на робочій околиці Москви і вступив до престижного інституту кінематографії на операторський факультет. 1960-го зняв дипломну роботу, перший в історії інституту повнометражний фільм "Прощавайте, голуби", і отримав за нього найвищі нагороди на світових кінофестивалях в Празі і Локарно за найкращу операторську роботу. 1963 - отримав запрошення зі студії Довженка зняти режисерові Параджанову фільм "Тіні забутих предків".

Дебют в режисурі - "Криницю для спраглих" за сценарієм Івана Драча про винищення українського села - було заборонено постановою ЦК компартії України на 22 роки. Наступний фільм - "Вечір напередодні Івана Купала" - алегорична історія України, було знято з екрану рішенням Міністра культури Радянського Союзу і покладено на полицю на 18 років. Фільм реабілітовано 1988 року.

1971 року на 24-му з'їзді компартії України заборонено наступний, третій фільм Юрія Іллєнка - "Білий птах з чорною ознакою", над яким він працював разом з Іваном Миколайчуком. Заборонено - як "найбільш шкідливий фільм, що колись було

зроблено в Україні, особливо шкідливий дл я молоді". У фільмі вперше в історії було виведено як головного героя вояка УПА. Рятуючи себе, Петро Шелест, перший секретар ЦК КПУ, бо саме він дозволив показати фільм з'їздові, посилає «Білого птаха» на Московський міжнародний кінофестиваль. Фільм тріумфально виборює Гран Прі фестивалю, завдяки півгодинній овації шести тисяч глядачів кремлівського палацу з'їздів, де проходив кінофестиваль

У різні роки було заборонено майже всі проекти Юрія Іллєнка на стадії сценарію. З написаних 42 сценаріїв, лише сім стали фільмами.

Режисером Леонідом Осикою відзняті художні фільми «Захар Беркут» за повістю Івана Франка, «Поклонись до землі», «Гетьманські клейноди» та інші. Але справжнім «поетичним кіно» стала стрічка «Камінний хрест» - фільм, котрий на кінофестивалі православного кіно «Золота Оранта» у 1995 році був удостоєний найвищої нагороди.

Леонід Биков

З того моменту, як Сергій Параджанов зняв «Тіні забутих предків», почався новий відлік часу. Студія досить стрімко почала випливати із затишної гавані провінційності на велику воду світового кіно. «Українське поетичне кіно» вже існувало, і це був абсолютно самостійний кінематографічний феномен. Така собі незалежна кінотериторія, що існує за власними законами. Та окрім «поетичного кіно» на кіностудії знімалося багато інших фільмів, як і на будь-якій радянській студії. Київській кіностудії останні 10 років свого життя присвятив Леонід Биков

Леонід Биков - дуже талановитий актор, улюбленець мільйонів глядачів. Що встиг так багато, і що так багато не встиг зробити. Що так і не отримав гідного офіційного визнання, але що завоював серця вдячних прихильників його акторського дарування. Залишив Ленінград і переїхав до Києва. Причину від'їзду можна знайти у листах Бикова В одному з них він пише: "Вже майже рік не знімаюся. Не хочу. Відмовився від 9 сценаріїв. Не хочу брати участь у брехливих і антихудожніх речах. Звичайно, довго не протримаєшся, треба виконувати план студії. Дедалі частіше думаєш, що треба повертатися додому"

До поетичного кіно Биков поставився з цікавістю і повагою, та воно було не для нього. Він прагнув іншого. Його давньою мрією Бикова була постановка картини про героїзм радянських льотчиків в роки війни. Любов до людей цієї професії жила в ньому постійно. Тому, коли наприкінці 60-х зажевріла можливість постановки кінострічки про військових льотчиків, Леонід Федорович відразу вхопився за неї.. Нарешті дозволяють знімати, але грошей дають в обріз, замість кольорової широкоформатної плівки виділяють вузькоформатну чорно-білу, а у відповідь на прохання виділити військову техніку зневажливо кидають: "Муляжами обійдетеся"!. Він

розумів, що сперечатися марно. Але справжні "живі" літаки йому потрібні були до зарізу. Він повинен був ЛІТАТИ!

І тоді Биков вирушає в Москву, щоб добитися зустрічі з головою ДОСААФ, тричі
Героєм Радянського Союзу, маршалом авіації, легендарним Олександром

Покришкіним. Той обіцяв подумати і попросив залишити на пару днів сценарій. Але пари днів не знадобилося. Прочитавши сценарій того вечора ж, Покришкін прийшов в захват і скромно помітив, що головний герой комєск Титаренко - ну буквально з нього списаний! Вже наступного дня Покришкін розпорядився передати на баланс кіностудії Довженка 5 літаків Усі трюки Биків намагався виконувати сам - авіатор він або хто?! І, до речі, за час зйомок цілком пристойно освоїв управління літаком. У повітря йому, звичайно, самостійно підніматися не дозволяли, але по аеродрому Леонід Федорович рулював щосили. І радів, як дитина.

Слайд № 8

У фільмі про війну сама війна на другому плані. Бо війна все одно кінчається, скільки б не тривала. Вічна тільки музика. І за це можна битися і навіть гинути. У цьому суспільстві молодих, де той, хто старший на рік, може вважати себе «старим», а ще трохи старші — це вже ветерани. Бо це війна, де смерть чатує на кожного, і своїх друзів можна тільки любити і берегти. Тільки так можна вижити. Почуття тут ідеальні.

За рік прокату фільм "В бой идут одни старики" зібрав більше 72 мільйонів глядачів. У кожному місті, де проходив показ, був аншлаг. Успіх фільму не міг залишитися непоміченим. На Бакинському фестивалі керівництво щоб не дати на гран-прі Шукшину за його фільм "Калина Червона". Вирішило вручити приз Бикову. Але Леонід Федорович відмовився: " В списку, де першим стоїть Шукшин, я вважатиму за честь бути сотим", - вимовив він.

Слайд № 9

Йому не судилося втілити свої творчі плани, трагічні обставини обірвали його життя. На його похоронах звучала легендарна «Смуглянка», це була його особиста воля

Леонід Биков - дуже талановитий актор, улюбленець мільйонів глядачів. Що встиг так багато, і що так багато не встиг зробити. Що так і не отримав гідного офіційного визнання, але що завоював серця вдячних прихильників його акторського дарування.

Що підтримувало всіх цих людей? Відповідь проста: творчі задуми, які вони, незважаючи ні на що, мріяли перетворити у фільми. Якщо ближче ознайомитись з біографією кожного з них, можна побачити, які прекрасні у них були задуми і яких видатних, без сумніву, фільмів ніколи вже не побачать їхні шанувальники.

Слайд № 11

Проте політика Радянського Союзу суперечила національним ідеям українського поетичного кіно. У роки «застою» воно було визнане архаїчним та відірваним від життя, а задля витіснення зайвого патріотизму почалося активне переслідування українських режисерів. Через ідеологічну цензуру заборонили до показу безліч українських кінострічок. Майже половина, а саме шість із цих чотирнадцяти стрічок було заборонено відразу або невдовзі після виходу. Частину заборонених стрічок глядачі змогли побачити наприкінці 1980-х або вже в незалежній Україні, інші ж можна вважати втраченими

Дата добавления: 2015-05-23