Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Колискова для мене 3 страница




Матеріали: кожна дитина одержує аркуш паперу для малювання, кольорову крейду або олівець.

Інструкція. Процедура починається із загальної розмови про почуття. Має сенс торкнутися наступних питань:

■ Які почуття я переживаю протягом дня?

■ Чому вони виникають і що служить для цього "пусковою кнопкою"?

■ Про що ці почуття говорять мені?

■ Перед ким я не приховую своїх почуттів?

■ Чи завжди я управляю своєю поведінкою, коли переживаю те або інше почуття?

■ Як я вирішую, що мені робити в тій чи іншій ситуації?

■ Які емоції прості і приємні для мене, а які складні і неприємні?

■ Які почуття допомагають мені дружити, а які заважають?

Після цього діти одержують завдання: треба намалювати обличчя, що виражає певну емоцію (яку саме - дитина обирає сама).

Нехай діти поміркують над питаннями:

■ Що може відчувати або думати намальований персонаж?

■ Чому він переживає цю емоцію?

■ Що відбулося з ним?

■ Чого він хоче?

■ Що він робитиме далі?

Відповіді на ці питання діти можуть записати на аркуші з малюнком, причому бажано, щоб вони були сформульовані у формі прямої мови - від імені цього персонажа. Учні можуть намалювати ще один-два обличчя, які зображують вже інші емоції, і сформулювати відповідні пояснення до них. Після цього всі діти, по черзі, показують свої малюнки і описують, що думає і відчуває зображена на них людина. Наприклад: "Я хлопчик, який живе разом зі своїми батьками в квартирі на околиці міста. Мої батьки працюють, а мені самотньо. На цьому малюнку видно що я радію, тому що почув дзвінок в двері: до мене в гості прийшов друг". І нарешті, на основі малюнків можна придумати історію. В цьому бере участь вся група: одна дитина починає, представляючи свого героя і його почуття в певній ситуації. Потім включається інший учасник, представляє свій персонаж, і разом з партнером вони придумують історію, в якій діють обидва намальованих герої. Після цього наступна дитина розвиває історію й додаючи до неї ще одну дійову особу тощо. Всього в придуманій дітьми історії можуть брати участь 4-11 персонажів. Важливо, щоб оповідачі відповіли ні питання:

■ Чим завершиться історія?

■ Як відчуватимуть себе всі її герої?

Обговорення

■ Чи сподобалася мені гра?

■ Які емоції я хотів би відчувати частіше?

 

Коробка щастя

У житті дітям потрібна певна витримка. Вони щодня стикаються з фрустрацією й розчаруванням спостерігаючи, як дорослі в своєму метушливому житті забувають, що таке бути дитиною. Інколи діти відчувають, що їх не розуміють або ігнорують.

Що ж може розвинути стійкість у дитини? Ми вважаємо, що важливий помічник в цьому – оптимізм. В житті будь-якої дитини є ситуації, що роблять її щасливою, є враження, події, за які вона вдячна долі. Задача цієї вправи - пригадати їх.

Матеріали: олівці, аркуші паперу для кожної дитини.

Інструкція. Ведучий звертається до всіх учні як до однієї дитини: "Уяви, що у тебе є коробка щастя. Вона може мати розмір коробки з-під взуття, коробочки з-під маминої обручки, а може бути такою великою, немов упаковка від холодильника. У цій коробці зберігається тільки те, що робить тебе щасливим. Якщо ти раптом відчуєш себе самотнім або засумуєш, то завжди зможеш залізти в неї, щоб розвеселитися. Що ти покладеш до цієї коробки. Закрий очі й подумай про те, що допомагає тобі відчувати себе щасливим. Якщо ти уявив собі, що це, можеш розплющити очі. Намалюй свою коробку і те, що в ній знаходиться. Якщо хочеш, можеш намалювати себе (1-2 хвилини.) Має сенс спочатку подумати про розмір коробки щастя. Допоможіть дітям уявити її та зобразити на аркуші паперу. Після цього діти малюють вміст коробки. Людей і предмети можна малювати як усередині коробки, так і навколо (15 хвилин). Після завершення малювання діти збираються в четвірки, показують один одному свої малюнки й обговорюють їх. Потім відбувається обговорення в групі.

 

Чемодан зі стресами

Рівень стресу батьків, який зростає, має вплив і на дітей. Якщо батьки насилу підтримують свій внутр і шній спокій в "бурях повсякденності", то дітям нема де брати приклад для наслідування. В цій грі ми пропонуємо простий спосіб подолання стресу: діти можуть відкинути все, що їх турбує, і звернутися до проблеми тільки тоді, коли вони самі схочуть зробити це усвідомлено.

Матеріали: олівці, аркуші паперу для кожної дитини.

Інструкція. Ведучий звертається до всіх учнів як до однієї дитини: "Уяви, що в тебе в кімнаті є чемодан, який закривається на ключ. Можливо це старомодний шкіряний чемодан або пластиковий чи металевий. Уяви собі ключ від нього. Це чарівний чемодан, в якому ти бережеш все, що тебе хвилює, турбує або дратує. Ніщо не може вирватися звідти саме по собі. Проте якщо ти схочеш подумати про якусь проблему, що ти заховав до свого чемодана, то можеш її дістати, зробити з нею будь-що та покласти назад, коли забажаєш. Намалюй свій чарівний чемодан і ключі до нього. Потім намалюй те, що тебе хвилює, дратує або турбує. Можеш намалювати це усередині чемодана або біля нього" (15 хвилин). Після виконання завдання діти збираються в четвірки показують свої малюнки один одному.

Обговорення

■ Якого розміру мій чемодан?

■ Що мене найбільше турбує?

■ Які дрібниці мене нервують?

■ Що я роблю, коли хвилююся?

■ Чи легко я «виходжу з себе»?

■ Що я можу зробити, щоб відновити душевну рівновагу?

 

Безпечний притулом

Дітям, як і дорослим, інколи потрібне місце, де вони можуть відчути себе в безпеці й відновити гарний настрій. У повсякденному житті, коли ми втрачаємо внутрішню рівновагу, відчуваємо хвилювання чи образу, не менш важливим є вміння створювати подібне місце в своїй уяві, щоб черпати там свіжі сили. Виконуючи цю вправу діти можуть намалювати таке місце.

Матеріали: олівці, аркуші паперу для кожної дитини.

Інструкція. Ведучий звертається до всіх учнів як до однієї дитини: "Іноді нам хочеться опинитися в такому місці, де нам ніхто не заважатиме, де від нас нікому нічого не потрібно, де ми в безпеці, де ми не відчуваємо ніяких неприємних хвилювань. Ти можеш сам придумати собі таке місце. Закрий очі й уяви собі кімнату, де тобі добре, де ти відчуваєш себе в безпеці. Ця кімната тільки твоя. Ніхто не може там тебе образити, увійти туди без твого дозволу і знаходиться в цій кімнаті? Чи є там ліжко, чи килим? Чи є в цій кімнаті стіл або куточок з іграшками? Чи є стільці? Вікно? Чи можна в нього подивитися, чи воно завішане? Чи є в кімнаті полиці? Що на них? Чи є книги або журнали? Яке в кімнаті освітлення? Там темно чи світло?

Не розплющуючи очей, озирнися довкола. Чи подобається тобі у цій затишній кімнаті, яку ти вигадав? (1 хвилина).

Тепер розплющ очі й намалюй свою кімнату в подробицях, які ти там бачив" (15 хвилин). Після завершення вправи діти утворюють пари, показують партнерам свої малюнки і пояснюють, що там зображено.

Обговорення

Охочі можуть показати свої малюнки групі і коментувати їх. Поговоріть з дітьми про значення такого затишного куточка.

Яких людей і предметів не повинно бути в цій кімнаті?

Що я відчуваю, знаходячись в цьому місці?

Чи є у мене вдома місце, в якому я можу усамітнитися?

Чому дітям і дорослим важливо мати нагоду побути наодинці?

Про що я міркуватиму в своєму затишному куточку? Це будуть спогади про щось добре або мрії про майбутнє?

Обговоріть з дітьми про можливість створення місця в своїй уяві, до якого вони завжди повернутися, будучи дуже схвильованими чи роздратованими.

 

Дерево

Ця вправа особливо корисна дітям, які відчувають, що їх образили або висунули до них надмірні вимоги. Вона спрямована на розвиток внутрішньої сили й оптимізму. Спочатку учні беруть участь у «фантазійній подорожі». Потім діти можуть намалювати символ своєї внутрішньої сили і стійкості.

Матеріали: олівці, аркуші паперу для кожної дитини.

Інструкція. Ведучий поволі і спокійно промовляє наступний текст: "Встань поряд зі своїм стільцем і випрями спину. Зроби глибокий вдих закрий очі. Спробуй відчути свої ноги: відчуй, як міцно вони стоять на землі. Уяви, що ти дерево і твої корені вросли глибоко в землю. Уяви, що у тебе виростаю нові корені, які розгалужуються в землі. Деякі з них товсті та сильні, інші більш тонкі, вони заповнюють весь простір землі навколо тебе. Уяви, що ці корені міцно тримають твій стовбур, і ти стоїш на землі твердо й упевнено. Якщо хочеш, можеш розкинути руки й уявити, що це гілки, які теж розкинуті в усі боки. На гілках росте листя, що поглинає сонячне світло. Крізь твої гілки дме легкий вітерець, вони злегка гойдаються. Твої могутні корені міцно тримають стовбур, і ніякий буран не завдасть тобі шкоди Якщо хочеш, уяви, що починається жахлива буря, розхитує дерева. Твій стовбур хитається з боку в бік, деякі гілки можуть зламатися, але ти так міцно вріс в землю, що для тебе це не зашкодить... Відчуй свої корені, стовбур і гілки: відчуй, який ти міцний і гнучкий. Нехай дме вітер - твої гілки згинаються під його силою, але не ламаються (1 хвилина). Поступово вітер вщухає. Сонце виходить із-за хмар, і ти насолоджуєшся спокоєм, що оточує тебе... Ти знову стаєш самим собою. Потягнися, глибоко вдихни, розплющ очі... Повернися на місце і намалюй своє дерево. Намалюй його корені, стовбур, гілки" 15хвилин).

Після цього діти збираються в четвірки і обговорюють свої малюнки (10 хвилин).

Обговорення

Які бурі відбуваються в моєму житті? Для чого мені потрібен могутній стовбур і міцні корені?

Як мені добитися цієї впевненості в житті?

Дерево підпитується енергією сонця, одержує поживні речовини з землі, щоб стати сильним. Що потрібно мені, щоб стати сильним?

 

Побажання щастя

Всі діти хочуть, щоб батьки їх любили. Але на якомусь етапі вони починають розуміти, що, мабуть, краще - любити самому.

Матеріали: олівці, аркуші паперу для кожної дитини.

Інструкція. Ведучий звертається до всіх учнів як до однієї дитини: "Подумай про свою сім'ю і своїх друзів. Вибери серед них того, кого ти особливо сильно любиш... А зараз закрий на мить очі й відчуй у своєму серці любов, яку ти відчуваєш до цієї людини. Уяви: сила твоєї любові така, що її проміння досягає людини, яку ти любиш. Чого б ти хотів побажати їй? Щастя, здоров'я, упевненості? Коли ти відчуєш, що твоя любов оточує цю людину з усіх боків, знову розплющ очі... (2-3 хвилини). Намалюй людину, яку ти любиш, оточи її кольором і світлом своєї любові. Якщо хочеш можеш написати, що ти бажаєш їй" (10 хвилин).

Далі діти розбиваються парами, показують один одному свої малюнки і коментують їх.

Обговорення

Охочі можуть показати свої малюнки групі. Корисно відповісти на такі запитання:

Всі ми хочемо, щоб нас любили. Коли це бажання особливо сильним?

Іноді ми відчуваємо сильну любов до іншої людини. Які це можуть бути ситуації? Чи можеш ти любити когось, хто тебе не любить?

■ Як виникає любов?

■ У чому полягає відмінність справжньої любові від несправжньої?

■ Чому любов змінює людей?

 

КРЕАТИВНІ РУХИ

 

Вправи цього розділу допоможуть створити у групі доброзичливу й дружну атмосферу. Всі повинні почувати себе вільними й бути готовими до експериментів. Креативні рухи особливо важливі для дітей початкової школи. Запропоновані вправи допомагають учням висловити свої почуття й побажання, дізнатися щось нове. Сьогодні діти мало рухаються, проводять багато часу перед телевізор або комп'ютером, що не лише обмежує уяву, але негативно позначається на розвитку моторних навичок. Школярі, що ведуть сидячий спосіб життя втрачають можливість активного навчання. Вони відчувають себе обмеженими й неповноцінними. Креативні рухи допоможуть зняти пасивність і песимізм. Вони дадуть дітям відчуття контролю над власним тілом, допоможуть виразити себе, сконцентруватися на досягненні поставлених цілей, встановити контакт з іншими, можливість приймати рішення тощо.

 

Пишемо на руці

Іноді дітям не хочеться писати чітко й зрозуміло для всіх. Під час виконання цієї вправи їм доведеться докласти зусиль. Завдання не лише приносить задоволення, але й тренує мозок.

Інструкція. Група розбивається на пари. Кожна пара вибирає, хто буде виконувати роль партнера «А», а хто "Б". Діти стають поряд. Партнер "А" закриває очі і протягує партнеру "Б" свою праву руку (вона буде поверхнею аркуша). Партнер "Б" тримаючи руку товариша, пише на ній букви. При цьому партнер "А" намагається із заплющеними очима зрозуміти, що було написано. Вчитель обов'язково повинен дати дітям вказівку: "Починайте з простих букв, поступово переходьте до складніших. Після написання кожної букви ми її "витираємо", щоб написати нову. Це допоможе вам сконцентрувати увагу" (5 хвилин).

Тепер партнер "Б" пише на руці товариша прості і короткі слова. Нагадайте дітям, що після кожного слова треба робити паузу, щоб учень зміг повідомити, яке слово він "прочитав" (5 хвилин). Після цього діти малюють на руці прості символи: наприклад, серце, гору, коло, трикутник, квадрат, сонце, місяць, квітку, будинок тощо (5 хвилин).

Після цього партнери міняються ролями (15 хвилин). По завершенню вправи учні кожної пари протягом 5 хвилин обмінюються враженнями: як їм було працювати один з одним? Якою була атмосфера під час роботи? Що вийшло добре?

Обговорення

■ Чи сподобалася мені гра?

■ Чи зумів я прочитати те, що мій партнер написав мені на руці?

■ Яка роль мені сподобалася більше?

■ Що мене здивувало?

 

Вростаємо корінням в землю

Це "чарівна вправа", яка вимагає концентрації, організації і фантазії. Якщо всі дотримуватимуться правил, результати можуть бути дивовижними.

Інструкція. Діти розбиваються по троє так, щоб у всіх учасників трійки дні народження припадали на різні місяці, крім того вони повинні бути приблизно одного зросту. Трійки розташовуються у кімнаті, стаючи та, щоб один учасник був в середині, а два інших - з боків від нього. Той, хто знаходиться в середині, встає навитяжку й стискає долоні в кулаки. Задача обох інших партнерів - за сигналом "Раз, два, три!" підняти вгору дитину, яка стоїть в середині потримати її декілька секунд. Для цього потрібно взяти її за кулаки (долоні стиснуті в кулаки, руки міцно напружені - навитяжку) і спробувати підняти вгору, правило, це не викликає особливих труднощів і учасникам вдається підняти свого товариша на декілька сантиметрів над підлогою.

Потім починається "чарівна частина". Дитина що стоїть в центрі, повинна "змінити свій стан свідомості", а саме: відчути себе деревом. Інші учні мовчать, щоб їх партнер мав змогу сконцентруватися. Він закриває очі й уявляє, що його ноги глибоко вросли в землю. При цьому ведучий промовляє: "Відчуй, що вага твого тіла ніби опустилася вниз, і ти немов вріс в землю, мов сильне, міцне дерево. Коли дитина відчує такий стан, вона повинна кивнути і це буде знаком для партнерів, які повторюють спробу його підняти. Якщо все йде за планом, дітям не вдасться підняти свого товариша (цього разу він міцно вріс в землю) або ж це може вийти, але зі значними зусиллями.

Після виконання обох частин завдання діти міняються ролями. Кожен з учасників трійки повинен побувати в ролі того, кого піднімають, двічі: один звичайно й один раз в стані глибокої концентрації

По завершенню вправи учасникам трійки дається 5 хвилин для обговорення.

 

Моя ідеальна родина

Щоб зрозуміти дітей, потрібно знати про їх відносини в родині. Пропонуючи цю вправу, ми шанобливо і тактовно звертаємося до цієї теми. Діти часто відчувають потребу поговорити про цей бік свого життя для того, щоб зрозуміти своє місце в родині. Ця гра - "родинне розташування". Сутність завдання полягає в тому, що потрібно розташувати членів своєї ідеальної родини біля себе. Учень обирає серед товаришів свою "ідеальну родину" й відводить для кожного певне місце за власним бажанням. Як правило, це можуть зробити вже п’ятирічні діти. Хлопці переважно розташовують всіх членів сім'ї в один ряд, один за одним. В цьому випадку їм потрібно підказати, що рідних можна розташовувати й інакше.

Діти з багатодітних сімей інколи намагаються виклю ч ити своїх братів і сестер, уявляючи тільки себе і батьків. Це символічно означає просте послання: "Я хочу щоб на мене звертали більше уваги". Діти-одинаки часто хочуть розставити пів групи в якості братів і сестер. Це теж цілком зрозуміле бажання.

Вправу час від часу можна повторювати. За один раз розстановки можуть проводити по 3-5 учасників.

Інструкція. Діти сідають по колу або залишаються на своїх місцях (в цьому випадку сценою буде місце біля дошки). Ведучий стисло
пояснює правила. Потім пропонує кому-небудь з дітей показати свою "ідеальну родину". Уточніть завдання ще раз: це повинна бути не реальна родина, а та, яку кожен хотів би мати ("Інколи ми мріємо про таку родину коли наша справжня нас чимось не влаштовує»).

Дитина, яка хоче уявити свою ідеальну родину, просить своїх товаришів допомогти їй, запрошуючи друзів в центр кола. Учень може відразу прокоментувати ролі ("Ти будеш моїм старшим братом, тому що у мене є три маленькі сестри, за якими мені доводиться стежити"), а може повідомити цю інформацію після розташування. Стежте за тим, щоб дитина не забула виділити місце й для себе.

Після першого розташування ви може запитати: Чи "відповідні" відстані між членами твоєї ідеальної родини? Можливо, ти хочеш змінити їх місце розташування або вирази облич?

Обговорення

■ Чи сподобалася мені ця гра?

■ Чому цілком природнім є бажання іноді мати "ідеальну родину?"

■ Які труднощі твоїй родині тобі доводить долати?

■ Які труднощі є у твоїх батьків?

■ Які труднощі є у твоїх братів чи сестер?

■ Кого легше змінити: інших членів родини чи себе самого?

■ Що б я хотів змінити в моїй родині?

 

Всі найкрасивіші тварини

В цій грі діти розвивають здатність концентрації, психічну гнучкість, спонтанність рухів і координацію. Можливість сюрпризів вносить в гру елемент несподіванки. Діти, зображаючи тварин і птахів, за сигналом ведучого змінюють пози й міміку. Можна зображувати дерева, квіти або персонаж будь-якої історії. Обов'язково передбачте наявність вільного місця в кімнаті для заняття.

Матеріали: дзвоник, барабан або бубен для ведучого.

Інструкція. Діти ходять по кімнаті, а коли ведучий подає сигнал (наприклад дзвоника) і називає яку-небудь тварину (наприклад, "Жирафа!"), всі якнайшвидше приймають типову позу цієї тварини завмирають в ній. Потім ведучий дає інший сигнал (наприклад барабана або бубна). Діти знову ходять по кімнаті, доки не пролунає наступний сигнал і не прозвучить назва іншої тварини або птаха (наприклад, "Чайка!") тощо.

Вчитель пропонує дітям разом з позою давати міміку вибраної тварини. Якщо місця вистачає, можна вибирати тварин, яких треба зображати на підлозі (ящірка, жаба, змія тощо), Тривалість гри: 10-15 хвилин.

Обговорення

■ Чи сподобалася мені гра?

■ Чи легко мені було швидко приймати позу кожної тварини або птаха?

■ Чи виходило у мене відтворити міміку кожної тварини?

■ Яку тварину мені найбільше сподобалося зображувати?

 

КРЕАТИВНЕ ПИСЬМО

Розділ "Креативне письмо" дає можливість розвивати мовленнєві навички. Під час виконання цих вправ знадобляться спокій і концентрація. Діти можуть отримати задоволення від процесу письма, відчуття власної свободи під час такої діяльності зміцнює впевненість у собі й розвиває творчий потенціал дітей.

Я та інші

З приходом до школи дитина починає відчувати, що характер її відносин з іншими людьми змінюється. Якщо приналежність до сім'ї сприймається дитиною як щось постійне, то належність до класу носить інший характер. Тут немає тієї приреченості. Дитина стикається з вимогами досягнення успіху, конкуренцією й ворожістю, шкільними угрупуваннями й авторитетами, які з початку здаються чужими, розлучається з колишніми друзями. В школі дитина розуміє: якщо вона хоче встановити добрі відносини з оточуючими, то їй доведеться брати на себе більше відповідальності. Задача дорослого, що займається дітьми, - супроводжувати процес соціального орієнтування дітей і піклуватися про те, щоб вони набували складних соціальних навичок. У цій вправі поєднується індивідуальне та колективне, а такі надається можливість кожній дитині відчути до себе увагу з боку групи.

Матеріали: кольорові олівці або крейда, великий аркуш паперу для кожної дитини.

Інструкція. Кожна дитина малює в середі аркуша свій автопортрет (навколо малюнка повинно залишитися вільне місце). Малюнок може бути реалістичним, схематичним, символічним або абстрактним. Угорі дитина повинна написати: «Я» (ім'я, прізвище; 10 хвилин.) Після того, як всі діти завершать малюнки, аркуші передаються по ряді іншим дітям. Кожен пише на малюнках своє ім'я, барвисто обрамляючи таким чином аркуш, в результаті кожен портрет повинен бути оточені іменами однокласників. Діти одержують свої малюнки назад, збираються в четвірки і обговорюють, хто яким бачить свій автопортрет зараз. Після цього малюнки можна прикріпити на стенд.

Обговорення

■ Чи подобається мені мій автопортрет?

■ Чиї ще портрети мені сподобались?

■ Про кого мені було б цікаво дізнатися більше?

 

Моє ім'я

Кожна дитина хоче, щоб до неї зверталися на ім'я. Це може бути як повне, так і зменшувальне пестливе ім'я, яким її називають у сім'ї. Крім того кожному хочеться, щоб його ім'я вимовляли правильно (що буває не завжди). Під час виконання цієї вправи дитина може повідомити, як би їй власне хотілося, щоб її називали в класі.

Ведучий оголошує умови гри:

■ Ім'я вимовляється тільки так, як цього хоче сама дитина.

■ Потрібно стежити за правильною вимовою імені.

■ Вимовляти імена потрібно поважним тоном.

Матеріали: кольорові олівці, аркуші паперу для кожної дитини.

Інструкція. Кожна дитина пише своє ім'я кольоровими олівцями (залежно від віку - або тільки або ім'я і прізвище). Кожну букву потрібно зробити мальовничою й привабливою, наскільки це можливо, щоб іншим дітям було легко помітити та запам’ятати чуже ім'я. Ще краще намалювати букви щоб інші отримали уявлення про особистість дитини - про її переваги, походження, характер. Оскільки це непросте завдання, дітям потрібно зібратися в четвірки і обговорити, яким чином можна цікаво зобразити букви, використовуючи різні способи.

Діти починають малювати. Вони можуть попросити поради в товаришів з четвірки або допомоги у ведучого (15 хвилин). Після завершення
завдання ведучий збирає малюнки і передає їх по рядам. При цьому спочатку він піднімає кожний малюнок угору та просить групу разом вимовити ім'я,
написане на ньому, потім сказати, чий це малюнок. Якщо група визначила "власника" імені правильно, то ця дитина може сказати про себе декілька слів, відповівши на питання: "Чи відоме мені значення мого імені або прізвища? Хто вибирав мені ім’я? Чи є хтось в моїй сім'ї, кого звуть так само? Чи подобається мені моє ім'я?" Малюнки можна прикріпити на стенді в класі.

Обговорення

■ Чи сподобалася мені ця вправа?

■ Чий малюнок справив на мене найбільш враження?

■ Яке ім'я мені особливо сподобалося?

 

Складаємо слова

Як правило, учні початкових класів із задоволенням вивчають нові слова. В цій вправі ми спробували використати емоційне відношення дітей до мови і запросити їх до участі у грі, в якій потрібно із букв скласти слова.

Матеріали: купа чистих паперових карток, олівці або ручки.

Інструкція. Діти збираються в четвірки сідають навколо столу. До складу четвірки повинні ввійти діти, які хотіли б ближче познайомитися один одним. Покладіть купу карток на стіл. Запропонуйте дітям узяти картку й крупно написати на ній свою улюблену букву. Буква може подобатися тому, що вона добре звучить, красиво виглядає, зустрічається у власному імені, її легко писати тощо. Діти пишуть шість улюблених букв, по одній на кожній картці. Стежте за тим, щоб написане можна було легко прочитати. Після чого по троє учнів (з кожної четвірки) повинні роздати картки з буквами всім іншим учасникам. Коли всі букви знайдуть своїх нових власників, діти в кожній четвірці кладуть картки перед, собою на стіл (кожна група повинна отримати достатньо карток для того, щоб складати з них слова. Четвіркам дається 15 хвилин для складання якомога більше слів. Для цього потрібно покласти в ряд всі отримані картки й вибирати ті букви, з яких можна скласти окреме слово. Слова, що вийшли, можні записати на аркуші паперу. Через 15 хвилин групи читають свої слова.

Обговорення

■ Якою була співпраця в моїй групі?

■ Яке слово вийшло найдовшим, а яке найкоротшим?

 

Портрет зі слів

В цьому віці діти зазвичай вже відчувають сильний інтерес до власної зовнішності, учням хочеться знати, як їх сприймають інші. Подана вправа класична творча робота, сутність якої полягає у створенні на папері портрету іншої дитини. Для виконання цієї вправи потрібно, щоб всі діти могли бачити один одного. З огляду на це столи краще поставити по колу.

Матеріали: аркуші паперу й ручки для всіх учасників.

Інструкція. Кожна дитина повинна словесно описати зовнішній вигляд одного зі своїх товаришів. Причому вона робить це так, щоб той, кого описують, не помітив цього. Увага: в тексті не можна вказувати ім'я обраного товариша.

Вчитель збирає твори, перемішує їх і зачитує словесні портрети по черзі. Учні повинні вгадати, хто представлений в кожному портреті (30-45 хвилин).

Обговорення

Чи сподобалася мені ця вправа?

Кого я вибрав для опису і чому?

Чи описував хто-небудь мене?

Чий словесний портрет сподобався мені найбільше?

 

Те, що дарує мені радість

Виконуючи цю вправу діти вчаться радіти дрібницям, які зазвичай не помічаються в повсякденному житті й сприймаються як само собою зрозуміле. Вправу краще проводити у формі групової, щоб діти мали змогу поговорити один з одним і подумати. Це сприяє емоційному поглибленню процесу навчання в школі й покращує психологічний клімат у класі.

Матеріали: ручки, скотч, ножиці, аркуші паперу формату А4. Папір розріжте по вертикалі навпіл склейте їх скотчем так, щоб вийшло на зразок довгого папірусу (3 половинки аркуша для кожної четвірки. Угорі такого "папірусу", потрібно написати: "Те, що дарує мені радість".

Інструкція. Діти збираються в четвірки обговорюють питання: "Чому іноді ми відчуваємо себе щасливими та врівноваженими, а інколи неспокійними, вразливими й тривожними? Яку роль в цьому грають зовнішні обставини, а яку - наш внутрішній стан?" (10 хвилин). Після чого ведучий роздає підготовлений папір кожній четвірці. Діти згадують речі, що роблять життя приємним, цікавим щасливим і цінним. "Досить часто це дрібниці, про які ми зазвичай згадуємо, тільки тоді, коли вони відсутні. Таким чином, у повсякденному житті ми втрачаємо можливість відчути себе по-справжньому щасливими. У цьому списку можуть бути швидкоплинні повсякденні переживання: тепле весняне повітря запах свіжого хліба в пекарні, повз яку я йду тощо. Кожен, хто щось згадав, записує це на аркуші паперу. На виконання завдання відводиться 20 хвилин. Кожна четвірка повинна пригадати якомога більше "дрібниць". Потім діти збираються разом, кожна четвірка звітується про виконану роботу: показує свій список або хтось з учасників четвірки зачитує його вголос.

Обговорення

o Чи сподобалася мені ця вправа?

o Чи вдалося кожній четвірці виразно описати те, що дарує нам радість?

o Чи можу я насолоджуватися кожною життєвою миттю або постійно поспішаю?

o Яка атмосфера в нашому класі?

o Як я розумію прислів'я: "Кожний сам коваль свого щастя?"

Діти (так само, як і дорослі або підлітки) періодично відчувають потребу у втіхах і завіряннях, що все буде добре. Бувають ситуації, в яких учні переживають сильний стрес і хочуть переміститися в спокійне місце, де м'яка і прихильна атмосфера. Виконуючи цю вправу діти зможуть усвідомити, що змушує їх нервувати, гарячитися або бентежитися, а т акож напишуть самим собі колискову. Адже колискову співають дитині, щоб вона заспокоїлася і заснула, відчувши себе оточеною любов'ю тих, хто знаходиться з нею поряд. У процесі створення власної колискової діти відкривають для себе те, що дає їм спокій, безпеку та захист. Учні, якщо їм це знадобиться, можуть зберегти і читати тексти які власно створили. Сам процес написання колискової приносить заспокоєння.

Матеріали: ручки, папір.

Інструкція. Діти розбиваються на пари. Добре, що в кожній парі будуть діти, знайомі один з одним, «налаштовані однаково», цікаві один одному. Ведучий пояснює завдання: потрібно придумати колискову, яка б складалася з однієї або декількох строф. Римувати строфи не обов'язково. Для колискової потрібно підбирати слова, які звучать м'яко, заспокійливо і створюють відповідну атмосферу. Виконання цього завдання вимагає співпраці. Кожна дитина може доповнити ідеї іншого. Партнери можуть придумувати рядки по черзі (15-20 хвилин).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 600; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.102 сек.