Лист, що падає 2 страница

Ліплення

Гра проводиться перед великим дзеркалом, яке стоїть на підставці або прикріплене до стіни. Беручи участь у цій грі дитина вчиться розпізнавати почуття людей за виразом їх обличчя, а також передавати власні почуття за допомогою адекватної міміки.

У першій частині гри вчитель пропонує дитині відтворити вираз обличчя в різних ситуаціях, наприклад, коли вона сердиться, чогось боїться, радіє тощо. Якщо дитині важко це зробити, то вчитель показує їй зразок, який дитина повинна скопіювати. Після усвідомлення за кожною мімічною маскою назви певних почуттів, можна переходити до другої частини гри. Під час якої дитина сідає перед дзеркалом, а вчитель руками "ліпить" на його обличчі мімічну маску. Дитина повинна вгадати, яке відчуття зображує психолог на її обличчі. Потім можна помінятися ролями: дитина ліпить, а вчитель вгадує. В кінці заняття вчитель повідомляє учням про те, що, коли їм погано, то вони самі можуть руками розтягнути усмішку і подивитися на себе в дзеркало. Тоді настрій обов'язково покращиться.

ПОДОРОЖІ У СВІТ ФАНТАЗІЙ

Вправи цього розділу вчать дітей образі мислити й розвивають їх уяву. Всі "подорожі зміцнюють оптимізм і віру у власні сили. Ці вправи також допомагають створювати "острівці тиші" в групі та сприяють створенню атмосфери спокою розслаблення.

Важлива зустріч

У шкільні роки підвищується інтерес дітей до власного тіла. Учні розмірковують про свої фізичні властивості, про свій зовнішній вигляд, стан здоров'я. Проте часто їм ні з ким поговорити про це. Тільки тоді, коли виникають проблеми із здоров'ям, до дитини підключається фахівець - лікар або психолог. Добре, якщо ми підтримуємо інтерес дітей до власного тіла та знайомимо їх з очевидною істиною: кожен сам відповідає за своє тіло та стан свого здоров'я. Ця фантазійна подорож надає дитині можливість уявити партнера (порадника), з яким може обговорювати досить важливі для неї питання, що стосуються її тіла чи здоров'я. До цього уявного партнера діти можуть звертатися щоразу, коли не знають, що робити. Проте спочатку рекомендується провести з дітьми короткочасну дискусію, яка підготує їх до вправи.

Інструкція. Проведіть вступну дискусію, ставлячи дітям наступні запитання:

■ Яким чином я піклуюся про своє тіло?

■ Звідки я можу дізнатися, що є потрібним для мого тіла чи організму?

■ Чи можу я розмовляти зі своїм тілом?

■ Чи досить часто я хворію?

■ Як я піклуюся про своє харчування?

■ Чи достатньо я займаюся спортом?

■ Яке враження справляє моє тіло на інших людей?

■ Чи систематично я турбуюся про своє тіло?

■ Що я думаю про причини нещасних випадків, загадкових хвороб чи смерті?

■ Скільки років я хотів би прожити?

■ З ким я можу поговорити про своє тіло?

■ Чи задоволений я своїм тілом?

Підсумовуючи дискусію, підкресліть, що в нашій культурі є безліч людей - дітей і дорослих - які починають піклуватися про своє тіло лише тоді, коли захворіють. Проте набагато краще дбати про нього заздалегідь, навіть тоді, коли воно у повному порядку. Скажіть, що беручи участь у цій вправі кожна дитина може зустрітися із своїм особистим порадником і обговорити всі нагальні проблеми свого тіла.

"Влаштуйся зручніше, закрий очі та зроби три глибокі вдихи. З кожним вдихання повітря ти все більше розслабляєшся й налаштовуєшся на незвичайну зустріч. Уяви, що ти знаходишся на галявині густого лісу. Ти роздивляєшся в усі боки і помічаєш вузьку стежину, яка веде далеко в гущавину лісу. Ти йдеш по ній і відчуваєш під ногами м'який лісовий ґрунт, мох, старе листя і голки. Відчуй запахи лісу... його звуки... насолоджуйся приглушеним сонячним світлом... Дозволь собі побачити красу лісу... зупиняйся і спостерігай. '' (1 хвилина). Вдалині, у кінці стежини, ти бачиш мерехтливе світло. Воно стає яснішим, і ти помічаєш, що знову вийшов на галявину. Подивись навколо: всі барви стали яскравіші, звуки - виразніші. Знайди собі місце, де ти можеш сісти (можливо, це стовбур дерева, що повалилося, або великий камінь). Сядь зручніше і чекай. Налаштуйся на важливу зустріч. Той, з ким ти зустрінешся, може бути незвичайною істотою, твариною або людиною, мудрим старцем або жінкою, які виглядають так, як ти виглядатимеш через багато десятків років... Подивися йому або їй в очі. Перевір, чи можеш ти йому або їй довіряти. Якщо ні - відішли його або її геть і почекай кого небудь іншого. Якщо хочеш, можеш доторкнутися до свого порадника. Якщо ти хочеш поставити йому які небудь запитання про своє тіло, задай його і спокійно почекай відповіді. Порадник відповість на один-два запитання. Коли ти отримаєш відповідь подякуй йому і попрощайся з ним. Запам'ятай це місце. Ти можеш повернутися сюди будь-коли, якщо у тебе знову виникнуть запитання стосовно твого тіла. А зараз ти можеш залишити галявину повернувшись тією ж стежкою, якою прийшов сюди. Але цього разу йди швидше і спокійно - адже ти знайшов те, що шукав. Повернися в клас. Потягнися й зроби три глибокі вдихи. Розплющ очі і подивися навколо, ти відчуваєш себе свіжим і оновленим".

Обговорення

■ Чи сподобалася мені ця подорож?

■ В якому образі з'явився мій порадник?

■ Як мені вдалося здогадатися, що я можу йому довіряти?

■ Які відповіді я отримав?

Після завершення вправи можна написати своїх порадників або написати коротку розповідь про цю зустріч.

Троянда

Троянда - стародавній символ пошани, уваги й любові. Даруючи цю квітку, ми немов говоримо: "Я ціную тебе і твої унікальні якості". Діти, які зростають в емоційно нездоровій атмосфері, що складається під час спілкування з іншими людьми, швидко вчаться вживати мову презирства. На жаль, ці діти не розуміють, що так вони занижують власну самооцінку. Пропонуючи цю вправу ми направляємо увагу дітей в протилежний бік, дозволяючи їм пережити позитивні відчуття, коли робиш щось приємне іншим, коли спостерігаєш за красою тощо. Від цього кожна людина відчуває свою цінність.

Інструкція. Як завжди, діти влаштовуються зручно, закривають очі й роблять три глибокі вдихи, кожним вдиханням повітря вони все більше розслабляються і заспокоюються. "Уяви, що ти йдеш дорозі. Погода чудова, світить сонце... Легкий вітерець колише листя на деревах, ти насолоджуєшся красою природи... Нарешті ти підходиш до розарію з маленькою хвірткою. Увійди всередину і оглянь сотні трояндових кущів. Відчуй запах троянд, прислухайся до дзижчання комах, які збирають нектар і квітковий пилок... Подивися уважно навколо, і ти побачиш одну особливо незвичайну троянду (15 секунд). Ти одразу впізнаєш її через те, що вона притягне твою увагу як магніт... Подивися на неї уважніше... Якого кольору її бутони? Якого вона розміру? Якщо хочеш, можеш обережно доторкнутися до її листя і стебла з шипами. Вдихни аромат і заповни їм свої легені... Мовчки скажи троянді, яка вона прекрасна і бездоганна. Нехай вона теж скаже тобі що-небудь приємне. Що вона тобі говорить, коли ти стоїш перед нею, зосереджений та оповитий її ароматом? Подякуй своїй троянді за те, що вона тебе чекала, і попрощайся з нею. Ти знатимеш, що завжди зможеш знайти це місце саду і цю квітку, коли захочеш на мить знову відчути себе щасливим... А зараз вийди з розарію, пройдися вулицею і знову повернися до класу. Потягнися зроби глибокий вдих і розплющ очі".

Обговорення

■ Повз які місця (який ландшафт) я йшов д розарію?

■ Як виглядали троянди, які росли в саду?

■ Який колір вони мали?

■ Як я знайшов свою троянду?

■ Як вона виглядала?

■ Як вона пахла?

■ Що мені сказала моя троянда?

■ Що я їй сказав?

■ Як я себе відчував, коли був поряд з моєю трояндою?

Зауваження.

Виконання цієї вправи стимулює дітей до малювання. Отже, якщо учні захочуть намалювати розарій, то обговорення повинне відбутися після цього. Діти можуть записати свою бесіду із трояндою на малюнках.

Маяк

Діти, зазвичай, люблять експериментувати і вчитися. Часто вони проявляють неабияке терпіння наполегливість, доки не навчаться чому-небудь досконало. Маленькі діти знову і знову намагаються підніматися і спускатися по сходинках, доки не відчують, що у них вже добре виходить. Те ж саме відбувається і при складанні мозаїки, навчанні плаванню чи спорудженні куреня. Дитяча терплячість підживляється надією оволодіти певним ступенем майстерності й сказати: "Я це вмію". Пропонуючи цю вправу ми вдаємося до метофоризації образу маяка. Маяк служить людям: він допомагає вночі кораблям обрати правильний курс. Для дітей маяк повинен стати символом оволодіння майстерністю, новими навичками, що робить їх щасливими.

Інструкція. Діти приймають розслаблюючу позу і закривають очі. "Уяви маленький скелястий острів посеред моря. На найвищій точці острова стоїть красивий маяк. Можливо, він зроблений із каменя, а може бути й металевий. Якщо хочеш, нехай він буде двобарвним (наприклад, біло-червоним, бо саме так розфарбовували маяки в старі часи). Під час цієї вправи ти якийсь час побудеш цим маяком. Відчуй, як міцно ти "вріс" у скелю. Твої стіни такі міцні, що ти зовсім не розгойдуєшся, коли над островом дме сильний вітер. Удень і вночі, в гарну і погану погоду ти посилаєш із вікон верхньої башти яскравий промінь світла... Усередині тебе є запасні генератори, щоб твій прожектор обертався в потрібному напрямку, попереджаючи кораблі про підводні рифи. Ти стоїш твердо і даєш упевненість людям в морі й на суші. Вони цінують твою надійність і готовність допомогти... Сконцентруйся на яскравому світлі свого прожектора, і, можливо, ти відчуєш це світло всередині себе - світло, яке не згасне, доки ти стоїш... Де саме, в якій частині свого тіла ти відчуваєш це світло? А зараз ти знову стаєш самим собою. Попрощайся зі своїм маяком. Скажи йому те, що ти хочеш. Можливо, маяк теж що скаже тобі (1 хвилина). Ти знову в класі. Потягнися і зроби три глибокі вдихи. Розплющ очі".

Обговорення

■ Як виглядав мій маяк? Якого він б кольору?

■ Як я відчував себе у ролі маяка?

■ У яких ще випадках я відчуваю себе упевненим і сильним?

■ Чи сподобалося мені вказувати правильні шлях кораблям?

■ Чи подобається мені допомагати іншим?

■ Чи можна мене вважати надійною людиною? Чому?

■ Що я вмію?

■ Що мені особливо подобається робити?

У відкритому морі

У запропонованій грі ми вдаємося до символу корабля, щоб закріпити в дітях надію на те, що часом вони ставатимуть все більш самостійними й оволодіють значною кількістю практичних навичок вмінь. Діти матимуть змогу відчути силу своєї волі.

Інструкція. Діти розслабляються і закривають очі. Зверніться до всіх учнів як до однієї дитині "Уяви великий корабель, який відправляється в далеке плавання. Вітер наповнює вітрила й жене корабель з гавані у відкрите море. Відчуй силу вітру почуй шум хвиль, по яких корабель простує все далі й далі в чужі краї... А зараз уяви, що ти сам знаходишся на цьому кораблі. Ти стоїш за штурвалом, тримаючи його міцно в руках... Перед тобою - відкрите море... Хвилі виблискують і яскравих променях сонця, а далеко на горизонт небо і море зливаються... Відчувається солоний запах моря, вітер дме тобі в обличчя... Ти міцно тримаєш дерев'яний штурвал, щоб спрямувати корабель туди, куди потрібно... Ти повертаєш штурвал праворуч, ліворуч і відчуваєш, як величезний корабель підкоряється твоїм наказам. Тобі не потрібно занадто напружуватися, адже ти керуєш кораблем за допомогою своєї волі... Кожне твоє рішення веде корабель уперед... Ти відчуваєш контроль над ним... Насолоджуйся цим відчуттям і відмічай, як себе почуває твоє тіло, коли ти є таким рішучим і чітко знаєш, чого хочеш (2 хвилини). А зараз настав час попрощатися із кораблем. Проте ти можкш викликати його образ завжди, коли захочеш. Картина перед твоїми очима стає все більш прозорою, доки не зникне зовсім. Потягнися і зроби три глибокі вдихи. Розплющ очі та подивися навколо".

Обговорення

■ Чи сподобалася мені ця подорож?

■ Який вигляд мав корабель, який ти собі уявив?

■ Як я відчував себе за штурвалом?

■ Як я оцінюю силу власної волю? Чи потужна вона?

■ Що я зазвичай роблю, коли мені потрібно досягти складної мети?

■ Що було найважчим з того, чим я до цих пір займався в житті?

■ Для чого я говорю "так" чи "ні"?

■ Які рішення я в змозі приймати сам?

■ Що я можу вирішувати в своєму класі (школі)?

■ Що означає слово "демократія"?

Хороші думки

На жаль, дітям часто доводиться жити із песимістично настроєними батьками, які постійно скаржаться на життєві труднощі та негаразди, недовірливими, скептичними й не здатними нічим захоплюватися, а дітям напевно хотілося б, щоб батьки і вчителі були оптимістами, тоді вони й самі могли б мати позитивні очікування від майбутнього.

Ми вважаємо, що батьки та вчителі повинні підтримувати в дітях надію на краще, стимулювати сміливість. Діти, за своєю суттю, реалісти, яким відомо, що в житті провали й успіхи змінюють один одного. Їм неодмінно потрібен оптимізм, щоб не здатися труднощам і впоратися з невдачами. Сьогодні переважна більшість дітей схильні перебільшувати негативне, а це веде до стресів. Деяким дітям важко контролювати агресію, інші - дуже довго або дуже часто пригнічені або сумі треті - досить часто думають про смерть або самогубство, вони ненавидять себе та інших, відчувають себе самотніми та хочуть втекти від усього цього, часто плачуть. Все це - знак того, що діти відчувають себе нещасними, у них переважають негативні думки, вони позбавлені надії. Проте в житті будь-якої людини багато й позитивного, і тому нам потрібно навчитися помічати це позитивне й радіти йому. Під час цієї фантазійної подорожі ми відкриваємо шлях позитивним думкам, надії й оптимізму.

Матеріали: крейда, аркуші паперу для кожної дитини.

Інструкція. Діти приймають розслаблюючу позу, закривають очі та починають глибоко дихати. Зверніться до всіх учнів як до однієї дитини: "Коли ти закриєш очі, йди в своїй фантазії туди, де ти зможеш відчути себе розслабленим і щасливим. Знайди місце, в якому ти почуваєш себе добре (можливо, на природі, а може і в затишній кімнаті тощо). Коли ти прийдеш на це місце, озирнися, що ти бачиш? Що ти чуєш? Чим тут пахне? Що знаходиться поряд з тобою? Коли ти будеш готовий, можеш лягти на землю або влаштуватися в зручному кріслі в кімнаті. Можеш дивитися в небо, насолоджуючись розслабленням і спокоєм. Нарешті ти помічаєш, що в голову приходять різні приємні думки, і радієш, що ці думки нагадують тобі про те прекрасне, що було в твоєму житті. Кожна думка породжує в тобі упевненість, що ти ще не раз будеш щасливим. У тебе є дві хвилини, щоб пригадати все мне, що тебе радує в житті (2 хвилини). Настав час повертатися. Запам'ятай дорогу в це місце на той випадок, якщо ти знову захочеш зустрітися зі щасливими спогадами. Потягнися, зроби три глибокі вдрхи і розплющ очі.

Візьми аркуш паперу, олівці або крейду, намалюй свої думки і напиши, про що ти думав (15 хвилин)».

Обговорення

■ Як виглядало таємне місце, в якому я побував?

■ Які приємні думки прийшли мені в голову?

■ Як я себе при цьому почував?

■ Які думки мені особливо сподобалися?

■ Чи маю я час подумати про приємні речі?

■ Чи вдячний я за все гарне, що трапляється в моєму житті?

■ Чи можна бути вдячним самому собі?

■ Коли я відчуваю вдячність друзів у класі?

Черепашка

Кожній дитині потрібні міцні кордони, за якими вона почуватиме себе захищеною і невразливою. У повсякденному житті дітям часто доводиться переживати порушення цих кордонів різними людьми: батьками, схильними до гіперопіки або жорстокого ставлення; друзями, які чинять емоційний або фізичний тиск; дорослими, які говорять дітям вони є тягарем тощо. У таких ситуаціях могутню захисну дію може виконувати візуалізація якогось притулку. Діти можуть постійно звертатися до неї в повсякденному житті, щоб оточити себе захисною "черепашкою", що буде окреслювати межі кордону за який не можна заходити іншим людям без згоди дитини. Доросліші діти теж можуть використовуй цей прийом, щоб захиститися від негативного впливу тощо.

Інструкція. Поясніть дітям, що хочете показ їм, як можна захиститися від стороннього впливу. Згадайте разом ситуації, в яких виникає потреба у міцних кордонах: вдома, у школі, у грі тощо. Саме тоді вони можуть звернутися до наступної фантазії: "Влаштуйся на стільці зручніше. Закрий очі й зробіть три глибокі вдихи. Дозволь своєму тілу розслаблятися з кожним вдиханням повітря. Знайди в своєму тілі місця, де можуть "базуватися" основи твоєї безпеки, гордості й упевненості. Якщо за такого місця немає, пригадай про той час, коли відчував себе упевненим і захищеним. Пригадай, де тоді це почуття "базувалося" в тілі? Уяви, якого кольору може бути це почуття. Уяви, що воно виходить з тіла, як промінь світла й оточує тебе захисною раковиною з усіх боків (1 хвилину). Після цього можна пригадати або уявити, що до тебе підходить хтось, кого тобі важко тримати на відстані. Відчуй, як раковина, що світиться і захищає тебе з усіх боків, не дозволяє нічим тебе образити чи поранити. Якщо хочеш, можеш уявляти різник людей і подивитися, як кожного разу їх дії зупиняє захисна раковина. Але ти можеш відчиняти її кожного разу, коли до тебе підходить та людина, що дарує тобі радість чи приємні почуття. Якщо хочеш, уяви що до тебе підходить друг. Ти відчиняєш йому раковину, щоб він міг поспілкуватися з тобою. Можливо, ти навіть запросиш його до своєї раковини. А зараз попрощайся з ним і подивися, як твоя раковина знову зачиняється. Якщо схочеш, то можеш перевірити, як вона працює, коли до тебе підходять вороже настроєні чи докучливі люди або друзі й приємні тобі люди (1-2 хвилини). Збережи образ раковини в своїй пам'яті, щоб використовувати його в повсякденному житті. Але пам'ятай, ти не повинен нікому говорити про те, що захищаєшся за допомогою цього образу. Це буде твоя таємниця, Потягнися, зроби три глибокі вдихи та розплющ очі. Подивися навколо".

Обговорення

■ Чи сподобалася мені ця вправа?

■ У яких ситуаціях мені може допомогти образ раковини?

■ Що залишилося для мене незрозумілим?

■ Як я себе почував в своїй раковині?

■ Як я себе зараз почуваю?

■ Яким ще образом я можу захиститися від впливу різних людей?

■ Що таке "перехід кордону"?

■ Хто може підходити до мене дуже близько?

■ Коли я сам дозволяю собі підходити дуже близько до інших?

Дружба

У дитинстві друзі особливо важливі. Дякуючи їм, ми вчимося переживати відчуття близькості не тільки в сім'ї. Втім, діти швидко розуміють, що дружба це мистецтво, якому треба вчитися. Молодші діти, доки формується їх особистість, частіше змінють друзів. Доросліші учні цінують дружбу вище.

Інструкція. Поговоріть з дітьми про значення дружби в житті кожної людини. Яким повинен бути справжній друг? Які якості роблять тебе хорошим другом? Надійність? Готовність допомогти? Вірність? Дбайливість? Заповзятливість? Цікавість? Чому врівноважений характер важливіший за привабливу зовнішність?

Діти приймають зручну позу, дихають глибоко і закривають очі. Зверніться до всіх учнів як до одної дитини: "Уяви, що ти знаходишся разом зі своїми друзями. Вони в твоєму житті займають особливе місце. Це люди, з якими тобі подобається спілкуватися, яким ти можеш довіряти, з якими можеш говорити про всі свої думки і почуття (1 хвилина). Подивися уважно на всіх своїх друзів і спробуй зрозуміти, що тебе притягує в кожному з них? Можливо, хтось із них є винятково особливим й важливим для тебе? Якщо ти знайшов таку людину, подумки поговори з нею, скажи про те, що тобі подобається бути поряд і як для тебе важлива ваша дружба (1 хвилина). А зараз послухай, що говорять тобі твої друзі (1-2 хвилини). Попрощайся з ними і налаштовуйся на повернення. Потягнися зроби три глибокі вдихи і розплющ очі. Подивись навколо"

Обговорення

■ Кого ти побачив у своїй фантазії?

■ Хто привернув твою увагу?

■ Хто з уявних друзів був найважливішим для тебе?

■ Що ти сказав цій людині?

■ Що робить його таким значущим для тебе?

■ Чим інші друзі є важливими для тебе?

■ Що робить тебе привабливим і цінним для друзів?

■ Чи ви зі своїми друзями проводити вільний час?

■ Навіщо людині потрібні друзі?

Полиця

Наші діти починають відчувати стрес досить рано. Над ними сміються однолітки, їх критикують дорослі, батьки кидають їм докори. Тому діти досить часто відчувають страх, невпевненість і занепокоєння. Їм доводиться їздити в переповненому транспорті та жити в галасливому місті. Їм потрібно багато чого зробити за короткий час, вони вимушені швидко їсти, деколи нездорову їжу, і постійно відчувати неспокій у сім’ї, у класі, серед друзів. У дітей немає ще достатнього життєвого досвіду й самовпевненості, а нові стресогенні чинники виникають постійно. Тому діти по-різному реагують на стрес. Деякі відчувають сором, у них знижується самооцінка; інші, захищаючись, стають агресивними, хтось знаходить спокій за допомогою алкоголю і наркотиків. Пропонуючи цю вправу, ми знайомимо дітей з технікою "першої допомоги" для нейтралізації емоційних наслідків стресу. Ця техніка покликана заспокоїти дітей і не дати їм потрапити до влади негативних емоцій.

Інструкція. Обговоріть з дітьми широкий спектр причин стресу в житті сучасної людини. Важливо, щоб діти зрозуміли, що не лише вони переживають стрес, це властиво всім людям. Стресові ситуації можуть викликати "колективні" причини, і в нашому суспільстві, мабуть, немає нікого, хто б не піддавався їх дії.

Запропонуйте дітям техніку боротьби зі стресом. Діти влаштовуються зручніше та закривають очі, роблять три глибокі вдихи розслабляються. Зверніться до всіх учнів як до однієї дитини: "Уяви, що ти сидиш у своїй кімнаті, поряд з тобою знаходиться полиця. Сконцентруй свою увагу на тому, що є причиною стресу у тебе, печаль, роздратування чи занепокоєння. Як при цьому ти себе почуваєш? Уяви, що роздратування раптом покидає твоє тіло і повисає в повітрі. Злови його обома руками й надай йому будь-яку форму: зліпи з нього м'яч чи палицю, або зроби його пласким як млинець. Поклади свій виріб на полицю. Зроби глибокий вдих й тихо скажи собі: "Не дивлячись ні на що, я відчуваю себе добре".

А зараз уяви, що ти робиш те ж саме з іншими негативними емоціями, які виникають у тебе час від часу. Ліпи з них будь-що й клади на полицю та не забувай говорити слова: "Не дивлячись ні на що відчуваю себе добре". Ти маєш 3 хвилини, щоб подолати труднощі, які тебе непокоять (3 хвилині). Оглянь свою полицю. Як ти себе зараз почуваєш? Запам'ятай цю техніку для того, щоб використовувати її й надалі в тих ситуаціях, коли відчуватимеш, що "з тебе досить". А зараз знов повернися до класу. Потягнися й зроби глибокій вдих. Розплющ очі та подивися навколо.

Обговорення

■ Чи сподобалася мені ця техніка?

■ 3 якими емоціями мені вдалося впоратися таким чином?

■ Якій формі я надавав перевагу?

■ Як я себе зараз почуваю?

■ Як тепер я зустрічатиму те, що заподіює стрес?

■ Як зменшити кількість причин, щі спричиняють стрес?

■ 3 ким я можу поговорити про мої стреси?

■ Які ситуації спричиняють стрес у школі?

■ Чи буває стрес, який ми створюємо собі самі?

ДОДАТКИ

Радійте дітям, вчиться у них, слухай те їх і грайте з ними.

Дата добавления: 2015-05-23