Біля дзеркала

Ток-шоу

Ток-шоу - це форма роботи, заснована на проведенні дискусії, в яку включається значна кількість учасників. Перевагами ток-шоу є:

> привабливість і доступність питань для дітей, які обговорюються;

> цілеспрямованість дискусії, коректність і толерантність в обговоренні;

> свобода етичного вибору, стимулювання дітей до розмірковування над проблемами що піднімаються;

> розподіл аудиторії на групи, що відстоюють різні точки зору.

На початку ток-шоу ведучий знайомить учасників з проблемою етичного вибору, які обговорюється за прийнятими правилами дискусії. Потім слово надається одному з учасників дискусії. Після виступу починається обговорення проблеми, під керівництвом ведучого. Після завершення ведучий підводить підсумки розмови. Під час проведенні ток-шоу його учасники ставляться один до одного з повагою, при бажанні виступити піднімають руку, поважають порядок і черговість виступів, які встановлюються ведучим, аргументують свою позицію фактами і прикладами, визнають за іншими право висловлювати свою думку, обговорюють саме її, а не учасників дискусії.

Ток-шоу не дає єдино правильного вирішення Проблеми, але підчас колективного пошуку істини стимулюється процес етичної оцінки і самооцінки школярів, аналізу та самоаналізу, учні усвідомлюють головні етичні принципи, співвідносять власні етичні принципи і загальнолюдські цінності.

Суть даного тренінгу - поставити дитину хоч на мить перед собою, й надати їй можливість подивитися на себе та свій внутрішній світ незалежно від оточення й визначити, чим саме вона відрізняється від інших.

Біля дзеркала сідає група дітей (або кожен учасник біля свого дзеркала). Перед кожним учасником лежать кольорові картки, на звороті яких написані незавершені фрази. Учасники, перевертаючи по черзі картки, й дивляться на своє відображення в дзеркалі, та закінчують фразу про себе або вголос.

Якщо дзеркало одне і велике, то учасники підходять до нього і сідають перед ним, а інші розміщуються ліворуч і праворуч від нього, щоб учасник міг залишитися наодинці з собою. Якщо с дзеркало у кожного з учасників, то на прохання ведучого всі беруть картку одного кольору і повідомляють дзеркальному відображенню свої думки. При цьому зі сторони ведучого недопустимі фальш чи сумнів, що неминуче зашкодить значущості тренінгу. Лише людина духовно розвинена може проводити таку роботу з дітьми; крім того, для цього необхідна відповідна підготовка (голос, міміка, пластика).

Приклади тексту на картках: "Я бачу перед собою...", "Я знаходжу в собі...", "Мені цікава ця людина тому, що...", "Я б не проти поговорити з ним тому, що...", "Я хотів би поставити перед ним прямі питання...", "У моєму співрозмовнику для мене незрозумілим є...".

За допомогою дзеркала ми ніби стаємо на місії "іншого" і його очима дивимося на себе. Дивлячись в дзеркало, ми тут же корегуємо міміку, жести пластику, й намагаємось досягти відповідності з реальністю. У дзеркалі ми сприймаємо лише оболонку людини без її змістовного наповнення, вона - це своєрідний ідеологічний вакуум, який ми повинні мимоволі наповнити власним ідеологічним змістом. Дзеркало допомагає вивести наше "я" за межі нас самих, подивитися на мить на свою особистість зі сторони, уявляючи її об'єктом власної уваги і спостережень.

Філософський стіл

Зміст "філософського столу" різноманітний, оскільки будь-яке питання життя може бути проаналізованим з позиції існуючого погляду на

Навколишній світ. Головне призначення даного Тренінгу полягає в розвитку в учнів уміння дивитися На сучасність та відкривати об'єктивні закономірності І приватному і випадковому.

До загальних питань життя можна віднести такі як "життя і смерть", "щастя і сенс життя", "свобода і Обов'язок", "ціна і цінність", "людина і природа", "життя Жінки і життя чоловіка", "праця і творчість", "істина і добро", "краса в житті людини" тощо.

Предметом обговорення може стати і вузьке питання, обумовлене конкретними обставинами Школи. Однак обговорюється воно з філософських Позицій. Наприклад, "Конфлікт з батьками", "За що шанувати літню людину" тощо.

Предметом обговорення можуть бути одне або декілька понять (наприклад, "добро"), або конкретне питання (наприклад, "що таке свобода?"), або певна думка (наприклад, "духовність - це причетність до Шиття"). При цьому складається певна програма розмови "столу" з трьох-п'яти питань. Ці питання логічно пов'язані і тим самим визначають напрям руху колективної думки в розмові.

Питання повідомляється заздалегідь, за тиждень до "філософського столу". Ведучий домовляється із деякими учасниками про те, що вони візьмуть на себе початок обговорення якогось одного питання, рекомендує проглянути певну літературу, пригадати кінофільми тощо. Впродовж тижня діти можуть обговорити це питання з батьками, товаришами, провести анкетування в школі серед учнів і педагогів, пригадати особисті життєві ситуації і спостереження.

Аудиторія, де проводиться "Філософський стіл" прикрашається портретами видатних філософів, афоризмами. Бажаним є проведення ритуалу запалювання свічки, як символу живої думки, музичний супровід, що допомагає створив необхідний психологічний настрій. Учасники розмові розміщуються по колу, імітуючи "круглий стіл", де всі рівноправні учасники бесіди. Лише ведучому надаються деякі додаткові повноваженні організаційного плану. Участь педагогів "філософському столі" є обов'язковою, проте необхідно зробити все, щоб уникнути повчання, нав'язування своєї думки. Ефективним прийомом стимулювання духовної активності дітей є розподіл всіх учасників на дві групи: одна - висловлює свої думки, інша - їм опонує. Змагання захоплює учасник і значно підвищує їх увагу до змісту розмови. При цьому необхідна роль судді (рефері, арбітра) або групи суддів, а також чіткі етичні правила ведення розмови.

Філософська бесіда за столом може протікати спокійно, рівно, без азарту і прагнення першості, якщо система заготовлених питань логічно витримана, рух від питання до питання стає шляхом досягнення істини. Важливо, щоб філософські роздуми н відволікали дітей від повсякденного життя, а, навпаки формували здатність бачити філософську проблему і конкретних життєвих ситуаціях. Тому важливим е також підбір живописних ілюстрацій аналізованого явища, яскравих образів поставленої проблеми.

Запрошення до чаю

"Запрошення до чаю" як форма групової діяльності учнів з'явилася у виховній практиці тоді, коли сам процес чаювання в колі друзів став проблематичним внаслідок частих матеріальних складнощів у сім'ях школярів. Парадоксально: як тільки зменшилися можливості запросити товаришів на чай, народилося поняття "запрошення до чаю"; як тільки зник кондитерський сенс, форма, яка зберегла і яма себе, наповнилася новим змістом.

У "запрошенні до чаю" багато символічного. По-перше, чайний кухоль, який передається з рук в руки: кого з присутніх ти зараз хотів би запросити на чай? По-друге, алгоритм поведінки: кого саме запросиш, про що б з ним ти хотів поговорити (що йому скажеш?, що хотів би почути у відповідь?) По-третє, момент частування чаєм як символ симпатії, поваги, прояву позитивних якостей для спілкування і момент Прийняття цього обраним партнером як вдячність за Інтерес до своєї особи. По-четверте, йдеться не про частування і солодощі, а лише про спілкування під Ніс зустрічі, яке і є головною метою чаювання. По-п'яте, музичний супровід відображає особливий душевний настрій того, хто запрошує.

Це схоже на гру, але це не гра. Це своєрідна Медитація-роздум. Це схоже на вільне спілкування, але тут керуємося алгоритмом. До того ж, назване учора "запрошенням до чаю", переростає сьогодні в щось нове: "запрошення в подорож", "запрошення до Спільної праці", "запрошення в театр". А можливо, залишиться лише "запрошую"?

Тут багато психологічного: вибір відбувається на очах групи - необхідно чітко усвідомлювати мотиви і надати їм відповідну вербальну форму; необхідно пластично виконувати необхідне і не потрапити в незручне становище. Тут є серія етичних моментів: не можна нікого ображати, коли здійснюється вибір, не можна грубо оголошувати запрошення, слід продумати форму звертання. Ведучий може надати допомогу, але вона повинна бути тактовною. Тонке корегування поведінки учнів педагогом повинно бути делікатним і майже непомітним для дітей. Зробити це неважко, оскільки діти основну увагу у цей момент зосереджують на особистому виборі, а слова ведучого сприймають як другорядний план дії. і корегувати можна і сам вибір: якщо ведучи наприклад, скаже: "Ти не забув, що у нас крім хлопчиків, є ще і дівчатка?" - таке зауваження відкриває для хлопчика нові можливості для вибору.

"Запрошення до чаю" - це ритуал, яком притаманна велика сила гуманізації психологічні атмосфери, пом'якшення відносин, психологічної розкутості дітей.

Найважливішою умовою для успішної проведення цієї форми роботи є правильно обраний тон і стиль поведінки ведучого. Тон м'який доброзичливий, веселий, упевнений і спокійний. Стиль поведінки елегантний, простий і привабливий сприятимуть ефективній реалізації заходу.

Дискусійні гойдалки

Суть цієї цікавої форми - в імітації гойдалок: два партнери, по черзі штовхаючи дошку, розхитують гойдалку; чим сильніший є поштовх, тим вищою амплітуда. Партнерами стають дві групи дітей розташованих одна проти одної. Після того, як питання запропоноване для обговорення, групи по черзі висловлюють думки з приводу - даного питання - гойдалки розпочинають свій рух.

Схвалюючи, корегуючи, спрямовуючи, уточнюючи висловлювання дітей, ведучий підтримує хід дискусійних гойдалок доти, доки не зрозуміє, що сили дітей вичерпано. Він зупиняє гойдалку: "довго гойдатися не варто - голова піде обертом!" - і підводить підсумок дискусії.

Ведучий задає ритм розмови, підтримує ігровий елемент, іноді коментує хід дискусії, заохочуючи учасників. Він же сприяє збереженню "високої позиції", стежить, щоб рух гойдалки не зупинявся, а підіймався до обміркованості суті явищ життя.

Предметом обговорення на "дискусійних гойдалках" може бути все, що оточує учня, цікавить його, що трапляється з ним: канікули, книга, тварини, батьки, уроки, музика, а також бійка, сварка, лайка, приниження.

Перші "дискусійні гойдалки " можуть мати заздалегідь обумовлені правила поведінки, зокрема: правило одного голосу, правило плюралізму, правило делікатності тощо. Далі правила не оголошуються, оскільки форма поведінки вже засвоєна і стала традиційною, перетворившись у звичайну поведінку.

Тривалість "дискусійних гойдалок" залежить від віку дітей, їх інтелектуальної підготовленості та наявності у них досвіду колективних роздумів. Учні 5-6 класів активні під час "дискусійних гойдалок", але їх "поштовхи" короткі і слабкі: вони висловлюють думки які неповні й нечітко сформульовані, неквапливі і не прагнуть що-небудь говорити ("підштовхувати дошку"), та разом з тим їх думки цікаві, глибокі, непередбачувані, а тому гойдалки злітають високо і польоти їх тривалі.

Тематичне поле цієї групової діяльності безмежне: можуть обговорюватися також ситуативні поняття, проблемні питання, конфліктні колізії, філософські категорії, емоційні відносини. Діти, яким сподобалася подібна форма роботи, можуть пропонувати свої питання для обговорення, а іноді "дискусійні гойдалки " можуть виникати й спонтанно. Це може мати такий вигляд. "Нехай всі скажуть, що вони вважають з цього приводу!" - заявляє ведучий. При цьому можливі партнери "праворуч", щось стверджують, а партнери ліворуч" - заперечують. Наприклад, "Я не боюся говорити правду, тому що..." починає одна сторона - "А я боюся говорити правду тому, що..." - відповідає інша.

"Дискусійні гойдалки" - ефективний спосіб для розв'язання групових конфліктів методом аналізу: ігрова форма знімає психологічну напругу представляє супротивника конфлікту в гідній позиції.

Інтелектуальний аукціон

"Інтелектуальний аукціон" - це дань ринковим відносинам, які, на жаль, виходять далеко за межі економічної сфери. "Інтелектуальний аукціон" - це своєрідний виклик ринковій логіці життя, яка набула сьогодні широкого поширення.

На аукціоні "продають" та «купують» матеріалізовані в книзі, репродукції, платівці, фотографії, слайді духовні цінності. "Покупка здійснюється за допомогою власних знань, шляхом відповіді на запитання "продавця". Наприклад, "продається" платівка із записами М.І. Глінки; придбати її зможе той, хто останнім повідомить будь які факти з життя і діяльності відомого композитора.

"Інтелектуальний аукціон" сприяє закріпленню знань і прояву лідерських якостей учнів. Він стимулює інтерес до інтелектуальних і художніх цінностей,! служить джерелом інформації для дітей, впливає на покращення психологічної атмосфери в школі.

Проводити "інтелектуальний аукціон" доцільно в одновікових групах, щоб "купівельна спроможність" дітей була рівноправною. Але зрідка можна проводити інтелектуальні змагання в загально шкільному масштабі, з метою розкриття для молодших школярів більш широких меж їх майбутнього розвитку, а старшокласникам показати реальність їх зростання, розвитку і переваги їх освіченості. Ігрове оформлення імітує аукціонний продаж: спочатку "товар" представляють публіці, проголошуючи схвальні відгуки - присутні прицінюються; потім, після оголошення «плати» приймаються перші «внески»; обов'язково молоточок відстукує умовний час для проголошення нової "плати" (раз-два-три!), при цьому словесно повторюється попередній "внесок"; "товар" вручається тому, хто останнім "призначив ціну", тобто назвав дані, невідомі "покупцям" або просто всіма забуті (а це означає, що той, хто представляє "товар" повинен бути добре про нього інформованим); не можна "збивати ціну" (тобто викрикувати, не піднімаючи руки) - порушника цього правила виводять з аукціону; "покупця", який придбав товар, всі вітають.

Якщо ведучий зможе створити атмосферу, що імітує справжній ринок, додаючи веселої, й навіть трохи іронічної атмосфери, і в той же час сформувати глибоке і серйозне ставлення дітей до змісту й усвідомлення духовних цінностей, то можна вважати, що інтелектуальний аукціон

День добрих сюрпризів

Виникнення цієї форми тренінгової діяльності дітей пов'язане зі зміною життєвих поглядів на знаки уваги: краще одна квітка щодня, ніж великий букет раз на рік.

"День добрих сюрпризів" - це етична вправа, яка розвиває в учнів уміння проявляти знаки уваги, актуалізувати потребу приносити оточенню добро, це веселий, добрий розіграш, результат якого приємний. Його проводять за умови сприятливого Психологічного клімату в школі або для встановлення більш глибокої гуманізації відносин. Ця весела гра зміцнює дружні відносини учнів, розвиває симпатії, покращує психологічний стан дітей, сприяє психологічній розкутості. У ній обов'язковою є рівноправна участь педагогів. Суб'єктом цього заходу виступають не вчитель або учень, не першокласник, десятикласник або директор, а просто людина. Соціальна роль у всіх одна - бути людиною, що несе радість іншим людям.

Про "День добрих сюрпризів" повідомляється заздалегідь, щоб у дітей був час реалізувати власні творчі задуми. Час від часу педагоги нагадують дітям про наближення цього дня, найчастіше реплікою, мимохідь, нібито сам учень пригадав про наближенні веселого свята.

Вранці цього дня ініціативу беруть педагоги: вони першими представляють свої заготовлені сюрпризи так, щоб відкрити дітям шлях до добрим справ. Дуже часто дитина, яка підготувала сюрпризі соромиться його вручити, бо боїться насмішок на адресу свого скромного знаку уваги. Педагоги розпочинають цей день, демонструють різноманітні добрі сюрпризи: від костюма до веселої пісеньки, від простої листівки до вдалого малюнка на дверях навчального кабінету.

Цього дня оцінюється сам факт доброго ставлення, приймається все, що несе в собі побажання добра іншому, що зроблено своїми руками і створено власною душею. Лише не мають визнанні батьківські гроші. Не виключається й участь батьків Вони також можуть цього дня піднести школі сюрприз на їх сюрпризи не накладається матеріальні заборона, оскільки вони економічно забезпечені.

Сюрпризи для групи (колективу) поєднуються індивідуальними знаками уваги. Це створює певні труднощі для організації власного свята: педагоги повинні передбачити ситуації, коли дитина може залишитися поза увагою, і миттєво їх корегувати, тобто своєчасно виправляти становище, пропонуючи додаткові прояви власної симпатії під час здійснення нових сюрпризів. В цьому випадку педагог одного, основного, сюрпризу, продемонстрованого відразу на початку дня, повинен бути готовий до здійснення додаткових сюрпризів, які можуть бути і не використані, якщо «несподіванок» по всій школі вистачить на всіх.

Запобіганню небажаних форм сюрпризів, сприятиме оголошення основного девізу цього дня "Сюрприз - це добрі рухи доброго серця", або "Сюрприз не рушить життя, а прославляє його". Тут важливо вчителеві дотримуватися міри, не переходити до повчань, надати дітям свободу фантазії і творчої сміливості.

У мозаїці добрих сюрпризів повинно бути дуже мало сюрпризів, куплених за гроші, перевага віддається продуктам духовних і фізичних зусиль самого учня. Сюрприз не повинен "пахнути" грошима, адже його основне призначення - прояв душі дитини.

П'ять хвилин з мистецтвом

Подана форма виховної роботи зародилася в зв'язку з нагальними потребами сьогоднішнього дня, адже нині переважає низький рівень культури суспільства, спричинений відчуженням молоді від мистецтва, підміною справжнього мистецтва субкультурою, затьмарення юної душі масовою сповивальною культурою, далекою від мистецтва.

Тренінг "П'ять хвилин з мистецтвом" неважко організувати, тому що обмежено час спілкування. Але, з іншого боку, подана форма вимагає тонкого педагогічного інструментарію, де все є важливим: і вступне слово педагога, що визначає психологічний настрій; і естетичність сценічної презентації того або іншого витвору мистецтва, і відповідним чином оформлений інтер'єр.

Немає сенсу рекомендувати зміст таких "хвилин з мистецтвом": кожна конкретна школа проводить свій вибір, обумовлений художньою і літературною підготовкою педагогів, а також мистецькими вподобаннями школярів і рівнем духовного розвитку. Наведемо тільки деякі приклади можливого вибору: для учнів 9 класу декламується вірш "Замок Смальгольм" В.Жуковського; старшокласники інсценують «Баладу про крила» Р.Рождественського; вчитель малювання розповідає про художника Леонардо да Вінчі і демонструє репродукцію його картини "Джоконді десятикласників запрошують послухати фінал симфонії І. Гайдна "Прощальна", після чого символічно (по черзі гасячи свічки), зображають вихід зі сцени оркестрантів тощо.

День генія

Поява поданої форми пов'язана із проблемою урізноманітнення способів розширення життєвих уявлень дітей про Людину, яка досягла сьогодні максимального рівня розвитку. Участь у таких заходів знайомить учнів з широкою палітрою персона) великих і видатних особистостей.

"День генія" - це серія насичених, змістовно актів як пізнавального, так і ціннісно-орієнтовного плану, що проводяться протягом дня і присвячені певній видатній особі.

Складається програма «Дня генія», вся школа заздалегідь оповіщається про дату проведенні запрошуються гості, залучаються як молодші, так старші класи.

"День генія" звичайно поєднує в собі декілька форм. Наприклад, вранці може бути проведена публічна лекція; пізніше — "П'ять хвилин з Великим" (знайомство з його віршами, музикою, листами, висловлюваннями, фотографіями, портретами тощо), увечері — вітальня або театральна вистава.

Можливі дні, присвячені певній ювілейній даті, яка прямо і не пов'язана з особою видатної людини

Наприклад, на честь року Моцарта проводиться малий конкурс музикантів і вокалістів, або в день Пушкіна організовується концерт "Наші поети".

Для розширення світогляду школярів слід широко застосовувати письмові форми: тематичний стенд, бюлетень, плакат, рукописний журнал, виставку письмових робіт, тощо. Всі ці форми несуть в собі цікаву уточнюючу інформацію і стимулюють пізнавальну діяльність учнів.

Пам'ятаючи про те, що День генія - це акт пам'яті, слід дуже тонко використовувати матеріал, запобігаючи дидактичності, холопському преклонінню і появи пихатої зневаги представника XXI століття до людини минулих часів, яка відтворює риси минулої цивілізації.

Приводом для проведення "Дня генія" може бути день народження геніальної особи, або ювілей, що відзначається всім світом, видання твору про цю особу, або знаходження нових матеріалів з її життя. Але не обов'язково чекати приводу. Якщо видатна особа (музиканта, співака, письменника, вченого, артиста, філософа) в даний час могла б служити фактором духовного збагачення школярів, то корисно провести такий дотик до Великого у всіх різноманітних формах.

Розмова при свічках

Мета: зміцнення міжособистісних дружніх відносин, стимулювання самовиховання, корегування взаємостосунків у колективі.

Атрибути: свічки, музика, сформульоване головне питання бесіди, затишний інтер'єр.

Зміст: проблема симпатій і антипатій, характеру та його зміни, дружби і її психологічних умов, щастя і шляхи його досягнення, взаємостосунків з батьками, таланту і безталанності тощо.

Кавунник

Мета: організація неформального спілкуванні) учнів після двомісячної розлуки влітку, формування культури спілкування.

Атрибути: кавуни (що красиво розрізають), сервіровка столу, жартівливі сувеніри, подарунки один одному, "кавунні" - картки для отримання призів.

Зміст. Щоб скуштувати кавун, кожен повинен взяти участь в одному з п'яти конкурсів:

1. Найсмішніша історія мого літа.

2. Виконання улюблених віршів і пісень про літо і літню природу.

3.Презентація власного твору, казки, пісні, притчі, легенди про кавуни.

4. Переконлива розповідь про прочитану книгу, яку рекомендую всім.

5. Захоплююча розповідь про майбутнє життя нашого класу.

Кожен, хто приймає участь, отримує «кавунну» - картку, а потім і шматок справжнього кавуна.

Фотокамера дивиться в світ

Мета: залучення учнів до читання сучасних періодичних видань, пробудження інтересу до спілкування, предметом якого є цікаві події в країні та за кордоном, розширення світогляду учнів за допомогою взаємонавчання.

Атрибути: особливим чином розставлені меблі, що сприяють до невимушеному спілкування; спеціально оформлена дошка (заголовок, розділи бесіди); фотографії з газет і журналів з коротким коментарем найважливіших подій, які підготовлені кожним учнем.

Зміст: на прохання ведучого всі учні по черзі демонструють приготовлені фотографії аргументовано коментують їх, після чого прикріплюють у відповідному розділі на дошці (стенді). Таким чином змонтований огляд найцікавіших подій залишається на 3-4 дні для загального огляду.

Розкид думок

Мета: формування громадської думки з певного питання, розвиток здібностей до публічних виступів, мотивація прояву індивідуальних думок учнів, формування незалежності поглядів.

Атрибути: картки для всіх присутніх, на яких написано початок фраз, які провокують учасників на думки (наприклад, "Я вважаю, що в цьому питанні найголовнішим є..." або "Мені здається, що це питання не таке просте..."); ведучий пропонує по черзі висловлюватися; музичний вступ, що лунає під час розбору карток; девіз бесіди; висловлювання по черзі думок із запропонованого питання. Число карток повинно бути трохи більшим від кількості учасників бесіди, щоб у разі незадоволення обраною фразою школяр міг змінити картку.

Зміст: обирається будь-яке питання, що є значущим для школярів, або ситуація, що є актуальною в житті колективу. Це може бути обговорення таких питань: що робити, щоб виправити становище, або роздум над філософською проблемою.

Можна вважати важливою умовою проведення цієї інтерактивної форми роботи прийняття будь-якої думки з цікавістю і повагою, не присвоювати оцінні ярлики на висловлювання дітей.

Ажурна пилка

Ця форма роботи дозволяє учням працювати разом під час засвоєння великого обсягу інформації

за короткий проміжок часу. В процесі реалізації цієї технології учні навчають один одного.

Перед проведенням заняття вчитель повинен підготувати кольорові картки з номерами (1, 2, 3), щоб учні могли визначити завдання для своєї групи. Кожен учень буде учасником обох груп - "домашньої" - відповідно до кольору і "експертної"" - відповідно до номера.

"Домашні" групи заздалегідь отримують завдання: підготувати свою інформації, необхідну ні даному заході, на рівні достатньому для обміну нею і іншими.

Після роботи в "домашніх" групах, учні об'єднуються в "експертні" групи (за номерами), в яких вони стають експертами зі своєї теми. Кожні "експертна" група вислуховує всіх представників "домашніх" груп і аналізує викладений матеріал в цілому.

Після завершення роботи всі учні повертаються до складу "домашньої"" групи для остаточного! узагальнення і корекції всієї інформації.

Наприкінці цієї роботи клас об'єднується в спільне коло й підводять підсумок уроку.

Акваріум

Це варіант кооперативної роботи, який формою діяльності учнів в малих групах, ефективний для розвитку спілкування в малій групі, вдосконалення уміння дискутувати і аргументовано доводити свою думку. Може застосовуватися з умови володіння учнями групової роботи.

Вчитель об'єднує учнів в групи по 4-6 чоловік і пропонує їм ознайомитися із завданнями. Одна з груп сідає в центрі класу (або на початок середнього ряду в класі, де розташовані парти). Це необхідно для відокремлення певною відстанню діючої групи від слухачів.

Група отримує інструктаж для проведення групової дискусії, яке сформульоване приблизно так:

> прочитайте завдання вголос;

> обговоріть його в групі;

> за 3-5 хвилин знайдіть рішення або підведіть підсумок дискусії.

Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить решту дітей класу із завданням і нагадує правила дискусії в малих групах. Групі, що знаходиться в центрі, пропонується вголос 3-5 хвилин обговорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, що знаходяться в зовнішньому колі слухають і не втручаються у хід обговорення.

Після завершення відведеного для дискусії часу група повертається на своє місце, а вчитель ставить класу наступні запитання:

> Чи згодні ви з думкою діючої групи?

> Чи була ця думка аргументована і доведена?

> Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Для такої підсумкової бесіду відводиться не більше 2-3 хвилин. Після цього місце в "акваріумі" займає інша група і обговорює наступну проблемну ситуацію.

На завершення вчитель повинен проаналізувати з учнями хід здійсненої групової роботи, прокоментувати ступінь оволодіння ними дискусії в малих групах і звернути увагу на необхідність і напрямки подальшого вдосконалення. В межах "акваріума" можна підвести підсумки уроку або за браком часу обмежитися обговоренням роботи кожної групи.

Діалог зі століттям (аналог: діалог з Великим)

Ініціюючи уяву дітей, педагог називає представника минулого століття і пропонуй поспілкуватися з цією видатною особистістю поставити перед нею запитання і почути від на ймовірну відповідь.

Представник століття може бути представленим через живописний портрет, слайд, фотографію, скульптуру або ім'я, написане крейдою на дошці. Обов'язково подається інформація про нього шляхом викладу двох-трьох фактів його життя що відображають світогляд та соціальну позицію.

Щоб уява дітей оживилася, представленні портрета слід супроводжувати музикою, й чіткі сформулювати питання до видатної особи.

Стимулюючим прийомом в роботі може статі елемент змагання: одна з груп ставить запитання так як міг би на їх думку відповісти представник минулої століття.

Характер бесіди обумовлений панування атмосфери названого століття: якщо діалог ведеться з Діогеном, то зберігається демократичний дух бесіді (скажи, Діогене...); якщо діалог пропонується знаменитості XVIII або XIX століття (наприклад, Байрону, портрету художника Рокотова), то під час бесіди дотримуються правил високого відтворення певного церемоніалу.

«Бесіди зі століттям (або діалог з Великим)» мають велике значення для розвитку філософського мислення дітей, для вироблення їх світоглядних позицій і розвитку духовних цінностей.

Театр-експромт

Одне з найвеселіших, найсмішніших і найцікавіших занять для дітей. Складається сюжет театральної вистави. Заготовлюються картки з позначенням на них певних ролей, які роздаються дітям. Учні-актори, що отримали роль, по черзі запрошуються за лаштунки.

Складений текст вимовляється одним із акторів за сценою. Почувши текст, актори виходять на сцену, розігрують дії згідно тексту що чують. На очах у глядачів розігрується вистава непередбачуваного змісту, імпровізованої гри.

Сюжет повинен передбачити безліч різноманітних дій і взаємодій персонажів. Програватися можуть не лише казки, детективні історії, легенди, фантастика, але і побутові веселі анекдоти.

Театр-експромт знімає страх і психологічну скутість. Діти розковуються, діють вільно. Вони починають створювати образи на сцені.

Поліпшується психологічний клімат в групі, з'являються симпатії до окремих учнів, талановиті діти завойовують лідерство.

Відкрита кафедра

Ця форма діяльності сприяє розвитку соціальної і громадської орієнтації учнів. У ній присутні елементи гри й уяви: мов, нібито... Учасники припускають, що кафедра, яка перед ними, могла б передати всьому світу слова оратора. Кожен говорить те, що йому найбільш хотілося б сказати людям.

Відкрита кафедра консолідує учнів, розвиває у них здатність бути небайдужими до подій у світі, пробуджує громадянські почуття і відкриває шлях для свого етичного «Я».

Методична складність полягає в дотриманні міри гри і реальності, серйозного і жартівливого, публіцистичного, духовного й особистого.

Позитивна гра

Пропонується фабула, що окреслює найзагальніші контури події. Наприклад: на привалі раптом виявилось, що хтось забув запаси харчів на платформі вокзалу (варіант: згодував бродячим» собакам тощо). Суб'єкту - один, суб'єкту - два суб'єкту - три (учні самостійно беруть на себе конкретну роль) пропонується розіграти сюжетно-в рольове розгортання ситуації, що склалося.

Учні утворюють 3-4 ігрові групи, педагог пропонує дітям широку можливість у виборі життєвих рішень. Жодне з них не оцінюється як правильне або неправильне - вибір позиції здійснює кожен учасник гри, проектуючи свою поведінку в майбутньому, роздумуючи про зв'язок такого вибору і своєї подальшої долі.

В ході гри кожен учень розкриває суть своєї особистої життєвої позиції, яку сам створив у сюжеті.

Сувенір друзям

Тренінгові заняття є способом розвитку духовних орієнтацій школярів, утвердження пріоритету духовних цінностей над матеріальними.

За звичай проводиться в передсвяткові або знаменні дні. Змістом тренінгу є піднесення подарунка окремим учням або всій групі у вигляді предметів духовної творчості людини: віршів, пісень, малюнків, народних виробів, мелодій, репродукцій, історій, афоризмів тощо. Не виключено і жартівливе вручення символічних дарів: «Якби я був великим чарівником, я б неодмінно для вас...»

Кожен момент вручення сувеніра підкріплюється музичною фразою, програється сценічно. «Сувенір друзям» має надзвичайний вплив на покращення психологічного клімату в колективі.

Необхідною умовою є естетичне оформлення приміщення, де відбувається вручення сувенірів.

Презентація

Мета: філософське осмислення цінності окремих предметів і явищ, що збагачують зміст життя людини, прикрашають його життя або виступають засобом існування.

Дітям для сприйняття і для ціннісного осмислення пред'являється предмет, дається індивідуально-групова оцінка його ролі в житті і долі кожної людини.

Надалі на «Презентацію» кожний з учасників приносить свій самостійно обраний об'єкт ціннісного розгляду. Далі сам учень, або інші діти ведуть мову про ціннісний зміст об'єкту.

Введення двох категорій: ціна і цінність - допоможе уникнути ухилу бесіди в утилітарно-ринкову сферу.

«Презентація» — це педагогічна дія, що протистоїть ринково-торгівельному ставленню до світу, що підтримує рівень духовної культури, сприяючи розширенню духовного світу особистості шляхом олюднення навколишнього світу.

Не можна захоплюватися рідкими, незвичайними явищами і предметами, далекими від повсякденного оточення дітей. Слід розкрити високу цінність звичайних предметів, які міцно увійшли в життя кожної людини: наприклад окуляри, крейда, двері, папір, гітара, рукавички тощо.

Уроки в лісі

Поїздка в ліс і проведення циклу навчальних занять на лоні природи. Зовсім не обов'язково, щоб неодмінно вивчалося явище фізичної природи. Це може бути і урок математики, історії мистецтва або російської мови.

Природний ландшафт, «лісовий інтер'єр» додають уроку незвичність і особливу чарівність, а заняттю - характер максимальної свободи.

Уроки проводяться з найрізноманітнішою метою: для оздоровлення, естетичного розвитку зміцнення колективу, гуманізації взаємостосунків, розвитку здібностей до психологічної саморегуляції.

Методичні застереження: повідомлення (термін поїздки обговорюється задовго до дня проведення); визначається програма заняття, з дітьми обговорюються всі моменти діяльності в лісі та ряд обов'язкових правил поведінки; спосіб оплати за проїзд в електропоїзді тощо.

ЕНЕРГІЗАТОРИ ЯК МЕТОД ПРЕВЕНТИВНОГО НАВЧАННЯ

Енергізатори - короткі вправи, які відновлюють енергію учнів.

Енергізатори є обов'язковим елементом уроку превентивного навчання (подібно до фізкультхвилинок), а також обов'язковим компонентом будь-якого іншого уроку або виховного заходу. Але, на відміну від звичайної фізкультхвилинки, яка включає комплекс рухів, за допомогою яких, знімають застійні явища, що викликані тривалим сидінням за партою (охоплюють великі групи м'язів і знімають статичну напругу, активізують дихання, посилюють кровообіг лімфообіг), енергізатори відновлюють енергію, сприяють підвищенню працездатності учнів, переключають їх увагу, отриманню задоволення від уроку, об'єднанню декількох методів навчання в ціле, дозволяють учням проявити різноманітні здібності: тілесно-кінестетичні, музично-ритмічні, візуально-просторові, комунікативні тощо.

Тривалість одного енергізатора може продовжуватись від 1,5-2 до 5 хвилин, це залежить від ступеню навантаження учнів під час попереднього або подальшого виду діяльності.

Зазвичай енергізатори проводяться на початку та у середині уроку превентивного навчання, проте можуть використовуватися для відновлення енергії й після виконання будь-якого складного або тривалого завдання.

Кожен енергізатор має ще і певне психологічне значення, наприклад: «М'яч по колу» сприяє розвитку почуття відповідальності, «Гальмо» - розвитку уваги, «Фруктовий салат» - швидкості реакції, «Алігатори» - кмітливості і «відчуття ліктя», «Хвилями моря» - уважності, організованості, «Двоє малюють одним олівцем» - виявленню потенційного лідера, «Тонкий папір» - усвідомленню своєї індивідуальності і неповторності» тощо.

М'яч по колу

Діти встають в коло. Руки, з відкритими вгору долонями розташовують на рівні талії. Завдання: прокотити м'яч по долонях так, щоб він не впав на підлогу.

Те ж завдання можна повторити, але пускаючи м'яч по колу проти годинникової стрілки.

Також можна котити м'яч по опущеним вниз долонях, по зап'ястям тощо. Бажано, щоб темп вправи був швидким.

Гонка м'ячів по колу

Діти утворюють коло і розраховуються на перший-другий, починаючи з учня, що стоїть праворуч від ведучого. Цей учень буде капітаном перших номерів. Той учень, що стоїть ліворуч від ведучого, буде капітаном других номерів. Капітани отримують по одному м'ячу і піднімають їх угору. По команді вчителя «Марш!» капітан перших номерів передає м'яч наступному гравцеві, який теж має перший номер, той передає м'яч далі тощо. В цей же час учні, що входять до складу іншої команди (мають другий номер) передають свій м'яч вліво. Коли м'яч, зробивши повий коло повернеться до капітана, той піднімає його над головою.

Дощ у лісі

Діти сидять по колу, руки (долонями вниз) лежать на колінах.

Вчитель:

- Діти, уявіть, що зараз літо і ми з вами в лісі. Раптом починається дрібний дощик. Як краплини стукають по гілочках дерев?

Діти повторюють рухи за вчителем: плескають долонями по колінах.

- Подув вітер. (Діти злегка наїжачують волосся).

-Стало прохолодно. (Потирають долоні).

- Зашаруділо листя. (Шарудять руками біля вух).

- Дощ посилився. (Інтенсивно плескають по колінах долонями).

Далі можна повторити всі дії в уповільненому темпі: вітер став вщухати, листя менше стало шелестіти, стало тепліше, дощ зменшився, став ще менший, на землю стікають лише окремі краплини.

Австралійський дощ

Діти стоять або сидять по колу. Ведучий вимовляє фрази, супроводжуючи їх рухами, діти повторюють рухи за ним:

- У Австралії підійнявся вітер (тертя долонь).

- Почав накрапувати дощ (клацання пальцями).

- Дощ став посилюватися (плескання долонями по грудях).

- Розпочалася справжня злива (плескання по колінах).

- А ось і гроза, почалася буря (тупотіння ногами).

- Але що це? Буря стала вщухати (плескання по колінах).

- Злива перетворюється на дощ (плескання долонями по грудях).

- Рідкі краплини падають на землю (клацання пальцями).

- Вітер затихає (тертя долонь).

- Виглянуло сонечко (руки вгору).

Весняний дощ

Діти стоять по колу один за одним. Ведучий проголошує фрази, супроводжуючи їх рухами, діти повторюють рухи за ним. Основні рухи здійснюються на спині того, хто стоїть попереду гравця.

- Подув вітерець (дмуть спину).

- Зашаруділо листя (труть долоні).

- Застукали краплини дощу по дахах (кінчиками пальців по спині).

- Дощ полив сильніше (ляскають долонями по спині).

- Ми побігли по калюжах (тупотять ногами).

- Сховалися під деревом, а з гілок падають краплини (ляскання по спині).

- Хмаринки поплили (розгладжуючи легкі рухи по спині).

- Дощик закінчився.

- Виглянуло сонце (піднімають руки вгору).

Долоні

Діти стоять або сидять по колу, ведучий - разом з ними. Ведучий виконує будь-який рух і передає його сусіду праворуч, який, повинен повторити цей рух і передати у свою чергу сусіду праворуч і так до кінця по колу. Виконання руху кожним учасником триває до пір, поки він не отримує новий рух, який він теж повинен передати. Новий рух починає завжди ведучий.

Рухи можуть бути приблизно такими: а) тертя долонь, б) клацання пальцями, в) ляскання долонями по колінах, г) плескання долонями, д) посмішка і аплодисменти тощо.

Салют

Цим енергізатором можна завершувати урок превентивного навчання. Діти разом з ведучим стоять або сидять по колу. Ведучий пропонує дітям повторити за ним наступні рухи: опустити руки вниз, нахилитися, почати тихенько оплески в долоні на рівні колін, потім, поступово випрямляючись і підіймаючи руки все вище і вище, продовжити оплески, посилюючи звучання. Коли всі учні повністю випрямлять тулуб, а руки опиняться над головою, оплески повинні-перетворитися на гучний «салют» аплодисментів, який можна супроводжувати вигуком «Ура!»

Вправу повторюють 3 рази.

Телетайп

Учасники тримаються за руки і встають у коло, Ведучий легенько тисне руку учаснику, що стоїть праворуч, так він посилає «телеграму», яка передається далі у такий же спосіб, доки на повернеться до ведучого.

Те ж саме можна виконати в зворотному порядку.

Г альма

Діти стоять у колі. Вчитель пояснює, якими звуками і словами позначатимуться певні дії: машина заводиться і рухається - «тр - тр - тр», машина гальмує - «стоп».

Вчитель «заводить» машину і озвучує Ті рух: «тр - тр - тр», учень, що стоїть поряд (ліворуч) повинен зробити те ж саме, потім наступний і т.д. за годинниковою стрілкою. Якщо хтось скаже: «Стоп!», то рух піде у зворотному напрямку (проти годинникової стрілки).

Дата добавления: 2015-05-23