Лікарська таємниця

«Я присягаюся Апполоном-лікарем, Ескулапом,

Гігією і Панацеєю…що б я не бачив, що б я не чув при

спілкуванні з людьми при виконанні своїх обов’язків,

я буду мовчати про те, чого не слід розголошувати і

вважаю мовчання своїм обов’язком»

Клятва Гіппократу

Давно визнано, що медична діяльність має свої особливості, а саме поняття «лікарськоїтаємниці» – найважливіше поняття медичної деонтології. Специфічність лікарської таємниці полягає в тому, що вона є юридично охоронювальною, а її розголошення тягне за собою певний вид юридичної відповідальності (цивільно-правову, дисциплінарну або кримінальну).

Лікарська таємниця визнана на законодавчому рівні поряд із адвокатською або нотаріальною і є умовою зрозумілою та природною при візиті лікаря. У п.1 ч.1 ст. 69 КПК зазначено: не можуть бути допитані як свідки лікарі – з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;- а у п.2 ч.1 ст. 51 ЦПК говориться: не підлягають допиту як свідки особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем.

То все ж таки, що таке лікарська таємниця та які її складові?

Медична інформація - відомості про факт звернення за медичною консультацією / допомогою, стан здоров’я пацієнта і медичну допомогу, що надається йому, включаючи дані про наявність захворювання, його діагноз, наступний прогноз, способи діагностики, лікування і профілактики, ризики, пов’язані з медичним втручанням, інші дані медичного характеру.

На жаль, законодавець донині не дав чіткого визначення поняття «лікарської таємниці».

Аналізуючи Національне законодавство: ЦК (ст. 285, 286) та Основи законодавства України про охорону здоров’я (ст. 39, 40), - можна виділити категорії інформації про пацієнта, які складають лікарську таємницю. А саме:

• факт та привід звернення за медичною допомогою;

• стан здоров’я та захворювання пацієнта;

• факт медичного огляду та його результати;

• інтимне та сімейне життя пацієнта;

• інші відомості, які отримані під час обстеження та лікування.

В коментарях до ст. 145 Кримінального Кодексу України визначено відповідальність щодо розголошення лікарської таємниці - відповідним чином задокументованої інформації про факт звернення за медичною допомогою, медичний огляд та його результати, інтимне чи сімейне життя пацієнта, - особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки (наприклад, самогубство, загострення захворюваннь в зв’язку з психо-емоційним перенапруженням, хвилюванням).

Особи, що мають або можуть мати доступ до медичної інформації:

ü медичні працівники (лікарі, медичні сестри, консультанти тощо);

ü законні представники (батьки, діти, адвокат тощо);

ü довірені особи (наприклад, друзі);

ü співробітники правоохоронних органів (слідчий, прокурор, суддя тощо);

ü співробітники соціальних служб (наприклад, захисту прав дитини тощо);

ü особистий психолог;

ü працівники засобів масової інформації (журналісти) тощо.

Таким чином, медична (лікарська) таємниця - відомості про пацієнта, що не підлягають розголошенню, включаючи факт звернення за медичною допомогою, діагноз й інші дані про стан здоров'я й особливості приватного життя, отримані в результаті лікування чи/й обстеження.

Дата добавления: 2015-05-23