Історичні умови виникнення та ідейно-теоретичні джерела соціалістичних економічних ідей

Промисловий переворот початку ХІХ століття супроводжувався занепадом і розпадом дрібного виробництва, зубожінням значної частини населення, економіка починає потерпати від економічних криз, все більш виразно проявляються протиріччя приватних і суспільних інтересів. В ек. теорії з’являються альтернативні напрями і школи, представники яких обрушуються на засади класичної доктрини з критикою ек-ки вільного підприємництва, намагаються поєднати принцип ек. свободи з державним регулюванням ек-ки, заперечують наявність загальних ек. закономірностей і акцентують увагу на національних особливостях ек-ки, прагнуть розробити моделі більш справедливого суспільного устрою.

Критичний напрям політичної економії об’єднує вчених, які виступили з критикою теоретичних засад і практики капіталістичного ринкового господарства з точки зору інтересів дрібних виробників, заклали основи дрібнобуржуазного соціалізму.

Сісмонді С., Прудон П. Ж., Родбертус Карл, Лассаль Фердинанд.

Економічні вчення соціалістів-утопістів – напрям, представників якого об’єднує не лише критика капіталізму, а насамперед спроба окреслити риси нового соціально-економічного устрою – суспільства соціальної справедливості, побудова­ного на комуністичних засадах. Центральною проблемою у дослідженнях стає проблема власності. Більшість ідей і проектів цих соціалістів носили характер нездійсненних мрій (утопій). Соціалістична доктрина розвивається практично незалежно від еволюції класичної політичної економії.

Утопічний соціалізм виник як протест проти феодального гноблення та жорсткої експлуатації доби первісного нагромадження капіталу. Його першим пред­ставником став англійський письменник-гуманіст і державний діяч Томас Мор (1478–1535), який у творі «Утопія» (1516) зобразив ідеальне суспільство загальної рівності, добробуту і щастя, в якому немає приватної власності, грошей та експлуатації. До подібного сус­пільства прагнули його послідовники Томас Мюнцер (1490–1525) – ватажок повсталих селяну Німеччині та Томазо Кампанелла (1568–1639) – італійський монах. Твір Томазо Кампанелли “Місто Сонця” (1601) був замислений як проект республіки вільних і рівноправних людей, проте економічні параметри суспільства майбутнього свідчать про тоталітарний характер описаної ним системи: скасування приватної власності (спільність майна і дру­жин), товарно-грошових відносин, ринку, зрівняльний розподіл благ, загальна трудова повинність, жорстка державна регламентація суспільного і навіть приватного життя. Сен-Сімон Анрі, Фур'є Шарль, Оуен Роберт

75.Особливости методології "економічного романтизму"

Виникнення нових умов розвитку ек.го середовища сприяло появі нової течії ек.ї думки, яка, по суті, була критикою класичної політекономії.Нова течія одержала назву "ек.й романтизм".Представниками цієї течії є Леонар Симонд де Сісмонді та П’єр Жозеф Прудон

Розвиток ринкових відносин на Заході, прискорений промисловим переворотом кінця 18- початку 19 століття призвів до збідніння дрібних ремісників та селян, обумовив розорення їх господарств.

Цей процес особливо болісно відбувався у Франції, Швейцарії та інших країнах, ек- яких більше ніж на половину була представлена дрібними виробниками. Руйнування їх господарств призвело до появи людей, позбавлених засобів виробництва, які поповнювали ряди найманих робітників та великої кількості безробітних.

Ек.й романтизм - це напрямок ек.ї думки, що концентрує свою увагу на аналізі дрібного товарного виробництва і вважає його ідеальною ек.ю системою.

Течія ек.й романтизм критично оцінює ті явища ринкової ек-, які вступають у конфлікт з інтересами дрібних виробників.

Перш за все слід відмітити їх критичний аналіз розвитку торгового і банківського капіталу, високу концентрацію капіталу та земельної власності, капіталістичних монополій, ек. кризи і т. ін., при цьому в їх аналізі позитивно оцінюється приватна власність на засоби виробництва, "свобода підприємництва" і т. ін.)

Теоретичні погляди течії "ек.й романтизм"

Особливости методології течії "ек.й романтизм" в тому, що представники цієї течії бачать основу історичного процесу в моральних ідеалах "добра", "справедливості" і т. ін.

Представники "ек.го романтизму" вважали, що політекономія етична наука, основою якої є людський фактор (почуття, потреби тощо).

Для них характерною є уява, відповідно якій вивчення історії повинно слугувати для того, щоб робити з подій, що минули, практичні висновки.

Для цього напрямку ек.ї думки типовим є етичний метод, який передбачає аналіз об’єктивних законів суспільного розвитку на основі їх етичної оцінки, що по суті і складає суть "ек.го романтизму".

Поряд з цим слід зазначити, що представникам цього напрямку притаманні і матеріалістичні трактування певних соціально-ек.х процесів. Перш за все це стосується такої ек.ї категорії, як капітал. Вони ототожнюють капітал з тими формами, які він приймає в сфері обігу, тобто з торговим і позичковим (лихварським). Обмін характеризують як нееквівалентний і бачать у цьому порушення закону вартості. З цієї причини предметом політекономії визначається сфера обігу.

При вивченні цього питання слід акцентувати увагу на тому, що його представники критикували класичну політекономію. Перш за все, вони вважали, що " класики" відділяли багатство від людини, випускали людину з поля зору і забували, що їй, на їх погляд, належить багатство, і вона повинна ним користуватись.

Далі слід зазначити, що теоретичні погляди цього напрямку ек.ї думки з приводу реалізації сукупного продукту теж не співпадали з думками "класиків". На противагу останніх вони вважали кризи перевиробництва постійним явищем в економіці. Цей висновок зроблено на основі міркувань, що метою виробництва є споживання.

Основною суперечністю ринкової ек- вони вважали протиріччя між виробництвом і споживанням. Таке протиріччя, на їх думку, існуєт завжди. Його немає лише в ізольованому хазяйстві Робінзона і в умовах дрібного товарного виробництва. Це протиріччя між виробництвом і споживанням в умовах ринкової ек- проявляється в труднощах збуту, в кризах.

Всупереч твердженням класиків, що товари обмінюються на товари, критики "класиків" вважали, що товари, купуються на доходи. Звівши, у слід за А.Смітом, вартість до суми доходів, вони роблять висновок, що для реалізації усіх виготовлених товарів необхідно, щоб виробництво відповідало доходам суспільства. Зменшення доходів відповідно зменшує попит на товари, частина їх залишається нереалізованою. Але з розвитком ринкових відносин звужується внутрішній ринок. Зменшується доход робітників, тому що частина їх витискується з виробництва машинами, а працюючим при цьому намагаються платити якомога менше. При цьому слід додати, що капіталісти замість того, щоб купувати, нагромаджують і, на їх думку, це також впливає на звуження ринку.

Дата добавления: 2015-05-23