Розглядаючи теорію грошей і капіталу К. Маркса, необхідно зупинитися на таких моментах

Теорія вартості та додаткової вартості К.Маркса.

Джерела марксизму.Трудова теорія вартості, продуктивність праці і т.п. Діалектика та матеріалізм. Соціологічний аспекти, поняття класової боротьби.

Складові частини.Класична політекономія А. Сміта та Д. Рікардо.Німецька класична філософія.Утопічний соціалізм.

Він носить назву “теорії додаткової вартості” і присвячений історії розвитку економічної теорії. Дається детальна розробка вчення про продуктивну та непродуктивну працю, земельну ренту, націоналізацію землі. Дається також критика поглядів фізіократів, А. Сміта, Д. Рікардо та інших економістів.

Центральна проблема третього тому – аналізує процес виробництва капіталу в цілому.

Перетворення додаткової вартості в прибуток, утворення норми прибутку. Сукупний суспільний продукт, по Марксу; дорівнює сумі витрат виробництва та прибутку: W = C + V + M = K + P,

де C – постійний капітал, V – змінний капітал, M – додаткова вартість, K – затрати виробництва, P – прибуток.

У цьому пояснена тенденція норми прибутку до зниження. Збільшення капіталу веде до зниження долі змінного капіталу, що створює додаткову вартість. Зниження норми прибутку скорочує норму прибутку. К Маркс підкреслює, що додаткова вартість може виступати у таких формах: підприємницький дохід, торговий прибуток, процент та рента.

Четвертий том "Капіталу". Четвертий том був підготовлений до друку К. Каутським і виданий у 1905–1910 рр.

Вивчаючи теорію трудової вартості К. Маркса слід звернути увагу на її основні поняття та категорії: вартість, закон вартості, додаткова вартість. Види вартості – споживча та мінова. Споживча вартість – це здатність товару задовольняти певні потреби. Мінова вартість – це власність речі обмінюватись на інший товар. Закон вартості – вартість товару визначається величиною суспільно-необхідних витрат праці, що втрачаються на його виробництво при середньому рівні інтенсивності. Додаткова вартість – це вартість продукту неоплаченої праці робітників. Введення цього поняття дозволило К. Марксу довести, як без порушення закону вартості робітник одержує лише частину оплати своєї праці. Реальна заробітна плата, як вважає вчений, ніколи не збільшується пропорційно збільшенню продуктивної сили праці, тобто проявляються ознаки експлуатації. На завершення своїх теоретичних висновків К. Маркс визначає норму експлуатації – як відношення додаткової вартості до розміру змінного капіталу, що відповідає оплаті робочої сили.

Дата добавления: 2015-05-23