Хто ж заснував наше місто?

Серед маріупольських краєзнавців немає єдності в питаннях коли і хто заснував їх місто. По-перше, вони поділилися на тих, хто рахує вік Маріуполя з того часу, коли він отримав статус міста і на тих, хто сповідує його еволюційний розвиток з дрібних селітебних одиниць - зимівника, фортеці, слободи і т.д., а, зокрема, з фортеці Кальміус. І, по-друге, якщо в таборі еволюціоністів всі без виключення визнають, що місто засноване запорозькими козаками, як мінімум, в 1734 році, то в протилежному таборі ні про яку єдність мови йти не може. Так, старший науковий співробітник Маріупольського краєзнавчого музею Р.Саєнко доводить, що місто засноване в 1778 році губернатором Азовської губернії Чертковим і носив ім'я Павловська. Аргументи свої вона виклала в роботі «Из истории основания г.Мариуполя». Завідувач відділом наукових досліджень і видавництва ради Маріупольського товариства греків, художник-монументаліст Л.М.Кузьмінков в історико-критичному нарисі «Переселение крымских греков в Северное Приазовье в 1778-1780 гг.» доводить, що Маріуполь заснований греками в 1779 році. Позицію Л.Кузьмінкова останніми роками підтримував і нині покійний філолог Л.Д.Яруцький, зокрема, в статті «Так сколько же лет Мариуполю?» («Приазовский рабочий», 23.03.2002) і в розділі «Сколько лет Мариуполю» в другому томі «Маріупольськой мозайки» стор.287 - 291), хоча раніше в «Мариупольськой старине» називав містами і Кальміус, і Павловськ (стор.62). І, нарешті, доктор фізико-математичних наук С.Калоєров категорично наполягає на тому, що місто Маріуполь засноване греками в 1780 році і навіть дав заголовок статті на цю тему: «Известна точная дата основания Мариуполя - 1780, и не о чем спорить!» («Приазовский рабочий», 26.01.2002 року).

Отже, існує чотири дати заснування нашого міста: 1734, 1778, 1779 і 1780 роки. Про те, наскільки переконлива кожна з них, і піде мова в пропонованій роботі. Але перш ніж вести розмову про науково обґрунтований вік нашого міста, слід розглянути декілька загальних аспектів містоутворювання в далекому і близькому минулому на території дореволюційної Росії і Радянського Союзу, зокрема Донбасу і Приазов'я.

АСПЕКТ ПЕРШИЙ

Він торкається генези, тобто процесу зародження і розвитку міст. Використовуючи дані енциклопедичних видань, можна встановити, що час заснування цілої низки міст іде в глибину сторіч першого тисячоліття, а час заснування іншої низки міст навіть у другому тисячолітті нам невідомий. Тому їхній вік обчислюють з часу першої згадки в літописах та в інших історичних документах. Тому про них пишуть: відоме з такого року і місто з такого року. У рідкісному винятку вік міста визначають на основі археологічних даних, як наприклад, 1500-річний вік Києва.

В окрему групу слід виділити міста, які засновувалися на території Росії відразу як адміністративні, торгівельні, промислові і культурні центри з часів Петра I. Час заснування кожного з них відомий і зазначається в усіх джерелах. Прикладом може бути Санкт-Петербург.

Переважне ж число міст виросло еволюційно з невеликих населених пунктів, тому про них в енциклопедичних виданнях пишуть: місто з такого року.

АСПЕКТ ДРУГИЙ

У ньому слід розглянути наукове трактування як узагальнюючого терміну «населений пункт», так і назв усіх існуючих забудовних одиниць.

Отже, НАСЕЛЕНИМ ПУНКТОМ вважається «місце, заселене людьми; первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої ділянки. Обов’язковою його ознакою є постійність використання його як місця проживання з року в рік (хоча б сезонно)» (тут і надалі «Советский Энциклопедический словарь»).

ЗАЇМКА – “земельна власність, придбана правом першого зайняття вільної землі”. У Сибіру так називали однодвірні поселення віддалік од освоєних територій.

Починок (від слів «почин», «починати» – невелике нове селище.

ПОГОСТ – “у Київській Русі спочатку сільська громада та її центр, згодом – адміністративно-територіальна одиниця. Поділ на погости існував у північно-західних районах російської держави до 1775. У ХV - ХІХ ст. погост – невелике селище з церквою і кладовищем”, в останні часи кладовище.

ВИСЕЛОК – «сільське поселення, куди всі жителя якого переселились з іншої місцевості або іншого населеного пункту».

ЗИМІВНИК – “господарство, хутір у запорозьких, чорноморських і частини донських козаків, місце, де вони перебували, коли не було воєнних дій (особливо взимку)”. Виникли у 1-й половині ХVІ ст.; за В.Голобуцьким – значно раніше на час ліквідації Запорозької Січі (1775) було 763 запорозьких зимівника, де мешкало 8,7 тис. козаків.

ХУТІР – “1. Відокремлене селянське господарство разом з садибою власника. (В Україні Х. існували до 1940 р.). 2. Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з сіл, козачих станиць тощо. Хуторами були і зимівники запорозьких козаків”.

ОСТРОГ – “дерев’яне укріплення в прикордонній смузі. Відоме з ХVІІ ст.”.

ФОРТЕЦЯ – “укріплений пункт з постійним гарнізоном, озброєнням та різними запасами, призначений для тривалої кругової оборони”.

Деревня – «невелике сільське поселення». Переважно в Росії.

СЕЛО – “населений пункт (звичайно великий) не міського типу, жителі якого займаються переважно обробкою землі”. У росіян ще – невелике поселення без церкви.

СЕЛИЩЕ – “1. Населений пункт у сільській місцевості. 2. Населений пункт міського типу, розташований поблизу міста або фабрики, заводу тощо”.

МІСТО – “великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр”. У різних країнах до міст зараховували поселення з різною кількістю жителів. Їх поділяють на 3 категорії: республіканського (понад 500 тис. ж.), обласного (понад 50 тис. ж.) і районного (не менш 10 тис. ж.) підпорядкування. Зарахування того чи іншого населеного пункту до категорії міст регулювало законодавство союзних республік.

АСПЕКТ ТРЕТІЙ

Тут необхідно визначити різницю в трактуванні терміна «місто» з погляду сучасності із історичної точки зору.

МІСТО В НИНІШНЬОМУ ПОНЯТТІ – це великий населений пункт, адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр.

МІСТО В ІСТОРИЧНОМУ ЗНАЧЕННІ – це населене місце, обгороджене і укріплене стіною; фортеця («Словарь русского языка»).

Про це друге значення слід пям’ятати, визначаючи вік будь-якого міста. Адже за середньовіччя (V cт. – кінець ХVII ст.) і в Європі, і на території староруських земель і князівств усі виникаючі міста оточувалися укріпленнями для захисту від навали кочівників і нападу ворогуючої сторони. Саме в межах цих тимчасових рамок могло виникнути й виникло “стародавнє місто Адомаха”. У Московській же державі міста-фортеці виникали для захисту від татар. З ХVІІ ст. такі міста-фортеці з’являються і в Північному Приазов’ї. Так, у 1676 році з’являється фортеця Тор (нині Слов’янськ), у 1696 році – фортеця Троїцька на Таганьому Розі (нині Таганрог), у 1697 році - Бахмутська (нині Артемівськ), у 1761 році – фортеця святого Дмитра Ростовського (нині Ростов-на-Дону).

Про фортецю в гирлі Кальміусу слід поговорити більш детально. Річ у тому, що ще в 1826 році повітовий землемір, маріуполець Яків Калоферов у “Камеральном описании городу Мариуполю” писав, що тут “колись була вибудована фортеця на ім’я невідома (підкреслено мною – М.Р.), бастіони якої і рови понині в натурі ще видні”. Відзначимо: якби це було укріплення, побудоване запорозькими козаками в 1734 році, колезький реєстратор Я. Калоферов не забув би написати про це. Адже з часу ліквідації Запорозької Січі тоді минуло тільки півсторіччя і ще були живі багато першопоселенців. І якщо дотримуватися історичної логіки, то ці «бастіони і рови» належали найдавнішому місту-фортеці Адомасі,на місці якого виникло наше місто.

АСПЕКТ ЧЕТВЕРТИЙ

Необхідне також чітке визначення терміна «паланка». Він має два значення. Перше: паланка – слово татарське, і в буквальному перекладі означає «невелика фортеця», а друге – це назва територіальної військово-адміністративної одиниці Запорозької Січі. Ці два значення треба точно розрізняти. І тоді буде ясно: коли Д.Яворницький писав про Кальміуську паланку, що вона залишається на великій відстані, то це значить, що йдеться про фортецю Кальміус. І коли Феодосій Макар’ївський у праці “Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы 18-го столетия” вів мову про знамениту, найдавнішу, старожитню запорозьку Кальміуську паланку, то говорив він про фортецю Кальміус (стор.461).

АСПЕКТ П'ЯТИЙ

З історії містоутворення відомо, що переважна більшість міст (за винятком тих, які будувалися відразу як міста, при цьому на порожньому, необжитому місці, як, наприклад, Санкт-Петербург) еволюційно виростали з дрібних селітебних одиниць. Тому в довідковій літературі в обов'язковому порядку вказується, коли заснований, а якщо немає точної дати, то з якого року відомий і коли став містом. Це, зокрема, ілюструють таблиці, що додаються.

Дата добавления: 2015-05-23