Бальна шкала оцінок

Приклади з педагогічної практики

І.А.Гриценок використовує у дослідженні з проблеми організації виробничого навчання учнів ПТНЗ швейного профілю метод рейтингового оцінювання досягнень учнів з виробничого навчання у ПТНЗ [14, с.146-150]. Науковець зазначає, що для оптимізації системи рейтингового оцінювання досягнень учнів із виробничого навчання доцільно визначити кількість та зміст окремих елементів навчально-творчої діяльності, які б характеризували рівень професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників швейного профілю і могли б стати своєрідними мотиваційними чинниками якісної, творчої практичної роботи учнів. Щоб позбутися недоліків традиційної системи оцінювання, було використано і розроблено методику оцінювання досягнень учнів з виробничого навчання у ПТОЗ швейного профілю. Ця методика узгоджена з 12 бальною шкалою оцінювання відповідно до державних стандартів професійно-технічної освіти з професії „Кравець”. Впродовж 2003-2007 рр. було опитано понад 420 учнів та 36 випускників ПТОЗ швейного профілю. У результаті одержали апріорну діаграму рангів виробничого навчання, у якій всі чинники представлено у порядку ефектів. За результатами апріорного ранжування показників, а також з урахуванням досвіду роботи учням було запропоновано таку структурну модель рейтингової оцінки:

М=К1+К2+К3+К4+к5+К6+К7+К8+К9+ДБ, (1.1)

де К1…К9 – коефіцієнти, які враховують якість навчально-пізнавальної, виробничої діяльності учнів у балах (див. таблицю 1.3 „Бальна шкала оцінок”); ДБ – додаткові бали, що їх одержують учні, виконуючи такі роботи: дослідницька робота з доповіддю на вузівській виробничій конференції (до 24 балів); складання кросворду за однією з тем виробничого навчання (до 12 балів); реферат з виступом (до 12 балів), без виступу (до 6 балів); навчальна діяльність з елементами творчості на заняттях виробничого навчання (до 4 балів); участь у виробничих вікторинах (до 6 балів); дидактичних іграх (до 24 балів); як переможці І, ІІ, ІІІ місць у номінаціях „Кращий кравець”, „Золота голка” (36, 30 балів); участь у конкурсах фахової (професійної) майстерності серед учнів ПТОЗ швейного профілю (обласних 42 бала, всеукраїнських 48 балів).

Таблиця 1.3

Оцінка	К1	Правильність прийомів роботи та раціональність організації праці	К2
	+18	У складній або нестандартній ситуації	+n
	+16	У типовій ситуації	+2
	+14	Згідно з типовим або самостійно складеним алгоритмом
	+12
	+10
	+8
	+6
	+4
	+2
3, 2, 1	+0
Дотримання технічних вимог та інших якісних показників навчально-виробничих робіт	K3	Виконання встановлених кількісних показників (норм, часу, виробітку)	K4
Більше 100%	+n	Більше 100%	+n
100%	+2	100%	+2
Менше 100%		Менше 100%
Ступінь самостійності виконання завдання	К5	Урахування складності контрольних завдань, практичних робіт	К6
З практичною допомогою майстра виробничого навчання	-2	Розширена програма	+n
З консультативною допомогою майстра виробничого навчання		Стандартна програма	+2
Самостійно	+2	Програма-мінімум
Рівень творчої активності у навчально-пізнавальній, виробничій діяльності	К7	Відвідування занять виробничого навчання	К8
КТА 0,7…1,0	+4	Постійно	+2
КТА 0,3…0,7	+2	1 і більше пропусків
КТА 0…0,3		Відсутніх на всіх заняттях в/н	-2
Якість ведення конспекту	К9
Змістовно, охайно	+2
Є конспект
Немає конспекту	-2

Якщо учень пропустив усі заняття виробничого навчання, його тестують за програмою-мінімум. У разі відмінного результату він переходить до наступного рівня.

За умовами рейтингового оцінювання досягнень учнів з виробничого навчання підсумкова оцінка складається за результатами навчально-пізнавальної, виробничої діяльності впродовж всього семестру.

Рівень творчої активності визначається кількістю і змістом позитивної активності учнів за результатами поточного контролю (участь у вікторинах, написання рефератів). При цьому визначається індивідуальний коефіцієнт творчої активності (КТА) як відношення індивідуальної кількості творчої активності (ІТА) до ІТА найкращого учня або нормативного значення.

Бали рейтингу під час проведення поточного, тематичного, проміжного і вихідного рейтингового контролю додаються і по закінченні курсу перетворюються на індивідуальний кумулятивний індекс для кожного учня, таким чином кожен може наочно бачити свої інтелектуальні і професійні здобутки, зіставити їх з рейтингами своїх товаришів.

Наприклад, для отримання учнем 2-го кваліфікаційного розряду з професії „Кравець” необхідно досягти таких результатів:

Рейтинг учня, кількість балів	Оцінка	Рейтинг учня, кількість балів	Оцінка
928 і більше		708…659
927…868		658..593
867…809		592..527
808…759		526…462
758…709		461 і менше	3, 2, 1

За кваліфікаційну пробну роботу учень може одержати не більше, ніж 24% бали від набраної ним суми впродовж семестру. Така оцінка підсумовується з рейтингом учня впродовж семестру. Підсумкова оцінка визначається сумарним рейтингом. За незадовільної оцінки учень залишається на попередньому рівні оцінки професійних знань, умінь та навичок.

Оцінка з кваліфікаційної пробної роботи (КПР) визначається за формулою

КПР= (К1…К9)хС1хР1/12, (1.2)

де (К1…К9) – сумарний рейтинг учня за підсумками роботи впродовж семестру, С1 – коефіцієнт складності, Р1 – коефіцієнт оцінки.

Складність КПР, С1	Оцінка Р1	Складність КПР, С1	Оцінка Р1
Підвищена – 1,2	12 –2,0	Стандартна – 0,7	7 –1,0
Підвищена –1,1	11 –1,8	Програма-мінімум – 0,6	6 –0,8
Підвищена –1,0	10 –1,6	Програма-мінімум – 0,5	5 –0,6
Стандартна –0,9	9 –1,4	Програма-мінімум – 0,4	4 –0,4
Стандартна –0,8	8 –1,2	Програма-мінімум – 0,3	3, 2,1 –0,2

Завдання КПР підвищеної складності можуть одержати учні, які склали складну програму на 10, 11, 12.

Отже, підготовка кваліфікованих робітників з професії „Кравець” у ПТОЗ швейного профілю буде більш ефективною за умови надійного діагностування рівня професійних знань, умінь та навичок, рейтингового оцінювання рівня досягнень з виробничого навчання.

Тестування:

класифікація тестів,

види тестів за функціональними

ознаками, вимоги до тестування,

валідність та надійність тесту

1.3.5. Тестування – це система психолого-педагогічних завдань, спрямованих на дослідження окремих рис і якостей людини [61, с.23].

У психолого-педагогічних дослідженнях тестом здебільшого називають нормовані за часом виконання і складністю набори завдань, що використовуються для порівняльного вивчення групових та індивідуальних особливостей. Це методи діагностики із застосуванням стандартизованих запитань і завдань, що мають певну шкалу оцінок [23, с.106].

Тести широко використовуються у практичній психології. Саме в цій галузі були розроблені методичні критерії їх побудови, використання, перевірки й обробки. Ці критерії з певними застереженнями можна визнати як обов’язкові й для тестів педагогічних. За їх допомогою порівнюються знання як окремих учнів, так і класів. Тест є вимірювальним засобом, тому він повинен відповідати чітким і зрозумілим методичним вимогам. Випадково дібрані набори завдань тестом назвати не можна.

Під час тестування відбувається порівняння учнів або груп учнів, тому потрібно користуватися певною одиницею виміру. Найчастіше результати виконання тесту порівнюють за числом виконаних завдань за певний встановлений час. За одиницю виміру в такому разі береться час виконання одного завдання. Отже, дослідник порівнює свої досліджувані об’єкти за числом виконаних завдань за певний проміжок часу. Тому першочергового значення набуває проблема вибору завдань рівної складності. Щоб вирішити цю проблему, необхідно проводити попередні багаторазові проби тесту в спеціальних групах після їх аналізу й обробки, вносити зміни [23, с.106].

Разом з тим, тести не можуть вважатися універсальним засобом педагогічного контролю в школі, навіть у рамках контролю за успішністю учнів, тому що кожне завдання тесту й увесь тест складається з однорідних завдань, направлених на виявлення обмеженого комплексу ознак засвоєння та розуміння. Адже, чим менше ознак входить у комплекс тесту, тим зрозуміліша інтерпретація результатів, і тим краще тест виконує свою функцію.

Найкраще, якщо одне завдання виявляє лише якусь одну ознаку, а всі завдання загалом відповідають певній меті: вимірювати тільки те, що потрібно знати про учня дослідникові.

Проте метод тестування має певні межі використання. Є дуже складні і багатопланові характеристики навчання учня – у такому разі тестові методики не можуть бути застосовані.

Розрізняють кілька класифікацій тестів: за природою оцінювання якостей: тести успішності, тести здібностей, індивідуальні тести; за формою подачі завдань: вербальні (побудовані на основі завдань, виражених у словесній формі), невербальні (у формі різноманітних наочних і слухових образів) [61, с.23].

За функціональною ознакою (призначення тестів щодо предмета дослідження) розрізняють [23, с. 108]:

тести інтелекту – методики психологічної діагностики, призначені для виявлення розумового потенціалу індивіду;

тести креативності – сукупність методик для вивчення та оцінювання творчих здібностей особистості (креативності);

тести досягнень – методики, за допомогою яких визначають ступені розвитку конкретних знань, умінь, навичок особистості;

тести особистісні – методики психодіагностики, за допомогою яких визначають різні риси особистості та її характеристики: уподобання, цінності, ставлення до людей; емоційні та мотиваційні ознаки; типові моделі поведінки;

проективні тести – методики, скеровані на виявлення певних психічних ознак людини. Вони передбачають застосування стимулів, реагуючи на які людина виявляє найхарактерніші свої риси.

Для цього досліджуваній особі пропонують витлумачити події, відновити ціле за деталями, надати сенс неоформленому матеріалу, створити оповідання за малюнком із невизначеним змістом.

Як і всі інші методи педагогічного дослідження, тест має переваги і певні недоліки. При правильному й умілому використанні він може дати педагогу багато важливої додаткової інформації, яку не можна отримати іншим способом.

Перевагою тесту є те, що всі пропоновані в ньому завдання попередньо глибоко продумані й експериментально перевірені, вони у своїй сукупності за короткі терміни та у стислій формі розкривають для дослідника ті ознаки учня, які його цікавлять. У цьому розумні тест має перевагу перед іншими методами перевірки знань розуміння викладеного матеріалу [23, с.108].

Іншою, ще важливішою перевагою тесту є його об’єктивність.

Вимогами до тестування є такі [61, с.24; 46, с.74-75]:

обов’язковий для всіх комплекс випробовувальних завдань;

чітка стандартизація зовнішніх умов, у яких проводиться тестування;

наявність стандартної системи оцінювання та інтерпретації результатів;

використання під час оцінювання середніх показників результатів оцінювання.

Дослідник, який уперше використовує тести у своїй роботі, має насамперед вирішити такі найголовніші завдання, як:

розробка самого тесту;

досягнення його достатньої надійності;

отримання задовільної валідності тесту.

Науково обґрунтований тест – це метод, що відповідає встановленим стандартам надійності та валідності. У вимогах перевірки тесту на надійність та валідність реалізується важлива ідея методологічного характеру – до істинного знання веде лише істинний метод. Таким чином, якість педагогічної інформації залежить від якості використовуваних для цього методів педагогічної діагностики [23, с.109].

Тест не може вважатися завершеним, якщо він не отримав задовільної оцінки з надійності. Суть поняття надійності тесту полягає в тому, що тест має бути однорідним. Це означає, що певна його частина має давати такий самий результат вимірювань, що й інші частини тесту.

Валідність характеризує ступінь відповідності тесту своєму призначенню. Прикладом може бути тест, що виявляє знання з фізики за перше півріччя учнів восьмого класу (зрозуміло, що він не може використовуватися для перевірки знань учнів інших класів).

Валідністю такого тесту є його показник, який свідчить про те, що тест виявляє знання з фізики, і до того ж лише в тому обсязі, який указаний авторами.

Під час визначення надійності все необхідне та достатнє дослідник має у самому тесті: він порівнює результативність однієї частини завдань (наприклад, з парними порядковими номерами) з результативністю іншої (з непарними номерами), поділивши таким чином тест на дві частини та провівши тестування за кожною з них з інтервалом 40-50 днів. Але для встановлення валідності цього недостатньо. Валідність може бути визначена тільки при порівнянні результатів, отриманих за тестом з якимось критерієм, якоюсь одиницею, що перебуває поза тестом – її називають зовнішнім критерієм. Його вибір – одне з найскладніших завдань для вчителя. Якщо автор (учитель) повністю впевнений, що тест справді виявляє ті характеристики, для чого він призначений, то він має це перевірити за допомогою оцінювання висококваліфікованими експертами. Експертна група, яка складається з досвідчених учителів і методистів, перевіряє тест за відповідними вимогами та робить висновки про його надійність і валідність. Практика підтверджує, що тест з низькою надійністю не може бути тестом високої валідності. Низька надійність говорить про те, що вимірювальний засіб (інструмент) є неправильним [23, с.110].

Як правило, вчитель-дослідник у своїй практичній діяльності найчастіше використовує тести, що пройшли дослідне випробовування та є рекомендованими для вивчення тієї чи іншої якості особистості учня.

Дата добавления: 2015-05-23