Основи програмованого навчання

ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ.

Передбачає послідовні і цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні розв’язують під керівництвом учителя. Основою проблемного навчання є активний пізнавальний пошук.

Важливим поняттям проблемного навчання є проблемна ситуація.

Проблемна ситуація - психологічний стан, що виникає в результаті мислення і викликає пізнавальну потребу розкрити суть процесу або явища, що вивчається. Матеріал сам по собі не викликає в учня пізнавальної потреби. Все залежить від того, наскільки вчителеві вдається надати цьому матеріалу проблемного характеру. Вона виникає тоді, коли для усвідомлення чогось або виконання якихось дій учню не вистачає знань або способів дій. Виникає суперечність між знаннями і незнаннями. Це зацікавлює і, як наслідок виникає потреба, бажання розв’язати, дізнатись.

Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно:

- потребує роздумів над проблемою;

- спирається на попередній досвід, є доступною;

- викликає в учнів пізнавальний інтерес.

Після прийняття проблеми до вирішення і оформлення її в словесній формі, виділення відомого і невідомого, вона перетворюється в проблемну задачу, в процесі вирішення якої і проходить набуття нових знань.

Етапи проблемного навчання:

1. Створення проблемної ситуації.

2. ЇЇ аналіз і формулювання проблеми.

3. Висунення гіпотез- це припущення, істина якого ще не доведена.

4. Перевірка цих гіпотез, висунення головної.

5. Розв’язок.

6. Висновок.

РІВНІ ПРОБЛЕМНОСТІ.

I рівень – вчитель сам формулює проблемне завдання, намічає перед учнями шляхи розв’язання. Учні спостерігають, засвоюють спосіб розв’язання завдання.

II рівень - вчитель ставить перед учнями проблемну задачу, допомагає учням знайти рішення (учні разом з вчителем).

III рівень - вчитель формулює проблему, а учні самостійно шукають рішення.

IV рів- учні самостійно висувають проблему,самостійно шукають розв’язок.

Позитивні сторони проблемного навчання: сприяє розвитку мислення, міцності знань, бо вони одержані самостійно, формує елементарні навички пошуку, знання швидше переростають в переконання, формує інтерес та позитивне ставлення до навчання.

Недоліки: не все можна звести до проблеми, затрачається багато часу, необхідний системний підхід до проблемного навчання, недостатньо ефективне щодо формування умінь та навичок.

При програмованому навчанні навчальний матеріал дається невеликими частинами, які легко засвоюються. Засвоєння кожної частини навчального матеріалу, забезпечується шлях розчленування пізнавальної діяльності учнів на елементарні дії. По формі програмоване навчання є особливим видом самостійної роботи учнів над спеціально переробленим навчальним матеріалом.

Підготовлений навчальний матеріал може бути оформлений у вигляді програмованого підручника (безмашинне програмоване навчання), або у вигляді програми з допомогою навчальної машини (машинне програмоване навчання).

БЕЗМАШИННЕ ПРОГРАМУВАННЯ не має суттєвої різниці по своїй структурі від машинного - основна різниця лише в техніці подачі навчальної інформації і завдань, одержанні відповідей від учня і повідомлення про ступінь правильності його дій. Це можуть бути:

1. Програмовані підручники, які забезпечують управління всіма етапами пізнавальної діяльності учнів.

2. Програмовані збірники задач і вправ, для закріплення знань, одержаних на уроках як з традиційних підручників, так і з програмованих.

3. Програмовані контрольні завдання з вибором відповіді.

4. Програмовані доповнення до підручників.

МАШИННЕ ПРОГРАМОВАНЕ НАВЧАННЯ.

Одні машини можуть керувати діями учнів протягом усього циклу навчання, інші - беруть на себе якусь одну функцію - закріплення або контролю.

Машини можуть виконувати і всі функції: і вчать, і сприяють закріпленню знань, і контролюють засвоєне, і повідомляють, що потрібно робити учню далі - це навчаючі машини. Більш широко поширені технічні установки для закріплення знань "репетитор", або для контролю "екзаменатор". Часто в них дві функції поєднані. Працюючи з цими машинами, учень читає завдання, думає над ним, знаходить відповідь і вводить її в машину. Обмеженість цих машин та, що тут завдання тільки на вибір відповідей, з багатьох відповідей одна правильна.

СПОСОБИ ПРОГРАМУВАННЯ

1. Лінійне - включає тільки дві дії: правильну і неправильну. Якщо учень дає неправильну відповідь, то протилежна - правильна.

2. Розгалужене - передбачає вибір однієї відповіді серед багатьох можливих. Наприклад: визначити, до якої частини мови відноситься слово "хоробрість" - до іменника, дієслова, прикметника.

3. Змішане.

АЛГОРИТМИЗАЦІЯ ТА КОМП´ЮТЕРИЗАЦІЯ НАВЧАННЯ.

Сприяє введенню в 1-4 класах вивчення інформатики. Спеціалісти вважають, що комп"ютерну освіту необхідно розпочинати з 5 років. Але сьогодні через слабку матеріальну базу шкіл індивідуальний комп´ютер неможливий. Тому можна обмежитись комп´ютерним класом, де вивчати елементи інформатики з учнями початкових класів. Комп´ютер з хорошими захисними можливостями дозволяє проводити 1-2 заняття на тиждень, а безпосереднє перебування учнів перед ввімкнутим дисплеєм 15 хвилин.

На початкову школу покладаються завдання закласти в учнів первинні навички інформаційної культури, комп´ютерної грамотності, забезпечити наступність з подальшими ланками навчання. Впровадження сучасних комп´ютерів дозволяє значно повніше реалізувати принцип програмованого навчання. Комп´ютер виступає як потужний і гнучкий засіб навчання.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ НАВЧАННЯ.

За допомогою СЛОВЕСНИХ методів учні одержують основні знання в процесі словесних роздумів, доводів вчителя або текстів навчальних книг. При використанні словесних методів можуть використовуватись наочні посібники, але їх значення тільки допоміжне. Наприклад, при викладі матеріалу можна використати схему. Однак, схема не доводить зміст матеріалу, а лише допомагає засвоїти поняття.

При використанні словесних методів тяжко слідкувати за процесом засвоєння учнями матеріалу, тому вчитель застосовує на різних етапах уроку ряд методичних прийомів і засобів, щоб виявити засвоєння знань. Наприклад, вчитель в процесі пояснення задає учням запитання, які вимагають коротких відповідей "так", "ні", "правильно".

У словесних методах учні мало проявляють ініціативи, роздумів, вони більше слухають. Тому словесні методи необхідно чергувати з іншими методами, які засновані на самостійній і практичній діяльності учнів.

ПРАКТИЧНІ методи - це спосіб оволодіння навчальним матеріалом на основі вправ, самостійних завдань, практичних і лабораторних робіт. Цими методами формують практичні уміння і навички.

Успішне оволодіння навичками залежить від умов їх формування:

1. Усвідомлення мети, заради якої формується навичка. Тяжко формувати навичку, якщо учень не розуміє її значення в засвоєнні навчального матеріалу.

2. Систематичні вправи, відсутність системи навчальних вправ не дає бажаючих результатів.

3. Свідоме виконання практичних дій. Учні повинні добре розуміти етапність робочих операцій.

4. Детальна підготовка перших практичних дій і операцій. Якщо учень не допускає помилок в своїх перших діях, то і в подальшому йому не прийдеться переучуватись.

5. Самостійне виконання вправ і самоконтроль.

6. Аналіз і оцінка практичних робіт. Демонструвати в класі потрібно хороші роботи. Краще учити на позитивному прикладі. Особливо підлітки дуже переживають, якщо їх роботи з помилками показують всьому класу.

Якщо виконувати умови формування навичок, практичні методи навчання ведуть до успішного навчання.

НАОЧНІ методи - такі способи засвоєння матеріалу, які безпосередньо залежать від застосованих на уроці або в процесі навчання наочних посібників і ТЗН. Наочні посібники допомагають систематизації і узагальненню знань, а також активізують пізнавальну діяльність учнів.

Демонстрація наочних посібників завжди супроводжується словом.

Отже, вибір групи методів залежить від мети навчання. Часто словесні, наочні і практичні методи використовуються в комплексі.

Дата добавления: 2015-05-23