Педагогіка співробітництва

Розвиткове навчання

Розвиткове навчання орієнтує дидактичний процес на потенційні можливості людини та на їх реалізацію. Думки про розвиткове навчання висловлювали видатні педагоги І. Г. Песталоцці, А. Дістервег, К. Д. Ушинський та інші. Наукове обгрунтування цієї концепції знаходимо в роботах Л. С. Виготського. Експериментальне обгрунтування і по­дальший науковий розвиток вона дістала у працях Л. В. Занкова, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова, Н. О. Мен-чинської, І. С. Якиманської та інших науковців.

«Розвиткове навчання — спрямованість принципів, ме­тодів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефек­тивності розвитку пізнавальних можливостей школярів: сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо. Розвиткове на­вчання формує мислительні здібності, самостійність шко­лярів, інтерес до навчання, а також удосконалює різні фор­ми сприймання».

В цій концепції навчання, виховання і розвиток постають як єдиний взаємозв'язаний дидактичний процес. Навчання — це провідна рушійна сила психологічного розвит­ку людини, формування у неї основних психічних якостей. Засвоєння знань і набуття досвіду діяльності не протистоять розвиткові, а є його основою.

Розвиткове навчання відрізняється від традиційного характером викладання-учіння. Основне завдання суб'єкта викладання спрямоване на формування пізнавальної са­мостійності, всебічного розвитку здібностей, ідейних і мо­ральних переконань, активної життєвої позиції вихованця. Це навчання здійснюється у формі залучення суб'єктів учіння до різних видів діяльності, використання у викла­данні дидактичних ігор, дискусій, а також інших методів з метою збагачення творчого мислення, пам'яті, мови тощо.

Основою учіння в структурі такого навчання є зв'язок «мета — засіб — контроль», а центральною ланкою — са­мостійна навчально-пізнавальна діяльність суб'єктів учіння, яка заснована на їхній здатності регулювати свої дії відповідно до усвідомлених цілей.

Отже, сутність розвиткового навчання полягає в тому, що суб'єкт уміння не тільки засвоює конкретні знання, на­вички та вміння, але й опановує способи дій. В умінні розрізняють навчально-пізнавальну діяльність (у процесі якої відбувається засвоєння) і власне засвоєння як основ­ний зміст цієї діяльності. Специфічними для цієї концепції є орієнтація на опанування суб'єктами уміння способів діяльності, які у процесі їх конструювання розвиваються.

На подолання недоліків традиційного навчання спрямо­вана педагогіка співробітництва — «напрям педагогічного мислення і практичної діяльності, мета якого демократи­зація й гуманізація педагогічного процесу».

Педагогіка співробітництва набуває популярності в су­часній європейській освіті, яка своєю головною метою вва­жає надання особистості потужної життєвої мотивації, фор­мування її потенціалу як системи творчих здібностей і пе­редумов їх реалізації, виховання її впевненою у своїх правах і свідомою в обов'язках, надання їй автономності як запо­руки її самоактуалізації.

На думку деяких авторів, сутність педагогічного проце­су полягає у співробітництві педагога з дитиною. Для та­ких педагогів характерні доброзичливе ставлення до суб'єктів учіння, прагнення адекватно оцінити їхні можли­вості, збагнути мотиви поведінки, стимулювати творчість, особистісне зростання і гідність, а також здатність підтри­мувати соціально сприятливий морально-психологічний клімат у навчальній групі.

У скандинавських країнах педагогіку співробітництва називають педагогікою діалогу, яка орієнтується на принци­пи педагогічного досвіду бразильського педагога Паоло Фрейре. Сутність такого діалогу полягає в гнучкій зміні орієнтації педагогічного впливу на учнів, який здійснює вчитель, виходячи із моральних принципів і загальнолюдсь­ких цінностей. Педагогіка діалогу виокремлює вчителя як провідну фігуру успішної педагогічної взаємодії з учнями й покладає на нього відповідальність оперативно враховувати особистісні якості вихованців, що постійно змінюються під впливом зовнішніх обставин та індивідуального зростання.

Основні характеристики педагогіки співробітництва до­бре висвітлюються під час її порівняння з традиційною пе­дагогікою. Аналіз цих двох протилежних дидактичних кон­цепцій навчання наведено у таблиці 3.

Таблиця 3

Дата добавления: 2015-05-23