Особистісно орієнтоване навчання

Порівняльний аналіз традиційного навчання і педагогіки співробітництва

Традиційне навчання

Педагогіка співробітництва

Найближча мета дидактичного заходу — засвоєння знань, ви­роблення навичок та вмінь, ро­зуміння навчального матеріалу   Зміст дидактичних заходів — знання, передбачені навчаль­ними програмами предметної підготовки, і певний навчальний матеріал   Рушійні сили навчання — погро­зи, заборона, накази, адресу­вання, оцінка тощо   Основні методи навчання — пояснення, вправи, зубріння, дії за взірцем   Основна форма роботи фронтальна   Роль суб'єкта викладання — роль всевладного і всезнаючого начальника над об'єктом навчання   Головний обов'язок суб'єкта викладання — повідомлення знань у такій формі, щоб полег­шити їх засвоєння   Основна функція об'єктів на­вчання — запам'ятати ці знання, відповісти на запитання суб'єк­та й отримати за це оцінку Кінцевий результат учіння — відповідність знань, навичок і вмінь об'єктів навчання запро­грамованим стандартам, яка з'ясовується під час певного контролю

Основна мета дидактичного за­ходу — розвиток інтелектуаль­них, духовних і фізичних здібно­стей, формування інтересів, мотивів, наукового світогляду Зміст дидактичних заходів — засвоєння способів пізнання, перетворень у навколишньому середовищі та у собі Рушійні сили навчання — ра­дість творчості, відчуття свого духовного й інтелектуального збагачування, вдосконалення тощо Методи навчання — спільна діяльність, пошуки, евристична бесіда, різноманітні форми спів­робітництва суб'єктів навчального процесу Основна форма роботи — спіль­ний пошук, вибір оптимальних варіантів вирішення навчально-пізнавальної проблеми, переваги групових та індивідуальних форм роботи над фронтальною Основна роль суб'єкта викладан­ня — помічник, старший, більш досвідчений товариш, порадник і соратник учнів у пошуках істини Головний обов'язок суб'єкта ви­кладання — організація і залучен­ня суб'єктів учіння до активного процесу вирішення різноманітних дидактичних завдань Основна функція суб'єктів учін­ня — активно співробітничати в колективній праці, постійно вдосконалювати себе Головний результат учіння — здатність суб єкта учіння само­стійно переносити здобуті знання в нові ситуації, розуміти та вдосконалювати себе, опанову­вати професійну майстерність

Цю проблему досліджували відомі психологи сучасно­сті К. О. Абульханова-Славська, О. Г. Асмолов, Г. О. Балл, І. Д Бех, В. В. Давидов, В.

Філософсько-педагогічні аспекти особистісно орієнто­ваного навчання у вітчизняній педагогіці визначили С. У. Гончаренко, В. Г. Кремень, О. Я. Савченко та інші.

На яких же методологічних засадах грунтується особистісно орієнтоване навчання? Вихідні положення такої системи навчання визначає І. С. Якиманська:

1) особистісно орієнтоване навчання повинно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості учня як суб'єкта пізнавальної та предметної діяльності;

2) має забезпечувати кожному учневі (спираючись на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та суб'єктивний досвід) можливість реалізувати себе в різних видах діяльності;

3) зміст освіти, її засоби й методи організовуються так, щоб учень міг вибирати предметний матеріал, його вид та форму;

4) освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуаль­них здібностей є найважливішим засобом становлення ду­ховних та інтелектуальних якостей учня і має бути основ­ною метою сучасної освіти;

5) освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливості його творчого вдосконалення, широке вико­ристання суб'єктного досвіду в інтерпретації та оцінці фактів, явищ, подій навколишньої дійсності на основі особистісно значущих цінностей і внутрішніх настанов;

6) найважливішими чинниками особистісно орієнтова­ного навчального процесу є ті, що розвивають індивідуальність учня, створюють умови для його саморозвитку та самовираження;

7) особистісно орієнтоване навчання будується на принципі варіативності.

За Якиманською, «визнання учня головною дієвою фігу­рою усього освітнього процесу є...особистісно орієнтована педагогіка». Психологічний аналіз категорій «учень», «індивід», «особистість» та «індивідуальність» свідчить про те, що центром навчального процесу має бути не учень, а його особистість (бо індивідом є будь-яка істота людського роду, а поняття «особистість» — це системна якість індивіда, яка трансформується в нову якість, тобто в осо­бистість). Своєю чергою, повна самоактуалізація і саморе-алізація особистості учня в навчальному процесі — це надійна передумова формування яскравих та нестандартних особистостей, тобто індивідуальностей, дефіцит яких, на жаль, ми відчуваємо в Україні. Безперечно, «системоутво­рюючою якістю особистості є суб'єктність, тому можна стверджувати, що освітній процес, який максимально сприяє розвитку суб'єктності, можна назвати особистісно орієнтованим».

Найважливішими ознаками особистісно орієнтованого навчання академік О. Я. Савченко вважає багатоваріативність методик і технологій, уміння організовувати навчання одночасно на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами цінності емоційного благополуччя, позитивного ставлення до світу, тобто внутрішньої мотивації.

Отже, використання в дидактичній практиці поняття «суб'єкт» стосовно учня вимагає уточнення його змісту. Суб'єктом є певний учень чи група учнів, які розглядаються в бутті й разом із пізнанням буття творять його. Зміни в бутті ведуть до зміни суб'єкта як частини буття. Отже, ця взаємодія діалектична: буття творить суб'єкт, а суб'єкт тво­рить буття. Таке розуміння суб'єкта надзвичайно важливе для дидактики — у процесі навчально-пізнавальної діяль­ності учень стає суб'єктом, тобто потенційно готовим до са-моактуалізації, самовизначення, саморозвитку і саморе-алізації у професійній діяльності, а ставши суб'єктом цієї діяльності, він змінює дійсність.

Навчання має грунтуватися на приматі суб'єктності учня як суб'єкта учіння, визнання за ним права на самовизна­чення і самореалізацію в навчально-пізнавальній діяльності через оволодіння її способами, що передбачає пристосуван­ня освіти до нього, а не навпаки, як у традиційному на­вчанні. Це вимагає кардинальної зміни мети й ціннісних орієнтацій навчального процесу, оновлення змістового ком­понента і його гуманітаризації, перебудови технології та її гуманізації й демократизації, зміни методики діяльності пе­дагога та розширення в ній технології співробітництва, ко­ригування характеру навчально-пізнавальної діяльності уч­ня як суб'єкта навчального процесу.

Мета такого навчання — гармонійне формування і всебічний розвиток особистості українського громадянина, повне розкриття його творчих сил, набуття власного «Я», неповторної індивідуальності. Він має стати суб'єктом життєдіяльності, професійної діяльності, а не опанувати тільки певну сукупність загальнонаукових і професійних знань, навичок і вмінь. Для цього педагог повинен допо­могти учневі знайти самого себе, підтримати та розвинути людину в людині, закласти в неї механізми адаптації, само­визначення, саморозвитку, самореалізації, самовдоскона­лення в умовах навчально-пізнавальної діяльності, які сприятимуть становленню творчої особистості.

Все це кардинально змінює функції навчального проце­су, основними серед яких стають виховна, розвивальна і са­мовдосконалення, а не освітня, як у традиційній системі. В такому розумінні освіта справді гуманізується, бо вона всебічно сприятиме збереженню та розвитку екології люди­ни, допомагатиме її інтелектуальному, духовному й фізич­ному збагаченню, ненасильницькій соціалізації в умовах навчально-пізнавальної діяльності.

Це автоматично вимагає суттєвої корекції змісту освіти та шляхів і методів її реалізації. Змістовий компонент навчального процесу має охоплювати, з одного боку, все те, що потрібно учневі для формування і розвитку особистості, а з іншого — для формування особистості професіонала. З цією метою пропонують у зміст освіти вводити аксіоло-гічний, когнітивний, діяльнісно-творчий і особистісний компоненти. Тут останній компонент є системотвірним, а не когнітивним, як у традиційному навчанні.

Отже, обгрунтоване використання основних ідей і рекомендацій особистісно орієнтованого навчання з урахуван­ням особливостей і змісту сучасного етапу формування національної системи освіти, характеру майбутньої професійної діяльності учнів сприятиме вихованню духовно ба­гатої, національно свідомої особистості українського грома­дянина, суб'єкта повноцінної суспільної життєдіяльності.

Дата добавления: 2015-05-23