Тема 2. Османська імперія у ХVI-XVIII ст

План

1. Предмет, завдання та специфіка курсу «Нова історія країн Азії та Африки».

2. Хронологія та особливості періодизації Нової історії країн Сходу.

3. Поняття «Схід», «традиційне суспільство» у Новий час.

4. Формаційний розвиток країн Сходу на початок Нового часу.

5. Характеристика основної навчальної та навчально -методичної літератури.

Б).Семінарське заняття: «Країни Сходу в історично-філософській літературі XVII – XVIII ст.» (2 год).

В).Завдання для самостійної роботи студентів.

1. Позначити на контурній карті історично - культурні та релігійні райони традиційного Сходу.

2. Закінчити речення: «Перехід від Середньовіччя до Нового часу на Сході припадає на …… ст.»

3. Розкрийте суть поняття «Схід».

4. Розкрийте передумови та розвиток раннього європейського колоніанізму в країнах Сходу.

5. Поясніть вислів Р. Кіплінга: «Захід є Заходом, Схід є Сходом, і вони ніколи не зійдуться».

6. Проаналізуйте співвідношення цивілізаційних і формаційних чинників у розвитку країн Сходу.

7. Складіть порівняльну таблицю: «Цивілізації Сходу і Заходу на межі Нового часу» за такою схемою:

Сфера	Схід	Захід
Політичний лад
Економічні умови
Рівень розвитку культури
Суспільство

Основні терміни та поняття теми: Схід, Захід, цивілізація, традиційне суспільство, формація, азійський спосіб виробництва, східна деспотія, дихотомія, ареал, східний феодалізм, влада - власність, патерналізм, «революція цін», «третій стан», «глухий кут феодальності», колоніалізм, експансія, політика самоізоляції, етноцентризм, інтровертність, орієнталізм.

Форми контролю:

¾ перевірка зошитів для самостійних робіт;

¾ перевірка знань термінів і понять з теми;

¾ перевірка контурних карт.

Зміст теми

Економічне і політичне становище держави. Особливості основних соціально-політичних та економічних інститутів імперії як світової держави. Золотоординські та візантійські засади османської державності, традиції ахійського і газійського рухів XII — XIII ст. Османський халіфат. Шаріатський характер держави. Інститут шейх-уль-іслама. Державний лад. Принцип єдності влади та колективного керівництва (шура). Правлячі ради (дивани).

Адміністративний поділ Османської імперії. Бейлербейства. Поліетнічна конфедерація. Система міллетів — найоригінальніша особливість османської адміністративно-політичної структури. Її екстра-територіальний характер.

Військово-політичний та шаріатський напрями управління в імперії. Організація фінансово-податкової служби. Самоврядні територіально-виробничі колективи – стрижень османської соціально-політичної структури. Тимарна система у XVI ст. Політика жорсткої централізації та регламентації роздачі тимарів. Султанські берати.

Соціальна структура османського суспільства у XVI — XVII ст. Уявлення про її ієрархічність, знатність та аристократизм. Аснафи як соціологічна абстракція.Система девширме. Капикулу. Яничари. Специфіка військової організації та управлінського апарату. Посилення деспотичних явищ в османській державній структурі.

Османська аграрна економіка неринкового типу у XVI — XVII ст. Нормативний характер міського сектору економіки.Зовнішня торгівля. Режим капітуляцій. "Революція цін" та її вплив на економічну рівновагу Османської імперії. Криза влади. Управління великого візира Мехмеда Соколлу (1579р.). Епоха політичної нестабільності. Джелялійська смута (1596 – 1658рр.). Політика традиціоналізму в І третині XVIIст. "Записка" Кочибея. Реставрація староосманських порядків за правління Мурада IV.

Політичний хаос 1653 – 1656 років та військові конфлікти. Наслідки періоду «теваккуф деврі». Чифтлики. Ільтизам. Формування нової місцевої знаті у другій половині XVII ст. Аяни. Розклад старих соціально-політичних структур. Політика традиціоналізму великих візирів із сімейства Кьопрюлю.Період стабілізації (1656 — 1683рр.).

Відновлення османської експансії в Європі. Поразка під Віднем 1683 року. Карловицький мир 1699 року та перший розподіл Османської імперії.

Структурна криза держави турецьких султанів у XVIIІ ст. Її особливості. Занепад соціально-політичної сфери суспільного життя. Спроби часткового оновлення. Формування нового режиму влади. Поєднання староімперської деспотичної форми правління та нового більш складного і диференційованого державного механізму. Посилення політичного впливу периферії. Трансформація структури центральної влади. Зрушення в османській зовнішній політиці. Інтерес до військового досвіду європейських держав, до їх політичного та культурного життя.

Спроби "європеїзації" турецького суспільства «епохи тюльпанів» (1718 — 1730 рр.). Діяльність першого покоління османських "західників" у 1730-х роках. Вестернізатори 1770-х — 1780-х років. Великий візир

Мехмед — паша (1757 — 1763 рр.).

Війни Османської імперії XVIII ст. та їх наслідки. Російсько-турецька війна 1768 — 1774 років. Катастрофічні наслідки поразки. Кучук-Кайнарджийський мирний договір. Виникнення Східного питання. Його місце у міжнародних відносинах наприкінці XVIII ст.

Література

1. Виноградов В.Н. Двуглавый россииский орел на Балканах, 1683–1914.–М.:ИНДРИК, 2010.–479 с.

2. Виноградов В.Н. Последний крестовый поход христианской Европы//Новая и новейшая история.–2011.–№1–С.177–190.

3. Витол А.Османская империя (начало XVIII в.). — М.: Наука, 1987.

4. Гасратян М.А., Орешкова С.Ф. Очерки по истории Турции. — М., 1983.

5. Гринин Л.Е., Коротаев А.В. О некоторых особенностях социально-политического развития Османского Египта (XVI — XVIII вв.) // Восток. — 2009. — №1. — С. 46 — 62.

6. Эвлия Челеби. Книга путешествия: В 3 т. — М.: Наука, 1983.

7. Еремеев Д.Е.Ислам:образ жизни,стиль мышления.–М.:Политиздат,1990.–248 с.

8. Еремеев Д.Е. Этногенез турок (происхождение и основные этапы этнической истории). — М.: Наука, 1971.

9. Закат империй. Семинар // Восток. — 1991. — №4-5.

10. Записки янычара. Написанные Константином Михайловичем из Островицы. — М.: Наука, 1978.

11. Иванов Н.А. О типологических особенностях арабо-османского феодализма // Народы Азии и Африки. — 1978. — №3.

12. Ислам и общество: Круглый стол // Вопросы философии. — 1993. — №12.

13. Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба 1300 — 1600. — К., 1998.

14. Ислам: Энциклопедический словарь. — М., 1991.

15. История Османского государства,общества и цивилизации: в 2 ч.(сост. Т.Е.Михайлова-Могильницкая.–М.:Вост.лит., 2006.

16. История Турции в Средние века и Новое время:учебное пособие.– М.:Изд.МГУ,1992.– 248с.

17. Кадырбаев А.Ш. Османская и Российская империи: общее византийское и золотоордынское наследие // Восток. — 2003. — №2. — С. 145 — 155.

18. Кинросс лорд. Расцвет и упадок Османской империи. — М.: Крон-пресс, 1999.

19. Клейнман Г.А.Армия и реформы: османский опыт модернизации.–М.:Наука,1989.–156 с.

20. Кримський А. Історія Туреччини. — К.-Л., 1996.

21. Курукин И.В. Артемий Петрович Волынский// Вопросы истории.–2011.№7.–С.53-78.

22. Магарамов Ш.А. Восточный Кавказ в политике России,Турции и Ирана в конце XVI в.//Вопросы истории.–2009.–№4.

23. Мейер М.С. Османская империя в XVIII в.: Черты структурного кризиса. — М., 1991.

24. Мейер М.С. Некоторые черты аграрных отношений в Османской империи // Историография стран Востока (проблемы феодализма). — М., 1971.

25. Михнева Р. Россия и Османская империя в международных отношениях в середине XVIII века. — М.: Наука, 1985.

26. Миллер А.Ф. Турция: актуальные проблемы новой и новейшей истории. — М., 1983.

27. Новичев А.Д. Турция. Краткая история. — М., 1965.

28. Османская империя и страны Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы в XV — XVI вв. — М., 1984.

29. Орешкова С.Ф. Османская империя: проблемы межконфессиональных отношений // Восток. — 2008. — №6. — С. 33 — 43.

30. Османская империя в первой четверти XVII века: Сборник документов и материалов. — М.: Наука, 1984.

31. Петросян Ю.А. Могущество и гибель Османской империи. — М., 1990.

32. Пенской В.В. Военное дело в Османской империи в XV-XVII вв.//Восток.–2007.–№6.–С30-40.

33. Петросян Ю.А. Османская империя:реформа и реформаторы.–М.:Наука.1993.– 185 с.

34. Таннер С.Афганистан.История войн от Александра Македонского до падения «Талибана»/С.Таннер;[Пер.англ Саксина С.М].– М.:Эксмо,2004.–443с.

35. Тверитинова А.С. Аграрный строй Османской империи XV — XVII вв. Документы и материалы. — М.: Наука, 1963.

36. Турция накануне и после Полтавской битвы (глазами австрийского дипломата). — М., 1977.

37. Хрестоматия по новой истории. — М.: Соцэкгиз, 1963 (Т.1). — С. 478 — 482.

38. Шпаковский В.О.Современные англоязычные историки о воинах Востока и рыцарях Запада// Вопросы истории.–2009.–№8.

Види навчальної діяльності студентів.

А). Лекція «Османська імперія та Сефевідський Іран: особливості державного та суспільного ладу». (1 год.).

План:

1.Вплив цивілізаційних та соціокультурних особливостей на розвиток Османської імперії та Ірану.

2. Особливості політичного та соціально-економічного ладу.

3. Міжнародне становище Османської імперії та держави Сефевідів. Режим капітуляцій.

4. Занепад турецької військової могутності та дезінтеграція держави Сефевідів.

Б). Семінарське заняття: «Османська імперія: становлення та розвиток османського суспільства» (2 год.).

В). Завдання для самостійної роботи студентів.

1. Складіть порівняльну схему «Адміністративно-бюрократична система Османської імперії та Ірану».

2. Ґрунтовно проаналізуйте становище і вплив на світську владу суннітського духовенства в Османській імперії та шиїтського в Ірані.

3. Ґрунтовно поясніть причини виникнення та характер еволюції режиму капітуляцій.

4. Проаналізуйте типологічні особливості османського та іранського феодалізму.

5. Порівняйте систему державного управління в Османській імперії та Сефевідському Ірані.

5. Виокреміть причини та прояви структурної кризи в Османській імперії та Ірані.

6. Ґрунтовно поясніть, чому Османську імперію можна кваліфікувати як істинний халіфат.

Основні терміни та поняття теми: султанат, халіфат, суннізм, шиїзм, Висока Порта, диван, шура, міллет, джизія, яничари, капикулу,зіамет, тіул, союргал, хасса, режим капітуляцій, кизилбаши, сефевійє, кархане.

Форми контролю:

· перевірка зошитів для самостійних робіт;

· перевірка знань змісту термінів і понять.

Дата добавления: 2015-05-23